Subaru Forester і Ford Kuga
ОДНОКЛАСНИКИ
Subaru Forester
Двигун - 2,0 л
Макс. потужність -
150 к.с./6000 об.
Макс. крут. момент - 196Нм/3200 об.
Макс. швидкість (км/год) - 184
Розгін 0-100 км/год - 11,9
Витрата палива (л/ 100 км):
місто - 11,2
траса - 6,9
змішаний - 8,4
Симетричний повний привід
4АКПП
Довжина - 4560 мм
Ширина - 1780 мм
Висота - 1700 мм
Спорядж. маса - 1500 кг
Шини 215/65R16
Кліренс - 215 мм
Ціна $ 34 338 (274 698 грн), ціна базової комплектації$ 31 172 (249 373 грн)
Вартість ТО:
Міжсервісний пробіг:
15000 км
ТО1 1500 км -$ 119 (946 грн)
ТО2 15000км -$ 220 (1 756 грн)
ТО3 30000км -$ 406 (3 240 грн)
ТО4 45000км -$ 220 (1 756 грн)
ТО5 60000км -$ 507 (4 051 грн)
Нормогодина -$ 34 (270 грн)
Гарантія 3 роки або 100 тис. км пробігу
Ford Kuga
Двигун - 2,0 л TDCi
Макс. потужність -
136 к.с.
Макс. крут. момент - 320Нм
Макс. швидкість (км/год) - 184
Витрата палива (л/ 100 км):
місто - 8,1
траса - 5,4
змішаний - 6,4
Привід передній, підключуваний задній
6МКПП
Довжина - 4443 мм
Ширина - 1842 мм
Висота - 1710 мм
Повна маса - 2130 кг
Шини 235/55R17
Кліренс - 195 мм
Ціна $ 34 615 (276 912 грн), ціна базової комплектації$ 29 734 (237 871 грн)
Вартість ТО:
Міжсервісний пробіг:
20 000 км
ТО$ 531 (4 245 грн)
ТО$ 869 (6 945 грн)
ТО$ 1 206 (9 645 грн)
ТО$ 1 544 (12 345 грн)
ТО$ 1 881 (15 045 грн)
Нормогодина -$ 38 (297 грн)
Гарантія 2 роки або 100 тис. км пробігу
Марат Махмутов, заступник директора «Казанської школи вищої водійської майстерності»
У світі «паркетників» з'явилися дві свіжі моделі: оновлений «Субару» — «лісник» (так перекладається його ім'я) і абсолютно нова розробка інженерів «Форда» — «Куга». З останньою я познайомився ще раніше, побачивши її в холі торгового центру «Мега», що неподалік від нашого тестового майданчика. А ось нового «японця» наживо розгледів тільки тут — швидкоплинні зустрічі в міському потоці не давали можливості скласти про нього враження. Парне порівняння двох машин зі схожою філософією — це завжди в першу чергу зіставлення, а вже потім індивідуальна оцінка. Хоча зовнішність, якість збірки, оснащення мені зовсім не байдужі, тому почну, як водиться, «по одежі».
Свіжий «Forester» помітно покращав порівняно з попередником. Колишня модель хоч і мала характерну зовнішність, але виглядала якось незавершено: то чи універсал, піднятий занадто високо, то чи джип, опущений занадто низько. Новий вигляд «Субару» став пропорційнішим, сучаснішим і соліднішим — тепер машина точно не вдарить обличчям у бруд. Одразу впадає в око, що двері отримали рамки стекол — на відміну від безрамкового старого варіанта. Мабуть, так вирішили підвищити пасивну безпеку. «Kuga» на цьому тлі виглядає чепуристим, спортивно підтягнутим юнаком. Судячи з усього, маркетологи «Форда» цілилися в аудиторію до 35 років, хоча це лише моє припущення. Якість збірки в обох авто на висоті — тут повний паритет між японським та європейським виробництвом («Куга» збирається в Європі). А ось матеріали оздоблення мені більше припали до душі у «Форда»: вони м'якші і на вигляд, і на дотик. Салон «Куги» загалом виглядає багатшим, особливо в топовій версії, де є і електрорегулювання крісла водія. У «Субару» при вмиканні запалювання стрілки приладів здійснюють плавне коло по шкалі та повертаються на місце. Гарне видовище! У «Форда» основні шкали — спідометр і тахометр — великі та легко читаються, а ось покажчики температури й палива з їхніми хромованими обідками хоч і виглядають ефектно, але занадто дрібні, і зчитувати їх на ходу непросто.
