Величезні колеса новітнього позашляховика Toyota Land Cruiser 200 з апетитом тиснуть прибережну гальку на іспанському острові Фуертевентура. Залишати машину на пляжі заради зйомки зовсім не страшно: якщо що — вибереться самостійно. Адже і його попередник, Land Cruiser 100, вважався справжнім прохідником.
А «д двохсотий» пішов ще далі: гарний і на трасі, і там, де асфальт закінчується.
Навряд чи новий Land Cruiser став помітно симпатичнішим — така собі збільшена Toyota RAV4. Дизайн, між іншим, «стовідсотково японський» — його придумали стилісти тойотівського центру в місті Айчі, керуючись фірмовою концепцією Vibrant Clarity («дзвінка чистота»), яка ставить на чільне місце лаконічні форми без зайвого декору. Дійсно, на боковинах немає навіть молдингів — все суворо і зрозуміло. Щоправда, навряд чи щось тут «дзвенить».
Несподіваним виявилося те, що за кермом мені було тіснувато! «Двохсотий» витягнувся в довжину на 6 см порівняно з колишньою «соткою», а салон завдяки більш раціональному компонуванню моторного відсіку став просторішим на 13 см. Але весь цей приріст, схоже, дістався пасажирам ззаду. На третьому ряду доросла людина влаштується без особливих труднощів — хіба що коліна доведеться тримати високо, як коник. А середній диван — взагалі роздолля: там є власний двозонний клімат-контроль і підігрів сидінь.
 |  |  |
| Рама зварена з ширшого і вищого профілю: жорсткість на кручення зросла на 40%, а на згин — на 20% | Оптронні шкали спідометра і тахометра тепер заховані в глибокі колодязі | Електричний люк — вже в базовій комплектації |
 |  |  |
| У кишенях відкидного борту помістяться і аптечка, і знак аварійної зупинки | Бардачок не надто місткий — товста книжка з експлуатації займає чи не чверть його об'єму | Салон нового Крузера прикрасили вставки «під дерево» і хромовані деталі |
А от мені при моєму зрості 190 см влаштуватися за кермом виявилося складніше. Я вичавив усі електрорегулювання до упору — і все одно головою майже торкався стелі. Звісно, сантиметрів п'ять висоти відібрав люк з електроприводом, але він іде в пакетній комплектації всіх російських машин — від нього не відмовитися. Як і від шкіряних сидінь, десяти подушок безпеки, безконтактного ключа-транспондера…
Оснащення російських версій взагалі щедре: датчики світла і дощу, чотиризонний клімат-контроль, бокс-холодильник між передніми кріслами, електричні регулювання сидінь і керма, камера заднього виду, CD/DVD-чейнджер з 9-дюймовим сенсорним дисплеєм. Є навіть навігація — вона «говорить» російською, але, як і в BMW, пише на екрані латиницею. Втім, тойотівці пообіцяли у 2009 році русифікувати і навігацію, і бортовий комп'ютер. Інакше сором і ганьба: в Росії Крузерів продається стільки ж, скільки в усій решті Європи, а серед десяти мов меню російської так і не знайшлося!
Зате з моторами майже повний порядок: в Росії, окрім модернізованої бензинової «вісімки» об'ємом 4,7 літра (288 к.с. замість колишніх 238 к.с.), з'явиться свіжий турбодизель D-4D V8 з безпосереднім уприскуванням об'ємом 4,5 літра. Але якщо в Європі дизель укладається в норми Euro 4 і видає 286 к.с., то до нас поїде версія, знижена до 235 к.с. і відповідна Euro 3. Перестраховуються тойотівці. Тиск уприскування 1800 бар? Для Росії з її якістю солярки це перебір — довелося знизити тиск до 1300 бар і переналаштувати програму керування уприскуванням.
 | |
| Land Cruiser запам'ятовує три варіанти налаштувань рульової колонки і водійського крісла | Обидва передні сидіння рухаються електрично, але клавіша налаштування поперекового підпору є тільки у водія |
 |  |
| Спинка заднього сидіння складається в пропорції 40:20:40, а подушка — у співвідношенні 40:60 | Сидіння третього ряду у складеному вигляді, як і раніше, притиснуті до боковин кузова |
— Не хвилюйтеся, — заспокоює головний інженер проєкту Садаєші Коярі. — Дизельна машина в російській специфікації має таку саму динаміку, що й у європейській.
