Звісно, про смаки не сперечаються, але навряд чи знайдеться людина, яка назве зовнішність Tiida хоча б приємною, не кажучи вже про красу.Коментарі (3)Tiida розташувалася в ціновій ієрархії на сходинку вище седана Almera Classic, хоча за габаритами вони майже близнюки. Чи є сенс платити більше?
Карлос Гон, який очолює альянс Renault-Nissan, — особистість, безумовно, видатна. У 1999-му він узяв під своє крило Nissan, який балансував на межі банкрутства, а за кілька років компанія перетворилася на одну з найприбутковіших у галузі. Усі сили були кинуті на скорочення витрат, а іміджеві та спортивні проєкти, що не приносили належного зиску, відправилися на звалище історії: жодних гоночних серій чи заводських команд — тільки моделі з високою маржею. Ті самі, за які покупець готовий віддати більше, ніж вони реально коштують. Позашляховики всіх мастей — від кросоверів до пікапів — тут у перших рядах, але й легковики не забуті.
Яким чином досягається такий ефект? Питання непросте, але давайте розберемося на прикладі самого Nissan. Наш герой — седан Tiida — справжній шедевр економічної думки. Гольф-клас сьогодні — арена найжорстокішої конкуренції, і вичавити тут пристойний прибуток майже нереально. Ціни в усіх порівнянні, а покупці з калькулятором у руках вираховують, де за кожен рубль чи долар їм дістанеться більше «коней», подушок та електроніки. Багато марок беруть участь у цій грі радше заради престижу та титулу «бестселер класу», а в результаті ледь виходять у нуль — збитки в цьому сегменті звичайна справа.
Усвідомивши це, маркетологи Nissan трохи підняли модель над гольф-класом (зверніть увагу на висоту кузова), та й оснащення підібрали гідне. Вже у початковій версії Comfort — центральний замок із пультом, чотири ейрбеги, кондиціонер, обігрів передніх сидінь, електросклопідйомники та аудіосистема з кнопками на кермі та вбудованою Bluetooth-гарнітурою. А в нашому тестовому седані в комплектації Elegance знайшлися й зовсім небачені для конкурентів опції: чіп-ключ із безконтактним доступом і запуском двигуна, датчики дощу та світла, а також електропривод складання дзеркал. Є й топова версія Tekna зі шкіряним салоном і круїз-контролем. З технічного погляду нічого сенсаційного — 1,6-літровий двигун і 4-діапазонний «автомат». При цьому ціна такого укомплектованого автомобіля цілком середньостатистична — 570 900 рублів. У чому ж тоді підступ, де обіцяна економія? Спробуємо відшукати.
Схоже, різати витрати в Tiida почали ще на етапі проєктування, і першим під ніж потрапив дизайнер. Немов якийсь трієчник нашвидкуруч приліпив ніс від Nissan Murano до масивного бампера в американському стилі, а ззаду по лінійці намалював кришку багажника. Втім, про смаки не сперечаються, але мені щиро хочеться побачити ту людину, яка вважатиме Tiida хоч скільки-небудь симпатичною, не те що красивою.
Окремі деталі можуть здатися витонченими, але загалом автомобіль виглядає вкрай сумнівно, особливо седан. При уважному розгляді в Tiida вгадуються риси Renault Logan — теж, до речі, дітища Карлоса Гона, тож стилістична спорідненість навряд чи випадкова. Тільки от ціна Tiida вдвічі вища, ніж у Logan.