Якщо говорити про задні сидіння, то для тривалої поїздки вчотирьох-вп'ятьох (на обох машинах краще все ж вчотирьох) зручніше у «японця». У «європейця» з американським ім'ям задній ряд встановлений майже вертикально, і навіть регулювання нахилу спинки не рятує. До того ж підголівники влаштовані так, що доводиться нахиляти голову вперед. Сидіти ззаду в «Кузі» мені було відверто незручно! Багажники в обох кросоверів місткі, але рекордсменами за об'ємом їх не назвеш. Коли постало завдання перевезти півтора десятка конусів для «змійки», вибір був очевидний: тільки «Форд». Його багажник оздоблений практичним темним матеріалом, тоді як у «Субару» і салон, і багажне відділення — світлі, а отже, легко забруднюються.
Тепер перейду безпосередньо до їздових якостей кожного з учасників. Суперники підібралися близькі за класом, але різні за силовими агрегатами та трансмісіями. У «Forester» — фірмовий опозитний атмосферник об'ємом 2 літри, автоматична коробка та постійний повний привід. «Kuga» відповіла дизелем того ж об'єму, але з шестиступінчастою «механікою» та підключуваним повним приводом (у звичайних умовах машина передньопривідна). Одразу скажу: дизель просто чудовий! Він крутиться майже як бензиновий, забезпечуючи прекрасну динаміку та хороший запас тяги практично в будь-яких руках. П'ята передача — робоча при рівномірному русі по місту. Бензиновий мотор «Субару» зірок з неба не хапає, але й слабким його не назвеш. Під час «змійки» я чекав гіршого, ніж виявилося насправді. При розгоні відчувається невелика затримка при перемиканнях вгору — але це ж автомат! Так, чутно шум двигуна, але не критичний. Зате «лісник» бадьоро та впевнено набирає швидкість, на відміну від деяких машин з моторами такого ж об'єму, які побували в нас на тестах. До речі, найбільше шуму завдавав прочинений величезний люк у даху — його виття при розгоні я спочатку навіть не пов'язав з люком, поки не звернув увагу. Швидкість проходження контрольної «змійки» виявилася невисокою — в обох авто не більше 55 км/год. Але ось як вони це робили! Коли Альфред на «Ліснику» в першому ж заході поставив машину на три колеса, я вирішив, що він помилився з перекладкою керма. Сівши за кермо сам, я зрозумів: справа не у водієві, а в автомобілі — м'якій підвісці, надто легкому та невиразному кермі. «Куга» на цьому тлі показала себе набагато краще: пружна підвіска та чітке кермо дозволяли проходити «змійку» спокійніше та впевненіше, хоча на високій швидкості й тут не обійшлося без збитих конусів. У цій вправі моє уподобання однозначно на боці «Форда».
Друга частина випробувань пройшла на міських вулицях та заміській трасі, звідки ми попрямували до брудного полігону — саме він став фінальним акордом дня. Всіма нелюбима «гребінка» по дорозі на Самосирово продемонструвала, що «Куга» цілком стерпно перетравлює нерівності на кшталт пральної дошки, хоча на дрібних поперечних хвилях реагує трохи жорсткувато. «Форестер» же — суцільна суперечність: на малій швидкості він м'який і комфортний, лише шини ледь чутно шльопають. Але варто додати газу, як з'являється якась незрозуміла та неприємна жорсткість, а на кермі починають гуляти вібрації. На заміському шосе японець на 150 км/год із увімкненим круїз-контролем стійкий і передбачуваний, упевнено тримає мокру дорогу. І, до речі, він помітно менше забризкує брудом автомобілі, що їдуть ззаду, тоді як американець-європеєць залишає за собою шлейф, який лише трохи скромніший, ніж у КамАЗа. Втім, це єдиний мінус «Форда», помічений на трасі: в решті він поводився бездоганно, не відстаючи ні на метр, а шоста передача на шосе явно була не зайвою.