Невже, втративши 50 к.с., Cruiser поїде так само жваво?
Насправді розганяється Cruiser D-4D і справді бадьоро — навіть «придушений» дизель упевнено тягне аж до максимальних 4600 об/хв. Підмогою йому слугує новий шестиступінчастий «автомат» — адаптивний, з ручним і спортивним режимами. Перемикання м'які, помірно швидкі і, головне, своєчасні — для повнорозмірного позашляховика те, що потрібно.
Щоправда, дизель шумнуватий. На холостому ходу все чудово, але варто натиснути на газ хоча б наполовину — і салон заповнює характерний рокіт, який помітно виділяється на загальному тихому фоні: адже в усьому іншому Land Cruiser дуже спокійна машина!
Шумоізоляцію «двохсотого» повною мірою дає оцінити бензиновий мотор — навіть при енергійному розгоні в салоні тиша. Але розганяється бензиновий Land Cruiser не швидше за дизельний — у чому, найімовірніше, винний п'ятиступінчастий «автомат». Він помітно поступається шестиступінчастому і в швидкості перемикань, і в логіці роботи. При спокійній їзді проблем немає, але варто додати темпу — і коробка навіть у спортивному режимі починає «притуплювати».
Але Land Cruiser — це передусім позашляховик. На асфальті він ніколи не розташовував до гонок, і новий «двохсотий» хоч і став кращим, але зберіг «помірну» філософію шасі. Він, як і раніше, рамний, але сталевий «хребет» став жорсткішим. Конструкція підвісок принципово не змінювалася: ззаду, як і раніше, нерозрізний міст з тягою Панара, спереду — незалежна підвіска на поперечних паралельних важелях (тільки тепер не торсіонна, а пружинна). І навіть з «укороченим» рульовим керуванням (від упору до упору кермо робить трохи більше трьох обертів) Land Cruiser все одно їде як класичний позашляховик: невисока чутливість, помітні крени і погана траєкторна стійкість — на дузі постійно доводиться підрулювати.
 |  |
| Чотиризонний клімат-контроль має 14 повітроводів у передній і задній частинах салону. Температуру для задніх пасажирів може задавати і водій, і ті, хто сидить у другому ряду, — у них є власний блок керування мікрокліматом | Кнопка RSCA вимикає надувні занавіски безпеки — це варто робити на крутих косогорах, де електроніка може прийняти великий крен кузова за небезпеку перекидання і розкрити занавіски |
Ні, це далеко не BMW X5 і не Porsche Cayenne: ні за керованістю, ні за плавністю ходу. І якщо в першому випадку Toyota безнадійно програє, то в другому — на голову вища і за BMW, і за Porsche!
Як підвіска проковтує дрібні нерівності, як незворушно Land Cruiser переїжджає «лежачих поліцейських»! На знаку — обмеження 30 км/год? Це для легковиків. А Cruiser спокійно проскакує ці «надолби» на швидкості 60 км/год — кузов трохи підкидає, але жодних жорстких ударів! Ну а на ґрунтівці, всіяній камінням, Land Cruiser і зовсім король. Перебираючи конкурентів, я так і не зміг згадати жодного, хто хоча б наблизився до «двохсотого» за плавністю ходу.
А коли доходить до бездоріжжя…
 |  | |
| Відключувані стабілізатори дозволяють долати такі канави без відриву коліс від ґрунту: ходи підвісок величезні! | Під кнопкою запуску двигуна розташована ручка включення знижувальної передачі — щоб нею скористатися, потрібно зупинитися і перевести селектор «автомата» в нейтраль | Обираючи одне з положень цієї рукоятки, водій задає швидкість «повзучого» круїз-контролю Crawl Control — 1, 3 або 5 км/год |
Японці не стали дивувати революцією в трансмісії і залишили постійний повний привід. Однак замість колишнього симетричного «вільного» міжосьового диференціала тепер встановлено самоблоківний Torsen, який ділить момент між осями в пропорції 40:60. Це рішення знайоме за повнопривідними Audi quattro останнього покоління.
