Toyota Land Cruiser Prado: ціни, технічні характеристики

Toyota Land Cruiser Prado: історія та огляд модельного ряду

Toyota Land Cruiser Prado — молодша модель у лінійці легендарних позашляховиків Land Cruiser. Серійне виробництво розпочалося в 1990 році. Приставка Prado (з португальської — «поле») була додана до назви Land Cruiser, щоб розрізняти комерційні та пасажирські версії позашляховиків 70-ї серії. Автомобіль позиціонувався як комфортабельний позашляховик для нескладного бездоріжжя.

Перше покоління (70 Серія) базувалося на модифікованій платформі старшого Land Cruiser з укороченою колісною базою та зменшеними габаритами. Автомобіль зберіг рамну конструкцію кузова та повний привід. Двигуни першого покоління були меншого об'єму, ніж у стандартного Land Cruiser, як бензинові, так і дизельні.

Друге покоління (90 Серія) офіційно представили в 1996 році. Воно випускалося в трьох- і п'ятидверному кузові.

Третє покоління (120 Серія) з'явилося на ринку в 2002 році.

Четверте покоління (150 Серія) представили в 2009 році на автосалоні в Чикаго. На північноамериканському ринку модель не продається — там пропонують її аналог, Lexus GX470.

Перше покоління (1984–1996)

Land Cruiser Prado 70 з'явився через зростаючу популярність справжніх позашляховиків, менших за розміром, ніж Land Cruiser 60. При цьому висувалися високі вимоги до комфорту. Покупець міг обирати між трьох- і п'ятидверним кузовом. Двигуни — бензинові (22R/1RZ) та дизельні (2L/3L/1KZ).

Друге покоління (1996–2002)

Land Cruiser Prado 90 створювався як більш просунутий позашляховик порівняно з Land Cruiser 80, однак його зовнішній вигляд і менший об'єм двигунів не принесли очікуваної популярності. Тим не менш, Prado 90 став першим автомобілем сімейства, який отримав незалежну передню підвіску, і задав нові схеми повного приводу в лінійці.

У 1999 році Prado II пережив фейсліфтинг і невелику модернізацію, покращилася безпека. У 2000 році автомобіль отримав новий дизельний двигун 1KD-FTV.

Двигуни другого покоління:

3RZ-FE — 2,7 л, 150 к.с., бензиновий рядний 4-циліндровий
5VZ-FE — 3,4 л, 180 к.с., бензиновий V-подібний 6-циліндровий
1KZ-TE — 3,0 л, 125 к.с., дизельний з турбонаддувом рядний 6-циліндровий
1KD-FTV — 3,0 л, 163 к.с., дизельний з турбонаддувом рядний 6-циліндровий

Третє покоління (2003–2009)

Prado 120 конструювався на базі Toyota 4Runner, як і попередні покоління. Автомобіль мав два варіанти колісної бази: 2455 мм для трьохдверного кузова та 2790 мм для п'ятидверного. Існувала версія з трьома рядами сидінь у п'ятидверному кузові. Третє покоління оснащувалося чотирма бензиновими двигунами та турбодизелем.

Двигуни третього покоління:

2TR-FE — 2,7 л, VVT-i, 163 к.с., бензиновий рядний 4-циліндровий
3RZ-FE — 2,7 л, 150 к.с., бензиновий рядний 4-циліндровий
5VZ-FE — 3,4 л, 185 к.с., бензиновий V-подібний 6-циліндровий
1GR-FE — 4,0 л, VVT-i, 249 к.с., бензиновий V-подібний 6-циліндровий
1KD-FTV — 3,0 л, 170 к.с., дизельний з турбонаддувом рядний 4-циліндровий
5L-E — 3,0 л, 95 к.с., дизельний рядний 4-циліндровий

Prado 120 мав кілька варіантів трансмісії: 5-ступеневу механічну та 4-ступеневу автоматичну. Привід — постійний повний з блокованим центральним диференціалом типу Torsen, який можна повністю заблокувати вручну, і блокуванням заднього диференціала. Передня підвіска незалежна, задня — напівнезалежна.

Четверте покоління (2009 — наш час)

Land Cruiser Prado в кузові J150 представили в 2009 році на автосалоні у Франкфурті. Незабаром автомобіль надійшов у продаж. З невеликими змінами ця версія продається досі.

