Nissan Qashqai
Двигун - 2.0 16V
Макс. потужність - 141 к.с./6000 об.
Макс. крутний момент - 196Нм/4800 об.
Максимальна швидкість (км/год) - 190
Час розгону
з 0 -100 км/год - 10.6 сек.
Витрата палива (л/ 100 км):
у місті - 11
за містом - 7
змішаний цикл - 8.4
Об'єм палив. бака (л) 65
Колісна база - 2631 мм
Колія передня/задня -
1540 / 1550 мм
Довжина - 4315 мм
Ширина - 1783 мм
Висота - 1606 мм
Об'єм багажного відділення (л) min / max - 410 / 1513
Споряджена маса -1454 кг
Історія Nissan Motor Co., Ltd. бере свій початок 26 грудня 1933 року, коли було засновано компанію-попередника Jidosha Seizo Co., Ltd. Керівником підприємства призначили пана Йошісуке Айкаву. Вже у 1934 році в дію вступив перший завод Nissan Yokohama Plant.
У вересні 1963-го анонсували випуск Skyline другого покоління, а вже в листопаді того ж року машина з'явилася у японських дилерів. Через два роки, у лютому 1965-го, світ побачив Skyline 2000GT-B. Навіть найвибагливіші водії визнали видатні якості цієї моделі.
До 1966 року все більше людей стало мати вільний час для поїздок на власному автомобілі. Вловивши цей тренд, Nissan створив Datsun Sunny 1000. Будучи представником компакт-класу, Sunny швидко став хітом у ході масової автомобілізації Японії.
У 1969-му стартувало виробництво культової моделі 240Z. З дволітровим мотором потужністю 150 к.с. і динамікою рівня Porsche вона коштувала більш ніж удвічі дешевше німецького конкурента. У 70-х роках 240Z визнали найбільш продаваним спорткаром у світі. Під час паливної кризи модель Nissan Sunny перемогла в тестах на економічність і завоювала величезну популярність у США.
У 1973 році бренд Datsun, під яким продавалася продукція Nissan, було скасовано — вся компанія перейшла на єдине ім'я Nissan.
У 1997-му компанія зайнялася екологічними розробками і створила гібридний автомобіль, здатний працювати і на бензині, і на електриці.
У 1999-му Renault і Nissan уклали угоду про Глобальний Альянс. Цей союз сформував четверту за величиною автомобільну групу у світі, що випускає масові моделі, з річним обсягом виробництва понад 5 млн машин і штатом у 265000 співробітників.
Наприкінці квітня 2004-го Nissan оприлюднив трирічний бізнес-план, який набрав чинності у квітні 2005-го.
У 2007-му з'явився Nissan Qashqai. Незвичайне ім'я запозичене у стародавнього іранського кочового племені, яке досі живе на території Ірану. До речі, називати машини на честь кочівників придумали не в Nissan — першим це зробив Volkswagen з позашляховиком Tuareg.
Маркетологи та рекламісти постаралися на славу, створивши ажіотаж навколо новинки задовго до її дебюту. Вони позиціонували Qashqai як автомобіль для підкорення міста, і ця ідея червоною ниткою пройшла через усі слогани, ролики та всю рекламну кампанію. «Міський кочівник» — і цим усе сказано.
Завдяки такій рекламі ще до старту продажів у європейців сформувалося потрібне враження про машину.
У Росії все простіше: популярність моделі пояснюється не стільки вдалим піаром від Nissan, скільки жахливим станом доріг.
Зовні Qashqai намагається скидатися на Murano — та сама решітка радіатора, характерна для свіжих моделей Nissan, ті самі щільно збиті форми кузова. Щоправда, якщо Murano виглядає футуристично, то Qashqai виглядає простіше.
