У перші дні квітня кореспонденти АвтоПорталу відвідали друге підприємство фінської компанії Nokian Tyres у Росії, що відкрилося у 2012 році. Завод розташований у Всеволожську, передмісті Санкт-Петербурга. Цей бренд добре знайомий на пострадянському просторі: ще у 1964 році саме з його конвеєра перші імпортні шини почали постачатися до Радянського Союзу. Якщо раніше марка міцно асоціювалася із зимовою гумою, то зараз вона випускає і літні покришки. Причому російські заводи компанії виробляють не лише шини для легкових авто, а й для вантажного транспорту, автобусів та спеціальної техніки.
Цей аромат не переплутаєш
Одразу після виходу з автобуса у Всеволожську відчувається різкуватий солодкуватий запах. «Так пахне природний каучук», — пояснюють працівники підприємства, територія якого займає понад 30 гектарів на осушених торфовищах.
Запах справді незвичний, а в цехах для непристосованої людини він майже нестерпний. Проте місцеві співробітники до нього звикли і жартома охрестили його «запахом грошей».
І це не просто жарт: як розповів Андрій Пантюхов, генеральний директор і віце-президент Nokian Tyres Росія, за вісім років (перший завод у Росії було відкрито у 2005 році) випуск шин збільшився з одного до чотирнадцяти мільйонів штук щорічно. Виручка у 2012 році в Росії досягла 563 мільйонів євро, а в державах СНД — 43,7 мільйона євро. Цього року планується запуск ще двох виробничих ліній, що дозволить наростити обсяги до сімнадцяти мільйонів покришок на рік.
Через світлий і просторий прохідний пункт прямуємо до цехів. У холі на стіні висить великий LED-екран, де відображається інформація про те, у кого з працівників сьогодні або найближчими днями свято. Одразу видно, що про співробітників, яких тут 1100 осіб, дбають.
Біля входу у виробничу зону нас зустрічає Олександр Уставщиков, директор з виробництва та технічного забезпечення, який і проводить для нас екскурсію.
Гумовий «коктейль»
Першим на нашому шляху опиняється цех міксингу — величезна п'ятиповерхова споруда, де готуються гумові суміші для всіх компонентів шин. Таких елементів налічується п'ятнадцять.
Для створення гумової суміші використовується кілька видів сировини: натуральний каучук (постачається з Південної Азії), синтетичний (російського виробництва), а також наповнювачі, пластифікатори та вулканізуючі речовини. Склад сумішей однаковий для заводів у Росії та Фінляндії, проте собівартість однієї російської шини Nokian на 10 євро нижча, ніж фінської. Секрет у доступнішій робочій силі та енергоносіях.
До змішувальних машин людей не допускають: процес повністю автоматизований і керується комп'ютерами, змішування відбувається механічно, з мінімальним використанням «хімії» — так тут дбають про екологію. Кожна суміш готується за власною рецептурою, яку обирає оператор залежно від того, які шини виробляються в даний момент (загалом завод випускає понад 1000 типорозмірів). Завантаження та перемішування матеріалів контролюються автоматикою.
Готову гумову суміш розкатують у палети, які позначають білим ярликом і відправляють на лабораторний контроль, де ретельно перевіряють за багатьма параметрами. Якщо контроль пройдено — на палету вішають червоний ярлик, якщо ні — її бракують.
У кожного компонента шини — своя лінія
Готові палети надходять у наступний цех, де виготовляються компоненти шин. Тут для кожного з п'ятнадцяти елементів майбутньої покришки передбачена окрема лінія.
На «коротких» лініях виробляють текстильні корди (обгумований віскозний або поліефірний матеріал, що приймає на себе внутрішній тиск), бортові кільця (підсилюють борт у зоні диска) та інші деталі. На «довгих» лініях — протектори та гермослої (замінники камери). Наприклад, на кожен протектор, який «замішують» на станку з чотирьох різних гумових сумішей, наносять кольорові смужки (для ідентифікації моделі) та цифрові позначення типорозміру.
Протекторні стрічки охолоджують, намотують на котушки і відправляють у складальний цех.
Складання покришки — справа тонка
Після виготовлення всіх деталей їх передають у цех складання шин. Тут рядами встановлені складальні машини голландської компанії VMI-MAXX, на яких відбувається перетворення окремих елементів у заготовку — так звану «зелену шину».
