Перспектива. Mazda CX-9

Я ж просив салат. Звичайний салат. А принесли гігантську страву, завалену зеленню, картопляними чіпсами та щедро нарізаними шматками нещасних техаських бройлерів. На моє здивування офіціантка лише усміхнулася і видала сакраментальне: «Everything is big in America».

В Америці все величезне. Навіть кросовери, які доросли до п'яти метрів завдовжки, двох тонн ваги та семи посадкових місць, як Mazda CX-9.

Оптична ілюзія? Перевірка окоміру? «Не міг він ямба від хорея, як ми не бились, відрізнити…» Хоч убийте, але з десяти кроків я не можу впевнено сказати, що біля входу в пафосний лос-анджелеський готель Montage Resort припаркована Mazda CX-9, а не CX-7. Обидві моделі — як близнюки. Точніше, як сестри. Все тому, що стиль геніального Івао Коїдзумі, автора Мазди 6 та носія дизайнерського генетичного коду Mazda, позначений печаткою жіночності — особливої, японсько-азійської, з розкосими лініями та тонкими, витонченими формами.

Mazda CX-9 — старша з сестер. Вона більша: колісна база довша, ніж у CX-7, на 125 мм, а кузов розтягнутий на 399 мм. Однак жодної дисгармонії чи диспропорції в цьому немає. І «прикраси» відповідають віку та статусу: якщо задні ліхтарі «сімки» з хитромудрими перегородками під ковпаками — спадщина сміливої концепт-карівської юності, то оптика «дев'ятки» виглядає суворіше та стриманіше. Особливо «подорослішав» інтер'єр. Тут навіть трохи нудно: проста архітектура, звичайні масивні крісла без оригінальних смуг по центру спинок, як у «сімки», сувора рубана центральна консоль. Пластик, мабуть, якісніший, але до європейських «преміальних» стандартів усе одно не дотягує. Втім, про що це я — ми ж в Америці, а Mazda CX-9 створена виключно для ринку Штатів…

Солідно, чи не так? При цьому сидіти за кермом дуже зручно, та й якість пластику явно краща за «американський». Ось тільки тунель занадто масивний

Насправді для американського автомобіля Mazda неймовірно гарна. Починаючи з дизайну, продовжуючи інтер'єрним пластиком і закінчуючи їздовими властивостями.

Свого шестициліндрового мотора у Mazda немає, а «турбочетвірка», як у CX-7, для двотонного семимісного автомобіля слабкувата. Тому під капотом CX-9 — природно, поперечно — стоїть новий мотор Ford V6 3.5. За потужністю він порівнянний з маздовським турбодвигуном 2.3 DISI — 263 к.с. проти 244 сил. Зате крутний момент вищий — 339 ньютон-метрів проти 258. А автоматична коробка передач не п'яти-, а шестиступінчаста.

Управління клімат-контролем — сама простота	«Автомат» Aisin майже ідеальний — лише трішки бракує адаптивності	Проріз для завантаження CD-чейнджера розташований незручно — за дисплеєм, що від'їжджає вниз
Картка безключового доступу не товстіша за мерседесівську, і діставати її з кишені не потрібно — достатньо лише натиснути на дверну кнопку		У надрах центрального боксу змією згорнутий кабель з маленьким «джеком» — можна підключити будь-який портативний плеєр

Чудово! Легко, охоче, весело зривається з місця Mazda CX-9 — зовсім по-легковому. Мотор тихий і приємний на слух. Тягне «внизу» помірно, незважаючи на змінні фази впуску, але зі зростанням обертів стає все живішим і живішим. Нова шестиступінчаста «автомат» теж підтримує високообертову концепцію — варто лише трохи натиснути на газ, як коробка тут же спритно підсовує мотору знижену передачу, а той і радий старатися… При цьому «автомат» перемикається швидко, але плавно і м'яко. Майже ідеал! Якби притлумити його квапливість із переходом на знижені та навчити коробку спокійніше реагувати на скидання газу... А то трохи відпустиш педаль акселератора — і «автомат» негайно переходить на підвищені передачі. Трохи б менше метушні, трішки більше адаптивності, нечіткої логіки в алгоритмі перемикань — і взагалі все було б славно.

Чу! Спортивний дух! А також наочна індикація режимів роботи «автомата»	Інтерактивний дисплей відгукується на дотик. Шкода, інтерфейс не найвдаліший — і за графікою, і за логікою

А яке шасі! «Легкова» гострота і чіткість реакцій, приємна інформативна важкість керма в поворотах…

Право, американці не оцінять. Ви їздили їхніми дорогами? Ви бачили, на чому вони пересуваються? Дикі ж люди, діти прерій. Втім, коли країна з-під крила літака нагадує розкреслений по лінійці зошит…

Усі кнопки на дверній панелі — під рукою. Зручно!	Над лівим коліном водія — шухлядка і кнопка вимкнення трекшн-контролю (система стабілізації активована завжди)	Клавіш мультифункціонального керма ще більше, ніж у Мазди CX-7. Від упору до упору баранка здійснює 3,1 оберта — легкова «гострота»

