Škoda Superb
СУПЕРВЕЛИКА
Силовий агрегат — 1,8 л TSI
Пікова потужність —
160 к.с./5000-6200 об.
Макс. крутний момент — 250Нм/1500-4200 об.
Гранична швидкість (км/год) — 220
Спринт 0-100 км/год — 8,5
Споживання палива (л/100 км):
міський цикл — 10,4
заміський цикл — 6,0
змішаний цикл — 7,6
Привід на передні колеса
6МКПП
Довжина — 4838 мм
Ширина — 1817 мм
Висота — 1462 мм
Споряджена маса — 2074 кг
Шини 205/55R16
Дорожній просвіт — 168 мм
Ціна $ 35 233 (281 862 грн), ціна базової версії $ 26 663 (213 300 грн)
Оснащення:
Elegance+, шторки безпеки, преднатягувачі ременів, ESP (MSR, ABS, ASR, EDS, HBA), автоматичне складання дзеркал, текстильні килимки, тонування скла SunSet, салон шкіряний Alcantara, колір металік
Витрати на обслуговування:
Періодичність ТО:
15000 км
ТО1 15000км — $ 186 (1 485 грн)
ТО2 30000км — $ 220 (1 756 грн)
ТО3 45000км — $ 321 (2 565 грн)
ТО4 60000км — $ 186 (1 485 грн)
ТО5 75000км — $ 220 (1 756 грн)
ТО6 90000км — $ 406 (3 240 грн)
Гарантія 2 роки без обмеження пробігу
Суперники:
Nissan Teana
Toyota Camry
Ford Mondeo
Марат Махмутов, заступник директора «Казанської школи вищої водійської майстерності»
«Skoda Superb». Для мене ця назва завжди звучить як «Шкода Супер Б» — у моєму сприйнятті вона пов'язана зі словом «Супер», і я свідомо ставлю наголос інакше, ніж ті, хто вимовляє «Суперб» з наголосом на «е». Але справа, звісно, не в тому, як вимовляти назву, а в тому, чи заслуговує чеська марка такого гучного імені. Пам'ятаю, ще на початку вісімдесятих, коли я, молодий солдат, опинився в Чехословаччині у складі Центральної групи військ, мене за розподілом відправили на завод у Млада-Болеслав. Тим, хто служив, пояснювати не треба, що це означало. Тоді мені довелося не просто спостерігати за тим, як збирають «Шкоду Фаворит», а й самому брати участь у процесі — штампував крила, капот і дах для майбутніх машин.
Уже в ті часи завод випускав автомобілі на експорт — я на власні очі бачив партію праворульних «Фаворитів», готових до відправки в Англію. На нашому ринку «Шкода» стала відомою в дев'яності, коли з'явилася «Феліція» — універсал з величезним багажником, а потім підоспіла «Октавія», подовженою версією якої і виступає «Superb». Цікаво простежити, як змінилися чеські машини та їхня якість за цей час, особливо враховуючи, що зараз бренд працює під крилом «Volkswagen group». Подивитися є на що, тим більше що «Супер Б» — флагман. Зовні він не надто відрізняється від «Октавії», хіба що в профіль виглядає масивніше. Тестовий екземпляр був укомплектований по максимуму: ксенонові фари, електрорегулювання обох передніх сидінь, поворотні фари в передньому бампері, дерев'яне оздоблення салону, роздільний клімат-контроль і ще багато чого. Причому крісло водія та обидва дзеркала запам'ятовують налаштування для трьох осіб. Окремо привернув великий сенсорний екран магнітоли — звучання, до речі, вельми гідне, а всі налаштування змінюються простим натисканням на потрібний пункт меню.
Матеріали оздоблення — високого рівня, збірка виконана з німецькою педантичністю, шумоізоляція на висоті, тож причепитися нема до чого: повний порядок! В оснащенні, звісно, знайшлися і бортовий комп'ютер, і круїз-контроль — і це на машині з механічною коробкою! Оце несподіванка: я завжди вважав, що така функція доречна в парі з «автоматом», де перемиканнями керує електроніка, а тут хто ж буде витискати зчеплення, якщо на спуску чи підйомі потрібно змінити передачу? Заради справедливості зазначу, що на рівній дорозі машина справно тримає задану швидкість, але про це краще розповість Альфред — він якраз балувався цією «іграшкою» на трасі.
А я краще опишу, як автомобіль поводиться на дорозі. За традицією починаємо з розгону та керованості на автодромі. Мотор 1.8 TFSI потужністю 160 к.с. досить жваво і впевнено тягне важкувату машину, розкручуючись до межі без напруги, але перша передача короткувата для плавного переходу вгору — перемкнутися на другу в зоні середніх обертів без «клювка» непросто. Якщо ж крутити двигун до відсічки, все нормально, але в повсякденному житті так ніхто не їздить.