Втім, Torsen тут відповідає в першу чергу за керованість. Для серйозного бездоріжжя його можна примусово заблокувати — кнопка на місці, як і раніше. Знижувальна ж тепер вмикається не важелем з металевим брязкотом, а поворотною рукояткою. Раніше: смикнув важіль, почув клацання металу — і готово. Тепер алгоритм інший: зупинитися, перевести селектор АКПП в нейтраль, повернути тумблер у положення L4 і дочекатися, поки перестане блимати індикатор. Загорівся — можна штурмувати схили.
Головним козирем колишнього Cruiser на бездоріжжі був величезний хід підвісок. «Д двохсотка» перевершила його і тут. Для неї розробили нову систему 4 WAHC & AVS з гідропневматикою, що регулює кліренс і жорсткість амортизаторів. Але в Росії такі Land Cruiser 200 продаватися не будуть — це прерогатива Lexus LX 570. Рішення маркетингове: в Європі позашляхового Лексуса не буде, а на російському та українському ринках обидві моделі продаватимуться паралельно. Щоб сильніше розвести два схожі автомобілі, з оснащення «двохсотого» прибрали частину люксових опцій, у тому числі й цю підвіску. Про її роботу в найближчих номерах Авторевю розповість Юрій Вєтров, який уже випробував новий Lexus.
 |  |
 |  |
| На екран 9-дюймового інтерактивного (touch-screen) дисплея можна вивести налаштування системи мікроклімату, календар-органайзер і навіть розгорнуту сервісну історію, де зберігається інформація про останню заміну масла, гальмівних колодок або шин | Кольорова камера заднього виду має паркувальну розмітку |
«Двохсотому» ж дісталися лише відключувані стабілізатори поперечної стійкості. Ідея не нова: у Nissan Patrol є кнопка, яка електромагнітом «розчіплює» задній стабілізатор, збільшуючи кут схрещування осей. Але є ризик, що водій забуде повернути все на місце на асфальті. Тойотівці пішли іншим шляхом — створили «пасивну» гідравлічну схему. Вона сама відключає обидва стабілізатори, коли на бездоріжжі осі починають хитатися в протифазі.
А ось і чудове місце перевірити позашляхові таланти нового Cruiser. Кам'янистий підйом градусів під тридцять, вузький. Нормальна людина на серійній машині, хай і повнопривідній, туди не полізе. Але японський інструктор впевнено спрямовує Land Cruiser 200 у гору. Автомобіль чіпляє бамперами за ґрунт, підстрибує на камінні, але впевнено повзе вгору, не втрачаючи зчеплення.
Найцікавіше — водій при цьому тільки рулить. Електронна система Crawl Control сама керує подачею палива і пригальмовує колеса, що втрачають зчеплення! Щоправда, на серйозному бездоріжжі, де потрібно вчасно прискоритися або загальмувати, ця електроніка безсила. Але її можна і не вмикати. А заодно відключити систему стабілізації VSC — вона автоматично повернеться до роботи, коли швидкість перевищить 50 км/год.