При довжині 4310 мм цей автомобіль навряд чи може похвалитися потужними двигунами. Під капотом — один із чотирьох моторів. Два бензинові: перший об'ємом 1,6 л і потужністю 115 к.с., другий — дволітровий, що видає 140 «коней», але зате в парі з ним пропонується система повного приводу ALL-MODE 4Ч4.
Решта два двигуни — дизельні, призначені для Західної Європи: 1,5-літровий на 106 к.с. і 2-літровий на 150 к.с. У Росію дизельні версії постачатися не будуть.
Коробок передач теж чотири. П'яти- та шестиступінчаста «механіка» — для цінителів повного контролю, новий шестиступінчастий «автомат» і варіатор CVT — для тих, хто віддає перевагу не напружуватися.
www.nissan-car.ru
Надиров Ільдар, директор автомагазину «Жигулі». Водійський стаж - 18 років
З Qashqai я спочатку познайомився заочно — побачив у міському автомобільному виданні фото симпатичного кросовера і привабливу ціну під ним. Щоправда, ентузіазм зменшився, коли з'ясувалося, що за ці гроші пропонується лише передньопривідна версія зі скромним мотором 1600 см куб. І ось нарешті — тест-драйв.
Нам видали «упаковану» машину: дволітровий двигун, безступеневий варіатор, повний привід, АБС, система стабілізації, ЖК-дисплей на центральній консолі, кольорова камера заднього виду, магнітола з чейнджером на шість дисків і підтримкою МР3, роздільний клімат-контроль, шкіряний салон і ще багато всього, аж до багатого набору систем активної та пасивної безпеки. Це важливо, враховуючи хаотичний і агресивний рух на казанських дорогах. За звичаєм, оглянули машину зовні, поплескали дверима, зазирнули в багажник — пристойну його частину з'їдає повнорозмірна запаска. Якщо говорити про стилістику
Qashqai — це сучасний універсальний міський автомобіль з модним трикутним віконцем у задній стійці, яке надає обличчю і ретро-шарму, і спортивної стрімкості. Салон, усупереч очікуванням, виявився просторим. Якщо спереду зручно і комфортно без жодних застережень, то ззаду сидіння явно розраховане на двох, незважаючи на третій підголівник, та й сидиш низькувато. Зате ось він, вагомий плюс виробнику: при моєму зрості 182 см від колін до спинки переднього крісла — добрих 10-15 см. І це при тому, що спереду з комфортом влаштувався менеджер зростом 185 см! Мінуси теж не змусили себе чекати — виходити ззаду справжнє мука через вузький і фігурний дверний отвір, а нижній хромований поріг активно бруднить штани. У дощову погоду доведеться несолодко… Після тесту я прочитав, що Nissan готує подовжену на 200 мм версію зі збільшеними задніми дверима. Оперативно зреагували. Ще одна ложка дьогтю — втоплена в підлокітник ручка-коритце лівих задніх дверей то й діло вискакувала з гнізда при закриванні (потім цей самий казус повторився на іншій новій машині). М'яко кажучи, несолідно! Ну та гаразд… У путь!
Повертаю ключ — загоряється, блимає і гасне безліч індикаторних ламп. На холостих дволітровий мотор не чути, але він активно дає про себе знати при наборі швидкості. Зате аеродинаміка кузова відмінна: навіть величезні «лопухи» бічних дзеркал (до речі, з чудовим оглядом) не створюють зайвого шуму. Задня багатоважільна підвіска досить жорстко і шумно відпрацьовує купини та ямки, однак завдяки загальній жорсткості машина чудово керується — у повороти навіть на високій швидкості входить без кренів, лише електропідсилювач керма наливається тяжкістю, даючи хороший зворотний зв'язок. Після 80 км/год можна вмикати круїз-контроль. Зручна штука, як і камера заднього виду, яка активується автоматично при вмиканні реверсу. Гальма порадували — спрацьовують чітко і передбачувано, без різкості. Трохи покатався і по ґрунтовці. Жодної поздовжньої розкачки! Кліренс у 200 мм і під'єднуваний повний привід дозволяють упевнено почуватися на легкому бездоріжжі. Варіатор забезпечує плавний розгін. Для тих, хто хоче самостійно перемикати передачі, є ручний режим із шістьма віртуальними ступенями. Спочатку це забавно, але великого практичного сенсу в цьому я не побачив: підвищена витрата і зайва метушня з «передачами» швидко повернуть звичайного водія в обійми розумної автоматики.