Процес виглядає так: до машини з тильного боку подаються всі компоненти. Автоматика послідовно, з лазерним контролем укладання, монтує шари один на один: з одного боку на барабан подається сталевий брейкер, потім нейлоновий бандаж і протектор. З іншого боку — гермослой і текстильний корд. У потрібний момент обидві частини з'єднуються, а внутрішню поверхню сирої шини обробляють спеціальним розчином, щоб діафрагма вулканізуючого преса не прилипла до гермослою.
Ця заготовка за формою вже схожа на готову шину, але повноцінною покришкою стане лише після вулканізації.
Шини з пару з жару
У цеху вулканізації жарко, як у сауні. Не дивно: цей процес вимагає високого тиску (15 Бар) і температури близько 200 ºС.
Перегріта пара заповнює діафрагму преса, яка притискає заготовку до сегментів прес-форми (вони формують малюнок протектора) і до боковин (створюють маркування). Після вулканізації шина набуває всіх своїх кінцевих властивостей (крім шипів). Процес займає, залежно від розміру та моделі, не більше 10–13 хвилин.
Зараз на заводі Nokian Tyres діють десять вулканізаційних ліній (на кожній — 16 пристроїв), цього року додадуться ще дві. За одну зміну, яка триває 12 годин, лінія видає близько 1500 шин.
Зимові шини, що передбачають встановлення шипів, відправляються в цех ошипування. Тут теж усе автоматизовано: лазерний прилад визначає місце для шипа (програма містить розташування для всіх типорозмірів кожної моделі), потім маніпулятор подає шипи і встановлює їх у підготовлені гнізда. Шипи розробляються інженерами Nokian Tyres і виробляються на партнерських фабриках у Фінляндії.
Потрійна перевірка якості
Готова продукція проходить суворий контроль у три етапи. Перший — візуальний: спеціально навчений інспектор оглядає покришку на предмет дефектів (загалом їх понад сто). На кожній лінії — два таких пости.
Прямо на наших очах інспектор бере ще теплу шину (перевірка проводиться в гарячому вигляді, оскільки після охолодження багато дефектів стають невидимими), обертає її на столі у вертикальному положенні і уважно оглядає зовнішній та внутрішній боки на наявність бульбашок, тріщин і перевіряє якість швів. Якщо шина «правильна», оператор ставить на неї особистий штамп з ім'ям, прізвищем і номером зміни.
Другий етап — автоматична перевірка комп'ютером, який виявляє дефекти, не видимі оку: вага, діаметр, латеральні та радіальні сили, конусність.
Третій етап — вибірковий: на складі готової продукції комісія відбирає шини, призначені для відправлення дилерам, і ще раз перевіряє всі можливі дефекти. Тільки після цього покришки отримують «зелене світло». Браковані шини знищують, розрізаючи на дрібні частини, у спеціально відведених приміщеннях заводу.
За словами Андрія Пантюхова, російські та фінські шини за якістю не розрізняються — продукція всеволожського заводу постачається не лише в СНД, а й у Фінляндію, країни Європи та Північної Америки. Випробування всіх моделей проходять на полігонах в Івало (зимовому) та Нокіа (літньому). В Україну з Фінляндії імпортується лише близько 10% шин, і це покришки особливої конструкції, наприклад RunFlat для BMW. Решта постачається зі Всеволожська.
Людський фактор
Потрапити на роботу на завод Nokian Tyres у Всеволожську непросто: зі ста претендентів на одне місце беруть одну людину. З нею укладають контракт на кілька років (від чотирьох до семи, залежно від спеціалізації), надають медичну страховку та повний соцпакет.
У 2009 році за десять кілометрів від заводу за проєктом фінського архітектора Юккі Тікканена збудували селище для працівників — Hakkapeliitta Village. Перша черга з чотирьох п'ятиповерхових будинків (167 квартир) уже заселена, зараз будується друга — три семиповерхових будинки. Селище розташоване на огородженій і впорядкованій території, має власну котельню, трансформаторну підстанцію, систему безпеки та відеоспостереження, продумане освітлення, дитячий та спортивний майданчики, паркування для кожної квартири. Навесні 2013 року тут відкриється дитячий садок. Квартири співробітники можуть купити в іпотеку (до 20 років, з 5%-м початковим внеском і ставкою 7.5% річних у рублях). Одна з головних умов — покупець має пропрацювати на підприємстві не менше семи років. Словом, тут дбають не лише про організацію праці за європейськими стандартами, а й про житлові умови своїх працівників.