 |  |
| Замість попередньої дизельної «шістки» Land Cruiser 200 оснащується новим мотором V8 D-4D: чавунний блок, нерозділені камери згоряння, два турбокомпресори зі змінною геометрією напрямного апарата. У європейській специфікації цей мотор видає 286 к.с. і відповідає нормам Euro 4, але в Росію постачатимуться його дефорсована до 235 к.с. версія, що відповідає нормам Euro 3 | Зовнішня швидкісна характеристика двигуна V8 D-4D |
Єдине, що насторожило, — робота противідкатної системи Hill Start. Замість того щоб просто утримувати автомобіль на підйомі, даючи водієві спокійно перенести ногу з гальма на газ, вона чомусь дозволяє машині відкотитися на метр-півтора назад і лише потім «якорить» її гальмами. Зате адаптивна АБС працює бездоганно. Електроніка аналізує оберти двигуна, вибрану передачу, прискорення і швидкість обертання коліс, визначає тип покриття і підлаштовує алгоритм роботи АБС. Чудово! Гальмуєш «в підлогу» на асфальті — АБС працює стандартно. А на пухкому піску колеса йдуть майже юзом, зариваючись і ефективно зупиняючи машину.
Коротше кажучи, Land Cruiser 200 став ще кращим — і на асфальті, і поза ним. При цьому, що дуже важливо, зберіг чудову плавність ходу. Але чи варті всі ці покращення і багате оснащення тих 20 тисяч доларів, на які «двохсотка» дорожча за колишній восьмициліндровий Cruiser? Адже якщо ще нещодавно Land Cruiser 100 можна було взяти за $70000, то за Land Cruiser 200 тепер просять 2 млн 200 тисяч рублів (близько $90000) за бензинову версію або на 12 тисяч рублів більше за дизельну.
Пружинну підвіску (двохважільну спереду і нерозрізний міст з тягою Панара ззаду) доповнюють гідроциліндри в обох стабілізаторах поперечної стійкості, з'єднані магістраллю з блоком клапанів. Коли передній і задній стабілізатори скручуються в одному напрямку при крені кузова в повороті або при русі по косогору — магістраль перекрита. Але коли стабілізатори активно працюють у протифазі при схрещуванні осей (а відбувається це тільки на бездоріжжі), клапани автоматично відмикаються — і стабілізатори «розслабляються», збільшуючи реальні ходи підвісок
Судячи з усього, варто. Після європейської прем'єри на Пітерському автосалоні не минуло й двох місяців, а на «двохсотку» вже зібрано 5000 заявок з Росії. І це при тому, що на всю Європу Toyota планує продати наступного року лише 19500 позашляховиків Land Cruiser 200.
Втім, дефіциту «двохсотих» чекати не варто — загальна програма випуску Cruiser на заводі в Японії збільшена з колишніх 80 тисяч до 100 тисяч машин на рік. До того ж у Штатах Land Cruiser не користується попитом: замалий для американців. А для росіян, схоже, саме в самий раз.
Перший «Тойотівський» всюдихід з'явився в січні 1951 року — це був ліцензійний Willys, який японці робили на замовлення американської армії. Щоправда, від оригінального мотора відмовилися: замість нього поставили власну рядну «шістку» об'ємом 3,4 л, сконструйовану ще в 30-х роках за зразком двигуна Chevrolet. Цей агрегат уже встиг попрацювати на вантажівках і пікапах Toyota, включаючи армійські. Завдяки тяговитішому мотору від знижувальної передачі відмовилися, залишивши тільки жорстко підключуваний передній міст і постійний привід на задні колеса.
Toyota BJ (1951—1955)
Серійне виробництво почалося в 1953-му під ім'ям Toyota BJ, а за рік машина отримала знамените ім'я Land Cruiser — так японці натякали на суперництво з Land Rover.
Успіх армійської версії надихнув інженерів на створення цивільного варіанта, і в 1955 році світ побачив Land Cruiser другого покоління — серія 20. Силова установка майже не змінилася: та сама рядна бензинова «шістка» (3,9 л, 105 к.с.) з чотириступінчастою механічною коробкою. Єдине помітне покращення — синхронізатори на третій і четвертій передачах. З часом «двадцятка» обзавелася безліччю варіантів: три різні розміри колісної бази, задній або повний привід, відкритий або закритий кузов. А в 1959 році з'явився перший чотиридверний «Крузер» з трьома рядами сидінь.