Загалом машина справила приємне враження. Вона як зручний одяг або, радше, спортивне взуття: не вимагає довгої адаптації — сів і поїхав, а розібратися з нюансами бортової електроніки можна й потім. По-моєму, завдяки розумній ціновій політиці та багатому вибору оснащення Qashqai забезпечений стійкий попит і успіх на наших дорогах, які часом нічим не відрізняються від бездоріжжя.
Вадим, комерційний директор газети «Автоклуб-Казань». Водійський стаж — 10 років.
До особистого знайомства моє ставлення до Qashqai було неоднозначним. З одного боку, паркетник за цілком прийнятною ціною. Але за ці гроші отримуєш лише передній привід і мотор 1.6, який для ваги в 1300 кг явно замалий. Не посперечаєшся і з тим, що автомобіль викликав багато галасу і набув величезної популярності: черга на замовлення вже дійшла до лютого 2008 року.
Дизайн. У шоурумі Qashqai виглядає яскраво і впадає в око, але на дорозі його майже не помічаєш. Утім, це властиво багатьом нинішнім моделям. Усередині простором не пахне, однак виробник одразу попереджав, що це перехідна ланка між С-класом і повноцінними паркетниками на кшталт X-Trail. Як і в Opel Corsa D з п'ятьма дверима, виходити із заднього ряду незручно: заважають колісні арки. Окремо відзначу якість шкіри на кріслах — вона реально сподобалася! Не ковзає, і тіло під нею не потіє.
Поведінка на дорозі. Підвіска дуже збалансована: на ямах комфортно, у поворотах тримається пружно, на рейках зуби не вилітають, на відміну від RAV4. По ґрунтівці теж їде м'яко, але тут варто бути обережнішим: протектор у шин дрібний, і бруд їх забиває миттєво. А ось мотор 2.0 розчарував, його вік видно одразу. І в місті, і на трасі для обгону постійно доводилося вручну вмикати знижену передачу. Інакше ніяк. Для чистоти експерименту спробував ще один тест: на ручному режимі при 2000 об/хв спробував прискоритися. І що? Сучасний 1.8 з низів їде куди бадьоріше. Ця двійка поводиться точно так само, як двигуни в новій Hyundai Elantra 2.0 або Ford Focus 2.0: та сама млявість на низах і жвавість на верхах за рахунок підвищеної витрати. Хоча, можливо, я надто суворий — статус паркетника вже сам по собі виключає гонки. Про це говорить і наявність варіатора: головне — плавність. Зате трансмісією користуватися зручно: є режими 2WD, AUTO і 4WD Lock, і перемикати їх можна прямо на ходу. 2WD ідеальний улітку: на сухому асфальті машина їде легше, та й бензину жере менше. AUTO — для мокрої або слизької дороги, задній привід підключається сам при пробуксовці. Ну а 4WD Lock розрахований на невеликі швидкості та погані дороги (на серйозне бездоріжжя, звісно, соватися марно).
Комплектація. Це найприємніше в Qashqai: бідних версій тут просто немає. Я спробував прикинути прайс-лист на себе: що б обрав? Відповідаю: або 1.6 у середній комплектації, або 2.0 з повним приводом у топі. Щоправда, топова версія перевалює за 920 тисяч рублів.
І головне — тепер Qashqai подобається мені набагато більше, ніж раніше, коли я судив про нього лише з чуток.
Альфред, редактор газети «Автоклуб-Казань». Водійський стаж — 12 років.
