Повний і не зовсім повний привід. Чим відрізняються повнопривідні системи

Усі наявні варіанти повного приводу можна звести до трьох основних категорій: підключуваний вручну (Part Time), постійно діючий (Full Time) і той, що активується самим автомобілем (On Demand Full Time).

Привід, що підключається вручну

Part Time, як ще називають цей тип, не розрахований на тривалий рух у режимі 4х4. У його конструкції немає міжосьового диференціала, який згладжував би різницю обертів між осями. Якщо їхати з увімкненим приводом по твердому покриттю, елементи трансмісії швидко виходять з ладу.

Такий привід має сенс застосовувати лише на коротких складних ділянках і на невисокій швидкості.

Найчастіше для цього використовується важіль роздавальної коробки. Щоправда, на деяких модифікаціях, щоб зачепити передню вісь, доводиться залишати салон і вручну повертати спеціальні муфти (хаби) на маточинах.

Таку схему застосовують виключно на справжніх позашляховиках, які експлуатуються за своїм прямим призначенням. Класичні приклади — Jeep Wrangler і Nissan Patrol, які не поспішають довіряти керування приводом електроніці.

Крім того, «тимчасовий» привід ставлять майже на всі китайські копії популярних позашляховиків дев'яностих років.

Позашляховики з чесним Part Time поступово зникають — їх витісняють свіжіші повнопривідні системи.

Постійний повний привід

Full Time у більшості виробників не дозволяє водієві самому відключати одну з осей.

Завдяки міжосьовому диференціалу така трансмісія завжди працює в повнопривідному режимі, незалежно від умов. У сучасних версіях цей диференціал додатково оснащується власною електронікою.

Подібна конструкція дозволяє розподіляти момент між осями не лише порівну, а й в інших пропорціях. Якщо якесь колесо починає буксувати, «розумний» диференціал оперативно перекидає тягу на вісь із кращим зчепленням або навіть на окреме колесо, яке тримається за дорогу.

Серед усіх систем 4х4 цей тип вважається найпросунутішим.

Сучасні системи з великою кількістю електроніки вміють підлаштовуватися під конкретне покриття — асфальт, гравій, пісок тощо. Водієві достатньо натиснути потрібну кнопку.

Найвідоміші приклади постійного приводу — це Audi із системою Quattro та Subaru з AWD.

Цікаво, що таким приводом оснащуються і зовсім не позашляхові седани, купе та хетчбеки. Це зайвий раз підтверджує універсальність подібної схеми.

Автоматично підключуваний повний привід

Система On Demand Full Time залишає автомобіль передньопривідним і лише при пробуксовці ведучих коліс підключає задню вісь. У сучасних версіях це відбувається майже миттєво, щойно з'являються перші ознаки втрати зчеплення.

Залежно від конкретної реалізації момент між осями може змінюватися в широкому діапазоні — від 10/90 до 90/10.

Електронна система стабілізації (ESP) стежить за тим, щоб машина не втратила керування, коли характер приводу різко змінюється — з переднього на задній або навпаки.

На більшості версій для складних ділянок передбачена можливість примусово зафіксувати розподіл моменту 50/50. Для цього є кнопка з позначенням Lock або 50/50. Але щойно швидкість досягає 40-50 км/год, блокування знімається, і система повертається у звичайний режим.

Такий автомобіль можна зробити і повністю передньопривідним — достатньо натиснути кнопку з маркуванням 2WD. Відключення повного приводу економить паливо, а в місті чотири ведучих колеса потрібні далеко не завжди.

Автоматично підключуваний привід — наймолодша із систем 4х4.

Саме вона стоїть на більшості кросоверів, які продаються на нашому ринку. Можна навіть сказати, що такий привід став невід'ємною рисою сучасного кросовера. Новий клас автомобілів потребував і нового типу приводу — все закономірно.

Який же привід кращий?

Вибрати однозначно найкращий варіант непросто — у кожного типу є свої плюси і мінуси.

Для серйозного бездоріжжя оптимальні позашляховики з ручним підключенням приводу і жорсткими механічними блокуваннями всіх диференціалів. Але в місті такі машини не доставляють задоволення від водіння.

Міські кросовери з автоматично підключуваним приводом, навпаки, на бездоріжжі практично безпорадні, зате керуються як звичайні легковики.

Компромісним рішенням виглядає постійний повний привід — він справляється і з бездоріжжям, і на трасі поводиться впевнено.

Однак втрутитися в його роботу не вийде: ні зекономити паливо, ні подолати особливо складну ділянку (незважаючи на електроніку) може не вийти.