Перед виїздом на новітньому Mitsubishi Lancer Evolution X мені суворо-насуворо пригрозили: «Ганяти не думай — місцеві поліцейські нещадні. Трохи перевищиш — і штраф, і права відберуть!» А в мене з собою не було ні зайвих купюр, ні запасного посвідчення. І ось я плетуся іспанським шосе з дозволеними 120 км/год і подумки прошу: «Хто-небудь, ущипніть мене як слід!»
Зараз я прокинусь, і все це виявиться сном. І машина піді мною буде зовсім не Evo X. Адже справжній Evolution — це спартанець. Самурайський клинок — легкий, гострий, що пробиває будь-яку броню. У руках майстра він стає продовженням його погляду та думки…
А я сиджу в кріслі, яке здається просторим навіть для моєї п'ятдесятої фігури. Посеред торпедо — здоровенний екран мультимедіа та навігації, на кермі — кнопки круїз-контролю. Внизу — лише дві педалі. Так, саме дві! А коли пів години тому я відкрив багажник, щоб кинути туди куртку, мій погляд уперся в сабвуфер. Ну ж бо, будіть мене швидше!

Якщо раніше Evolution впізнавався безпомилково, то тепер із цим можуть бути проблеми. Зовнішніх відмінностей від стандартного Lancer мінімум — трохи більше антикрило, прорізи в передніх крилах і скромний повітрозабірник на капоті
Але ні, я не сплю. Це дійсно Evolution десятого покоління. Він підріс, поважчав приблизно на центнер через усі ці «радощі життя» та отримав хромоване оздоблення радіаторної решітки...
Причому Evo X міг би важити ще більше, якби не абсолютно новий двигун. На зміну легендарній «четвірці» 4G63 із чавунним блоком прийшов агрегат з індексом 4В11 — із сімейства «глобальних моторів», створених Mitsubishi разом із Chrysler та Hyundai. За того ж дволітрового об'єму він на 12 кг легший за попередника — насамперед за рахунок алюмінієвого блоку циліндрів. Потужність зросла з 280 до 295 к.с., а крутний момент — з 355 до 366 Нм. Цікаво, що ті самі цифри видає й «заряджений» Dodge Caliber SRT4 (див. АР №8, 2008) — там стоїть турбомотор із цієї ж родини, тільки об'ємом 2,4 літра.
Але чому японці не пішли стопами Subaru — не поставили на Lancer мотор більший і не зняли з нього чесні три сотні сил?
«Без дволітрового двигуна, — пояснюють у Mitsubishi, — ми ніяк не можемо, він потрібен для домашнього ринку та для омологації в ралі. А робити два різні мотори — занадто клопітно. До того ж 295 к.с. агрегат видає на звичайному «середньостатистичному» бензині. Якщо залити паливо краще, потужність буде навіть вищою за триста! А ще новий дволітровик краще тягне на низьких і середніх обертах».
Покращену тягу «внизу» забезпечують нова турбіна та система MIVEC, яка тепер керує фазами й на випускних клапанах. А як «безкоштовний бонус» — електронна педаль газу замість тросового приводу. Екологія, нічого не поробиш...
Не дивно, що характер у «новачка» вже не той, що в культового 4G63. Той під час увімкнення наддуву обрушував на водія цілу лавину моменту. А нинішній і справді непогано тягне із самих «низів», прокидається на 2500 об/хв, до чотирьох тисяч плавно виходить на пік прискорення — і за пару-трійку секунд заганяє стрілку до 7500. Але робить це якось буденно, з одноманітним виттям замість колишнього переможного реву — і з жорстким ударом об відсічку.
Ще одна новинка Evo X — коробка Twin Clutch SST (Sport Shift Transmission). Слідом за Volkswagen, Ford та BMW роботизовану «механіку» з двома зчепленнями впроваджує й Mitsubishi. «У маси» ця шестиступенева трансмісія піде пізніше, а поки її планують ставити на 85% седанів Evo X, що продаються в Європі. Для решти п'ятнадцяти відсотків та омологаційної версії RS — класична «механіка», яку інженери Mitsubishi спроєктували «з чистого аркуша». Вони поставили на чільне місце малу вагу, компактність і здатність перетравлювати великий крутний момент. Заради цього збільшили шестерні, відмовилися від шостої ступені (у спорті від неї все одно мало користі), а також від ведучої та веденої шестерень заднього ходу. Їхню роль виконують шестерні першої та третьої передач — досі таке траплялося лише на гоночних болідах. Шкода, що знайомство з «механічним» Evo відкладається до літа — на іспанській презентації були лише машини з «роботами».
За конструкцією Twin Clutch SST і DSG дуже схожі. Пара зчеплень, що працюють в олійній ванні, тривальна коробка з розділенням на парні та непарні ряди, гідравліка перемикання та електронний «мозок» із програмами «преселективного» вибору передач. Під правою рукою водія — класичний селектор «автомата» з режимами Drive і Manual, а поруч — клавіша вибору одного з алгоритмів роботи коробки (а заразом і електронної педалі газу) — Normal, Sport і Super Sport.
![]() |
||||
| Приладова панель лаконічна: спідометр, тахометр та невеликий електронний покажчик палива в кутку дисплея. Зате додався повноцінний маршрутний комп'ютер, що показує середню та поточну витрату бензину. Щоправда, нерівномірна шкала спідометра іноді збиває з пантелику | На екран щитка приладів виводиться й схема роботи систем AWD та AYC. Мінус — при цьому зникають показники одометра | |||
![]() |
||||
| Клавіша вибору режимів S-AWC тепер розташована на центральному тунелі... <\/td> | ...а на базовій модифікації GSR її продублювали на лівій спиці рульового колеса<\/td>
<\/tr>
<\/tbody><\/table>
І все ж я не знайшов для себе ідеального режиму. Normal перетворює коробку на звичайний «автомат», до того ж із явною тягою до верхніх передач, відчутними паузами при зниженні та приглушеною педаллю акселератора. Можливо, для когось це і є «норма», але тільки не для Evo. У режимі Sport машина перетворюється: двигун реагує жвавіше, а стрілка тахометра практично не покидає зону наддуву — SST тримає передачу навіть при повному скиданні газу й охоче переходить на знижені. Але їхати з постійною швидкістю, слухаючи виття мотора на одній ноті, — то ще задоволення. Можна, звісно, перемкнутися на ручний режим. Але тоді навіщо переплачувати за цю чудо-коробку й тягати з собою зайві 30 кілограмів її ваги? Заради того, щоб без зчеплення поклацати підрульовими пелюстками?<\/p>
| Система доступу без ключа — тільки у топової версії MR. Кнопки запуску мотора немає — у замку запалювання стоїть поворотна заглушка<\/td> |











<\/a><\/td>
<\/a><\/td>
<\/tr>