Спорт і динаміка. BMW 320 проти Volvo S40

Чому ми взяли для порівняння BMW 320 і Volvo S40, хоча за документами вони належать до різних сегментів? Усе банально — за довжиною ці машини розходяться всього на три сантиметри. Куди важливіше, що в них схожі ціни, двигуни і те, як виробники позиціонують свої моделі. Обидва — солідні, але компактні седани з претензією на «спортивність». Скажете, у BMW статус вищий? Можливо, з боку це так і виглядає, але на дорозі і тій, і іншій поступаються однаково охоче. Ось і розберемося, чи є сенс платити більше за німця, коли поруч швед, який начебто ні в чому не поступається. Більше того, за характеристиками та оснащенням S40 навіть виглядає краще. Судіть самі: дволітровий двигун у BMW видає 150 к.с. і 200 Нм, а ось двигун Volvo об'ємом 2,4 літра розвиває 170 к.с. і 230 Нм. Здавалося б, різниця невелика, але, забігаючи наперед, зазначу: додаткові 400 «кубиків» і один зайвий циліндр у шведа дають про себе знати досить відчутно. Оснащення у Volvo теж щедріше. В обох машинах є двозонний клімат, ксенон і парктронік. Але S40 понад те, що є у BMW, пропонує вбудований телефон, шкіряний салон з електричними регулюваннями сидінь, електропривод складання дзеркал, аудіосистему з чудовим звуком, CD-чейнджер і ще цілий список приємних дрібниць. І при всьому цьому S40 коштує дешевше за конкурента. Виходить, більш жвавий і багато укомплектований швед просто-напросто розчавить сірий «бумер»? Не будемо поспішати з висновками і порівнювати за паперовими характеристиками — краще сядемо всередину і проїдемося. Салон Volvo справляє приємне враження. Інтер'єр чимось нагадує меблі з IKEA — усе просто, симпатично, акуратно і без зайвої помпезності. Є й цікаві деталі. Головна з них — «паряча» центральна консоль. Щоправда, наживо цей незвичний елемент не впадає в око. Загалом — світло і спокійно. Єдине, до чого можна причепитися, — фактура пластику і шкіри у Volvo традиційно грубувата, через що матеріали здаються дешевшими, ніж є насправді. Помацаєш — і розумієш, що все не так погано. Візуально салон здешевлює і нейтральне зелене підсвічування приладів. Хоча є і приємний бонус: Volvo спілкується з водієм російською мовою! А де ж обіцяна спортивність? В інтер'єрі S40 її не відчувається. Сидіння не назвеш плоскими, але вони радше комфортні, ніж спортивні. Кермо завелике, посадка — цілком цивільна. Добре, що в «ески» великі діапазони регулювань, особливо у рульової колонки. Спочатку влаштовуєшся начебто зручно, а потім помічаєш, що права нога впирається в гостре ребро тієї самої «дизайнерської» центральної консолі. Підлаштовуєш кермо — і все приходить до норми. Ще один мінус красивих речей — вони не завжди зручні. На цій безперечно симпатичній консолі кнопки дрібні та розташовані надто тісно одна до одної. Потрібен час, щоб звикнути. Ззаду в Volvo сидіти можна, але тільки якщо ви невисокого зросту. Інакше буде тісно — і йдеться не лише про високих людей, а й про цілком середньостатистичних пасажирів. Зате дітлахам там роздолля, а для дітей старшого віку в задньому дивані передбачені відкидні «бустери». Це наводить на думку, що у Volvo бачать основними покупцями S40 молоді сім'ї з дітьми до десяти років — їм якраз підійдуть розміри машини: ззаду не тісно, а багажник і зовсім непоганий. Салон BMW — зовсім інша історія. Тут темно і навіть трохи похмуро. Жодної скандинавської легкості — тільки суворий німецький характер. Після Volvo сідаєш у крісла з чіпкою бічною підтримкою, дивишся на червонувате підсвічування приладів і чорний пластик — і стає трохи не по собі. Але це лише питання контрасту. Насправді інтер'єр BMW не менш продуманий і якісний, ніж у конкурента. Він, можливо, не