Фінальний етап пройшов на вже знайомій ділянці з легким бездоріжжям. Знову мокра погода, знову одяг зовсім не для таких пригод — ні джинсів, ні гумових чобіт. Розуміючи, що перед нами паркетники, та ще й на дорожній гумі, ми не стали влаштовувати серйозний грязьовий тест, а обмежилися підйомом у гору звивистою слизькою дорогою. Першою рушила «Куга», якій випала роль першопрохідця по незайманій грязі. Розгін унизу, друга передача, забираємося на середину підйому — оберти падають, перемикаюся на першу, але вже пізно: зупинка. Ззаду підтягнувся «Форестер», спокійно став і терпляче чекав, поки звільниться дорога. Похрускуючи гальмами, «Форд» з другої спроби повільно, на першій передачі, дістався вершини. А «Субару»? Цей незворушно, ніби підтверджуючи свої знамениті ралійні гени, просто рушив з місця і так само спокійно піднявся нагору слідом. Треба сказати, що ESP на «Кузі» вимикається через меню бортового комп’ютера, тоді як у «Лісника» є окрема кнопка зліва від керма, що, безумовно, зручніше. Для помірного бездоріжжя поєднання постійного повного приводу та АКПП, на мій погляд, оптимальне — воно дозволяє точно дозувати тягу, а тому в грязі «Форестер» отримує хоч і невелику, але перевагу. Єдиний недолік японського тестового автомобіля — встановлені дилером пороги, об які неможливо було не забруднитися при виході. Тож опція ця марна і навіть шкідлива. Подальші покатушки цією ж дорогою вже не склали труднощів ні для однієї з машин: верхній шар грязі був продавлений до твердого ґрунту, по якому проїхав би і звичайний монопривідний автомобіль з підвищеним кліренсом.
Підбиваючи підсумки цього порівняльного тесту, можна сказати, що в нашому позазаліковому змаганні за сукупністю споживчих якостей з невеликим відривом перемагає «Ford Kuga». Він пропонує оптимальний баланс між дизайном, ходовими характеристиками, якістю збірки, прохідністю та паливною економічністю. Мабуть, для повного щастя середньостатистичного городянина йому бракує тільки автоматичної коробки. «Subaru Forester» скоріше підійде вже сформованому главі сім’ї, який не женеться за модними дизайнерськими трендами і не тішить себе драйверськими амбіціями — для них існують зовсім інші машини. А своє завдання — гідно довезти власника з родиною та багажем від заміського будинку, не кажучи вже про щоденну міську рутину, — він виконає в будь-яку погоду.
Вадим Садиков, «Автоклуб-Казань»
Світом правлять стереотипи: варто сказати Subaru, і більшість одразу уявляє цивільну версію гоночного боліда. Як не дивно, консервативніші ті, хто ще не пробував новинку, але добре знав попереднє покоління, наприклад, Forester. Однак ми втрьох уже навчені гірким досвідом: нові версії всіх автомобілів радикально відрізняються від старих. Тенденція!
Цього разу ми взяли два паркетники і порівняли їх на найрізноманітніших дорогах. Хто переміг? Вирішувати вам.
«Пральна дошка». Якщо їхати зовсім повільно (40 км/год), то Forester комфортніший — він м’якше проходить нерівності. Але зі збільшенням швидкості з’являються неприємні удари в підвісці, а автомобіль починає розгойдуватися з наростаючою амплітудою. Куди чесніше поводиться Kuga. Підвіска тут жорсткіша, кожна поздовжня тріщина на асфальті пунктуально підраховується. Зі зростанням швидкості стає зрозуміло, що підвіска радше енергоємна, ніж жорстка — комфорт практично не погіршується.
«Змійка». Конуси ми цього разу поставили досить близько один до одного, тож швидкість проходження була невисокою. Kuga на другій передачі та 50 км/год проходить вправу граючи — завдяки жорсткій підвісці та пружному керму. Щоправда, коли Марат спробував третю передачу, конуси полетіли в різні боки. З Forester усе було простіше і зрозуміліше: м’яка підвіска, ватяне кермо, великі крени.
«Яма на ямі». Сам за кермом на такій дорозі не їздив — спеціально. Зате зміг оцінити відчуття заднього пасажира, сподіваюся, об’єктивно: один і той самий водій (Марат), один і той самий пасажир на задньому сидінні, одна і та сама дорога на різних машинах. Швидкість, звісно, була невеликою. Тому жорсткість Kuga тут майже не відчувається. А ось у Forester мене захитало — класична «морська хитавиця». Добре, що вестибулярний апарат у мене в порядку: раніше в автобусах їздив, не тримаючись за поручні. Інакше довелося б терміново перебиратися на переднє сидіння.
