Вообще-то, обновлення «п'ятірки» сталося трохи раніше, ніж можна було очікувати. Модель-то зовсім свіжа — дебютувала тільки в 2005-му. І ось буквально через пару років — на тобі! — вже пластика! Виглядає дивно. Але, по суті, переробок небагато. Якщо коротко — свіжі бампери, інша оптика, плюс з'явився «автомат» і щось додали в оснащення. Хоча, зізнатися, і дореформену Mazda5 я знав досить поверхово. А наша остання зустріч і зовсім не залишила приємного післясмаку.
А було так. Усе відбувалося під Будапештом, де проходила прем'єра нової Mazda6. Довелося мені сидіти на жорсткій пластиковій підлозі багажника і мчати на пристойній швидкості в «п'ятірці». В одній руці — фотокамера, другою я відчайдушно чіплявся за підголівник другого ряду, аби лише не вилетіти назовні на поворотах. Часу було обмаль — лише кілька хвилин, щоб відзняти нову «шістку» в русі на треку. А оскільки подібні зйомки краще робити з паралельно їдучої машини, на допомогу мені дали Ронні (Ronnie) — головного з тест-драйвів на тій презентації.
Хлопець молодий, вічно усміхнений, вилитий Річард Хаммонд (Richard Hammond), і єдиний у всій команді Mazda, у кого на бейджі не значилося прізвище. Усі звали його просто Ронні. Він сів за кермо Mazda5, а я з фотоапаратом заліз у багажник. Ще один водій повів білу «шістку», і ми рушили. Для зйомки зазвичай велика швидкість ні до чого — ефект руху і так видно на знімках. Але Ронні, схоже, про це не здогадувався: летів швидко і вкручувався в повороти чи не на вереску шин! А я бовтався ззаду, розриваючись між бажанням зробити кадри і прагненням не випасти з відкритого багажника і залишитися живим.
Тому в аеропорту Палермо я почав огляд рестайлінгової версії саме з багажника. І тут же пошкодував, що під Будапештом нам дістався не такий автомобіль: замість жорсткої пластикової «підстилки» (напевно, практичної, але жахливо слизької) тут лежав ворсистий килим. Об'єм, зрозуміло, не змінився. На око — близько 112 літрів при розкладених усіх сидіннях і 426, якщо скласти третій ряд. Але забиратися всередину я цього разу не став — просто кинув чемодан і кофр із технікою. Їм навряд чи є діло до різниці в комфорті.
Загалом, знайомство №2. Так, Mazda5 покращала — морда стала сучаснішою, нові колеса явно до лиця, а от задні ліхтарі я б, мабуть, оскаржив. Але не буду. Щоб я дістався до готелю, мені видали машину з 143-сильним дизелем. У Європі такі розійдуться на ура, а от у Росії дизельних «Мазд» у найближчі роки не передбачається. І все ж, цікаво ж спробувати? Як виявилося — не дуже. Холодно, не запалює. Тяга рівна, впевнена, але абсолютно беземоційна. На нестачу потужності не скаржився, але й захвату не відчув. Хоча що це я бурчу, як дизель на холостих? Це ж компактвен!
Та й до того ж нам це не загрожує. Тому наступного дня я «вибив» собі версію з дволітровим бензиновим мотором і «автоматом». Тим більше що АКПП — головна новинка оновленої Mazda5. Раніше-то для нас пропонувалася тільки «механіка».
За вечерею я розговорився з Кенічі Фукунагою (Kenichi Fukunaga), менеджером програми Mazda5. Людиною, яка про нову «п'ятірку» знає все і охоче цим ділиться. Наприклад, розповів про доопрацьовану підвіску: спереду амортизатори стали м'якшими, трохи змінилася геометрія. Або про нову електронну педаль газу на дволітровому 146-сильному агрегаті, про змінні фази газорозподілу S-VT і нову впускну систему, завдяки яким пік крутного моменту тепер доступний уже на 4000 об/хв, а не на 4500, як раніше. Витрата в змішаному циклі при цьому впала з 8,2 до 7,9 літра на «сотню», та й з екологією стало краще. А от 1,8-літровому двигуну інженерної уваги дісталося менше — перепрошили блок управління і трохи доопрацювали п'ятиступінчасту «механіку».
На дволітровому моторі (і на дизелях) «ручка» тепер шестиступінчаста, з покращеними вуглепластиковими синхронізаторами — для більшої чіткості. Підтверджую: на дизельній версії важіль «клацався» чудово — безпомилково і з приємним зусиллям. А от зчеплення налаштоване незвично: туговате, хапає різко на самому початку ходу.
