Коментарі (18)
У Mitsubishi легкових моделей не так багато, зате з позашляховиками у японців завжди був повний порядок. Потрібен по-справжньому серйозний всюдихід – сідайте в Pajero. Грошей обмаль – беріть Pajero Sport. Потрібен робочий автомобіль – пікап L200, чудовий варіант. А паркетників хоч греблю гати: Pajero Pinin, Pajero io, Outlander, а в Японії є навіть крихітка Pajero Mini з моторчиком на 660 кубиків. Нещодавно до цього сімейства додався ще один новий гравець – Outlander XL, який побудований на абсолютно свіжому шасі. Свою назву позашляховик виправдовує: він може бути 7-місним (в Росії такої опції чомусь немає), а в 5-місному варіанті у нього просто величезний багажник. Та й мотор у Outlander теж XL – 3,0-літровий, що видає 220 сил, працює в парі з новим 6-ступінчастим "автоматом". От тільки й ціна відповідна – протестований екземпляр тягне на 44 990 у.о. (при курсі 26,80 рубля за 1 у.о.), а якщо перевести у звичні долари, то виходить 46 770.
Зовнішність Outlander не має нічого спільного з рештою Mitsubishi. Над ним японці працювали самі, без участі європейця Олів'є Буле, який доклав руку до Lancer, Colt, Grandis та Outlander першого покоління. У новинці вгадуються хіба що риси спортпрототипів, які не раз вигравали Дакар. Від них дісталися стильні фари, встановлені врівень з бампером, і масивна алюмінієва "губа" знизу. Корма Outlander дуже нагадує Lexus RX, тільки в більш технократичному ключі, з неоновими стоп-сигналами. Загалом, весь стиль XL можна назвати техно або хай-теком. Кому близький такий напрямок в одязі чи інтер'єрі, тому й новий Outlander напевно припаде до смаку.
Є приказка: зустрічають по одягу, а проводжають по розуму. Якщо застосувати її до салону, то спочатку оцінюєш дизайн, а потім уже ергономіку та матеріали. І перше знайомство з Outlander вийшло дуже приємним: ефектна приладка з колодязями та багатофункціональним дисплеєм, дуже схожа на панель Mercedes ML, красиві дизайнерські вставки на дверях і кришці бардачка, шикарна аудіосистема Rockford Acoustic з сабвуфером у багажнику, симпатичні рукоятки клімат-контролю. Але вже через чверть години враження кардинально змінилося. Пластик усюди жорсткий-прежорсткий, навіть малолітражки на кшталт Opel Corsa, не кажучи вже про гольф-клас, оздоблені помітно краще. І виправдати це бажанням полегшити прибирання складно – у рифлену фактуру бруд і пил забиваються чудово. Кермо, як виявилося, регулюється тільки по висоті, у поздовжньому напрямку не рухається ні на міліметр, та й розташоване не найкращим чином. Хоча сама баранка зручно лежить у руках, незважаючи на невеликий діаметр, а велика кількість кнопок не заважає навіть при активному обертанні. Перед водієм і пасажиром розмістилося аж 6 підстаканників – саме час вбудовувати в Outlander ще й туалет, інакше куди подіти стільки рідини на борту.
Але поки інженери шукали місця для підстаканників, вони, схоже, забули про таку важливу опцію, як підігрів сидінь, і в результаті приліпили кнопки його ввімкнення куди попало, а точніше – у най"тепліше" місце. Якби я заздалегідь не знав, що підігрів є в списку опцій, нізащо б не знайшов ці крихітні клавіші, заховані між сидінням і центральним тунелем. Добре хоч вони підсвічуються в темряві. А от вимикати підігрів на ходу – заняття небезпечне: потрібно відволікатися від дороги й пильно вдивлятися.
«А замість серця – полум'яний мотор» – це якраз про Outlander XL. Найновіший 3,0-літровий V6 у парі з 6-ступінчастим "автоматом" – просто краса. Двигун без звичайної для великих моторів ліні та важковаговості бадьоро розкручується до 6500 обертів і жваво розганяє позашляховик до 210 км/год за спідометром, хоча паспортна "максималка" – 200 км/год. Але ось на швидкості XL поводиться дивно. На рівному асфальті все чудово: високий кузов майже не помічає бокового вітру, а кермо наливається приємною важкістю. Але варто дорозі піти легкими хвилями, яких повно навіть на свіжому покритті другорядних трас – і цілісності машини як не бувало. Вже на 160 км/год тримати валкий позашляховик під контролем непросто. Кермо, як і раніше, важке, але м'яка довгоходна підвіска дозволяє кузову розгойдуватися, і Outlander йде з курсу. Доводиться вчіплятися в кермо обома руками й підрулювати – для сучасного автомобіля це серйозний мінус, особливо з огляду на такий потужний мотор.
Що стосується звуку, то тут за головну партію борються могутній двигун і "рубаний" кузов, який починає посвистувати вже на 120 км/год. Далі – більше: при розгоні чутно мотор, при спокійному ході – свист. У результаті після 150 км/год розмовляти в салоні вже не хочеться, та й музика починає тиснути на вуха.
