Mazda6. Спокій, і ще раз спокій
Втім, це не дивно: під ніж хірурга потрапили лише трохи перероблені бампери, решітки повітрозабірників, що отримали стільниковий малюнок, затемнені плафони задніх ліхтарів та окантовки головної оптики. Коротше кажучи, після такої делікатної операції модель залишилася практично тією ж, якою її запам'ятали перші власники: стрімкою, швидкою, але з усіма звичними атрибутами сімейного седана — куполоподібним профілем, що плавно перетікає в класичні обриси багажника. Інтер'єр теж вище всяких похвал. Mazda6 завжди славилася гармонійним салоном, і це стосувалося не лише дизайну чи ергономіки, а й матеріалів оздоблення. Але про все по порядку.
Почнемо з дизайну. Розуміючи, що основними покупцями стануть люди сімейні та респектабельні, стилісти оформили салон у класичному ключі: округла передня панель зі східним відтінком, масивні круглі дефлектори в дусі початку століття, акуратні ряди кнопок і перемикачів на центральній консолі. У післярестайлінгових версіях накладка на «бороді» стала не сріблястою, а титановою, що додало інтер'єру солідності. Японські автомобілі часто грішать дешевим пластиком, і Mazda раніше цим не нехтувала, але ті часи, на щастя, минули. Зсередини «шістка» явно розрахована на вибагливого європейця. Матеріали, звісно, не розкішні, але всіма силами намагаються здаватися такими — і за фактурою, і за виконанням. Те саме можна сказати і про якість збірки: «цвіркуни» в цьому седані — рідкість. Навіть тканинні сидіння не псують враження, а про шкіру й говорити нічого.
Як і належить справжньому сімейному автомобілю, на водійському місці просторо, а діапазони регулювань крісла та керма дозволяють влаштуватися з комфортом людині майже будь-якої комплекції. Форма сидінь майже ідеальна, єдиний мінус — «виштовхувальна» спинка, хоча така особливість зустрічається у багатьох конкурентів «шістки» на нашому ринку. Не обділені увагою й пасажири, особливо задні. Пам'ятаю, ще при першому знайомстві з Mazda6 я, людина досить висока і далеко не худа, був щиро здивований: не лише помістився «за собою», а й із задоволенням проїхав на цьому місці кілометрів десять. Повірте, з моїми габаритами такі експерименти рідко закінчуються успіхом, особливо в автомобілях D-класу та нижче.
Похвали заслуговує й аудіосистема з пристойним звучанням, і клімат-контроль, який справно працює в наших широтах, справляючись і з морозами, і з задушливим міським смогом. До речі, в останньому випадку те саме можна сказати й про звичайний кондиціонер. По суті, підсумковий рівень оснащення конкретного екземпляра не такий уже й важливий: навіть базова Mazda6 здатна задовольнити запити більшості вітчизняних покупців. У базі — кондиціонер, електросклопідйомники на всіх дверях, електропривід та обігрів дзеркал, підігрів сидінь, CD-програвач, омивач фар і «докатка». Плюс шість подушок безпеки, преднатягувачі ременів і повний набір електронних асистентів: ABS, TCS, EBA, EBD та система стабілізації DSC. Ціна такої Mazda6 сьогодні — $23 900, що для машини в подібному виконанні зовсім недорого. Тим, у кого гаманець товстіший, є сенс придивитися до дорожчих версій. Дилери пропонують «шістку» в трьох комплектаціях: згаданий Base, а також Touring і Sport. У Touring до базового оснащення додаються клімат-контроль, круїз-контроль, мультифункціональне кермо, датчики дощу та світла, бортовий комп'ютер і протитуманки. У Sport — шкіряний салон, більш просунуте водійське крісло з розширеними регулюваннями, ксенонові фари, литі диски, CD-чейнджер і чудова акустика Bose. Усі ці опції доступні й власникам Touring, але у вигляді шести фіксованих пакетів.
Ціни на ці версії стартують з позначок $24 750 і $31 900 відповідно, і тут варто враховувати серйозні відмінності в технічній начинці. Базовий мотор для Base і молодших Touring — 1,8-літрова «четвірка» потужністю 120 к.с., що працює виключно з механікою. Топ-версія (якщо не рахувати «заряджені» MPS з 260-сильними турбомоторами) — 2,3-літровий атмосферник, що видає 166 к.с. Ми ж зосередимося на проміжному і найпопулярнішому у нас агрегаті — 147-сильному об'ємом 2 літри. За бажанням клієнта він поєднується або з 5-ступінчастою «механікою», або з таким самим 5-діапазонним адаптивним «автоматом» Activematic. Мені дістався останній, про нього й поговоримо.
Поведінка Mazda6 на дорозі сильно залежить від настрою водія. У пробці або в щільному потоці, коли педаль газу лише злегка торкаєшся, автомобіль поводиться спокійно, вальяжно, навіть ліниво. Зрозуміло, що такі налаштування АКП зроблені заради економії, але п'ята передача на швидкості 80–85 км/год, на мій погляд, уже перебір. Втім, змусити машину «ожити» нескладно — достатньо різко натиснути на акселератор. АКП перемкнеться на дві ступені вниз, розкрутить мотор до максимуму і плавно (!) перемкнеться вгору лише перед самою відсічкою. Розгін виходить, може, й не надто вражаючим, але для півторатонної машини цілком достойним. Головне — не відпускати педаль, інакше електроніка вирішить, що забіг закінчено, і Mazda6 знову стане спокійною та розважливою. Вона ніби диктує свої правила, постійно контролює водія та іноді намагається перехопити ініціативу — за час тесту я переконувався в цьому не раз. Ця боротьба трохи втомлює, і врешті-решт здаєшся. Тим, хто любить погарячіше, варто спробувати секвентальний режим. Щоправда, ручне керування «автоматом» тут організовано специфічно: для підвищення передачі селектор тягнеш назад, для зниження — штовхаєш уперед. Алгоритм, м'яко кажучи, не найзвичніший, але до нього швидко адаптуєшся. Зате саме в ручному режимі Mazda дійсно стає тим, що ми звикли називати «driver's car»: ефективні гальма, майже спортивна керованість, щільно відпрацьовуюча нерівності підвіска. До речі, про підвіску: інженери використали ззаду надкомпактну багатоважільну конструкцію на потужному підрамнику, що дозволило збільшити багажник, але зробило ходи короткими. Для керованості це плюс, а ось комфорту не додало.
Але навіть у такому режимі мені здається, що Mazda6 — це не спортивний снаряд. Вона активна і за необхідності навіть надто динамічна, але для безбашених міських покатушок цей японець занадто вже розважливий. Тож машина радше для людей урівноважених, які віддають перевагу спокійній, неемоційній і тому спочатку безпечній манері їзди.
Джерело – www.automania.ru