Що до «автомата»? Технічно це агрегат, знайомий по «шістці». П'ять ступенів, ручний режим — усе по-сучасному. І тут виникає питання: а чому його не було раніше? Адже в Японії та Америці Mazda5 з АКПП продавалася з самого початку. «Усе впирається в європейську сертифікацію, — пояснюють маздівці, — тоді порахували, що Європа обійдеться і без автомата, а окремо сертифікувати АКПП для Росії було б надто накладно».
«П'ятірок» у Росії небагато. Близький родич і конкурент Ford C-Max, побудований на тих самих агрегатах, продається куди краще — 6580 машин проти 1258 у Mazda5 у 2007 році. Чому? На перший погляд відповідь проста. Як би не розписували в прес-релізах керованість і дизайн, як би не шепотіли «zoom-zoom» у рекламі, Мазда — машина в першу чергу сімейна. А яка сімейна машина без «автомата»? Та це ж садо-Mazda якась! Але тепер він є — і це добре.
Але не все так однозначно. Так, маркетологи Mazda планують продати цього року три тисячі машин, і багато, за їхніми розрахунками, будуть саме з АКПП. Справа не в цьому. З тих же шести з половиною тисяч C-Max, проданих у 2007-му, з «автоматом» пішло менше півтори тисячі. Але про це пізніше. Спочатку перевіримо Mazda5 з АКПП у ділі.
Ніде в Західній Європі я не почуваюся так вільно, як в Італії. Так, вона бідніша за Німеччину чи Британію. Так, тут на вулицях валяються недопалки і сміття, водії ігнорують швидкісні ліміти і не пропускають пішоходів. Але в цьому-то весь кайф — тут я майже як удома!
А вже автономна Сицилія — взагалі окрема пісня. Тут усе своє: мова, кухня, історія і традиції. І все ще крутіше. Водії найсонячнішого регіону Європи плюють на пріоритети і зневажають «поворотники». А «під мухою» їздить чи не кожен другий. А як інакше? Сицилія виробляє вина більше, ніж Австрія чи Чилі — треба ж його кудись дівати! Саме в таких умовах дуже доречний характер АКПП: при відпусканні педалі гальма вона миттєво, навіть трохи різко, «рушає». Одного разу в місті я завмер, пропускаючи дівчину, що виїжджала з двору, а слідом за нею нахабно полізли ще дві машини. Нахабно, але без московської агресії — тут так прийнято. Зате я вчасно натиснув на газ і не пустив їх — і це тут теж у порядку речей.
Але коробка перестає радувати, варто лише виїхати з тісних вуличок на простір. Тримати знижену передачу вона категорично не бажає: скинув газ — тут же переключилася вгору. Звісно, якщо їздити без драйверських амбіцій, то це нормально, та й витрата нижча. Але і з пониженнями трапляються проблеми — тиснеш газ перед обгоном, а переключиться коробка чи ні, загадка…
Загалом на автостраді машина гарна — впевнено тримає пряму і при цьому не «ватна». Щоправда, досить чутлива до бокового вітру, але для компактвена це норма. Інша річ, що в салоні шумнувато. Причому на італійських дорогах (не найкращої якості) «солюють» зовсім не шини Dunlop SP Sport 2050 — їх-то якраз майже не чути. Це в районі бокових дзеркал на швидкості вирують міні-урагани. А в решті їхати приємно: посадка відмінна, майже легкова, оглядовість чудесна, підлокітник у водійського крісла зручний. У поворотах машина поводиться чудово — з легкими кренами точно і чітко прописує дугу, а кермо наливається «смачним» зусиллям. Причому як на довжелезних дугах автострад, так і на вузьких гірських доріжках.
А от ззаду — зовсім інша справа! Якщо чесно, задні ряди в більшості компактвенів мене зазвичай не вражають. Не можу зрозуміти, чому виробники так наполегливо ставлять ззаду три окремі крісла. Звісно, втрьох так зручніше, та й складати їх цікавіше. Але коли ззаду їдуть один або два чоловіки (а так буває частіше), комфорту явно менше: і розвалитися по-людськи не вийде, і центрального підлокітника, як правило, немає. У «Мазді» ж усе зроблено так, як я люблю. Там стоїть повноцінний диван з нормальним підлокітником, середина якого за бажання легко складається, перетворюючи його на два окремі сидіння — якщо раптом захочеться. Крісла їздять взад-вперед, спинки змінюють кут нахилу. Усе по-дорослому, і навіть третій ряд з натяжкою, але можна назвати придатним для людей. Та й забиратися туди зручніше — двері-то розсувні, проріз широкий.

