На батьківщину Адама Опеля я потрапив завдяки запрошенню General Motors — концерн організував для журналістів щось на кшталт розширеної екскурсії своєю продуктовою лінійкою. Найбільше мене цікавили дизельні агрегати: незадовго до цього, на виставці «Інтеравто-2007», представники Opel підтвердили намір вивести такі версії на російський ринок.
Ззовні машини Opel, що живляться соляркою, себе практично не видають. Уся різниця — лише в маленькому шильдику CDTI.
Щойно ми приземлилися у Франкфурті й вийшли на паркування аеропорту, я одразу попрямував до непримітного сірого хетчбека Astra з табличкою CDTI на задніх дверях. Під капотом ховався 1,3-літровий мотор від FIAT, що видає 90 кінських сил. Спочатку цифра може здатися скромною, але варто глянути в техпаспорт і знайти там «200» у рядку максимального крутного моменту — і питання відпадають самі собою.
1,3-літровий двигун CDTI, який німці отримали в рамках партнерства з італійцями з FIAT, уперше з’явився ще на минулому поколінні Корси.
Між іншим, 200 Нм — це в 1,6 раза більше, ніж у базового бензинового мотора об’ємом 1,4 літра, який ставлять на Astra і Corsa. Навіть дволітровий атмосферник не посоромився б таких показників. Тож дизель вийшов із характером. На ділі машина стартує впевнено, і в міському потоці почуваєшся цілком комфортно, не відчуваючи браку потужності. Щоправда, хочеться трохи жвавішого розгону — часом здається, що Astra заважка для такого двигуна.
На автобані довелося постаратися, щоб не відстати від двох інших Опелів із нашої колони. Хоча, заради справедливості, обидві машини носили горді значки OPC. І я не став би влаштовувати з ними гонки, але вибору не було: у моїй Astra була відсутня штатна навігація. Тож простіше було триматися ближче до «заряджених» ОРС, ніж покладатися на підказки німецького телефону.
Цікаво, що той самий 1,3-літровий турбодизель стояв на концепт-карі Opel ECO-Speedster, представленому в 2003 році. ECO-Speedster вирізнявся дуже низьким коефіцієнтом аеродинамічного опору (0,20) і невеликою масою (660 кілограмів).
У цій погоні мені вдалося витиснути 180 км/год за спідометром. Любителям гострих відчуттів такий показник навряд чи сподобається. Зате порадує інше — апетит у мотора більш ніж скромний. Навіть після швидкісного заїзду стрілка покажчика палива не зрушила ні на міліметр. І це не дивно: середня витрата в змішаному циклі становить лише 4,8 літра на сотню кілометрів!
Під час 24-годинного заїзду на полігоні в Дуденгофені машині вдалося досягти середньої витрати палива в 2,5 літра на 100 кілометрів і максимальної швидкості 249,3 км/год. А взагалі Opel ECO-Speedster встановив 17 світових рекордів.
Гонки, втім, швидко закінчилися — слідуючи за «опісішками», я дістався до випробувального центру Opel у Дуденгофені. Там після короткої прес-конференції та інструктажу я одразу пірнув у Corsa з точно таким самим мотором. Оце інша річ! «Молодша» модель, не обтяжена зайвим центнером ваги, розганяється помітно жвавіше. Особливо порадував завзятий свист турбіни під час набору обертів. Для такої малечі, як Corsa — те, що лікар прописав!
Але на цьому мої дизельні пригоди не завершилися. На закуску я приберіг Astra з 1,9-літровим агрегатом. Він теж італійського походження — німці запозичили його в концерну FIAT (20% акцій якого належить General Motors). Думаєте, дизель не буває «солодким»? Я теж так думав, поки не зачинив двері й не завів мотор. Трохи постукавши на холостих, виїжджаю на трасу.
Нічого собі! Це що, п’ятидверна OPC?! Щойно турбіна входить у робочий режим, отримуєш такий поштовх, що одразу згадується «заряджений» Opel Performance Center. Італійський темперамент відчувається одразу. І це невипадково: крутний момент цього дизеля та бензинового турбомотора OPC однаковий — 320 Нм. Так, паспортні дані не вражають: 8,9 секунди до сотні та 210 км/год максимальної швидкості. Але на практиці ця 150-сильна Astra здатна дати фору потужнішим бензиновим суперникам. Хто тепер скаже, що дизель не вміє «запалювати»?
Якщо 100-сильні модифікації Vectra або Zafira успішно використовуються в Європі як корпоративні автомобілі або таксі, то мотори потужністю 120 і 150 «конячок» додають у характер Опелів чимало завзяття. Щоправда, у нас дизельні мінівени найближчим часом не з’являться.
На полігоні була присутня й дизельна Vectra, але в найскромнішій версії — зі 100-сильним 1,9-літровим мотором. Прокотитися на ній мені не вдалося — час перебування на полігоні вийшов. Але, судячи з характеристик, яскравих емоцій така поїздка навряд чи подарувала б. До того ж у Росію планують постачати лише версії на 120 і 150 «конячок».
Тепер про головне, що хвилює багатьох — про ціни. Зрозуміло, що дизельна версія дешевша за бензинову з рівною потужністю не буде. Наприклад, Vectra зі 120-сильним 1,9 CDTI та шестиступінчастою механікою в комплектації Elegance коштуватиме 701 тисячу рублів. А ось 150-сильний варіант у багатому виконанні Cosmo потягне вже на 775 тисяч. Для порівняння: седан Vectra Elegance з бензиновим 1,8 (140 к.с.) починається від 636 тисяч.
У Росії дизельні Вектри пропонуються лише з кузовом седан. І замовити чотиридверну машину з двигуном потужністю 120 або 150 сил можна вже зараз.
Щодо російських цін на дизельні Astra і Corsa — поки ясності немає. Але якщо орієнтуватися на вартість цих машин на інших ринках, можна припустити подорожчання щонайменше на півтори-дві тисячі євро відносно бензинових версій схожої потужності. Щоправда, це поки лише припущення, тож краще дочекатися офіційних цифр.
Одне можна сказати точно — автовиробники поступово виходять із «дизельної сплячки» і все охочіше везуть на наш ринок машини з моторами на важкому паливі. Нехай поки вони страхуються і постачають не найсвіжіші агрегати (наприклад, у Європі слабкі версії 1,9 уже замінив опелівський 1,7 CDTI). Головне — лід скрес. Тепер слово за покупцями.
Технічні параметри дизельних модифікацій