Пежо 206 Седан — автомобіль, про який сперечаються буквально всі. Ми подивилися на нього очима чоловіка та жінки, адже погляди на одну й ту саму машину в них часто не збігаються…Коментарі (4)Здешевлення автомобіля зазвичай означає економію на матеріалах, комплектуючих і самому виробництві. Саме завдяки останньому пункту Пежо й зумів потрапити в категорію бюджетних машин.
Минулого року на тлі інших недорогих моделей з'явився седан Пежо 206. Збирають його на іранському підприємстві Iran Khodro, яке давно працює з французами. Раніше там робили Пежо 405 для місцевого ринку, а пізніше — його модернізований варіант Саманд, який сьогодні випускають і в нас в Україні.
Хоча на Близькому Сході «двісті шостий» у кузові седан роблять уже кілька років, до недавнього часу ці машини йшли тільки на внутрішній іранський ринок. І лише коли в 2006-му з'явився дорожчий Пежо 207, концерн PSA дозволив продажі седана за межами країни.
Пежо 206 Седан побудований на базі хетчбека, який оновлювали в 2004 році. Від нього машина успадкувала двигуни та передню підвіску Макферсон. Задню ж трохи доопрацювали: взяли торсіонну схему від хетчбека і додали до неї діагональні тяги. Колісна база не змінилася, а ось загальна довжина зросла на 353 мм — до 4188 мм, виключно за рахунок заднього звису.
Якщо закрити очі й сісти в салон, одразу й не зрозумієш, що це седан, а не звичний хетчбек. Усередині все знайоме: ті самі матеріали, той самий підрульовий перемикач аудіосистеми, та сама панель приладів.
Головна відмінність — і головний козир — знаходиться зовні, у задній частині кузова.
Іранським інженерам вдалося прилаштувати до компактної машини корму, та ще й яку! За рахунок подовженої хвостової частини багажник зріс майже вдвічі — з 245 до 402 літрів. А якщо скласти задні сидіння, які дісталися від хетча, довжина вантажного відсіку сягає півтора метра.
У Росії Пежо 206 Седан продається з двома бензиновими двигунами — 1,4 літра (75 к.с.) і 1,6 літра (110 к.с.). Вибір комплектацій — три: XR, XR Premium і XT.
Базова XR — це двигун 1,4, механіка, дві фронтальні подушки, аудіосистема з CD, імобілайзер і центральний замок.
XR Premium відрізняється від неї тільки кондиціонером, за який просять на 21 000 рублів більше.
Версія XT уже включає ABS з помічником екстреного гальмування, клімат-контроль, повний електропакет і литі 14-дюймові диски.
Ціна XT з 1,4-літровим двигуном і «механікою» — 390 000 рублів. Версія з 1,6 — 430 000, а з автоматом — 463 000 рублів.
Ми вирішили оцінити Пежо 206 Седан з двох позицій: чоловічої та жіночої, тому що вони іноді бувають діаметрально протилежними. Ось що в нас вийшло…
Данило:
При першому погляді на Пежо 206 Седан машина здалася мені відверто негарною. Корма ніяк не поєднувалася з образом хетчбека, який складався майже десять років — з моменту дебюту моделі в 1998 році. Цей придаток ззаду виглядав чужорідним і руйнував стрункий профіль вихідної машини. Але давайте по порядку…
Інтер'єр, хоч і простоватий на вигляд, залишає приємний післясмак. Пластик передньої панелі твердий, але фактура робить його цілком пристойним. Іранське складання якістю не підвело: усе підігнано акуратно, нічого не скрипить.
Сівши за кермо, я не одразу знайшов склопідйомники — ні важелів, ні кнопок у звичних місцях не було. Навіть майнула думка, що вікна тут взагалі не опускаються! Хвилин за десять пошуків кнопки знайшлися — у незручному місці, глибоко між передніми сидіннями.
Потім я дістався до аудіосистеми. Керування виявилося напрочуд продуманим, особливо підрульовий важіль — чудова заміна мультирулю, особливо якщо пам'ятати про вік моделі. Звук теж порадував, хоча на великій гучності динаміки починали деренчати.
Сподобалися водійське сидіння та кермо, обидва регулюються по висоті. Людина зростом 180–185 см влаштується цілком комфортно. Але в далекій дорозі починає бракувати регулювання керма по вильоту. Якщо ж намагатися компенсувати це сидінням, упираєшся в іншу проблему: присунешся ближче — коліна впираються, відсунешся — руки не дістають до керма.
У місті керованість цілком прийнятна, а підвіска із запасом енергії відпрацьовує ями та стики — одну з головних російських бід. Зате на трасі, особливо за сотню, зв'язок із машиною втрачається: доводиться постійно підрулювати, щоб тримати пряму.
Коробка передач не сподобалася. Ходи важеля занадто довгі, і щоб увімкнути п'яту, доводиться чи не тягнутися з-за керма. Погіршує картину педаль зчеплення, яку потрібно вичавлювати до самої підлоги. Після пари перемикань вона опиняється під п'ятою, і ліва нога весь час висить у повітрі.
