Volvo XC70 NEW
Новий Volvo XC70
Двигун: 3,2 B6324S бензиновий
Макс. потужність
КВт/к.с./об. за хв. 175/238/6200
Макс. крутний момент
Нм/об. за хв. 300/1500-4500
Макс. швидкість: 250 км/год
Трансмісія: 6АКПП
Привід: повний
Витрата палива:
Міський цикл16,8
Заміський цикл8,7
Змішаний цикл 11,4
Підвіска:
передня незалежна багатоважільна з торсіоном
задня ресорна
Довжина 4838
Ширина1861
Висота1604
Дорожній просвіт 210
Шини 215/65 R16
Вантажопідйомність: 1300 кг по будь-яких видах доріг
Максимальна вага 2400
Сторінки історії
Народження Volvo припало на 25 липня 1924 року. Саме тоді в стокгольмському ресторані Sturehof, у день Якоба за шведським календарем, Ассар Габріельсон і Густав Ларсон домовилися про створення автомобільної компанії. Першу машину, зібрану на основі максимально можливої кількості шведських комплектуючих, назвали «Якоб» на честь цієї дати. Справа пішла успішно, і вже в 1927 році з'явилася фірма, чиє ім'я перекладається з латини як «я кочуся». До 1935 року в Швеції розійшлося десять тисяч таких автомобілів.
На початку сорокових компанія представила відносно доступні моделі PV36 і PV51, які в Швеції отримали статус «народних». Європейським продажам завадила війна, однак у перші повоєнні роки активна реклама зробила марку відомою в Європі та за океаном. Модель PV44 залишалася лідером продажів у Швеції до 1953 року і послужила основою для знаменитих PV 444 і PV 544. Прем'єра PV 444, першого по-справжньому масового Volvo, відбулася в 1944 році на виставці в стокгольмському Королівському тенісному залі.
У 1953 році світ побачив перший справжній універсал Volvo — модель Duett. Вона більше орієнтувалася на малий бізнес, але саме з неї почався поворот компанії до сімейних автомобілів.
1958-й приніс Volvo перемогу в чемпіонаті Європи з ралі — за кермом PV 544 першість здобув Гуннар Андерссон. А в 1965-му марка виграла вже чемпіонат світу з ралі.
Volvo стала першопрохідцем і в галузі безпеки: у 1959 році вона першою у світі почала встановлювати триточкові ремені на серійні машини. Їхній творець Нільс Болен отримав чимало нагород, але головне — ці ремені врятували мільйони життів.
У 1976-му в Голландії випустили Volvo 343 — важливу новинку з незвичною трансмісією «Rem-Johan». Спочатку в моделі були недоліки, але з часом їх усунули, і машина набула популярності.
У тому ж 1976 році Volvo першою серед автовиробників впровадила каталітичний нейтралізатор і лямбда-зонд.
У 1996-му публіці представили купе C70 Coupe, а потім і версію з відкритим верхом — C70 Cab. Обидві збирали на заводі в Уддевалла, який Volvo ділила з Tom Walkinshaw Racing.
Через рік, у 1997-му, з'явився універсал V70 Cross Country. У 2000-му вийшло друге покоління V70 на великій платформі, а разом із ним — і Cross Country.
У 2002-му в Детройті дебютував позашляховик Volvo XC90.
Репутація Volvo як виробника дорогих, престижних, надійних і безпечних автомобілів давно усталена — компанія не раз отримувала міжнародні нагороди за розробки в галузі безпеки.
Колись модифікація універсала V70 під ім'ям V70XC (Cross Country) отримала чудові відгуки покупців. Щоб закріпити успіх, Volvo виділила її в окреме сімейство з індексом XC.
Так у 2002 році народився витривалий і динамічний Volvo XC70. Від повнопривідного V70 цю модель відрізняє підкреслено позашляховий характер.
Перетворюючи універсал V70 на прохідний XC70, дизайнери зосередилися в основному на екстер'єрі: поміняли бампери, накладки на боковинах і арках коліс, причому весь цей пластик залишили чорним. Такий підхід практичніший за пофарбовані в колір кузова деталі — чорний пластик не боїться подряпин від гілок, гравію та камінців, які так часто летять з-під коліс на просілочних дорогах.
Зміни торкнулися і конструкції. У XC70 замість віскомуфти встановили багатодискове електронно-механічне зчеплення Haldex, яке майже миттєво підключає задню вісь при пробуксовці передніх коліс. Дорожній просвіт зріс зі 166 до 210 мм, а підвіску інженери зробили більш посиленою.
Інтер'єр заслуговує на найприємніші слова. Стриманий, але виразний малюнок фірмової передньої панелі, світле оббивання, приємні на дотик пластики з цікавою текстурою, ненав'язливий дерев'яний декор — усе це виглядає стильно та добротно.
В оздобленні салону вдало поєднуються шкіра та пластик. Особливо ефектно виглядають крісла та дверні підлокітники з великим прострочуванням.
