Тест українського дизеля на Крайній Півночі. Результати слідчого експерименту

Як повідомлялося раніше на АвтоПорталі наприкінці грудня, зразки зимового дизпалива категорії «Арктика» від відомих українських брендів вирішили перевірити в суворих умовах півночі Росії — у Республіці Комі.

Завдання було простим: з'ясувати, як поведеться солярка в сильний мороз. Для цього на заправках «ОККО», «Параллель» (мережа, популярна на сході), «Лукойл», «Shell», «WOG» та «БРСМ» закупили паливо. Не оминули увагою і запорізький локальний бренд «ZOG». Продавці запевняють, що їхня «Арктика» без проблем працює за температури до -32⁰С, і саме цю інформацію вони розміщують на інформаційних табличках своїх АЗС.

На станціях «БРСМ» «Арктики» не виявилося, тому там взяли звичайне зимове ДП стандарту Євро. Персонал заправки стверджував, що воно розраховане на роботу до -29⁰С. Але й таке паливо можна вважати «арктичним», адже за вітчизняним ДСТУ арктичні умови починаються вже за -26⁰С.

Окрім випробувань у польових умовах, зразки відправили до акредитованої лабораторії. Там визначили граничну температуру фільтрації, а також температуру спалаху в закритому тиглі та густину.

Одразу скажемо: підсумки тесту виявилися для нас повною несподіванкою.

Як збирали зразки

На заправках «ОККО», «Параллель», «Лукойл» та «Shell» процес відбору пройшов без сучка і задирки — компанії попередили за добу, тому в операторів не виникало зайвих питань.

До решти ж довелося їхати без попередження, оскільки зв'язатися заздалегідь не вдалося. На «WOG» персонал відреагував миттєво і без зайвих зволікань: «треба — забирайте». Знайшли ємність, опечатали її і, як і інші, грошей не взяли. А от на «БРСМ» усе пішло не так гладко — довгі переговори з керівництвом ні до чого не привели: «Потрібна проба — купуйте паливо в каністру і переливайте у свою тару». Довелося виконати цю умову. Щоправда, ми попередили, що в інтересах компанії залишити собі копію зразка, але нас проігнорували.

На всіх інших АЗС проби опечатувалися співробітниками відповідно до вимог законодавства. Один зразок ми передавали до лабораторії, а другий переливали в пробірку і везли на північ.

Який же журналіст поїде добувати важливу інформацію на своїй машині? Звичайно, тільки на тестовій! Дизельний Citroen C-Elysee нам надала компанія «Ситроен Україна», погодившись відправити француза у випробування суворими умовами російської півночі. Усі, хто знав про майбутній експеримент, з нетерпінням чекали розв'язки — хто повернеться і в якому вигляді?

Була одна невирішена проблема — жоден фотограф не погодився їхати в цю експедицію, дізнавшись про «північні» особливості. Тому екіпаж складався з однієї людини, що надало заходу особливого шарму — один водій, тестовий автомобіль із пробігом 30000 км, зима, Росія, дизель. Попереду 6000 км шляху, кордон, МКАД, засніжені північні дороги...

Точний розрахунок

Несподівано виникла проблема: теплий циклон накрив і європейську частину Росії, і Україну, що поставило під загрозу весь експеримент. У Комі, де в грудні зазвичай мороз нижче -20⁰С, синоптики обіцяли осінню погоду -5-10⁰С. При цьому їхні прогнози були точні лише на три-чотири дні.

Старт проєкту переносили кілька разів. Доводилося щодня бути готовим зірватися в путь і чекати сигналу від метеорологів. А оскільки температура за кілька днів коливалася в межах 20⁰С, потрібно було дуже точно спланувати прибуття в Комі.

Спочатку планували їхати в Мурманськ — здавалося, за Полярним колом точно буде потрібний мороз. Але тепла Гольфстрим забезпечила тому регіону м'яку зиму. Тому вибір упав на Республіку Комі, а саме на місто Ухта — найдальше місто республіки, до якого Google Maps може будувати маршрут. Як з'ясувалося пізніше, саме тут біля витоків російського нафтовидобутку — на річці Ухта вперше видобули нафту. У Комі ж знаходиться найпівнічніший у світі нафтопереробний завод. Щоб дістатися до Ухти, потрібно було проїхати Москву, Ярославль і Кіров, потім через Сиктивкар — столицю Комі — дістатися до кінцевої точки. Легко сказати! З відомих перешкод на шляху були кордон і МКАД. Також очікувалося, що північні дороги будуть засніженими.

Кордон на трасі Київ-Москва, де мандрівники зазвичай втрачають близько чотирьох годин, вирішили перетнути через сусідній, менш завантажений пункт пропуску. Крюк у 70 км дозволив пройти кордон за 30 хвилин.

Дорога до Москви виявилася несподівано неприємною — відсутність звичної для українських водіїв інфраструктури та бруд мало не зіпсували перші враження. На шлях до столиці пішло трохи більше 5 літрів «омивайки». На рідкісних заправках кава коштувала в півтора раза дорожче, ніж у нас. А самі АЗС, навіть великих брендів, були брудними та недоглянутими.

Перед Москвою трафік помітно ущільнився — хороший стан дороги компенсувався великою кількістю машин. До речі, при в'їзді в населені пункти всі водії скидають швидкість до 70 км/год. Як потім розповіли бувалі, розмір штрафів і хабарів діє залякуюче навіть на забезпечених водіїв.