Передні сидіння непогані, і нестачу вираженої бічної підтримки частково рятує відкидна ручка-підлокітник водія. Зате ззаду — просто ідеально: просторо за всіма напрямками, є відкидні столики з підстаканниками, ящички під подушками сидінь і відкидні підлокітники. А от на задні сидіння краще не саджати надто рослих пасажирів, хоча прохід до них організований цілком зручно.
Але переживав я саме через двері. Ні, не через те, що їх важко буде відкрити чи закрити. Нам дісталася машина з електричним приводом — опція, що з'явилася тільки після рестайлінгу, але навіть без нього проблем би не виникло. Ті, хто їздив у російських маршрутках, відкривали б їх силою думки! Скоріше мене бентежило, що ззаду буде незатишно. Логіка проста: у зсувних дверей внутрішня панель плоска — ні підлокітників тобі, ні кишень. Кишень дійсно немає, але зате крісла оснащені зручними підлокітниками. Тому після пари годин на задньому дивані вилазити з машини зовсім не хотілося.

Коли підняті всі сидіння, багажник, звісно, крихітний. Але якщо скласти третій ряд — місця стає дуже багато. Усі трансформації виконуються легко, а другий ряд складається в рівну підлогу: щоправда, для цього потрібно спершу відкинути подушки і зняти підголівники. До речі, у п'ятимісної версії Mazda5 «літраж» багажника трохи більший.
До речі, в Японії двері з електроприводом були доступні з самого початку продажів. Чому до нас вони дісталися тільки зараз, питати я не став. У них, он, і в «п'ятірки», і в «трійки» є навіть повний привід, а в нас його немає і не передбачається. Кажуть, за містом в Японії взимку снігу повно. Так і захотілося запросити пана Фукунагу на пару тижнів до Росії. Може, покатавшись нашими снігами, вони вирішать привозити до нас повнопривідні версії? Але навряд чи — європейська сертифікація, розумієте…
Своєрідна машина вийшла у маздовців. Стильна, простора, з чудовою керованістю і, звісно, головною фішкою — зсувними (і справді зручними) задніми дверима. Але при такому спортивному шасі хочеться і двигун потужніший, і коробку спритнішу. Адже компактвенів, націлених насамперед на комфорт, на ринку й так предостатньо.
В Європі Mazda5 — третя за популярністю модель марки після «трійки» та «шістки». А в нас вона поступається навіть великому кросоверу CX-7 і пікапу BT-50. І річ у тому, що, незважаючи на очікуване зростання продажів більш ніж удвічі, вона все одно буде в ролі наздоганяючої. Тому що багато наших співвітчизників, глянувши в бік «п'ятірки», можливо, вирішать доплатити і взяти той самий CX-7. І річ не в «автоматі» — більшість компактвенів купують з механікою. Річ у ціні.
Скидати ціни Mazda явно не має наміру. Базова версія Family з двигуном 1,8 літра коштує від 606 тисяч рублів. Начебто недорого. Але це — варіант для економних: усередині немає взагалі нічого! Немає не тільки кондиціонера чи задніх склопідйомників, але навіть ASR і ESP. Дзеркала, молдинги та дверні ручки будуть чорними. А ось комплектація Touring з тим самим двигуном уже має все необхідне — і повний набір систем активної безпеки, і кондиціонер, і CD-плеєр (нарешті-то з MP3!), і ще купу приємних дрібниць. А далі «п'ятірку» можна дооснастити потужнішим двигуном, «автоматом», третім рядом сидінь, зсувними дверима, шкіряним салоном, люком… Але «максималка» вже потягне на 978 тисяч — майже мільйон! Немало, погодьтеся.
Маздовці не дурні, розуміють, що мало хто в Росії готовий одружуватися з любові на компактвені. Японці й не збираються з усіх сил битися за перші місця в рейтингах «машин для прагматиків». Причин вистачає — і специфіка самої «п'ятірки», і імідж марки, і не найбільший обсяг сегмента. Тож Mazda5 — мабуть, саме той випадок, коли «шлюб не з розрахунку». А для компактвенів це, погодьтеся, така ж рідкість, як дощі на Сицилії.