Багажник — мабуть, головний козир XC70. Він не стільки вражає об'ємом, скільки продуманістю. Під фальшпідлогою заховано безліч ніш для дрібниць, включно з «запаскою». Плюс сітки для фіксації вантажу та кишені в боковинах.
Багато власників Volvo V70 XC цінують його за місткість, комфорт і фірмову репутацію безпечного автомобіля.
Ільдар, директор автомагазину «Жигулі»
Volvo завжди притягував мене своєю нарочитою чоловічою грубуватістю кузова, від якої віє скандинавською надійністю. Таким же виглядає і повнопривідний універсал XC70 — без модних надмірностей, притаманних прохідним моделям інших марок, але з тією самою емблемою на решітці радіатора, яка вже багато про що говорить. І тест-драйв лише зміцнив мою повагу до марки. XC70 здався мені майже ідеальним у керуванні та русі автомобілем — дружнім до водія та зручним для пасажирів.
Не перераховуватиму всі електронні системи та подушки безпеки — їх тут у надлишку, і про це можна прочитати в рекламних буклетах. Краще розповім про свої враження від поєднання потужного 3,2-літрового двигуна, сучасної 6-ступеневої «автоматики» та повного приводу. Розгін, обгони, різкі прискорення, будь-які маневри — суцільне задоволення, навіть незважаючи на літню гуму на тестовій машині. XC70 однаково впевнено та передбачувано тримається і на обледенілому асфальті, і на засніженій дорозі, а в парі з адекватними за зусиллям гальмами це дарує масу позитивних емоцій.
Альфред Марданов
З попереднім XC70 ми були добре знайомі. Тоді він подарував нам чимало приємних емоцій і… напади морської хвороби. Уся справа в тому, що він був надто м'яким і заколисуюче комфортним. На наших хвилеподібних дорогах це оберталося заколисуванням. Новий XC70 у цьому сенсі зовсім інший, хоча й схожий на старого. Він не втратив своєї чарівності в плані м'якості та комфорту, але його більше не розгойдує так, як попередника. Навряд чи дороги з тих пір стали кращими. Справа в самому автомобілі, точніше, в налаштуваннях підвіски. Вони чудові — саме те, що потрібно для такої машини. Поясню детальніше. Автомобіль не схильний до поперечного розгойдування, але при цьому не відпрацьовує нерівності жорстко. Щоправда, якщо трапляється глибока ямка, то удар, що розриває тишу, виходить неприємним. Припускаю, що траєкторію цей XC70 тримає помітно краще за попереднього, який, до речі, в поворотах вимагав чіткого контролю. Нинішній же XC70 розхолоджує своєю незворушністю та спокоєм. Він легко тримає поворот — не скажу, що йде як по рейках, але все ж добре.
Окремо хочеться сказати про акустичний комфорт. Тут, без перебільшення, рівень преміум-класу! Двигун практично не чутно, він нагадує про себе тільки при повному натисканні на педаль газу, і то в ручному режимі. Про шум вулиці можна забути: зовнішній світ ніби пливе за вікнами, хоча стрілка спідометра давно перевалила за сотню. Салон ніби ізольований від навколишньої метушні непроникним бар'єром. Лише на задньому сидінні іноді долинають приглушені шльопання шин на дорожніх стиках.
Коли матеріал уже готувався, в одному з автосалонів зайшла розмова про цей автомобіль, і питання поставило мене в глухий кут. Мене запитали про недоліки, і я не одразу знайшовся з відповіддю. Ні, вони, звісно, є — як у будь-якої машини, — але відверто на поверхню не вилазять. Можливо, когось збентежить ціна (наша машина коштує 1 617 900 рублів), однак вона складається з опцій, які можна обирати самостійно, тобто суму можна зменшити або підібрати оптимальну комплектацію. До того ж, як я вже зауважував, Volvo — це все-таки преміальний бренд, а таке, як кажуть, дорого коштує. Загалом, відвертих мінусів я не знайшов. Салон гідний, хоч і не розкішний, дуже затишний і зручний. Усе витримано рівно, без явних провалів і випираючих деталей.
Ще мені особисто імпонує сама концепція таких автомобілів (Audi Quattro, Subaru Outback) — вони не страждають на «джипуватість», не виділяються в потоці, але при цьому майже не поступаються багатьом у прохідності. У них нижчий центр ваги, а отже, і керуються вони краще. Ідеальне міське авто для тих, хто не прагне виділятися (якщо таке взагалі можна сказати про власників Volvo), а цінує комфорт, якість, особливий шик і нордичний спокій.
Вадим Садиков
За день до тесту ми згадували попередній XC-70 (матеріал є на нашому сайті), заодно порівнювали паркетники та повнопривідні універсали. Але про це порівняння розповім трохи згодом, а поки — про Volvo. Колишній XC-70 був непоганий (у нас на тесті була версія 2.5 турбо). Єдиним його мінусом виявилася надто м'яка підвіска: на наших хвилястих дорогах пасажирів заколисувало. Та й водієві доводилося бути обережним при вході в поворот — будь-яке відхилення від траєкторії загрожувало помітними кренами.