Двигун об'ємом 1,4 літра старається з усіх сил і в місті дозволяє не відставати від потоку. А ось на трасі його скромної потужності не вистачає для впевнених обгонів. Навіть якщо крутити його до 5000 обертів на кожній передачі, спритності не додається. До того ж при розкручуванні витрата помітно перевищує паспортні цифри, що, втім, логічно для такого режиму їзди.
Шини починають шуміти вже після 80 км/год, а після 3500 обертів до них приєднується і двигун. Оптимальним для траси мені здався режим 100 км/год на п'ятій передачі: близько 3000 обертів і ненав'язливе шурхотіння покришок.
Проїхавши на цьому іранському седані більше 1000 км, я змінив своє ставлення. Я звик і до його величезного, на мою думку, багажника, і до педалі зчеплення, і до довгохідної «ручки». І в результаті зрозумів: машина по-своєму гарна. Головне — вона не підлаштовується під водія. Це водій підлаштовується під неї і з часом звикається з її недоліками.
Світлана:
Зовнішність Пежо 206 Седан викликає дуже різні реакції. Одні кажуть, що багажник, приклеєний до одного з найстильніших європейських хетчбеків (хай і морально застарілому), виглядає безглуздо. Інші, навпаки, вважають, що седан набув стрімкості та солідності, як у моделі 607.
Сперечатися про смаки безглуздо. Скажу одне: наживо 206 Седан виглядає витонченіше та гармонійніше, ніж на фото. Так, спорідненість із хетчбеком очевидна, але багажник вписується в образ цілком вдало. Більше того, у ньому відчувається французький характер. А враховуючи, що «левеня» виступає в класі бюджетних седанів, можна сказати — це чи не найгарніший автомобіль у своїй категорії. І при всій своїй утилітарності «пужик» залишився жіночою машиною.
Салон теж витриманий у французькому стилі — симпатичний і затишний, хоча пластик жорсткий, а бардачок оббитий тканиною. До речі, сам ящик дуже місткий, але ось підсвітки йому бракує. Дверні кишені теж просторі — туди постійно провалюються телефон або окуляри, і потім їх там забуваєш. Сидіння зручні, з хорошою бічною підтримкою, водійське регулюється по висоті. Седану дісталося від хетчбека невдале розташування склопідйомників — між сидіннями, трохи ззаду: тягнутися незручно, а знаходити кнопки на дотик я так і не навчилася. Козирки від сонця маленькі, зате з дзеркалами, правда теж без підсвітки. Заднім пасажирам місця замало — втім, для цього класу нормально. А ось відсутність підголівників на задньому дивані — явний недолік.
Одразу впадає в око довгий вільний хід педалі зчеплення. Втім, звикаєш швидко, і особисто мені воно навіть сподобалося, хоча більшість колег зі мною не погодилися. При рушанні лунає гучне клацання — це автоматично блокуються двері. Під лобовим склом розмістився дисплей з годинами, датою та інформацією про стан машини — наприклад, попередженням про незачинені двері, правда, англійською.
У початковій комплектації 206-й оснащений CD-плеєром, правда, без підтримки MP3. Зате кнопки керування музикою продубльовані на підрульовому важелі, що для бюджетного сегмента велика рідкість. Однак слухати аудіосистему на повну гучність не тягне: дверні карти починають відверто деренчати. Моторний відсік непогано ізольований від шуму, і гуркіт двигуна пробивається в салон лише на високих обертах. А ось покришки гудуть досить настирливо, якщо під колесами француза з іранською пропискою опиняється шорсткий або нерівний асфальт. Перемикаються швидкості чітко й зрозуміло, як і на хетчбеку.
Зрозуміло, що 75 сил не дають права розраховувати на жвавість, але в міському ритмі їх вистачає з головою. Та й на заміській трасі «левеня» не плентається в хвості. У віражах седан поводиться впевнено, майже не кренячись, однак «лежачих поліцейських» підвіска явно не шанує — кузов трясе й підкидає незалежно від швидкості. Колія теж одразу віддається в кермо. Гальмівну педаль складно дозувати: реакція на натискання надто млява й задумлива. Зате кондиціонер не надто навантажує 1,4-літровий двигун і чудово виконує свою роботу.
А ось при паркуванні не полишає відчуття, що сидиш за кермом хетчбека: ні капота, ні багажника з салону не видно, а високо задерта полиця остаточно плутає орієнтири. До того ж дзеркала не дозволяють як слід оцінити простір для маневру — доводиться сподіватися на удачу або діяти на слух.
Розлучатися з Пежо було трохи сумно. Малий викликає стійку симпатію та відчуття, ніби він сам напрошується в надійні попутники. За своєю вдачею машина більше підійде дівчині, якщо не рахувати незручностей при паркуванні, особливо коли це перший автомобіль — на лихі витівки він не провокує. Зате водійка точно оцінить затишний інтер'єр і милу зовнішність.
Текст і фото: Данило Сонін, Світлана Алеєва.