Взагалі прямі американські хайвеї — це загроза дорожній безпеці. Серйозно! Звісно, з одного боку, тупо пиляти по багатосмуговому прямому шосе апріорі менш ризиковано, ніж нестися звивистим німецьким автобаном. Але якщо звивиста дорога змушує тебе не втрачати концентрації, то хайвей, навпаки, розслаблює. Заколисує. Розбещує. Ти звикаєш, що автомобіль котиться сам (особливо на круїз-контролі). Саме тому в Америці так популярні перекидання: люди засинають і з'їжджають на узбіччя. А бічні зіткнення — біда Штатів? Ти дрімаєш за кермом у стані амеби і просто не помічаєш нерегульованого перетину доріг під прямим кутом. І не гальмуючи (ось у чому біда!) в'їжджаєш у бік іншій машині або отримуєш страшний удар сам.

До речі, нерегульовані перехрестя в Америці потрібно проїжджати за первісним принципом «хто перший встав, того й капці». Ну не дикість?

У салоні цілком вільно вмістяться семеро. У разі потреби диван середнього ряду можна посувати вперед-назад по напрямних у підлозі	Крісла широкі й цілком зручні
Лючок бензобака відкривається по-японськи — важельцем на підлозі	Є навіть серворегулювання поперекового підпору!

З бічними зіткненнями Америка бореться, посилюючи норми пасивної безпеки. І такі автомобілі, як Mazda CX-9, дають змогу почуватися захищеним — міцний кузов, шість подушок…

Але щоб не спати за кермом, потрібно хоч якось відчувати залученість у процес керування автомобілем. Потрібне гарне інтерактивне шасі! І Mazda його має. Вона гідна навіть звивистих доріг Лазурного узбережжя чи серпантинів португальського Фару! Хоча заявляти це після однієї-єдиної зв'язки поворотів, яку я все-таки знайшов у глибинці під Лос-Анджелесом і якій зрадів як дитина, прописавши її на межі ковзання, мабуть, зарано. Але вже дуже правильно, з легким зносом і без неприємних вилянь і мотань Mazda пройшла цю зв'язку. А адже понад дві тонни важить.

Але — жорсткий несний кузов, передня підвіска McPherson, задня хитромудра багатоважільна… Головне, що все це налаштовано дуже гідно. Цікаво, що співплатформенні п'ятимісні кросовери Ford Edge і Lincoln MKX, конструктивно один в один схожі на Мазду СX-9, судячи з відгуків компетентних американських журналістів, поводяться на дорозі гірше…

Справедливості заради, Mazda відчувається досить жорсткою. Повнопривідна версія, втім, не переходить межу комфорту: просто зібрано підкидає на швах і стиках американських магістралей. А ось передньопривідна Mazda CX-9 на тих самих нерівностях здригається помітно сильніше — ймовірно, через те, що вона на 100 кг легша, при тому що пружини й амортизатори відкалібровані однаково.

На другому ряду комфортно — є й підлокітник…	…і власні регулятори «мікроклімату»	На кріслах третього ряду поміститься навіть дорослий

Але передньопривідні версії в Росії нікому не потрібні, чи не так?

Стоп. А хто взагалі сказав, що Mazda CX-9 з'явиться в нас у продажу?

Зараз представники європейського відділення Mazda вирішують, чи варто виводити CX-9 на ринки Східної Європи на додаток до Північної Америки та Австралії. Сертифікація в Росії має сенс, тільки якщо вдасться продавати більше 2000 машин. Однак дешевою CX-9 у нас точно не буде. Якщо CX-7 коштує близько $50000, то «дев'ятка», за маркетинговою логікою, має коштувати дорожче $60000. А $60000 — це рівно вдвічі більше тих $29000—34000, за які CX-9 продається в США.

За тридцять з невеликим тисяч доларів отримати такий автомобіль — просто казка!

Двигун Ford Duratec 35 — новітня розробка американських моторобудівників концерну Ford. Він повністю відповідає сучасним стандартам: алюмінієві блок і головки, чотири клапани на циліндр і змінні фази газорозподілу, хай і тільки на впуску (зверніть увагу на гідравлічний фазообертач на впускному розподільчому валу). Новий V6 3.5 уже встановлюється на автомобілі Ford (Edge, Flex, Five Hundred), Lincoln (MKX і MKZ) і Mazda CX-9	Багатодискова муфта з електромагнітним приводом, що підключає задні колеса за командою електроніки, — така сама, як на повнопривідних версіях Mazda 6 і Mazda CX-7
Системи безпеки — на найсучаснішому рівні: міцний кузов і шість подушок, включно зі «шторками» для захисту голови, які при бічному ударі або перекиданні (американці бояться цього найбільше) прикриють навіть голови пасажирів третього ряду	Mazda CX-9 — це не «розтягнута» Mazda CX-7. Усе складніше. Передня частина кузова в обох моделей дуже схожа, як і передня підвіска McPherson на базі Мазди 6. А ось двигун Ford V6 3.5 і задня багатоважільна підвіска — такі самі, як у кросовера Ford Edge. Відповідно, по підлозі кузова Mazda CX-9 уніфікована з Фордом. Але, на відміну від нього, у неї інший «автомат» — шестиступінчастий Aisin