Тепер лінійка двигунів змінилася: від 2.5 турбо відмовилися (такий самий агрегат ставиться на новий Ford Mondeo), залишилися атмосферник 3.2 і турбодизель 2.4. Але нас це цікавило в другу чергу, головна увага — підвісці. Скажу так: вона стала помітно пружною (слово «жорсткість» сюди навряд чи підходить). Найкращий комфорт досягається на трасі та при малій швидкості на розбитій дорозі. Їзда шосе — суцільне задоволення і для водія, і для пасажирів. Нерівності проскакуються на високій швидкості м'яко, без розкачки. На поганій дорозі на малих швидкостях — теж усе вище за похвалу: плавно і зручно.
Оскільки на машині стояли не зимові, а лише міжсезонні шини (багато хто помилково називає їх всесезонними), ми не ризикнули повністю перевірити поведінку в поворотах — безпека понад усе. Щоправда, я не втримався і на найкрутішому повороті Північної об'їзної дороги обігнав ВАЗ на швидкості 110 км/год.
Менеджер салону тут же напівголосно нагадав, що «шипів тут немає». І він був абсолютно правий. Але при русі правильною траєкторією машина поводилася бездоганно. Далі наш шлях лежав порожньою дорогою: асфальтова колія, а поза нею — лід і пухкий сніг. Кожен із нас (Ільдар, Альфред і я) на міських швидкостях перевірив поведінку автомобіля: вихід із колії, їзда нерівним покриттям (зліва лід, справа пухкий сніг). Ех, сюди б ще зимові шини! Причому саме нешиповані. Втім, і без них усе було передбачувано надійно.
А недоліки м'якої підвіски ми відчули вже в місті: якщо потрапляєш у ямку побільше, отримуєш відчутний удар. Втім, цього й слід було очікувати. Жорстка підвіска неприємно відпрацьовує навіть дрібні нерівності, зате на великих ямах/купинах у неї достатньо енергії, щоб погасити весь удар, не передаючи його на кузов. У м'якої — навпаки: дрібні похибки дороги вона згладжує, але їй бракує пружності для сильного удару. Як бачите, у кожної підвіски свої плюси й мінуси. Особисто мені м'яка підвіска XC-70 припала до душі.
Тепер про двигун і 6АКПП. Атмосферний мотор об'ємом 3.2 літра, на моє глибоке переконання, створений не для рекордів швидкості чи розгону. Його головна перевага — чудова тяга в усьому діапазоні обертів. Особливо вражає запас тяги на низах. Як зазвичай, я провів кілька тестів з обгону вантажівок, що йдуть зі швидкістю 80–100 км/год. Виявилося, обгін можна здійснювати за трьома сценаріями: збільшення обертів без перемикання передачі; перехід на знижену; поетапне перемикання на кілька ступенів униз. Ще раз наголошу: головний плюс 3.2 — хороша тяга на низьких обертах.
Спочатку ми сумнівалися у швидкому обгоні при малих обертах, тому тиснули на газ від душі: АКПП чітко й швидко перемкнулася на знижену, і ще раз нижче. Розгін вражає. Плавність і швидкість перемикань — теж. Наступну вантажівку я вирішив обігнати вже без такого різкого натискання: АКПП опустилася лише на одну ступінь, але обгін виявився таким самим швидким і безпечним. Гуляти, то на всю! Доганяю ще один тихохід і ставлю завдання обігнати його на тій самій передачі (початкові оберти менше 3000). Не скажу, що обгін був ураганно швидким, але цілком безпечним. Мені подобається цей атмосферник 3.2! Втім, не менше похвал заслуговує і новітня 6АКПП — за швидкість і адекватність перемикань (про інші автомати читайте в «Автоклуб-Казань» №24, 2007 р. або на нашому сайті).
А тепер повернемося до порівняння з початку: паркетники чи повнопривідні універсали? Свою думку не нав'язуємо, але паркетники з двигуном 2.0 — це величезний компроміс. За динамікою та витратою палива вони поступаються седанам з 1.8, а за прохідністю — досить посередні, програючи універсалам 4х4. З іншого боку, XC-70 (універсал 4х4) навряд чи обставить рамний позашляховик. «Машини різні важливі, машини різні потрібні». Volvo XC-70 — це ідеальний вибір як для міста, так і для заміських поїздок.
Вартість ТО:
ТО1 - 12-$ 473 (3 781 грн)
ТО2 - 14-$ 541 (4 320 грн)
ТО3 - 12-$ 473 (3 781 грн)
ТО4 - 14-$ 541 (4 320 грн)
ТО5 -$ 1 182 (9 450 грн)
Міжсервісний
пробіг 20 000 км