Toyota Avensis. Все геніальне — просто
Думаю, мало хто здивується, якщо сказати, що у більшості наших водіїв поняття «японський автомобіль» асоціюється насамперед з Toyota, а не з Nissan, Mazda або Honda. Не хочу применшувати заслуги інших марок з Країни вранішнього сонця, але так склалося, що після відкриття ринку саме «тойотівські» машини потрапили до нас чи не першими. Що тут сперечатися — навіть нинішня п'ятнадцятирічна Carina E досі вважається цілком гідним автомобілем. Тому народна любов до цього бренду цілком зрозуміла. І підтвердження тому — сухі цифри статистики: минулого року Toyota завершила на російському ринку з півторакратним зростанням і рекордними для себе 95 317 проданими автомобілями. Вражає, чи не так? Звісно, можна згадати, що ринок загалом зростав, а компанія за цей період оновила три моделі. Причому дві з них — RAV4 і Camry — цілком тягнуть на роль «локомотивів» усього «японського складу». Сперечатися не буду: продажі «паркетника» зараз явно обмежені виділеними для нас квотами, а Camry у своєму сегменті поступається за популярністю хіба що «Волзі», та й то лише тому, що горьківський седан досі наполовину розходиться за держзамовленням. Однак найпродаванішим «тойотівцем» у 2006-му стала та, що йде в історію, Corolla, яка перетнула 30-тисячний рубіж. І зовсім не через доступність чи красу. Аж ніяк, «тойотівські» машини давно дешевими не були, а зовнішність Corolla вже тоді виглядала анахронізмом, але факти — вперта річ…
На цьому тлі досягнення нашого сьогоднішнього героя — Avensis — виглядають скромніше: трохи більше 13 тисяч. Але парадокс у тому, що навіть з таким результатом він став найпопулярнішим сімейним седаном, обійшовши не лише вічного суперника Nissan Primera, а й таганрозьку Sonata, яка лідирувала в D-класі. Коментарі, як кажуть, зайві.
Чесно кажучи, поки я сам не сів за кермо Avensis, така популярність була для мене загадкою. У нас народ любить очима, а тут досить нудний, якщо не сказати простоватий, дизайн зі звичайним набором освіжаючих деталей — потужні виштамповки з боків, агресивно-рубана оптика і сильно похилий профіль заради візуальної стрімкості. Загалом непогано, але в очі не впадає. Типова зовнішність «робочої конячки», щоправда, з легким натяком на респектабельність. Торішній фейсліфтинг картину майже не змінив. Бампери, дзеркала і решітка радіатора, доопрацьовані фахівцями європейської студії Toyota ED2 (диски та ковпаки, звісно, не в рахунок), на рестайлінг, м'яко кажучи, не тягнуть. Запитань було більше, ніж відповідей. Але варто було мені опинитися всередині, як усе різко змінилося.
І справа тут, як ви вже здогадалися, не в дизайні, а, як би це дивно не звучало, в його відсутності. Так-так, саме у відсутності. Дивлячись на екстер'єр і салон Avensis, здається, ніби він від і до змодельований комп'ютером. Строго, просто, місцями банально і зовсім без емоцій, але при цьому все промальовано настільки точно і чітко, що шукати недоліки марно. Якщо тут має бути кнопка — вона буде тут, якщо важіль має ходити на двадцять міліметрів, а не на двадцять п'ять — він буде ходити на двадцять. Прилади — точно перед очима, регулятори — під рукою, педалі — точно під ногами… Дизайн же, як продукт творчості, бути настільки ж безпомилковим, на мою думку, не може за визначенням. Що стосується якості збірки, то тут «тойотівці» помилятися перестали ще в минулому столітті, коли повністю автоматизували конвеєр. Покупець може поскаржитися на посередній пластик або непрезентабельне тканинне оббивання сидінь, але на нерівні зазори чи скрипучі панелі — ніколи. Таких огріхів в Avensis (та й в інших «тойотівських» машинах) ви не знайдете.
Те саме комп'ютерне походження, схоже, має і комфорт. В його основі — вивірений до міліметрів, точний з анатомічної точки зору просторовий розрахунок, доповнений безпрецедентними за шириною регулюваннями. На сидіннях вміститься буквально будь-хто, незалежно від зросту і статури. Ззаду місця теж достатньо, особливо для двох. По центру залишиться місце і для третього, але, якщо чесно, назвавши диван тримісним, японці трохи слукавили (втім, хто без гріха). А ось з багажником не обманули — туди справді влізе пара чималих туристичних валіз. Словом, можливість є, було б бажання.
До речі, якщо розглядати Avensis як авто для подорожей, обійти питання його «озброєння» було б верхом нерозсудливості. У базовій версії під капотом — рядний мотор об'ємом 1,8 літра, що видає без малого 130 к.с. Зрозуміло, що при вазі 1300 кілограмів особливою жвавістю такий автомобіль не вирізняється. Особливо якщо замість 5-ступінчастої «механіки» обрати досить літній 4-діапазонний «автомат», який вирізняється певною задумливістю при перемиканнях. Але яким би спокійним він не здавався, за 10–11 секунд (залежно від трансмісії) другу «сотню» він усе одно розміняє, випередивши, до речі, більшість конкурентів. Якщо і цього мало, японці запропонують середній варіант — 2-літровий 147-сильний мотор з безпосереднім уприскуванням, відомий і по Toyota RAV4. Він і розганяється швидше, і еластичність краща, щоправда, варіанти трансмісій ті самі — стандартна «механіка» і 4-ступінчаста АКП. Сучасний 5-діапазонний «автомат», альтернативи якому, до речі, не передбачено, доступний лише з найпотужнішим на нашому ринку 2,4-літровим 163-сильним двигуном. Враховуючи, що такі самі агрегати стоять і на флагманській Camry, і на топовому RAV4, чудова динаміка разом з відносно невеликою витратою палива власнику Avensis забезпечені.
