Коментарі Настав час викласти на стіл ті козирі, які я так дбайливо ховав увесь цей час. Уже дванадцять місяців я катаюся на своїй алій Mazda6 — моделі, яка тепер уже належить до попереднього покоління. Скажу прямо: я без тями від своєї машини! Щоразу, коли я опускаюся у фірмове маздівське крісло і беру в долоні акуратне триспицеве кермо, мене накриває хвиля позитивних емоцій.
Але всьому приходить кінець: моя улюблениця вирушила на заслужений відпочинок, залишившись недосяжною для тих, хто досі сумнівається в її привабливості. А на її місце заступила новенька Mazda6.
Достатньо одного побіжного погляду, щоб усвідомити — це зовсім інша машина. Якщо ви, відкривши цей матеріал, чекаєте сухих фактів і неупередженого аналізу нової «шістки», то вам краще пошукати інші огляди. Для мене цей тест — надто особиста історія. Кожна лінія, кожна деталь нової «шістки» чіпляє за живе. Невже вона здатна виявитися кращою за мою вогненно-червону красуню?
Коли я рік тому купував свою «шістку», я чудово знав про прийдешню зміну поколінь, але все одно свідомо обрав попередню версію. Вона зачарувала мене своїм дизайном і характером ще в 2002-му, коли вперше з'явилася на російському ринку. Ходили чутки, що друге покоління побудують на платформі Ford Mondeo, а отже, легендарна двоважільна передня підвіска кане в Лету. На щастя, японці не допустили такого блюзнірства: фундаментом нової Mazda6 стала колишня платформа, щоправда, колісна база підросла на 50 мм. Загальна довжина збільшилася на 65 мм, а зухваліший дизайн із масивними колісними арками перетворили «шістку» мало не на бізнес-седан, який уже цілком можна ставити в один ряд із Toyota Camry.
Ми вирішили піти неходженим шляхом і влаштувати очну зустріч нової Mazda6 з її попередницею. Вірите чи ні, але в мене всередині все стискається: чи можна порівнювати кохану дівчину з іншою, хай навіть дуже милою та юною? Виявляється, у світі автомобілів це можливо. У пару до моєї «шістки» з півторалітровим мотором і механічною коробкою в комплектації Turing ми взяли точно таку ж за характеристиками нову Mazda6.
Зовнішність оцінювати надаю вам. На смак і колір, як відомо, товаришів немає. Мені особисто ближчий яскраво-червоний: у ньому є стрімкість і спортивний запал. І нехай стару «шістку» часто докоряли за схожість з Alfa Romeo. По суті, так воно і було — «Мазда» грала роль «Альфи» для тих, хто ще не накопичив на італійську діву або побоюється її примхливої вдачі. Нова «шістка» — зовсім інша справа. Вона подорослішала і більше ні на кого не озирається. У неї з'явився власний характер, і вона гордо несе велику емблему-кулон у глибокому вирізі радіаторної решітки.
Примружені фари з чотирма дефлекторами змінилися ще футуристичнішою оптикою, щедро прикрашеною діодами. Задні ліхтарі набули просто неймовірних обрисів — у них вгадується наступність, але лише віддалена. У передній частині простежується спорідненість із Lexus GS, що зайвий раз підтверджує: Mazda стала більш японською та самобутньою.
Відчиняю двері в салон — і знову завмираю від подиву. Нова «шістка» повністю перетворилася. Кермо так само триспицеве, але форма стала химернішою. Прилади зменшилися в розмірах і сховалися в окремі колодязі — вийшло традиційніше, хоч і не так ефектно. Пішли в минуле фірмові стрілки, що нагадували лазерні мечі з «Зоряних воєн». У гонитві за економією дизайнери залишили ручник праворуч від центрального тунелю. Через це, якщо тримати руку на підлокітнику, вона неминуче закриває підстаканники, а щоб поставити машину на ручник, доведеться стикнутися зі стегном пасажира. Сподіваюся, поруч завжди сидітиме дівчина...