виглядає гостинним, але щойно сідаєш — іти не хочеться. Чудове триспицеве кермо, сидіння з електрорегулюваннями та бічною підтримкою (вона навіть у найслабшому положенні тримає краще, ніж у Volvo), низька і правильна посадка — усе це налаштовує на драйверський лад. Ергономіка теж на висоті. Приємна дрібниця для наших загазованих міст — кнопка рециркуляції просто на кермі. Втім, у Volvo тут навіть краще — там вона вмикається автоматично. І, як не дивно, ззаду в BMW просторіше — місця помітно більше, за що пасажири пробачать йому і темне оздоблення, і відсутність шкіри. Одразу видно, куди «трійка» витратила додаткові сантиметри довжини. А ось багажники приблизно однакові. Щоправда, у BMW є лише лючок для лиж (і то за доплату), а Volvo дозволяє повноцінно трансформувати задню частину салону. Оснащення баварця, звісно, скромніше. Сидіння, окрім бічної підтримки, позбавлені електрорегулювань, аудіосистема простенька. Звісно, усе це можна замовити за додаткові гроші, але тоді ціна стане ще вищою. Запускаємо двигуни. У BMW усе по-сучасному: вставляємо ключ без «жала» в роз'єм, тиснемо кнопку старту — і в путь. Volvo консервативніший: ключ теж «електронний», але його потрібно повертати, як у звичайних машинах. Звук двигунів хороший по-своєму. У BMW він гучний, агресивний і породистий, хоча двигун — чотирициліндровий. У Volvo голос тихіший, зате п'ятициліндрові нотки роблять його незвичним і, треба визнати, приємним. Досить прелюдій — за діло! Зі старту першим іде Volvo. Різниця в об'ємі та кількості циліндрів дається взнаки: швед помітно динамічніший. Тяги вистачає завжди, а при інтенсивному розгоні особливо тішить короткий і соковитий «підхоплення» на верхах, перед самим відсіканням. Цікаве відчуття: прямо перед перемиканням на підвищену передачу машина ніби оживає і робить ривок уперед. «Трійка» повільніша, хоча за звуком двигуна здається, що вона ось-ось піде в космос, а насправді — маячить у дзеркалі заднього виду S40. Але в повсякденному житті доводиться не лише стартувати зі світлофорів, а й рухатися в потоці. І тут зручніший BMW — передусім завдяки «автомату». У звичайному режимі він іноді притуплює, зате в спортивному перемикається швидко і вчасно. Коробка на S40 гірша, хоча її теж не назвеш черепахою. Просто краще — ворог хорошого. Volvo відіграється потужністю двигуна, але керувати розгоном усе ж приємніше на BMW. Керованість — ось де ці два автомобілі розходяться кардинально. Пересідаючи з Volvo в BMW, думаєш, що в ньому взагалі немає підсилювача керма — настільки він важкий! Втім, зусилля на кермі велике і саме по собі, навіть без порівняння з легеньким кермом шведа. Зате інформативності — хоч відбавляй. Дорогу відчуваєш буквально кінчиками пальців. Саме тому повороти проходяться «на ура». Але річ не лише в кермі. У BMW 320 двигун повністю розташований у межах колісної бази, а розважування практично ідеальне з нейтральною повертальністю. У поєднанні із заднім приводом і жорсткою підвіскою це змушує «трійку» не впиратися на вході в поворот, а охоче в нього пірнати. А важкість керма компенсується тим, що крутити його потрібно менше — він більш «гострий». Volvo — зовсім інша машина. Керованість тут налаштовували не на Північній петлі Нюрбургрингу, а в щільному міському потоці. Шниряти на S40 між рядами — одне задоволення. Та й у швидкісних віражах не почуваєшся обділеним. Але все ж чогось бракує… Автомобіль робить усе правильно, хай і з більшими, ніж у BMW, кренами. Але зворотного зв'язку з ним бракує. Можна, звісно, покластися на Volvo, і ми впевнені, вона не підведе. Але хочеться більшого єднання з машиною. Втім, сама Volvo не називає S40 спортивною — лише динамічною, тож усе логічно.