Втім, який би варіант він не обрав, поведінкою свого авто на дорозі він розчарований точно не буде. Цілісність і зібраність — ще одна перевага цієї машини. Над підвіскою і рульовим конструктори додатково попрацювали, зокрема й під час рестайлінгу. У результаті їм вдалося знайти ту золоту середину, над пошуками якої б'ються всі автовиробники. Загалом, авто чудово стоїть на дорозі, беззаперечно слухається водія, без труднощів відпрацьовуючи більшість «непорозумінь», що потрапляють під колеса (хоча переїжджати «лежачих поліцейських» на повному ходу все ж не варто).
Тепер про вартість. Вже за усталеною традицією Avensis у нас представлений у трьох фіксованих комплектаціях: «терра», «сол» і «люкс». Базова «терра» з 1,8-літровим мотором і «ручкою» обійдеться сьогодні в $24 500. До списку обов'язкового обладнання при цьому увійдуть ABS, EBD, Brake Assist, антипробуксувальна система (TRC), система курсової стійкості (VSC), а також сім подушок безпеки, включно із захистом колін водія. З «комфортних» опцій — електросклопідйомники, кондиціонер, радіо і CD-програвач з підтримкою mp3/WMA і кнопками на кермі. «Сол» залежно від двигуна (1,8 або 2,0) і типу трансмісії оцінюється дилерами в діапазоні від $27 200 до $31 300. Щоправда, тут уже можна говорити про такі «примочки», як клімат-контроль, самозатемнюване дзеркало, мультиінформаційна бортова система з двома екранами, що відображають середню швидкість, витрату палива і запас ходу, омивачі фар… Найдорожча версія обійдеться щонайменше в $33 100 (версія з мотором 2,4 — $36 100), але тут уже буде повний «фарш», що включає все доступне обладнання і шкіряне оздоблення салону.
Юрій Горячев
Технічні характеристики:
На тест-драйві побував оновлений Toyota Avensis. Одразу скажу: це вже не той автомобіль, який ми звикли бачити раніше. Машина стала помітно цікавішою і за дизайном, і за відчуттями за кермом.
Зовні новинку легко відрізнити за агресивнішою передньою частиною з вузькими фарами і масивною решіткою радіатора. Профіль залишився впізнаваним, але корма тепер виглядає свіжіше. Загалом, автомобіль додав у солідності, хоча й не втратив свою практичну сутність. Салон теж переробили: матеріали стали м'якшими, а збірка, як і раніше, тішить — нічого не скрипить і не люфтить. Передня панель виглядає строго і лаконічно, а ось центральна консоль, на мою думку, вийшла дещо перевантаженою кнопками. Але до цього швидко звикаєш.
Під капотом у нас бензиновий мотор об'ємом 1,8 літра, який видає 129 кінських сил. Для повсякденних завдань цього достатньо: у місті автомобіль бадьоро стартує зі світлофорів, а на трасі впевнено тримає швидкість. Паспортні 10,3 секунди до сотні не вражають, але відчуття від розгону цілком комфортні — мотор тягне рівно, без провалів. Коробка передач — п'ятиступінчаста механіка, працює чітко і зрозуміло. Витрата палива за час тесту трималася в районі 7,2 літра на сотню, що для такого автомобіля цілком прийнятно.
А ось підвіска, скажімо прямо, жорсткувата. На дрібних нерівностях і стиках асфальту машина помітно потряхує. Зате на швидкості в поворотах крени мінімальні, а кермо наповнене приємним зусиллям. Avensis ніби створений для далеких поїздок по хороших дорогах — там він розкривається з кращого боку. Керованість у машини чесна і передбачувана, що для цієї моделі завжди було важливим козирем.
Багажник об'ємом 520 літрів — це просто чудово. Сюди без проблем влізуть валізи всієї родини, а за потреби задні сидіння складаються, збільшуючи простір. Салон просторий і ззаду, і спереду: пасажири другого ряду не скаржитимуться на брак місця для ніг. Ергономіка водійського місця продумана, хоча крісла могли б бути і м'якшими — після довгої поїздки спина трохи затікає.
Що стосується оснащення, то тут усе залежить від комплектації. Базові версії пропонують цілком достатній набір опцій, а ось топові з ксеноном, шкіряним салоном і навігацією вже коштують помітних грошей. Ціновий діапазон на російському ринку — від 24 500 до 36 100 доларів. За ці гроші покупець отримує надійний, практичний і добре збалансований автомобіль, який, щоправда, не блищить емоціями, але зате не підводить у дрібницях.
Підсумок простий. Якщо вам потрібен добротний сімейний седан з перевіреною часом репутацією і без сюрпризів — Avensis стане правильним вибором. Але якщо ви очікуєте від машини драйву та яскравих вражень, краще подивитися в бік конкурентів. Це автомобіль-трудяга, який чесно виконує свою роботу.