Поставте себе на місце американця. За ці гроші можна купити, наприклад, седани Acura TL або TSX розміром із Хонду Accord — прості п'ятимісні легковики. Або великий, але брутальний позашляховик — на кшталт Chevrolet Tahoe, Chrysler Aspen або Dodge Durango. А Mazda за ці гроші пропонує безкомпромісний компроміс — напівпозашляховик, напівлегковик, та ще й із зачатками мінівена.

Дві сестри — старша й молодша, CX-9 і CX-7. Стиль спільний, деталі й габарити різні

Звісно, Mazda не самотня — на американському ринку вже представлені великі кросовери Honda Pilot і споріднена трійця Buick Enclave/GMC Acadia/Saturn Outlook. Тепер до них приєднався і Ford Flex — побудований, що цікаво, на іншій платформі, ніж Mazda CX-9, але з тим самим двигуном V6 3.5.

У Росії жодна з цих машин продаватися не буде. Семимісних кросоверів у нас поки що лише два. Для тих, хто не дуже багатий, — Chevrolet Captiva за $30000—38500. Для тих, хто взагалі не знає грошових проблем, — Audi Q7 від $81500.

Багажник місткий навіть у семимісній конфігурації. А якщо скласти крісла третього ряду…
Є навіть сервопривід п'ятих дверей — як у Audi Q7!	Під підлогою багажника — акуратний відсік для дрібниць

А десь посередині теоретично може розміститися Mazda CX-9. Якщо в Росії все піде добре. Якщо в нас стане більше сімейних пар, які пристойно заробляють і живуть за містом. І якщо в кожній російській закусочній почнуть подавати такі самі великі порції салату, як в Америці…

Гей, семимісні!

Розповідати про історію семимісних кросоверів Mazda смішно — компанія з Хіросіми таких машин раніше не робила. Однак багатомісні автомобілі були у виробничій програмі з 1968 року — коли з'явилася вантажопасажирська версія кумедного фургончика Bongo з трьома рядами сидінь. Машинка була задньомоторною, з двигуном об'ємом лише 800 см³…

Була в Мазди й восьмимісна легкова модель — Mazda MPV, Multi Purpose Vehicle («багатоцільовий автомобіль»). У вересні 1988 року Mazda MPV стала першим японським мінівеном, створеним на платформі легкового автомобіля, — «донором» виступив великий задньопривідний седан Mazda 626. А ще MPV вирізняли капотне компонування та наявність повнопривідних версій. Чи не нагадує Mazda CX-9?

На жаль, у XXI столітті в ніші семимісних кросоверів Mazda — серед тих, хто відстає: такі машини давно є і в Toyota, і в Honda… Є вони й у головної для Мазди компанії Ford — це величезний Ford Flex і трохи менший Taurus X. Обидва побудовані на платформі D3 (Volvo S80 минулого покоління).

А Mazda CX-9 зроблена на іншій платформі — CD3 (Mazda 6). На цій же базі побудовані п'ятимісні кросовери-близнюки Ford Edge і Lincoln MKX.

Не заплуталися?

Якщо коротко, то сьогодні у Ford на американському ринку представлено сім великих кросоверів. П'ятимісні — це Ford Edge, Lincoln MKX та Mazda CX-7, а семимісні — Ford Flex, Ford Taurus X, Volvo XC90 та Mazda CX-9. При цьому всі вони базуються на агрегатах лише двох платформ.

Mazda Bongo 800 (1968—1978), три ряди крісел	Mazda MPV першого покоління (1988—1999), 7-8 місць	Mazda CX-7 (з 2006 року), 5 місць
Ford Taurus X (з 2005 року), 7 місць	Ford Edge (з 2006 року), 5 місць	Ford Flex (з 2007 року), 7 місць

Поки ринок SUV активно наповнюється стилізованими під позашляховики моделями, класичні сімейні мінівени поступово сходять зі сцени. Для порівняння: у 2000 році американці купили 1,4 млн таких однооб'ємників, а у 2006-му — вже лише 970 тисяч, і в найближчі роки падіння триватиме. Кросовери ж, навпаки, набирають популярності: вони не поступаються мінівенам у практичності та місткості, але при цьому мають кращу прохідність і коштують ненабагато дорожче.

Саме з цієї причини Mazda та Ford згорнули продажі своїх мінівенів MPV і Freestar у США. Їхнє місце частково займуть семимісні кросовери — Mazda CX-9, Ford Flex і Taurus X. Чиста маркетингова логіка!