«Мокрий ґрунт». Тут є одна тонкість. Обидві машини оснащені системою ESP. Відповідно, при заїзді в сніг, грязь або пісок потрібно вимикати антипробуксувальну систему. У Forester кнопка вимкнення на видному місці, а ось у Kuga її чомусь немає. Напевно, тому Forester забрався на гірку по мокрій глинистій дорозі куди веселіше, ніж Kuga. Добре, що Альфред любить копатися в електронному меню, і він швидко знайшов, як вимкнути антипробуксовку. Дивовижне рішення! Знаючи наших водіїв, які не читають інструкцій, заздалегідь упевнений: 99% власників Kuga навіть не дізнаються про таку можливість. Не кажучи вже про те, що маніпуляції з меню займають куди більше часу, ніж просте натискання кнопки. На мій непрофесійний погляд (джипер з мене аховий), Forester на такій дорозі кращий. Я навіть не помітив великої різниці в поведінці при увімкненій і вимкненій антипробуксовці. Ну і не забуваємо: у Forester постійний повний привід.
«Траса». Kuga тут у своїй стихії. Дорогу тримає чудово, розганяється легко — навіть угору на невелику гірку на шостій передачі. Марат, що їхав попереду на Forester, перед поворотом скинув швидкість, і я на Kuga без зусиль обігнав його лівою смугою. Кермо досить важке і дуже інформативне. Досить сказати, що весь поворот я пройшов, не змінюючи положення керма. На зворотному шляху проїхав той самий поворот уже на Forester. М-да, швидкість я скинув замало, для безпеки потрібно було скинути ще. Кермо ватяне, неінформативне. Розгін теж не вражає — коробка замислюється. Ось де опукло видно перевагу 6МКПП Kuga перед 4АКПП Forester.
«Місто». З автоматичною коробкою в місті комфортніше — це безсумнівно. Сперечатися можна хіба що про тип «автомата»: АКПП, робот чи варіатор. На жаль, виробники зазвичай ставлять на конкретну модель лише один вид трансмісії. Рішення Subaru використовувати 4АКПП відправляє нас просто в минуле століття. А з огляду на стрімкий розвиток техніки — це радше позаминуле. Поширюватися про мінуси такого підходу сенсу немає: той, кому цікаві подробиці, завжди може прочитати статтю «Передавальні числа КПП» на сайті «Автоклуб-Казань». У Kuga інша проблема: крім 6МКПП поки що нічого немає. Здається, наступного року з’явиться АКПП у парі з дизелем, а також буде бензиновий двигун. А поки що я помітив лише один мінус: перша передача надто коротка.
Тепер пару слів про мінуси салонів. У Kuga матеріали оздоблення справді на висоті, можливо, навіть перевершують новий Mondeo. Однак на задньому ряду сидіти некомфортно: спинка дивана надто пряма, а місця для колін відверто мало. Ще здивувала тканинна вставка біля скла на дверях — марка річ, уже встигла вкритися пилом. Салон Forester помітно зручніший і просторіший, але ось якість матеріалів та оформлення простіші, ніж у Kuga.
Альфред Марданов, «Автоклуб-Казань»
З одного боку, ці два паркетники потрапили до нас випадково, але з іншого — цілком закономірно. Ми виходили з принципу «гарячого пиріжка»: обидві машини були найочікуванішими прем’єрами і вийшли на ринок практично одночасно, а конкурують вони в одному сегменті. Звісно, порівнювати їх напряму не зовсім коректно, але все ж спробуємо хоча б у загальних рисах. Одразу впадає в око різниця в габаритах: Forester помітно довший. Це напевно оцінять задні пасажири — у Subaru їм буде куди вільніше. А ось надто пряма посадка в Kuga явно не сприяє комфорту: сидіти там тісно і незручно, та й пробиратися на задній ряд через вузький отвір — ще те задоволення. У Forester усе інакше: широкі двері відчиняються мало не на 90 градусів, залишаючи величезний прохід. Коли я вперше побачив Kuga, мені здалося, що Ford Focus якимось чином натягнули на Toyota RAV4. Пропорції явно перегукуються з «Рафиком», хоча зовні машини сильно відрізняються, але щось спільне точно є, особливо в кормі. Ford виглядає бадьорим і по-спортивному завзятим.
