Opel Astra Caravan. Універсал-трансформер
Зізнаюся чесно: багато років я вважав себе переконаним прихильником седанів. У моєму оточенні — серед рідних і приятелів — панувала аналогічна точка зору. Хетчбеки, звісно, траплялися, але сприймалися радше як виняток із правил. Однак за останні півтора року сталося щось дивне: близько десятка моїх знайомих один за одним пересіли з класичних «трьохоб'ємників» на універсали. Причому жодної гострої потреби в такій зміні вподобань у них не було. У чому ж секрет? Відповідь знайшлася швидко — достатньо було провести тиждень за кермом Opel Astra Caravan.
Від хетчбека, який з'явився кількома роками раніше, Caravan зовні відрізняється лише характерним профілем кузова. В решті ж «родинні зв'язки» із сімейством Astra зчитуються безпомилково. Спереду — те саме впізнаване обличчя з рельєфними штампуваннями на капоті, масивною решіткою радіатора, об'ємною прозорою оптикою та краплеподібними ліхтарями ззаду. Присутня і фірмова риса всіх Opel — поздовжнє ребро, що проходить через увесь кузов. Щоправда, в універсала воно в кормі вже не таке виражене. Як і у випадку з хетчбеком, ця лінія візуально об'єднує не лише деталі екстер'єру, а й елементи інтер'єру — її помічаєш навіть при побіжному огляді салону. Втім, тих, хто вперше сідає в Caravan, подібні дизайнерські тонкощі зазвичай хвилюють найменше. Звиклі до вітчизняного автопрому російські водії оцінюють салон нового авто не стільки поглядом, скільки на дотик, і тут Astra дає безліч приводів для приємних вражень. Добротний, фактурний пластик передньої панелі, як і личить «німцю», тішить не лише тактильно, а й високою якістю виконання. Те саме можна сказати і про збірку — усі стики та зазори бездоганні.
Інтер'єр Caravan оформлений із німецькою педантичністю: суворий графічний Hi-Tech із горизонтальними вставками «під карбон», центральна консоль із полірованим алюмінієм… Загальну картину вдало доповнює двоколірне тканинне оздоблення сидінь. Окремої згадки заслуговує приладова панель — її навмисно грубуватий псевдоспортивний вигляд і втоплені в глибокі обідки шкали, що контрастно виділяються на чорному тлі, ідеально гармонують з атлетичним образом автомобіля. Нічого зайвого — інформація зчитується миттєво. Посадка теж непогана, хоча до вивіреної ергономіки спортивних крісел Recaro (які, до речі, штатно ставлять на «заряджені» версії OPC) стандартним сидінням Caravan далеко. Втім, широкий діапазон регулювань водійського крісла (включно з ліфтом подушки) і рульова колонка з налаштуванням за висотою та вильотом дозволяють зручно влаштуватися за кермом навіть людині солідних габаритів. Щоправда, задньому пасажиру в такому разі дістанеться не так багато місця — але якщо він невисокого зросту й худорлявої статури, то почуватися скуто не буде. Ще один плюс салону — усі органи керування під рукою, працюють вони чітко та інтуїтивно, тож із налаштуванням дзеркал, склопідйомників або аудіосистеми впорається навіть новачок. А от коліщатка регулювання кондиціонера, на мою думку, розміщені надто низько: їх постійно перекриває важіль КП, через що водієві доводиться відволікатися від дороги — вкрай незручно, особливо на швидкості. Якщо підбити підсумок: зсередини Astra Caravan — той самий п'ятидверний хетчбек, але лише до спинок другого ряду. А далі починається багажник…
І ось тут німці постаралися на славу: вантажне відділення Caravan вийшло більш ніж гідним. Тим, хто звик завантажувати машину під зав'язку, багажник «сараю» тішитиме не лише місткістю (трохи понад 500 літрів у стандартному стані), а й чудовою геометрією. За потреби корисний об'єм можна збільшити більш ніж утричі. Варіантів трансформації салону безліч, от тільки за більшість із них доведеться доплачувати. Так, у базовій версії спинка заднього дивана складається в пропорції 2:3, а за доплату її замінять на секції 40:20:40 — це дозволить перевозити довгоміри по центру, зберігши два повноцінні пасажирські місця. Загалом, список опцій досить широкий. Наприклад, можна доукомплектувати багажник системою Flex Organizer, запозиченою в Opel Vectra Caravan: спеціальні напрямні та сітки дозволять розділити вантажний відсік на кілька незалежних зон. Ще один помітний плюс — абсолютно рівна підлога. Домогтися цього вдалося завдяки компактній задній підвісці: інженери не стали відмовлятися від перевіреної напівзалежної конструкції з торсійною балкою (паливний бак при цьому розмістили між колесами, що дозволило заощадити простір і максимально опустити вантажну площадку).