У 1960 році японці знову модернізували свій позашляховик, випустивши Land Cruiser 40-ї серії. Мотор став потужнішим — 125 к.с., але головна зміна ховалася в трансмісії: нарешті з'явилася знижувальна передача. Наступне значне оновлення сталося лише через 12 років, коли в гамму додали шестициліндровий атмосферний дизель об'ємом 3,6 л (90 к.с.). Ще через два роки з'явився скромніший за об'ємом, але економніший дизельний агрегат — «четвірка» на 3,0 л (85 к.с.). В Японії випуск «сороківки» завершився у 1984 році, однак у Бразилії цей заслужений позашляховик під ім'ям Toyota Bandeirante збирали аж до 2001-го!
 |  |
| Toyota Land Cruiser серії 20 (1955—1960) | Toyota Land Cruiser серії 40 (1960—1984) |
 |  |
| Toyota Land Cruiser серії 50 (1967—1980) | Toyota Land Cruiser серії 60 (1980—1990) |
На зміну «сороківці» у 1984 році прийшов Land Cruiser 70-ї серії — легендарний трудяга, який в оновленому вигляді випускається й сьогодні (правда, лише для небагатьох ринків). Завдання стояло непросте: зберегти всі позашляхові якості, практичність і впізнаваний вигляд попередника. Модельний ряд одразу розділився на два напрями: вантажопасажирські версії з дводверними кузовами та різною колісною базою, а також «легші» пасажирські модифікації, які на початку 90-х виділилися в окреме сімейство Land Cruiser Prado.
Але повернімося в 60-ті: у Штатах тоді набирали популярності місткі та комфортабельні повнопривідники на кшталт Jeep Wagoneer. Відповіддю Toyota у 1967 році став Land Cruiser серії 50 з п'ятидверним кузовом. По суті, це була глибока модернізація колишньої моделі FJ45V: переробили кузов, інтер'єр і підвіску, зробивши її помітно м'якшою. Колісну базу збільшили з 2650 до 2710 мм, а під капотом пропонували лише бензинові мотори — спочатку 3,9 л (125 к.с.), а з 1975-го — 4,2 л (135 к.с.).
Наступником «п'ятдесятки» у 1980 році стала 60-та серія. На посилену раму встановили зовсім новий кузов з просторим і затишним салоном. У списку опцій з'явилися кондиціонер, окремий опалювач для задніх пасажирів, електролюк та електрорегулювання дзеркал. З 1984 року «шістдесятку» можна було замовити з чотириступінчастою автоматичною коробкою, а через рік з'явився турбодизель на 135 к.с., який ставили на найдорожчу версію.
 | |
| Toyota Land Cruiser серії 70 (1984—2007) | Toyota Land Cruiser серії 70 після модернізації 2007 року |
 | |
| Toyota Land Cruiser серії 80 (1990—1998) | Toyota Land Cruiser серії 100 (1998—2007) |
Land Cruiser 80-ї серії, який дебютував у 1990 році, став справжнім проривом. Тут уже був постійний повний привід з блокуванням міжосьового диференціала та пружинна підвіска замість ресор. Починаючи з 1995 року «вісімдесятки» отримали подушки безпеки та антиблокувальну систему. Двигунів пропонувалося три, і всі — рядні «шістки»: бензиновий (спочатку 4,2 л на 167 к.с., потім 4,5 л на 215 к.с.), атмосферний дизель (4,2 л, 125 к.с.) і турбодизель (4,2 л, 165—170 к.с.).
У січні 1998-го світ побачив Toyota Land Cruiser 100 — прямого попередника нинішньої «двохсотки». Машину побудували на зовсім новому шасі, де спереду вже стояла незалежна підвіска. Щоправда, для низки ринків окремо випускали версію 105-ї серії — вона базувалася на старій рамі. Головною технічною прем'єрою став бензиновий V8 об'ємом 4,7 літра, який видавав 234 кінські сили. Тим, хто віддавав перевагу дизелю, пропонували турбований мотор 4.2 потужністю 205 сил. За дев'ять років, що «сотка» провела на конвеєрі, її лише раз трохи оновили — і в такому вигляді вона благополучно дожила до наших днів.