Салон уже не викликає такого бурхливого відторгнення — він просто нудний. Пластик середньої якості, кермо без шкіряного обплетення (не сприймайте як причіпку, але в такій багатій комплектації та за такі гроші це мінус), три круглі прилади на панелі з фірмовим оранжево-жовтим підсвічуванням. Втім, як і в багатьох інших Nissan, підкуповує продуманість інтер'єру до дрібниць. Наприклад, ніша, що закривається, на центральній консолі — туди зручно ховати телефон, тим більше що під час дзвінка діставати його не потрібно: Bluetooth-гарнітура вже вбудована в магнітолу. Мотор запускається поворотом барашка на рульовій колонці, що імітує ключ, тоді як сам чіп-ключ спокійно лежить у кишені. Для передніх пасажирів — чотири підстаканники, ще два — для задніх. Як і в Renault Logan, у Tiida задній диван неймовірно просторий: вертикальні стійки кузова та майже рівна підлога дозволяють з комфортом розміститися навіть трьом. Ідеальне таксі…
А ось на зручності водійського місця, схоже, заощадили чимало. Кермо регулюється лише по висоті та розташоване так, що при природній посадці до нього доводиться тягнутися. Можливо, хтось звик тримати кермо на витягнутих руках, але так швидко втомлюєшся, та й контроль над машиною вже не той. Ще сильніше дивує пластик: він м'який тільки там, куди можна дотягнутися, не відриваючись від спинки крісла. Інші панелі виглядають так само, але на дотик — жорсткі.
Багажник порадував несподіваною місткістю — низька підлога, під якою ховається повнорозмірна запаска, дала значні 467 літрів. От би ще проріз більший, але за цим уже до хетчбека — вантажити громіздкі речі в седан не надто зручно. На відміну від Логана, спинка заднього сидіння складається по частинах, щоправда, на підлозі при цьому утворюється помітна сходинка.
Після настільки спірної зовнішності закономірне питання: а чи не заощадили інженери на ходових якостях? Ключ на старт. 1,6-літровий моторчик видає 110 к.с. і в зв'язці з 4-ступінчастим «автоматом» дає Tiida напрочуд бадьору динаміку. Такої спритності від настільки простенького агрегату зовсім не очікуєш. «Автомат» перемикається м'яко і при цьому спритно — як угору, так і вниз. І анітрохи не шкодуєш про відсутність ручного режиму. Для обгонів чи більшої жвавості можна вимкнути овер-драйв клавішею на селекторі — на решті трьох передачах Tiida не дасть в образу ні себе, ні водія. І лише за містом нестача потужності дається взнаки: після 120 км/год седан розганяється вже без ентузіазму, що цілком очікувано для мотора такого об'єму. Втім, набравшись терпіння, стрілку спідометра можна довести майже до 200 км/год, хоча паспортна максималка — 170 км/год. Чи то вітер був попутний, чи то спідометр трохи бреше.
Підсилювач керма працює в унісон з мотором — точно та з легким спортивним відтінком. На кермі завжди є зрозуміле реактивне зусилля. Навіть на парковці, коли кермо максимально легке, не виникає відчуття, що колеса бовтаються в повітрі. Приємно й те, що кермо само охоче повертається в нульове положення. Підвіска налаштована радше на комфорт, ніж на спорт — у поворотах високий кузов помітно крениться, однак зусилля на кермі допомагає водієві та вселяє впевненість у тому, що машина під контролем. А впевненість важлива ще й тому, що в Tiida немає ні протибуксувальної системи, ні системи стабілізації — розраховувати доводиться тільки на себе, а в зовсім критичній ситуації — на АБС і шість подушок безпеки. Але це вже форс-мажор: вивести Tiida з рівноваги дуже непросто.
Чесно кажучи, коли я забирав машину на тест, налаштований був вкрай скептично. Двадцять три тисячі доларів за, скажімо так, не найсимпатичнішу модель гольф-класу з досить пересічними технічними показниками — це здавалося перебором. Однак після того як я провів час за кермом, моя думка про поведінку Tiida помітно змінилася на краще: їде та слухається керма цей седан практично так само впевнено, як і його «молодший брат» — Nissan Note, який рік тому я мало не придбав для себе. Та й зараз, якщо хтось із приятелів спитає моєї поради щодо недорогого сімейного автомобіля, я сміливо порекомендую йому глянути на Note або Ford C-MAX. А щодо самої Tiida… то тут, як кажуть, на любителя — особисто мені вона, як і раніше, не до душі. Але ті, кому цей седанчик припав до смаку, цілком можуть брати його без зайвих сумнівів — своїх грошей машина точно варта, як і стверджував Карлос Гон!
Тест: Леонід Павлов