Subaru Tribeca: Спорт для батьків.

Сучасний ринок все наполегливіше диктує автовиробникам свої правила. Приказка про те, що попит формує пропозицію, сьогодні актуальна як ніколи. Але чи завжди такі пропозиції доречні? Може, вірність традиціям важливіша, ніж гонитва за модними віяннями?

Розібратися в цьому питанні я пропоную на прикладі флагманського кросовера Subaru — Tribeca, який після оновлення втратив у назві приставку В9.

Навряд чи комусь потрібно пояснювати, що Subaru відома в усьому світі завдяки автомобілям для тих, хто цінує динамічну та філігранну керованість. Опозитні двигуни з відмінним налаштуванням, бездоганні шасі та — мабуть, в останню чергу — своєрідна зовнішність. Армія шанувальників марки вже давно сформувалася: це в основному молоді та віддані бренду водії.

Однак у 2005-му, поступившись жорсткому ринковому тиску, компанія поставила на конвеєр свій перший SUV — Tribeca, вирішивши заявити про себе і в цьому сегменті, що стрімко набирає популярність. Через три роки експериментаторства виробник підбив підсумки і випустив оновлену версію «Трибеки».

Зовнішність моделі 2008 року стала помітно респектабельнішою, що додало автомобілю солідності в очах і без того немолодої цільової аудиторії. Зміни торкнулися як передньої, так і задньої частини кузова. Спереду Tribeca позбулася химерної решітки радіатора, ніби перекочувала з колишньої Impreza WRX, і отримала нову, строгу, з поздовжніми хромованими ламелями, що доходять до трапецієподібної оптики, яка теж стала значно спокійнішою, ніж у дорестайлінгової версії. Слідом за цим капот піднявся і став більш рівним і умиротвореним.

Корма теж перетворилася в бік стриманості: гострі грані на кришці багажника, що плавно перетікали на боковини, розгладилися і більше не впадають в очі. Загалом, на мою думку, образ став величнішим і вже не нагадує футуристичну капсулу для бездоріжжя.

А що під капотом — точніше, в салоні? Ось тут і криється головна суперечність. Інтер'єр залишився колишнім — той самий футуристичний «космічний» стиль: панель, єдиною дугою, що перетікає від дверей до дверей через центральну консоль, з химерними регуляторами клімат-контролю, схожими на три маленькі акваріуми. І працюють вони нестандартно: не обертаються і не натискаються, а завзято погойдуються з боку в бік.

Набір оснащення у Tribeca, безумовно, вражає: мультимедійний DVD-екран для задніх пасажирів, камера заднього виду з інтелектуальною підказкою траєкторії та багато іншого. Але, зізнатися, я так і не зрозумів, як поєднуються солідна зовнішність і такий грайливий ультрамодний салон, який набагато більше пасував би зухвалішій дорестайлінговій версії.

Технічна начинка оновленої Tribeca залишилася на колишньому високому рівні. Доработаний 3,6-літровий двигун потужністю 258 кінських сил, що працює в парі з автоматичною коробкою передач, відрізняється дуже низьким рівнем вібрацій — завдяки відмінній балансировці елементів конструкції. Це додає очок комфорту і майже безшумному ходу. Присутність двигуна під капотом починає відчуватися приблизно з 3000 обертів.

Щоправда, у звичайному режимі Drive зв'язка двигуна і трансмісії не викликає вау-ефекту. Щоб отримати більше драйву, доведеться обов'язково вмикати режим Sport.

Загалом керування «Трибекою» швидше заспокоює, ніж збуджує. Зусилля на кермі незмінне в будь-яких режимах. Підвіска досить енергоємна і лише зрідка нагадає про неідеальне покриття, однак про активне рулювання та атаку крутих поворотів можна забути.

Враження — дуже рівний і збалансований автомобіль, без жодних претензій на «суперспорт серед кросоверів». І розрахований він насамперед на людей у віці, з достатком і почуттям гумору — щоб адекватно сприймати його внутрішнє оздоблення.

Дмитро Малигін