Ось і МКАД — широкий, завантажений і брудний. Мені потрібно подолати половину — навігатор повідомляє, що попереду ще 45 км. Найпроблемніші ділянки — біля з'їздів. Між ними можна розганятися до 100 км/год. Місцеві пересуваються спокійно, але обов'язково знаходяться гонщики, які хаотично перешиковуються, підрізають тих, хто намагається змінити смугу, і так далі. Загалом, неприємне місце. Усього на МКАДі я провів 4 години.

Далі до Ярославля дорога хороша — є навіть коротка ділянка автомагістралі. А от до Кірова — суцільна напруга. 700 км нічної дороги без розмітки, з тряскою та великою кількістю вантажівок. За бортом +2⁰С, дощ зі снігом, у повітрі висить мокрий дорожній бруд.

Справедливості заради варто зазначити, що в Росії набагато культурніше ставляться до автомобільних фар — дуже рідко хтось їхав із засліплюючим ближнім світлом. Про «гаражний ксенон» взагалі говорити нічого, його там практично немає. Тим часом Citroen C-Elysee покрився щільним шаром бруду — потрапити в салон і не забруднитися неможливо. У Кірові машину помили в надії, що далі (треба було їхати строго на північ) за низьких температур дорога буде чистішою. Не тут-то було. Через 100 км від блиску C-Elysee не залишилося й сліду. І тут почався мороз. Ще не доїхавши до Сиктивкара, від якого до Ухти двісті кілометрів, бортовий комп'ютер став показувати різке падіння температури.

Буквально за кілька хвилин температура впала з -10⁰С до -25⁰С. При тому, що два дні тому, коли я виїжджав із Києва, синоптики обіцяли в Сиктивкарі не більше -20⁰С!

Мороз і проби

Надворі темно, світловий день закінчився о 3 годині за місцевим часом. Виникла дилема: ризикувати і їхати далі до Ухти в надії, що не потеплішає, і проводити експеримент там, чи скористатися морозом і почати тут. Місцеві розповіли, що вчора температура була -5⁰С із хуртовиною. Враховуючи нестабільність погоди, було вирішено негайно розпочинати експеримент. У темряві з'явилася якась АЗС. На щастя, вона була добре освітлена. Проби за борт, пічку в машині на повну, починаємо. Термометр стабільно тримається на -25⁰С.

Першою на холод відреагувала пробірка з ДП «БРСМ» — стала рівномірно біліти і густіти. Потім лукойлівський дизель дав осад, що викликало здивування. Інші проби поводилися нормально. Через дві години температура знизилася до -29⁰С. Стало цікавіше. Дизель від «БРСМ» остаточно побілів і став тягучим. ДП від «Лукойл» посилило осад, але верхня частина проби була нормальною — рідкою та прозорою. Після статичних перевірок проби близько години проїхали зовні автомобіля, прикріплені скотчем до бокового скла. Результат не змінився.

В принципі, на цьому можна було закінчувати експедицію і повертатися. Однак хотілося заморозити всі проби, а для цього потрібна була температура -32⁰С і нижче. Поїхав вище на північ, в Ухту. На жаль, в Ухті температура виявилася -25⁰С. А наступного дня піднялася до -10⁰С — «Ташкент». На зворотному шляху в місці проведення експерименту було ще тепліше — мінус 2⁰С! Ось вам і північ.

Лабораторні дослідження

Знаючи результати експерименту на півночі, було особливо цікаво дізнатися результати лабораторних досліджень. Особливо хотілося побачити стан лукойлівської проби та з АЗС «БРСМ». Дивно, але «зимові» показники ДП «Арктика» АЗС «Лукойл» були нормальними — вони нічим не гірші за інші проби провідних гравців ринку. Виходить, якби ми не повезли паливо на північ, а обмежилися лише лабораторними дослідженнями, то не виявили б незвичайної поведінки дизеля.

Я звернувся до компанії «Лукойл-Україна» за коментарями: «Розшарування кольору пов'язане з фізикою процесу, він саме так і відбувається, коли більші частинки парафінової фракції накопичуються внизу, створюючи видимість "осаду". Споживачів це може насторожити, але тих фахівців, які не вперше стикаються з дизельним паливом, — анітрохи. У таких випадках може бути маса припущень, головне той результат, який показує аналіз проби на температуру фільтрації, саме він характеризує проникнення дизпалива через фільтр у двигун автомобіля для подальшого займання. У будь-якому разі сигнал отримано і відпрацьовується окремо за погодженою в компанії процедурою...» — пояснив Дмитро Флоринський, директор із роздрібної торгівлі.

Результати дослідження проби з АЗС «БРСМ» теж здивували, тільки полярність здивування була іншою — суттєвий «виліт» проби з показника за температурою спалаху в закритому тиглі. У компанії БРСМ спростували отримані дані. Вони стверджували, що ДП на їхніх АЗС хорошої якості та відповідає чинним ДСТУ. На підтвердження своїх слів вони запропонували мені в будь-який зручний час відвідати будь-яку АЗС БРСМ і повторно відібрати пробу ДП. Уже за годину я був на найближчій заправці і вимагав пробу. Тут же віддав її в лабораторію і став над душею у фахівців. Я особисто спостерігав за процесом визначення температури спалаху. Цього разу спалах з'явився, коли температура ДП досягла 58⁰С, тобто відповідала вимогам ДСТУ.

Тримайте інструкцію

І ще одне порушення було виявлено серед паливних брендів. Так, на АЗС «WOG» і «Лукойл» проби видавали в пластиковій тарі, що є порушенням інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів, у якій прописані нюанси відбору проб. Зокрема, у ній сказано, що відбір проб має проводитися в скляні ємності. Дрібниця, але неприємно.

*на АЗС БРСМ відмовилися дати пробу
** повторний аналіз нової проби не виявив невідповідність ДСТУ