Такій машині це не личить за статусом — усе-таки не спорткар. Тим більше що ззаду простору для ніг стільки, що можна сидіти, закинувши ногу на ногу, і ще залишиться запас. Виходить, цей автомобіль створений для перевезення важливих персон, яким важливий комфорт, а не гонковий режим. І все ж перевірку керованості ми не скасували — це елемент безпеки, тож розставляємо конуси і приступаємо. «Змійку» кожен із нас подужав на швидкості 80 км/год — чудовий результат, враховуючи довгу базу. До поведінки машини претензій немає. Якщо промахнутися з траєкторією в повороті, ESP вчасно пригальмовує потрібне колесо і повертає автомобіль на курс. Еластичність мотора дозволила пройти «змійку» на другій передачі без зайвих перемикань. Але все ж цій машині більше підходить автоматична коробка — черговим підтвердженням стала поїздка на трасу.
Влаштувавшись ззаду, я уявив себе важливим «босом», якого службовий водій везе у справах. Підстави для такої ролі були: ззаду не лише багато місця в довжину, а й на підлозі лежали спеціальні підставки для ніг із комплекту. Можна влаштуватися, як у домашньому кріслі, і розмірковувати про щось важливе, не відволікаючись на те, що відбувається зовні. До речі, посадка і висадка через задні двері також зручні — ніщо не заважає ні увійти в салон, ні покинути його на зупинці. А між передніми кріслами, у торці охолоджуваного підлокітника, розташований інформаційний дисплей із покажчиком температури повітря за бортом, а під ним — дві кнопки роздільного підігріву заднього сидіння. Усе для зручності пасажирів.
Отже, поїздка на задньому дивані виявила дві неприємні особливості. Перша — уже згадана сходинка при переході з першої на другу передачу, яка викликає «клювок» у того, хто сидить ззаду («босу» не сподобалося!). Друга — ззаду заколисує, що провокується зокрема нерівномірною зміною поздовжнього прискорення при зміні передач і гальмуванні. Педаль гальма настільки чутлива, що потребує не натискання, а радше погладжування. Тому для перевезення «боса» потрібен автомат… або спеціально навчений водій!
На завершення повертаюся до питання про якість чеських автомобілів і, зокрема, «Superb». Мені здається, що «Супер Б» точніше, ніж «Суперб», відображає суть цієї машини: супер Велика Шкода, якість якої порівняно з «Форманом», «Фаворитом» і навіть «Феліцією» — просто супер, і нічим не поступається німецьким однокласникам по концерну. Щоправда, і ціна нового автомобіля стала теж супер, склавши конкуренцію непоганим японським представникам Е-класу в особі «Теани» і «Кемрі». А в класі «D» суперників у цієї «Шкоди» ще більше, включно з іменитим родичем — «Пассатом».
Вадим Садиков, «Автоклуб-Казань»
Не поспішайте кидати в мене каміння, але я вважаю Superb найгіднішою новинкою в класі Д. Принаймні, з тих машин, що ми встигли протестувати. Давайте підійдемо до вибору авто класу Д дещо відсторонено, не загострюючи увагу на зовнішньому дизайні (тут у двох людей завжди буде три думки) і на імені виробника. Що потрібно покупцеві такого автомобіля? Насамперед, машина має бути достатньо просторою, як у довжину, так і в ширину. Другий важливий аспект — якість внутрішніх оздоблювальних матеріалів.
Статус зобов'язує: тут не місце дешевій і деренчливій пластмасі. Природно, що навіть базова версія не може бути бідно укомплектована. Налаштування шасі — це питання вподобань, але наявність тяговитих і економних моторів — обов'язкова умова. І, звісно, ціна. Адже на неї дивляться насамперед. Якщо вартість машини D-класу завищена, то потенційний покупець із такою сумою цілком може придивитися щось престижніше в Е-класі. Повернімося до Superb. Початкова ціна — 840 тисяч рублів (не рахуючи екзотичної версії з 1.4 турбо за 790 тисяч). Максимальна комплектація (2.0 турбодизель на 170 сил і повний привід) — 1 мільйон 70 тисяч. Щоправда, пізніше з'явиться версія з V6 3.5, але її цінник поки не озвучений. Розцінки цілком адекватні: Citroen C5 або Audi A4 обійдуться дорожче. За якістю оздоблення та продуманістю механізмів — тверда п'ятірка. Особливо порадувало поєднання седана і ліфтбека. Комплектації формуються за європейським принципом: є базовий набір (Ambition або Elegance), а до нього можна додати безліч опцій.
Це зручно і практично. Можна зібрати машину під себе: заощадити на непотрібному або взяти все необхідне. Мотор 1.8 турбо (такий самий стоїть на A4) досить економічний, але при цьому легко розганяє автомобіль (паспортні 8.5 секунди до сотні). З цим двигуном може працювати 7-ступінчастий робот DSG, а з 2.0 турбодизелем — 6-ступінчастий. DSG вигідно відрізняється від звичайних «автоматів»: економічність механіки та зручність АКПП в одному флаконі. Завдяки низькопрофільній гумі 225/45/17 машина чудово пройшла «змійку». Але у звичайній міській їзді нашими дорогами всі відчули надмірну жорсткість. Для мене це стало найбільшим і несподіваним мінусом. З дисками R16 було б комфортніше.