Він помітно вищий за Subaru, але, як я вже казав, коротший. Поруч із симпатичним Ford Subaru виглядає якось похмуро, і це стосується також інтер'єру. Консерватизм Subaru навіює нудьгу порівняно з тією веселою атмосферою, що панує в салоні Ford. Там і матеріали виглядають багатшими, і на дотик приємніші. А от велика кількість стрілочних покажчиків на панелі приладів із хромованим оздобленням виглядає якось по-дитячому і занадто дрібно. До того ж хитромудре меню приховує функцію відключення ESP. Хм, сховали так, щоб водій зайвий раз замислився, а чи варто взагалі з'їжджати з асфальту?! У Subaru в цьому плані все логічно: кнопка на виду — тисни скільки хочеш. Машин було дві, тому ми з Вадимом домовилися забирати їх окремо. Я вирушив за Subaru і до самого кінця тесту вболівав саме за нього. З перших метрів мене здивувала поведінка дволітрового атмосферника. Минулий Forester був єдиним паркетником на «автоматі», якому двох літрів вистачало для нормальної динаміки. Решті подібних машин такий мотор був явно замалий, і вони просили хоча б 2,5 літра. У цьому сенсі Subaru залишився вірним собі. Тяги, яку видавав цей двигун у зв'язці з чотириступінчастим «автоматом», цілком достатньо. Швидше за все, секрет в унікальному опозитному моторі та грамотних налаштуваннях коробки. А дивовижна плавність ходу та повна відсутність вібрацій — заслуга того, що двигун лежить в одній горизонтальній площині з фірмовим приводом. Звідси й низький центр ваги, і купа інших плюсів. Я думав, це просто реклама, але ні — все дійсно так, і досвідчений водій це одразу помітить.
Щоправда, машина виявилася трохи шумнуватою: при відкритій шторці величезного люка, який займає чи не пів даху, в салон пробивається аеродинамічний шум. А джерелом його є здоровенні дзеркала заднього виду, справжні лопухи. Незважаючи на чотириступінчастий автомат, машина їде дуже непогано. Пізніше на трасі я випробував спортивний режим — динаміка стає помітно кращою. До кінця заходу бортовий комп'ютер показував витрату лише 12 літрів на 100 км. І це при постійно ввімкненому повному приводі, а ми ж і по бездоріжжю покаталися, і на трасі від душі. Знову ж таки, згадуються унікальні технології Subaru. Кермо дуже легке і, як майже всі електричні, порожнювате. Бракує приємної важкості, але при цьому воно залишається інформативним. Довга корма час від часу й ухне на якійсь купині — не те щоб зовсім некомфортно, але осад залишається. На «змійці» Subaru трохи поступився: я вже ніби впіймав ритм і зрозумів, як пірнати в повороти, додав газу і відірвав заднє колесо від асфальту. Тут головне — впоратися з відносно м'якою підвіскою. Через низький центр ваги крени не такі страшні, але потрібно акуратно, ніби в човні, перекладати кермо та працювати газом. А от Kuga просто зривається в ковзання і боком зносить конуси. Тим не менш «змійку» він пройшов на 5 км/год швидше за Forester.
Ще мені дуже сподобався дизель. Він упевнено тягне з самих низів, як і належить, але перемикати передачі вручну було відверто лінь. Тож «автомат» у цьому плані кращий. Перш ніж робити остаточні висновки, відзначу ту легкість і незворушність, з якою Subaru штурмував грязьове бездоріжжя. Він не дав жодного приводу засумніватися у своїй прохідності. Тут він поводиться набагато впевненіше за Kuga. Forester зруйнував мій стереотип про те, що для справжнього бездоріжжя потрібна механіка — нічого подібного. «Автомат» навіть краще розподіляє крутний момент, і ти просто працюєш педаллю газу та кермом, не боячись перегазувати й закопатися. Спочатку я примусово вмикав другу передачу, а потім просто їздив у режимі «D» — різниці не відчув. Forester однаково впевнено почувався на нашому полігоні. Отже, Forester — це сімейний автомобіль, річ у собі, який не женеться за модою і тримається осібно. Він готовий без роздумів з'їхати з асфальту, знаючи, що повернеться назад без сторонньої допомоги. Він просторіший, комфортніший і м'якший. Kuga розрахований на міського жителя: звідси жорсткіші налаштування, щільна збитість, захована кнопка відключення ESP і явна претензія на модність у дизайні.