Зате на центральній консолі з'явилася просунутіша аудіосистема з підтримкою MP3, роздільний клімат-контроль і підігрів сидінь у два ступені. Ось цих опцій мені постійно бракувало в старій «шістці», і те, що японці виправили ці дрібні недоліки, — чудова новина.
Ззаду стало помітно просторіше в довжину, а от ширини вистачало й раніше. Багажник, схоже, теж підріс. Звісно, порівнювати седан із хетчбеком не зовсім коректно, але 504 літри корисного об'єму говорять самі за себе. Навіть не уявляю, скільки потрібно поклажі, щоб заповнити такий відсік, але точно знаю: чотири зимові 17-дюймові колеса влізають туди без проблем. Відмінність від старої «шістки» лише одна: кришку багажника тепер відчиняєш не кнопкою над номерним знаком, яка була більш-менш захищена від бруду, а клавішею біля центрального стоп-сигналу, яка майже завжди забруднена. Рятує тільки те, що кнопка продубльована на ключі. Втім, піднімаючи кришку багажника нової «шістки», водій усе одно приречений забруднитися.
Годі теорії — пора в дорогу. Колишня Mazda6 для мене — еталон керованості серед передньопривідних сімейних автомобілів: інформативне кермо, легка схильність до заносу, яку за бажання можна компенсувати системою стабілізації, що відключається, і цілком гідна плавність ходу.
Нова «шістка» в русі виявилася дуже схожою. Зусилля на педалях і ходи важеля КПП — один в один. А ось рульове керування тепер з електропідсилювачем замість колишнього гідравлічного. Це дало змогу трохи знизити витрату палива і зробило кермо дружнішим до водія. На парковці воно крутиться буквально одним пальцем, а зі зростанням швидкості наливається реактивним зусиллям. Але навіть на швидкості воно легше, ніж на старій машині. Втім, це анітрохи не бентежить завдяки 17-дюймовим колесам, тоді як на моїй «шістці» в аналогічній комплектації встановлені 15-дюймові.
У поворотах обидві машини поводяться практично однаково, відмінності — лише в деталях, які пояснюються різними колесами та новим підсилювачем керма. Закладати віражі на Mazda6, як і раніше, суцільна насолода. Якщо передні колеса трохи зірвалися з траєкторії — просто відпускаєш газ, і машина слухняно вгвинчується в поворот.
А ось плавність ходу дещо постраждала. На дрібних нерівностях і стиках усе залишилося як і раніше, але варто проґавити «лежачого поліцейського», як на кузов передаються відчутні поштовхи — це не пробої підвіски, а радше наслідок більших дисків.
«Стала вона кращою чи гіршою?» — поцікавиться нетерплячий читач. Якщо зважити всі плюси та мінуси, то я готовий визнати: нова Mazda6 дійсно краща. Не радикально, не в усьому, але вона стала ще більш прихильною до водія. Інтер'єр продуманий глибше, в салоні стало просторіше. Навіть підвіска, мабуть, тепер радує більше. А що стосується зовнішності... Втім, сперечатися тут нема про що: старі «шістки» у дилерів уже розібрали, тож вибору все одно немає. Просто Mazda зробила крок на наступну сходинку еволюції. Це не той запаморочливий прорив, який японці здійснили у 2002-му, а вивірений, продуманий крок вгору сходами автомобільного прогресу. При цьому Mazda зуміла зберегти баланс між доступністю та претензією на вищий клас. Який ще конкурент запропонує за 699 000 рублів (приблизно 28 000 доларів) стильний сучасний автомобіль, який сміливо мітить у бізнес-клас?
Особисто я не поспішаю розлучатися зі своєю нинішньою красунею. Вона мені, як і раніше, до душі, і крапка. Поживемо з нею ще пару років, а там подивимося, як складуться обставини. Можливо, я «дозрію» до пересідання в нову «шістку». Якщо переберуся за місто — без вагань візьму CX-7. А якщо дах поїде остаточно, то тримайте мене семеро — куплю божевільну Mazda3 MPS!
Текст: Леонід Павлов