VW Polo. Гра по-крупному

VW Polo. Гра по-крупному

Ні для кого не секрет, що «Volkswagen» із самого початку позиціонувалася як марка для народу – це закладено навіть у самій назві. Довгі роки так і було, однак приблизно десять-дванадцять років тому німецький гігант вирішив поступово змінювати свій усталений образ. У підсумку до традиційних достоїнств машин із Вольфсбурга – простоти, надійності та добротності – додалися престиж і респектабельність. Модельний ряд теж розширився: з'явилися обов'язкові для серйозного бренду Touareg і Phaeton. Нехай і не одразу, але це дозволило продукції VW впритул наблизитися до рівня Mercedes-Benz і BMW. При цьому в боротьбі за бізнес-аудиторію німці не забули і про масового покупця, продовжуючи випускати для нього звичні моделі. Серед них – симпатяга Polo, який на тлі своїх солідних родичів виглядає етаким простачком. Трохи більше року тому цей автомобіль, останнім із «народного сімейства», привели у відповідність до актуальної дизайнерської лінії VW.

По суті, перед нами все той самий Polo зразка 2001 року, майже повністю скопійований зі старшого Golf. Незважаючи на заяви про те, що це абсолютно нова розробка, йдеться лише про серйозний рестайлінг – приблизно такий самий, який на початку 90-х перетворив Passat B3 на B4 і подарував йому друге життя. Стрілоподібний капот, литі фари, виразні підштамповки над колісними арками… А ось профіль залишився колишнім, як і вся корма кузова. Єдина новинка ззаду – модні круглі розсіювачі в ліхтарях. На цьому, власне, всі зміни й закінчуються. Але, як кажуть, від добра добра не шукають, тож пробачимо Polo цей консерватизм – тим більше що в історії марки таке траплялося вже не раз.

Інтер'єр компакта – це пряме втілення знаменитого фольксвагенівського раціоналізму. Усередині панує тевтонська строгість і суха графіка, позбавлена будь-яких емоцій. Але при більш уважному знайомстві з «підшефною» територією розумієш: у цьому щось є – дорікнути салону у відсутності стилю язик не повернеться. А стандартні оцінки в дусі «подобається – не подобається» краще приберегти для розмови про ергономіку.

На мою думку, ергономіка – ще одна сильна сторона салону VW Polo. Сідаєш за кермо і відчуваєш, що розташування кожної кнопки, важелька чи перемикача вивірено з математичною точністю. У підсумку всім «господарством» можна керувати буквально наосліп. Улаштуватися за «баранкою» зможе і мініатюрна дівчина, і великий чоловік: трьох базових регулювань сидіння і двох – рульової колонки цілком достатньо, щоб підібрати зручну посадку. А ось самі крісла могли б бути і зручнішими. Подушки – довшими, спинки – жорсткішими, та й бічна підтримка не завадила б більш розвинена. Що стосується заднього дивана, то це настільки делікатне питання, що його краще взагалі не порушувати. Якщо коротко – все як в однокласників: три пишемо, два в умі…

Зрозуміло, що заради зниження кінцевої ціни виробнику доводиться на чомусь економити. Схоже, у випадку з Polo це вилилося в повсюдне використання «мильного» пластику, який викликає стійкі асоціації з покійним бразильським Pointer, що тихо спочив на нашому ринку. І все ж, незважаючи на ці поступки «масовості», відмова від народної сутності марки загалом принесла цілком відчутні фінансові наслідки – VW подорожчав. І якщо для тих самих Phaeton або Touareg це не так критично, то для компактного Polo – недолік більш ніж серйозний.

