Кожен автомобіліст, безсумнівно, обізнаний про те, що в зимовий період часу необхідно встановлювати на автомобіль зимові шини, а з приходом тепла переходити на літні. Такий підхід гарантує належне зчеплення коліс з дорожнім покриттям та впевнене керування транспортним засобом.
Однак далеко не всі водії поспішають змінити покришки при зміні сезону, продовжуючи експлуатувати авто на непідходящій гумі. Більше того, існує поширена помилка, що в літній період допустимо використовувати зимові шини, створені для «м'яких європейських зим». До яких наслідків це може призвести і чому так відбувається, описано далі.
Чим відрізняються покришки
Відмінності між літніми та зимовими шинами досить суттєві, що пов'язано з різними умовами їх застосування. Їх основна мета — гарантувати безпеку руху в будь-яку погоду.
Це і визначає різницю як у матеріалах, так і в конструкції покришок для різних пір року.
Варто згадати і всесезонні шини — вони можуть використовуватися і взимку, і влітку. Але, як і будь-який універсальний інструмент, вони поступаються за характеристиками сезонним аналогам: влітку програють літнім, а взимку — зимовим.
Гумова суміш та її склад
Зимові шини
Зимові покришки повинні залишатися еластичними та зберігати зчіпні якості при мінусових температурах. Тому їх виробляють з гумової суміші зі збільшеною часткою каучуку та значним вмістом кремнійвмісних полімерів. Також усі додаткові компоненти (наповнювачі, вулканізатори, пом'якшувачі, антиоксиданти, пігменти тощо) підібрані з розрахунком на холодну пору року.
У підсумку такі шини залишаються «м'якими» і не дубіють на морозі.
Свої найкращі якості зимова гума починає проявляти вже за температури від +5 до +7°С, а повністю розкривається при від'ємних показниках.
Літні шини
Склад літніх покришок, навпаки, розрахований на теплу погоду — вище +5-7°С (у спеку асфальт може розжарюватися до +50-60°С). Тут менше каучуку та кремнійвмісних полімерів. Інші добавки підібрані так, щоб забезпечити найкраще зчеплення з дорогою при температурі вище +5-7°С.
Коли стовпчик термометра опускається нижче цієї позначки, гума протектора твердне, і її характеристики погіршуються.
Особливості малюнка протектора
Окрім складу суміші, зимові та літні шини відрізняються і малюнком протектора — це друга ключова відмінність.
Зимові шини
Протектор зимової покришки оснащений спеціальним узором, адаптованим під холодну пору року. Він глибший і розріджений, з великими блоками, розділеними безліччю додаткових канавок.
Багатство канавок і ребер покращує керованість на засніженій та обледенілій дорозі, а зчеплення збільшується завдяки більшій площі контакту з поверхнею.
Канавки на зимовій гумі значно ширші, ніж на літній, — інакше вони швидко забиваються, і шина втрачає свої властивості вже на перших метрах шляху. Зимова покришка повинна ефективно відводити сніг і бруд із зони контакту, тоді як літній достатньо лише справлятися з водою.
Літні шини
Протектор літньої шини створений для забезпечення зчеплення з твердою шорсткою поверхнею. Його малюнок має виражену поздовжню спрямованість.
Канавки тут набагато вужчі, ніж у зимових — їх завдання зводиться лише до відведення води. Враховуючи високу абразивність літнього асфальту, літні шини повинні бути стійкими до зносу, мати низький опір коченню, і їм не потрібно чіплятися за кожну нерівність на неслизькому покритті.
Що станеться при неправильній експлуатації
Отже, очевидно, що кожен вид шин розрахований на свої умови експлуатації.
Тому при температурі нижче +5-7°С літня шина втрачає еластичність. Це підвищує ризик заносу навіть на сухому асфальті, а при проколі колесо може порватися.
Малюнок протектора літньої покришки не пристосований для руху по снігу та льоду: він не може відводити снігову кашу з плями контакту.
У результаті автомобіль стає практично некерованим: погано тримає траєкторію, мляво реагує на обертання керма, а гальмівний шлях помітно подовжується.
Аналогічна ситуація виникає і при використанні зимових шин улітку.
Нижче +5-7°С літня шина твердне, а вище +5-7°С зимова стає надмірно м'якою
При температурі вище +5-7°С зимова шина розм'якшується, що призводить до швидкого стирання об асфальт.
Малюнок протектора зимової гуми не призначений для твердих покриттів: страждає керованість (великі ламелі «підламуються»), на поворотах машину «водить», вона погано слухається керма, гальмівний шлях збільшується.
Додатково зростає витрата палива через підвищений опір коченню.
Не варто шукати компроміси та вважати, що «європейська зимова гума в наших умовах майже як всесезонна». Для багатьох моделей шин це не так, а одиничний позитивний досвід подібної експлуатації не може слугувати підставою для рекомендацій. І платити в результаті доведеться набагато більше, ніж коштують самі покришки.
Коли пора міняти гуму
Оптимальний час для зміни покришок — коли температура повітря перетинає позначку +7°С. Це правило діє і для весняної, і для осінньої заміни.
Оскільки погода часто буває нестабільною, точно вловити цей момент складно. Тому існує ще одна рекомендація: зимові шини варто встановлювати приблизно до 15 жовтня, а літні — ближче до 15 квітня.
Нагадаємо, що про маркування та типорозміри шин ми розповідали раніше — у матеріалі «Все, що Ви хотіли знати про шини. Маркування, типи, сезонність».
Резюме
- Літня гума взимку втрачає зчеплення настільки, що навіть коротка поїздка по сухому асфальту може бути небезпечною.
- Зимова гума влітку швидко зношується (достатньо 1-2 місяців), і керованість автомобіля суттєво погіршується.
- Їздити влітку на зимових шинах, в принципі, можна. Але це дорого, і пересуватися доведеться повільно та гранично обережно.
- Зимові «європейські» шини не варто використовувати як всесезонні.
