Першою серійною радянською технікою для людей з обмеженими можливостями прийнято вважати триколісний «Киянин». Унікальною особливістю конструкції був привід лише на одне заднє колесо, а замість звичного керма управління здійснювалося довгим важелем, закріпленим на вилці.
Під капотом (вірніше, під сидінням) «Киянина» ховався двигун об'ємом 98 кубічних сантиметрів, що видавав лише 2,3 кінські сили при 4000 обертів на хвилину. Такої скромної потужності вистачало виключно для коротких поїздок по рівному твердому покриттю.
Наступним кроком у цьому напрямку став триколісний апарат С-1л, який з 1952 року почали випускати на Серпуховському мотоциклетному заводі. Ця мотоколяска вже мала захист від опадів, хоча верх був виконаний з брезенту.
Силовий агрегат об'ємом 125 «кубиків» і потужністю 4 кінські сили, запозичений у мотоцикла «Москва», з труднощами тягав конструкцію масою 275 кілограмів, дозволяючи розганятися лише до 30 км/год. У 1956 році мотор замінили на продуктивніший — від моделі Іж-56 з віддачею 7,5 к.с., завдяки чому максимальна швидкість зросла до 55 км/год.
У 1958 році в Горькому вирішили піти далі і створити для інвалідів повноцінний автомобіль. Експериментальний ГАЗ-18 отримав двигун, що являв собою зменшену вдвічі силову установку від «Москвича-402», що робило його близьким до автомобільних агрегатів.
Однак найцікавішою деталлю ГАЗ-18 стала автоматична коробка передач з гідротрансформатором — точно така ж, як на престижному ЗІМі і перших «Волгах» ГАЗ-21. Цільнометалевий кузов мав продумані дверні прорізи, просторий салон і регульоване крісло, що забезпечували зручну посадку водія.
Незважаючи на всі переваги, керівництво країни вирішило, що забезпечувати такими машинами людей, які втратили ноги на війні, стане занадто тяжким тягарем для економіки, і ГАЗ-18 так і не потрапив у серійне виробництво.
А от у Серпухові не відмовилися від доведення не найвдалішої моделі С-1л і невдовзі налагодили випуск нової версії С3А. Саме ця машина засвітилася в комедії Леоніда Гайдая «Операція Ы», де запам'ятовується кадр з Моргуновим, який легко прокручує малолітражку навколо своєї осі руками.
Під кузовом С3А розташовувався мотор від мотоцикла «Іж-Планета». З діаметром циліндра 72 міліметри і ходом поршня 85 міліметрів його об'єм сягав 346 кубічних сантиметрів, а пікова потужність становила 10 кінських сил.
У 1970 році на зміну прийшла модель С3Д, і всі інваліди почали пересідати на неї. Зовнішність новинки була рубаною і кутовою, не відзначалася естетикою, зате за рахунок великих стекол суттєво покращився огляд. Хоча потужність старого іжевського двигуна зросла до 18 к.с., прибавка у швидкості виявилася скромною — максимум 70 км/год.
Окрема глава — виробництво машин з ручним управлінням на Запорізькому автозаводі. Перший ЗАЗ-965, який отримав у народі прізвисько «горбатий», зійшов з конвеєра у 1961 році.
Видача автомобілів і мотоколясок інвалідам проводилася через органи соцзахисту, причому вартість могла оплачуватися як частково, так і повністю. У 2013 році АвтоЗАЗ виграв тендер на постачання 678 машин для людей з інвалідністю на загальну суму 44,2 мільйона гривень. У рамках замовлення пропонується модель ZAZ Sens, ціна якої варіюється від 57 до 70 тисяч гривень залежно від комплектації.