У місті Outlander почувається набагато впевненіше. Підвіска спокійно перетравлює «лежачих поліцейських» будь-якого розміру, навіть якщо не скидати швидкість. Енергоємність підвіски та пристойний кліренс дозволяють без проблем застрибувати на бордюри, залишаючись у комфорті. XL навіть намагається прикинутися спортивним: для цього в нього є і потужний мотор, і важке кермо. От тільки підвіска налаштована на комфорт. У результаті швидко їхати виходить тільки по прямій, а в поворотах Outlander помітно крениться і ковзає назовні передніми колесами. Зате м'яка підвіска майже повністю виключає замет – він можливий лише при серйозній провокації, наприклад ручником. Випадково зірвати машину в замет не вийде, що для такої підвіски закономірно, плюс на варті стоїть система стабілізації M-ASTC. Але з коліями треба бути обережнішими: при розгоні позашляховик їх ще перетравлює, а от при різкому гальмуванні кермо доводиться тримати щосили.
Красивими підрульовими пелюстками перемикання передач я майже не користувався, хіба що заради інтересу – 6-ступінчастий "автомат" і так працює дуже логічно. Звісно, при Kick Down з шостої на третю коробка перемикається не так швидко, як хотілося б – вона послідовно перебирає ступені, ніби приміряючись. Зате всі перемикання плавні, а це, мабуть, важливіше, якщо ви не збираєтеся використовувати Outlander як спорткар. Хоча для повного щастя "автомату" не завадив би спортивний режим, коли остання передача не задіюється, а коробка різкіше реагує на педаль газу. До речі, Outlander – чи не єдина машина, де пелюстки зроблені зі справжнього алюмінію, і в дорозі їх приємно погладжувати, відчуваючи металеву прохолоду.
Не обійшлося і без перевірки позашляхових якостей, хоча спеціально за брудом ми не ганялися. По дорозі до мальовничої галявини, куди влітку без проблем дістанеться будь-який седан, окрім хіба що Ferrari, розталий сніг влаштував справжнє болото. При мені від штурму цієї калюжі відмовилися водії Volkswagen Touareg і Land Rover Discovery III. Після того як «королі бездоріжжя» демонстративно розвернулися, лізти в бруд на паркетнику було моторошно, але, переконавшись, що екіпажі позашляховиків нікуди не поспішають і в них припасений надійний трос, ми з Outlander вирішили ризикнути. Вмикаю повний привід, блокую центр і вимикаю систему стабілізації... Невеликий розгін – і, трохи пробуксувавши літніми шинами, кросовер легко перемахнув на той берег. Відчувши себе майже непереможним, на зворотному шляху я поставився до цієї ж перешкоди набагато легковажніше, за що й поплатився. Забув вимкнути електронний «повідець», і Outlander загруз на виїзді з калюжі – протибуксувальна система не дала колесам обертатися вхолосту: машина стала, лише трохи зачепившись переднім бампером за край м'якого ґрунту. Свою помилку я зрозумів, коли ми тільки влетіли у воду. Рука сама потягнулася до кнопки вимкнення електроніки, але, щоб її деактивувати, клавішу, як зазначено в інструкції, потрібно утримувати не менше трьох секунд. У моїй ситуації цього часу вистачило, щоб кросовер втратив інерцію і зупинився.
Коли колеса нарешті отримали свободу обертання, Outlander виявився повністю знерухомленим – довелося вибиратися з кабіни і розкопувати колію, щоб вона не перевищувала кліренс у 215 міліметрів. Зрештою вже за чверть години ми вибралися, але випадок із протибуксувальною системою запам'ятався надовго.
Далі на нас чекало ще одне серйозне випробування. Глибокий рів потрібно було долати строго по діагоналі, інакше можна було втратити щонайменше бампери, а то й вихлопну систему. Геометрія кузова сумнівів не викликала, але я переживав, що підвіска вибере весь хід і колесо повисне в повітрі. Так і сталося: XL підняв заднє колесо, а заодно розвантажив і одне переднє. У такій ситуації більшість паркетників, навіть із заблокованим центром, пасують, а Mitsubishi, на мій подив, не здався.
На завершення в редакції ми влаштували дуель між Mitsubishi і 3,0-літровим BMW X5. За потужністю суперники були абсолютно рівні: 220 «коней» в Outlander проти 218 у «баварця», обидва з 6-ступінчастим «автоматом». Всупереч очікуванням, «японець» виявився жвавішим, і це підтвердили три заїзди з різними пілотами. Трохи поступаючись на старті через коротку пробуксовку передніх коліс (навіть із примусово заблокованим центром) і не такої спритної коробки, вже до сотні Outlander впевнено виходив уперед на корпус, а далі його перевага тільки зростала. Тож якщо обирати, виходячи з потужності та динаміки, Outlander – дуже вдале придбання: сильний мотор у просторому кузові пропонується за порівняно помірні гроші. До того ж для вуличних гонок знадобиться і потужна аудіосистема Rockford.
Якщо ж на першому місці стоять керованість і комфорт у салоні, то краще придивитися до інших варіантів, наприклад, дочекатися появи Peugeot 4007, побудованого на платформі Outlander. Французи напевно доведуть підвіску «японця» до пуття і заодно покращать якість оздоблення інтер'єру.
Що стосується порівняння з уживаним BMW X5, то баварець, навіть програвши в динаміці, беззастережно бере своє якістю оздоблення салону та фірмовою для всіх BMW бездоганною керованістю.
Текст: Леонід Павлов. Фото автора та Дмитра Малигіна.