Останнім часом про Qashqai тільки й розмов, стільки галасу навколо нього. Причому думки абсолютно протилежні — від повного захоплення до відвертого неприйняття. Що тут скажеш? Той самий випадок, коли краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Сама назва якось незграбно лягає на російську мову, я розумію, що іранське плем'я кочівників — це суперпопулярний образ у світі, але для нашої людини — ні. Коротше, на мій погляд, ім'я в машини невдале. А ось дизайн не без цікавих рішень. Автомобіль виглядає щільно збитим, стримані лінії, але при цьому модне облицювання. Усередині відчувається спорідненість зі старшим Murano, наприклад, підрульові перемикачі один в один як у нього. Одразу зазначу: це топова версія. Чого там тільки немає: і круїз-контроль, і двозонний клімат, і навіть відеокамера заднього виду. Як вам набірчик, та ще за цілком розумні гроші? (приблизно 915 000 рублів).
Уже тільки за це автомобіль починає подобатися, і тестувати його, здавалося б, необов'язково — заздалегідь готовий пробачити йому дрібні огріхи в поведінці, якщо вони є. Але їхати все ж треба! Отже, незважаючи на ходячу думку, що він тіснуватий, скажу: ну так, тіснуватий. А чого ви хотіли за такі гроші? Дорослому великому чоловікові буде трохи некомфортно по ширині, а людина середньої статури або худорлява, як я, влаштується цілком зручно. Особисто мені потужності 2-літрового мотора вистачило, але затримки в динаміці розгону все ж є. Якщо перевести КПП у ручний режим, машина, як і належить, біжить помітно веселіше. На трасі обганяти не складно, автомобіль упевнено й охоче набирає швидкість. Може, свіже листя, що розпустилося, а може, загальний настрій підштовхнуло нас з'їхати з асфальту прямо в поле. Спочатку такого не планувалося, машина-то сконструйована як суто міська і «піариться» як «міський кочівник», але, тим не менш, ґрунтівку і легкий бруд на ній пройти не зайве. А непогано йде, треба сказати... особливо коли сидиш за кермом, а ось заднім пасажирам доведеться несолодко. Дискомфорт від роботи стійок і шуму коліс складно не помітити. По тому, як відпрацьовуються нерівності, видно, що автомобіль із легким переважанням у бік водія.
Високий центр тяжіння компенсується чіпкістю підвіски. На ньому спокійно лавіруєш у щільному міському потоці, і тільки висока посадка нагадує, що ти за кермом позашляховика. І, до речі, залишається відчуття, що це гольф-клас. То хто ж ти, «міський кочівник»? Усе-таки гольф-клас чи вже кросовер? Мабуть, він десь посередині. У місті він поводиться як легковий передньопривідний автомобіль, а підключуваний задній привід дозволяє впевнено входити в повороти без боязні зносу. 200 мм дорожнього просвіту, малі звіси, масивний бампер, підніжки, привід на всі чотири колеса — атрибути «паркетника», які вселяють упевненість на сільських дорогах, підкреслюю — дорогах, хоч і розбитих. Але не більше того. Загалом, суть автомобіля мені ясна. Своєю появою він відкриває новий, ще не відомий клас машин. Чи не народжується на наших очах «кашкай-клас»? На сьогоднішній день він не потрапляє в жоден сегмент загальноприйнятої класифікації. Він уже не хетчбек С-класу і ще не кросовер, і саме цим він і цікавий. У ньому поєднуються керованість легковика і здібності кросовера. А покупець голосує гаманцем. В офіційних дилерів черга на автомобіль розтягнулася до кінця цього року.
Вартість ТО:
15 000 км — $160 (1 275 грн)
30 000 — 10 436
45 000 — 4 920
60 000 — 16 125
75 000 — 4 920
90 000 — 10 946
105 000 — 4 920
120 000 — 16 125