При цьому значна кількість газових заправок працюють поза правовим полем, що не заважає «бочкам» з'являтися у масовій кількості і в найнесподіваніших місцях. Причина такої масовості криється в грошах – нелегальні заправки не платять роздрібний акциз (близько 1,20 грн./літр), тому можуть продавати газ дешевше, ніж «білі» мережі АЗС. Безумовно, така знижка приманює водіїв, як Путін Трампа, але ніхто не може бути впевненим у тому, що ж він отримує в кінцевому підсумку. Якщо і за якістю бензину в нашій країні контроль вельми умовний, то якість газу взагалі терра інкогніта. Що ж нам «задувають» у балони насправді? Відповісти на це питання взялися фахівці Інституту споживчих експертиз у співпраці з інспекційною компанією Інспекторат Україна.
Проба
Процес дослідження досить трудомісткий і фінансово затратний, тому вирішено було перевірити ряд всеукраїнських мереж АЗС (ОККО, WOG, БРСМ-Нафта), великі мережі столиці та регіону (КЛО, Luxwen) і кілька «бочок», тобто незаконних заправок, які стоять на кожному розі. Експерти приїжджали на АЗС і відбирали проби у спеціальний пробовідбірник, з виду схожий на звичайний побутовий балон. І якщо з мережевими заправками проблем не було, то «бочки» всі, як одна, відмовилися відпускати газ, коли експерти повідомляли, для яких цілей він відбирається. Зрештою, на одній із заправок вдалося здійснити відбір, але чек продавці так і не дали. Така ситуація насторожила експертів, і, як виявилося, не дарма.
Точність наливу
Перш за все в лабораторії перевірили точність відпуску газу. Багато автомобілістів не раз скаржилися на те, що заправляють газу більше, ніж ємність балона, або на набагато менший пробіг на тій же кількості газу, купленого на різних АГЗС. При цьому мало хто звертає увагу на температурний режим, і звинувачують у всьому заправки. Дані дослідження посоромили наговорників – у всіх мережевих заправок точність наливу вище 97 відсотків. Найточніше – у ОККО та КЛО. А ось у «нелегалів» – похибка набагато більша. Виходить, що ніякої економії у «бочки» водій не отримує. Зниження відпускної ціни господар такої АГЗС компенсує собі за рахунок недоливу. Та ще й заправить невідомо чим. Про це нижче.
Розкладаємо на компоненти
У лабораторії зразки тестувалися на відповідність вимогам ГОСТ 27578 «Гази вуглеводневі скраплені для автомобільного транспорту» за показником «Компонентний склад». Як відомо, автомобільний газ складається із суміші пропану та бутану, а також інших вуглеводнів (ізобутану, пропілену, етану, етилену тощо). Для різних пір року кількісний вміст суміші може бути різним – влітку це приблизно 40:60 (пропану до бутану), взимку ж навпаки – 60:40. У міжсезоння ж оптимальна пропорція приблизно 50:50. Адже чим більше пропану в газі, тим вищий тиск насичених парів і тим кращі пускові якості та робота паливної апаратури в зимовий період експлуатації.
Одним із головних моментів є також марки скрапленого газу. Основних дві – ПБА (пропан-бутан автомобільний) та СПБТ (суміш пропану бутану технічна). У чому різниця? Перша марка – очищений газ, адаптований під використання в автомобілях, друга – більш «брудний», призначений для побутових потреб (наприклад, опалення). І тут виявилися неприємні сюрпризи.
Європейський стандарт EN 589-2008 у розділі терміни трактує автомобільний скраплений газ як такий, що містить незначну кількість ненасичених вуглеводнів (пропілену, бутенів та пентанів (пентенів). В Україні діє ГОСТ 27578-87, який встановлює допустиму норму ненасичених вуглеводнів – не більше 6 %. У зразку, відібраному на нелегальній АГЗС, таких виявилося набагато більше нормативу – понад 10 відсотків! Виходячи з цих даних, таке паливо не можна віднести до автомобільного. Крім того, у газі з «бочки» також виявилося мало пропану – 36 відсотків при нормі не нижче 50±10 %. Виходячи з вищевикладеного можна констатувати, що в резервуарах даних заправок знаходиться газ СПБТ, оскільки вміст ненасичених вуглеводнів у ньому (ДСТУ 4047-2001) не нормується. Для автомобіля це не смертельно, але як мінімум витрата такого газу буде набагато більшою, ніж звичайного ПБА. Є й інші нюанси. Наприклад, за вимогами до СПБТ допускається рідкий залишок до 1,6 %, а для ПБА наявність залишку не допускається. Крім того, допустимий граничний вміст сірки в ПБА нижчий, ніж у СПБТ (а за вимогами EN 589 – не більше 50 мг/кг). Аналогічно і з меркаптановою сіркою.
Наявність рідкого залишку в СПБТ при його використанні в автомобілях веде до накопичення залишку в баках, засмічення фільтрів, несправностей паливної апаратури. Наявність ненасичених вуглеводнів веде до збільшення шкідливих речовин у продуктах згоряння. Підвищений вміст сірки призводить до скорочення терміну служби каталітичних нейтралізаторів і забруднення навколишнього середовища оксидами сірки. Наявність меркаптанової сірки призводить до підвищеної корозії деталей паливної апаратури.
У решти учасників дослідження всі зразки показали позитивні результати, і всі вони доводять, що відібране паливо є автомобільним газом марки ПБА. Близьке до ідеального співвідношення компонентів для міжсезоння (проби відбиралися в жовтні) показав зразок, придбаний у мережі АЗС ОККО – 49 пропану і 48 бутану. Таке співвідношення дозволяє забезпечити найбільш рівномірне згоряння суміші, а отже, і забезпечити економічність їзди. На другому місці – автомобільний газ мережі АЗС КЛО, зі співвідношенням 51:45. До речі, зразки КЛО та мережі Luxwen виявилися най«чистішими», пропілену в них виявилося відповідно 0,10 і 0,04 відсотка.
І ще один важливий параметр – щільність газу. Чим вона більша, тим більший за інших рівних пробіг на одній заправці. У цьому параметрі найвищі показники продемонстрували зразки мереж ОККО та КЛО.
Підсумки
Дослідження показало, що незважаючи на низьку ціну, заправлятися на «бочках» невигідно – буде більша витрата і є ризик пошкодження деталей авто. І потрібно пам'ятати, що довести що-небудь у разі неприємностей на таких заправках буде неможливо. Та й безпека там вельми умовна.
У великих «білих» мереж ситуація набагато краща. Вони зацікавлені не в разовій швидкоплинній вигоді, а в збереженні постійних клієнтів, тому ризикувати якістю товару не схильні. І в них, принаймні, можна подивитися документацію на скраплений газ, щоб зайвий раз перевірити, що ти заливаєш у балон.
