Toyota Auris+Corolla: Двоє зі скриньки

Коли тираж Toyota Corolla перевалив за тридцять мільйонів екземплярів і вона офіційно стала найпродаванішою машиною планети, в Японії вирішили, що можна і відпочити. Десяте, ювілейне покоління моделі вирішено було розвести по різних нішах: седан, який збирають у Туреччині, зберіг звичну назву Corolla, а ось хетчбек того ж гольф-класу на тій же платформі, але який сходить з конвеєра в Англії, охрестили Auris.

Щоб розібратися, в чому різниця між цими двома такими схожими за ціною і призначенням автомобілями, ми організували паралельний тест. Слово «порівняльний» тут не зовсім підходить, але дух суперництва між машинами відчувався з першої хвилини.

Коли ми з напарником забирали ключі, довелося вирішувати, кому який автомобіль дістанеться. У мене намічалися ділові зустрічі, де перше враження вирішує багато що, тож у пріоритеті був солідний вигляд. Здавалося б, седан для цього підходить ідеально, але схожість Corolla зі старшою Camry зіграла проти неї: сідаючи в такий автомобіль, ніби зізнаєшся, що на повноцінний бізнес-клас не вистачило і довелося задовольнятися урізаною версією. Тому я обрав Auris і жодного разу про це не пошкодував. Виглядає він свіжо і незвично, і навіть те, що здалеку його можна сплутати з молодшим Yaris, анітрохи не бентежить. Зблизька вже видно і серйозні розміри, і кумедне трикутне віконце перед передніми дверима. До того ж це нове обличчя Toyota, і через пару років, найімовірніше, так будуть виглядати багато європейських моделей бренду.

Обидва автомобілі дісталися нам у топових версіях і з однаковими моторами – форсований агрегат об'ємом 1,6 літра, що видає 122 кінські сили, у парі з роботизованою коробкою Multi-Mode.

Ціни трохи різняться: Corolla оцінюється в 602 680 рублів, а Auris – у 642 200. Нижча ціна седана пояснюється скромним оснащенням. Наприклад, у хетчбека стоїть роздільний клімат-контроль, а у седана – тільки однозонний. В Auris нарахували сім подушок безпеки, включно з колінною для водія та віконними шторками по всьому салону, тоді як у Corolla їх лише чотири. А ось відсутність навіть найпростішої протибуксувальної системи, не кажучи вже про повноцінну стабілізацію, виглядає вже відвертою економією на безпеці. Влітку така електроніка і не потрібна, але взимку на заміських трасах вона новачкам стала б у пригоді.

Усередині машини відрізняються не так сильно, як зовні, але відмінності є. Corolla – це класичний гольф-клас, який намагається здаватися трохи більшим, ніж є насправді. Усе керування розкладено по звичних місцях, ніщо не чіпляє погляд – просто добротний автомобіль. Auris же куди цікавіший: сама лише труба центральної консолі, що переходить у тунель, чого варта. Селектор «робота» піднято високо, що навіює думки про спортивні машини, але ця махина майже повністю з'їла простір, де зазвичай ховаються кишеньки, ящички та підсклянники. У підсумку покласти телефон чи гаманець рішуче нікуди. Зате підсклянники, вбудовані навпроти бокових дефлекторів, дають змогу підігрівати або охолоджувати напої потоком повітря – приємний бонус. Частково проблему зберігання вирішують два бардачки в кожній машині, але відкритих ніш поруч із водієм усе одно хотілося б більше. Якість пластику в обох випадках теж розчарувала: від машини за 25 000 доларів з невеликим мотором чекаєш матеріалів кращих. Схоже, інженери Toyota отримали настанову економити на всьому, а маркетологи просто призначають ціну, виходячи з вартості бренду.

Як не дивно, на задньому ряду просторіше виявилося в Auris. Дивани встановлені однакові, але запасу над головою в хетчбека значно більше – у Corolla пасажири зростом від 180 сантиметрів уже впираються маківкою в стелю. Відразу відчувається, що це не бізнес-клас. Заміри багажників додають очок хетчбеку: форма вантажного відсіку вдаліша, а трансформація салону дає більше можливостей. У Corolla багажник виявився неглибоким, а при складанні сидінь отвір зверху обмежує потужна балка. До того ж на кришці багажника немає ручки для закривання – взимку доведеться бруднити руки. Знову ця непробачна економія за такої ціни.

На ходу машини поводяться дуже схоже. Стартуючи одночасно з місця, Corolla і Auris ідуть нарівні, і різниця може бути лише через вагу водіїв або завантаження багажника. Спочатку робота Multi-Mode добряче дратує. Клювання і паузи при перемиканнях змушують думати, що за кермом не просто новачок, а відвертий двієчник. Рятує ручний режим із клавішами на кермі або спортивний алгоритм. У ручному режимі, якщо вгадувати момент із педаллю газу, клювань можна уникнути, хоча самі перемикання все одно займають чимало часу.

Спортивний режим перемикає передачі рідше, майже не використовуючи п'яту, і заздалегідь скидає вниз, щоб на виході з повороту був запас тяги. До справжнього спорту цій трансмісії, звісно, далеко, і навіть участь болідів Toyota у Формулі-1 тут не аргумент. До речі, на розгін спортивний режим ніяк не впливає: при педалі в підлогу мотор стабільно розкручується майже до семи тисяч обертів, трохи заходячи в червону зону.

А ось двигун порадував по-справжньому. Знизу тяги, звісно, замало, але зате він чудово крутиться, і на верхах не віриться, що під капотом усього 1,6 літра. За містом обидві машини без труднощів розганяються за 190 км/год – однокласники з такими ж моторами можуть тільки заздрити.

У «робота» ми знайшли єдину перевагу – вищий ККД порівняно з традиційними «автоматами». Звідси й низька витрата: у місті навіть при активній їзді машина вкладається в 9 літрів на сотню. Плюс трохи вища максимальна швидкість.

Керованість теж відрізняється лише в деталях. На рівному асфальті обидві машини летять упевнено, але в колії починають нишпорити з боку в бік. Рятує інформативне кермо з гарним реактивним зусиллям. Як і очікувалося, у поворотах краще тримається хетчбек: він заточений на Європу, і підвіска в нього трохи жорсткіша. На комфорті це майже не позначається, зате поведінка у віражах стабільніша. Седан же з його збільшеним кліренсом на дузі іноді починає розгойдуватися по діагоналі, і контролювати його важче. Там, де Auris проходить поворот без натяку на ковзання, Corolla вже балансує на межі: варто трохи різкіше кинути газ – і корму зриває. Занос розвивається плавно і передбачувано, але система стабілізації тут явно не завадила б, звісно, з можливістю відключення.

Перемога в нашому тесті дістається Auris. У нього яскравіший і самобутніший дизайн, цікавіший і просторіший салон, зручніший багажник. До того ж у хетчбека краще звучить аудіосистема, а паркуватися в місті простіше через кращу оглядовість, хоча парктронік йому б не завадив. Ось тільки коробку я б обрав механічну або пошукав варіант із нормальним «автоматом»: «роботи» поки далекі від ідеалу. Але комплектації влаштовані так, що «механіка» належить тільки базовим версіям, тож доведеться обирати між бідним оснащенням і терпінням до Multi-Mode.

Текст: Леонід Павлов