З технічного погляду Astra Caravan — повна копія хетчбека, однак за габаритами універсал помітно більший. Кузов більший за всіма параметрами, а колісна база збільшена майже на 10 сантиметрів. Усе це закономірно позначилося не лише на об'ємі салону, а й на характері автомобіля: Caravan їде набагато плавніше та спокійніше за хетчбек. Енергоємна підвіска, як і раніше, гідно відпрацьовує ями та нерівності. Не підводить і гострий руль, однак різкі перешикування та швидкісні повороти краще не провокувати. В універсала пристойний кліренс у 16 сантиметрів (до речі, його постійно підтримує опційна пневмопідвіска), а отже, і центр ваги досить високий — машина відчутно крениться. Більше того, після такого маневру на швидкості понад 100 км/год автомобіль доводиться «доганяти» — і добре, що він залишається в межах своєї смуги.
Під капотом тестового Opel ховається вже знайомий російським водіям 1,6-літровий 16-клапанний мотор Twinport Ecotec. Його технологія заснована на рециркуляції відпрацьованих газів: при частковому навантаженні їхня частка в суміші сягає приблизно 25%, що забезпечує економічність та екологічність. Як і на хетчбеку, щоб отримати задоволення від їзди, двигун доводиться активно розкручувати. На низах мотор, м'яко кажучи, нуднуватий, але після позначки в 2500 обертів у нього ніби відкривається «друге дихання». Ні, супердинамічного підхоплення не чекайте, але універсал починає розганятися куди впевненіше.
Загалом, серйозних претензій до силового агрегату немає. Ecotec — рівно такий мотор, яким і має бути двигун хорошого універсала: невибагливий, економічний, чесно віддає всі свої 105 «конячок» і забезпечує Opel гідну динаміку… Але є одне «але»: усе вищесказане справедливе для тест-драйву, коли машина не завантажена. Адже основне призначення Caravan — періодично брати на борт, окрім пасажирів, ще й вантаж. І ось у такому разі 1,6-літровому мотору потужності вже не вистачає. При повному завантаженні зовсім не завадила б і більш виразна тяга на «низах». Втім, Caravan — не гоночний снаряд, а звичайний універсал, який не створений для підкорення траси на межі можливостей. Тестовий Opel це неодноразово доводив. І річ тут зовсім не в скромних характеристиках двигуна (вони цілком відповідають потребам машини), а в агрегатованій із ним автоматизованій 5-ступінчастій КП Easytronic. Ця коробка поєднує функції «механіки» та «автомата», вона компактніша, легша і швидша за традиційний гідротрансформаторний АКП. Перемикання займає лише 0,3 секунди, адже, на відміну від «автомата», Easytronic перемикає передачі за допомогою електромоторів, керованих електронікою. Однак «автомат» усе ж працює набагато плавніше. Навіть при спокійній їзді перехід на вищу передачу супроводжується помітним «кивком» кузова, а в спортивному режимі, коли момент перемикання зміщується в зону високих обертів, водій ризикує «клюнути носом» у руль. Ті самі симптоми проявляються і в «ручному» режимі, хоча тут уже багато залежить від того, чи зуміє водій знайти ту саму золоту середину між динамікою та комфортом, що, до речі, зовсім непросто. Принаймні, я б однозначно віддав перевагу універсалу зі звичайною механічною коробкою. Втім, робота трансмісії — чи не єдиний серйозний недолік Caravan. У всьому іншому він свого господаря явно не розчарує, адже переваг у машини куди більше, ніж мінусів. Тож, тиждень побувши в ролі «караван-баші», я всерйоз замислився: а чи не пора й мені змінити седан на універсал?..
Технічні характеристики:
Зовнішність у цього автомобіля неоднозначна — когось вона чіпляє з першого погляду, а хтось залишиться байдужим. Але в будь-якому разі повз такий дизайн складно пройти спокійно.
Усередині все виглядає досить просто, але при цьому зібрано добротно. Приладова панель тішить око приємним підсвічуванням, а от крісла, на мою думку, могли б бути й м'якшими. Зате ззаду пасажирам живеться цілком комфортно: місця для ніг достатньо, та й над головою запас немаленький.
На ходу автомобіль поводиться передбачувано. Руль досить інформативний, хоча на великих швидкостях хочеться більшого опору на дузі. Підвіска виявилася жорсткуватою — на дрібних нерівностях це відчувається, зате в поворотах крени мінімальні. Мотор, попри скромний об'єм, непогано тягне в середньому діапазоні, але на низах йому явно бракує еластичності. Коробка передач працює чітко, хоча важіль міг би бути й коротшим.
Витрата палива порадувала: навіть при активній їзді вона не сильно перевищує заявлені виробником цифри. Шумоізоляція середня — на трасі доводиться підвищувати голос під час розмови. Багажник місткий, а якщо скласти задні сидіння, виходить майже рівна площадка для перевезення великогабаритних речей.
Ціна за такий автомобіль здається цілком адекватною, особливо якщо врахувати, що в базовій комплектації вже є все необхідне. У підсумку ми отримуємо практичний та економічний автомобіль з нестандартною зовнішністю, який підійде тим, хто хоче виділитися з потоку, не переплачуючи за бренд.