Prado 150 побудований на модернізованій платформі 120-го покоління. Незважаючи на аналогічну колісну базу, зовнішні габарити збільшені. Основні відмінності від 120-го — посилена лонжеронна рама.

В Україні доступні три мотори:

турбодизель 3,0 D-4D 1KD-FTV, 173 к.с. (410 Нм)
бензиновий 4,0 л, 282 к.с. (387 Нм)
бензиновий 2,7 л, 163 к.с. (246 Нм)

Prado J150 оснащується постійним повним приводом. У деяких модифікаціях доступна система Multi-Terrain System, що адаптує роботу ходової під різні умови (каміння, гравій, сніг, бруд). Передбачено блокування центрального та заднього диференціалів. Трансмісія — 4-ступенева АКПП (для двигуна 2,7 л) або 5-ступенева АКПП (для двигунів 3,0 л та 4,0 л).

Автомобіль випускається в п'ятидверному та трьохдверному варіантах. В Україні доступні лише п'ятидверні версії. Семимісний салон можливий лише в найдорожчій комплектації, з електроприводом складання крісел третього ряду.

У 2014 році Prado 4 пережив косметичні зміни в інтер'єрі та екстер'єрі.

Екстер'єр

Зовнішність Prado 2014 року мало відрізняється від дорестайлінгових версій четвертого покоління. Зміни зосереджені в передній та задній частині. Спереду — оригінальні фари головного світла зі стильними вкрапленнями світлодіодів денних ходових вогнів і велика агресивна фальшрадіаторна решітка.

Додано хрому, потужне обрамлення зверху та з боків надає решітці соліднішого вигляду. Передній бампер з великими протитуманними фарами підкреслює загальний образ.

Боковини не змінилися. Ззаду — змінені габаритні ліхтарі, інше оформлення дверей багажника та широка хромована планка, що з'явилася після фейсліфтингу.

Інтер'єр

Зміни в салоні торкнулися в основному центральної консолі. Дизайнери повністю переробили розташування кнопок і блоку управління клімат-контролем. По центру розмістилися перемикачі систем постійного повного приводу та підвіски. Під час руху по серйозному бездоріжжю схеми роботи підвіски та приводу можна обирати на дотик.

Змінені приладова панель і кермове колесо. Загалом салон залишився колишнім, але якість матеріалів стала вищою.

За місткістю Prado заслуговує лише позитивних відгуків: великий запас простору, комфортне розміщення водія та пасажирів, просторий багажник.

Двигун і трансмісія

На українському ринку Prado пропонується з бензиновим двигуном 2,7 л VVT-i (163 к.с.) у парі з 4-ступеневою АКПП або 5-ступеневою МКПП, а також з бензиновим 4,0 л V6 DUAL VVT-i (282 к.с.) з 5-ступеневою АКПП. Для любителів дизеля доступний 3,0-літровий D-4D (173 к.с.) з 5-ступеневою АКПП.

Шумоізоляція останнього Prado хороша: ні двигун, ні КПП не чутні.

Безпека

З безпекою у Prado все гаразд: енергопоглинальний кузов з високоміцної сталі, подушки безпеки, система стабілізації ESP з ABS.

Високий центр ваги призводить до сильних кренів у поворотах, але автомобіль не призначений для швидкісного маневрування на трасі.

Особливості

Керованість Prado на належному рівні, однак при різких маневрах відчувається недостатній зворотний зв'язок на кермі. Автомобіль входить у поворот дещо вальяжно. На трасі він надійно утримує траєкторію.

Toyota Prado — не «паркетний» позашляховик, на ньому можна без особливих проблем заїжджати в реальне бездоріжжя. Повний привід рятує на слизькій або сніжній дорозі, допомагає вибратися із замету, проїхати по ґрунтівці. За бажання можна підкорювати снігову цілину та глинозем, але з відповідною гумою.

Вердикт

Непоганий вибір для покупця, який хоче стати власником не просто кросовера, а справжнього підкорювача бездоріжжя. Автомобіль сучасний і технологічний, хоча силову установку та КПП складно назвати суперновими. Зате вони перевірені часом, що для експлуатації на українських дорогах важливіше.