Автомобіль, повторюся, практично ідеальний за сукупністю характеристик. Можливо, крім імені — Skoda. Ми звикли, що ця марка робить недорогі та хороші машини. А ось наявність у її лінійці такого солідного представника особисто для мене поки що в новинку.
Альфред Марданов, «Автоклуб-Казань»
Перші Superb від Skoda з'явилися ще наприкінці 30-х років. Їх створювали, щоб задовольнити зростаючий попит на дорогі та вишукані автомобілі, але війна завадила цим планам. Нинішній Superb, по суті, робиться для тих самих цілей. Перше, про що думаєш, дивлячись на цю машину, — де тут німецький слід? Мимоволі шукаєш спільні риси з VW, адже автомобіль побудований на подовженій платформі від Passat. Щось спільне з VW є, щось ледь вловиме й повітряне. Чи то елементи інтер'єру, чи то лінії кузова та фар... Стоп! Зрозумів, що це! Це притаманне VW відчуття ергономіки, комфорту та достатку! Салон оформлений у дуже схожому стилі — строго, без надмірностей. Це стосується і матеріалів, і дизайну. Коли я сів за кермо, щоб посунути машину для зйомки, повернув ключ — і авто тут же смикнулося. Коробка-то механічна, і була ввімкнена перша передача. Хм... на такому автомобілі мають їздити досвідчені водії, а не такі «чайники», як я. Захисту від «дурня» тут немає, а в багатьох сучасних машинах це вже норма: поки не витиснеш зчеплення, двигун не запуститься. Але гаразд, чого це я прискіпуюся, сам винен.
Витискаю зчеплення, повертаю ключ і розумію, що двигун запрацював, тільки по приладах. Пробую газанути — стрілка тахометра здійснює свої звичайні рухи, і тиша. Шумоізоляція чудова. Намагаюся рушити і мало не глухну. Перша передача потребує підгазування, а довгий хід педалі зчеплення цьому не сприяє. Після короткої фотосесії їдемо з менеджером салону на автодром. Світлофор, перша, друга, третя — і тут легке дзінь-дзінь. Що це? Ремені пристебнуті, дивлюся на спідометр — а, мабуть, це зумер, який спрацьовує на швидкості 100 км/год. А я й не помітив, як розігнався. Тепер буду уважнішим. «Змійка» на автодромі чітко проходиться на 80 км/год, причому і в Марата, і в мене вийшло однаково. Трохи перевищиш цю швидкість — і два останні повороти вже в заносі. Висновок: для своєї довжини автомобіль несподівано добре тримається і показав себе молодцем. Причому «змійку» я проїжджав на другій передачі — вона якась нескінченна, мотор легко крутиться і розганяє машину до 80, відчувається, що є запас і до сотні.
Тепер виїжджаємо на трасу — там такому мотору є де розгулятися і подихати на повні груди. Поки їхали, «дзінь-дзінь» звучало не раз: машина занадто легко бере сотню, і це цвірінькання в тиші салону навіть почало набридати. Вадим, опинившись за кермом на трасі та виконуючи свій фірмовий тест — обгін без перемикання з п'ятої передачі, не стримав вигуку схвалення. А яке було його розчарування, коли я сів за кермо і «знайшов» шосту передачу. Ха! Він про неї просто забув. До речі, шоста передача тут робоча, на відміну від багатьох інших машин з МКПП, де вона скоріше для галочки. Цікаво було перевірити круїз-контроль: як він поводитиметься, адже сам передачі перемикати не зможе. На п'ятій передачі діапазон швидкостей, на яких він тримає заданий режим, досить широкий. Висновок: штука корисна, тим більше що дороги, де її можна застосувати, у нас уже є. Можна відпочити від довгохідного зчеплення, яке мене втомило. Також втомила й робота підвіски на «пральній дошці» по дорозі на об'їзну — жорсткувато, не дає розслабитися. А так хочеться витягнути ноги, розвалитися в кріслі і... Та мало що ще спаде на думку, якщо вдавати з себе боса на задньому сидінні. А там якраз місце для нього: дуже просторо в довжину і непогано в ширину. Якщо повернутися до поведінки на трасі, то не можна не відзначити тяговитість мотора, якому при обгоні зовсім не потрібно знижувати передачу. Якщо говорити про автомобіль загалом, то він розташовує до себе, підкуповує якістю та певним шиком. І що найприємніше — він коштує своїх грошей. Він чесний із покупцем, не змушує переплачувати за шильдик, а це вже заслуговує на повагу.
(С) «Автоклуб-Казань».