У Росії, як і скрізь, Polo пропонується в трьох комплектаціях: Trendline, Comfortline і Sportline. Найдоступніша з них коштує мінімум 13 868 доларів. Щоб не вводити читача в оману, одразу уточнимо: це ціна базової версії. За ці гроші ви отримаєте «голий» автомобіль, а все необхідне обладнання доведеться докуповувати самостійно і, природно, за окрему плату. Не заглиблюючись в опційні нетрі, скажемо лише, що за бажання, враховуючи дорожнечу цих самих опцій, вартість «народного автомобільчика» можна легко розігнати до зовсім уже непристойних 30 тисяч доларів. Як воно? Логічно припустити, що, якщо вибір усе ж упаде на Polo, більшість покупців зупиниться на золотій середині – версії Comfortline з мінімально необхідними доповненнями. Це обійдеться приблизно в 15–16 тисяч у.о. за курсом ЦБ.

Принцип «золотої середини», найімовірніше, візьме гору і при виборі силового агрегата, хоча і тут є з чого вибирати. Нашим співвітчизникам цей хетчбек доступний аж із п'ятьма варіантами двигунів. Дві версії мотора об'ємом 1,2 літра (55 і 65 к.с.), ще пара – 1,4-літрові агрегати потужністю 75 і 80 «конячок», а також топовий 1,6-літровий двигун від Golf, що видає 105 к.с. У першому випадку, незалежно від потужності, мотору покладена стандартна 5-ступінчаста «механіка». Можливість вибрати між тією ж МКП і досить старим 4-діапазонним «автоматом» з'являється тільки у покупців другої пари агрегатів. А для найпотужнішого двигуна як альтернативу ручній коробці продавці напевно запропонують нову 6-ступінчасту АКП Tiptronic.

Щоб не впадати в крайнощі, звернемося до найпопулярнішого на наших дорогах варіанта – з 1,4-літровим 75-сильним мотором. У парі з «автоматом» цей двигун – меланхолік, улюбленець людей спокійних і розмірених. А ось із «механікою» автомобіль помітно жвавіший. Наприклад, розгін до «сотні» займає трохи менше 13 секунд. Швидко, треба зауважити, але від таких машин ніхто й не чекає спортивної динаміки чи відточеного керування. Він нормально їде, чудово тримає дорогу, відмінно вписується в повороти, демонструючи чіткі прогнозовані реакції на кермо та акселератор. Характерно, що плавність ходу при цьому не страждає. Енергоємність підвіски – своєрідний компроміс між комфортом і стійкістю: великі нерівності на кшталт «лежачих поліцейських» вона відпрацьовує, можливо, трохи жорсткіше, ніж хотілося б, але для авто В-класу така поведінка цілком прийнятна.

На високих швидкостях можна поскаржитися на акустику. Тут змішуються і аеродинамічні, й агрегатні шуми. Особливо виділяється мотор із не надто приємним «голоском», але загалом ситуація далеко не така критична, як, скажімо, у «французів» чи «корейців». Зате до гальм претензій немає: інформативна та ефективна робота системи завжди була сильною стороною всіх німецьких марок, незалежно від класу. Школа, все-таки.

Ось і час підбивати підсумки, і висновки, на жаль, невтішні. Хоча, думаю, мало хто посперечається, що Polo справді хороший. За сукупністю якостей він посідає у своєму класі одне з лідируючих місць. Але є в нього і суттєвий недолік – висока ціна. Враховуючи, що більшість конкурентів за останній час зуміли підтягнутися як мінімум до того ж рівня і тепер не поступаються йому ні у виконанні, ні в наповненні, ні тим більше в дизайні, розраховувати Polo незабаром доведеться лише на істинних шанувальників марки. Щоправда, людей, готових платити за бренд у цьому сегменті, з кожним днем стає дедалі менше.

Технічні характеристики:
VW Polo

Габарити:
Довжина (мм) 3895
Ширина (мм) 1650
Висота (мм) 1470
Колісна база (мм) 2460
Маса (кг) 1020
Об'єм багажника (л) 270/1030
Роб. об'єм двигуна (см3) 1390
Макс. потужність (к.с.) 75 при 5000 об/хв
Макс. крутний момент (Нм) 126 при 3800 об/хв
Макс. швидкість (км/год) 168
Розгін 0-100 км/год (с) 15,3
Середня витрата палива (л) 7,4

Ціна ($): 13 868-19 520

Юрій Горячев

Джерело – www.automania.ru