Технічні характеристики
| Характеристики | 1.8 MZR | 2.0 MZR |
| Кузов |
| Число дверей/місць | 5/5 (5/7)* | 5/7 |
| Довжина, мм | 4565 | 4565 |
| Ширина, мм | 1755 | 1755 |
| Висота, мм | 1615 (1665) | 1665 |
| Споряджена маса, кг | 1475 | 1485 (1550) |
| Повна маса, кг | 2110 | 2125 (2150) |
| Об'єм багажника, л | 538–1678 (112–1566)* | 112–1566 |
| Двигун |
| Тип | Бензиновий, з розподіленим уприскуванням | Бензиновий, з розподіленим уприскуванням |
| Розташування | Спереду, поперечно | Спереду, поперечно |
| Число і розташування циліндрів | 4, у ряд | 4, у ряд |
| Число клапанів | 16 | 16 |
| Робочий об'єм, см3 | 1798 | 1999 |
| Макс. потужність, к.с./об*хв-1 | 115/5300 | 146/6500 |
| Макс. крутний момент, Нм/об*хв-1 | 165/4000 | 185/4000 |
| Трансмісія |
| Коробка передач | Механічна, п'ятиступенева | Механічна, шестиступенева (автоматична, п'ятиступенева) |
| Привід | Передній | Передній |
| Ходова частина |
| Передня підвіска | Незалежна, McPherson | Незалежна, McPherson |
| Задня підвіска | Незалежна, багатоважільна | Незалежна, багатоважільна |
| Передні гальма | Дискові, вентильовані | Дискові, вентильовані |
| Задні гальма | Дискові | Дискові |
| Дорожній просвіт, мм | 140 | 140 |
| Експлуатаційні характеристики |
| Максимальна швидкість, км/год | 182 | 194 (186) |
| Час розгону з 0 до 100 км/год, с | 11,3 | 10,2 (12,4) |
| Витрата палива, л/100 км |
| міський цикл | 10,1 | 10,6 (11,3) |
| заміський цикл | 6,1 | 6,3 (6,4) |
| змішаний цикл | 7,6 | 7,9 (8,3) |
| Норма токсичності | Євро-4 | Євро-4 |
| Ємність паливного бака, л | 60 | 60 |
| Паливо | АІ-95 | АІ-95 |
* — для комплектації Touring; ** — з рейлінгами
Знайомство з оновленою Mazda5
Коли я вперше побачив оновлену Mazda5 на мальовничих дорогах Сицилії, мене зацікавило питання, наскільки серйозно інженери японської марки попрацювали над цим мінівеном. Перше враження — машина стала помітно цікавішою зовні, але головні сюрпризи чекали в деталях.
Комплектації та ціни
Лінійка комплектацій починається з базової версії Family, яка оснащується 1.8-літровим двигуном з механічною коробкою передач і п'ятьма посадочними місцями. За неї просять 606 тисяч рублів (близько 24 740 доларів). Трохи більш оснащена версія Touring з тим самим двигуном, але вже семимісним салоном обійдеться в 699 тисяч рублів — 28 530 доларів. Цікаво, що базове виконання не пропонує кондиціонера, але в Touring він уже є.
Наступна сходинка — Touring Plus з дволітровим двигуном, доступним як з механікою, так і з автоматичною коробкою, коштує 736 і 775 тисяч рублів відповідно (30 040 і 31 630 доларів). Тут з'являються клімат-контроль, протибуксувальна система та система динамічної стабілізації. Топова версія Active з аеродинамічним обважуванням, ксеноновими фарами, 17-дюймовими легкосплавними дисками, круїз-контролем і датчиком дощу оцінюється в 829 тисяч з механічною КПП і 868 тисяч з автоматом — 33 840 і 35 430 доларів.
За додаткову плату пропонуються фарбування «металік», електропривод задніх дверей, шкіряний салон, люк і система доступу Smart Card.
Безпека
Хоча краш-тести Euro NCAP проводилися ще в 2005 році на дорестайлінговій версії, результати вражають: п'ять зірок за захист дорослих пасажирів — це 33 бали. Щоправда, при лобовому ударі об деформований бар'єр на швидкості 64 км/год експерти зняли бали за потенційну небезпеку для ніг і колін водія. Зате бічний удар машина пройшла практично ідеально, заробивши 18 балів. А ось захист дітей і пішоходів оцінено скромніше — три і дві зірки відповідно.
У базове оснащення входять передні та бічні подушки безпеки, шторки, ABS і EBD. Іммобілайзер також присутній у всіх версіях. А ось системи TCS і DSC доступні тільки починаючи з комплектації Touring.
Технічні особливості
Версія Active відрізняється не тільки обважуванням, а й світлодіодними задніми ліхтарями, які швидше загоряються і споживають менше енергії. Втім, головний їхній плюс — це, звісно, зовнішній вигляд. Вони надають автомобілю сучаснішого та виразнішого вигляду.
Враження від поїздки
Презентація проходила в західній частині Сицилії, неподалік від Палермо. Зізнаюся, дуже хотілося прокататися до Етни — найвищого діючого вулкана Європи, але щільний графік тестів не залишив на це часу ні в перший, ні в другий, ні навіть у третій день. Розрадою став вид легендарного вулкана з ілюмінатора літака на зворотному шляху — тож галочку в списку «побаченого» поставити можна.