Вообще-то, обновлення «п'ятірки» сталося трохи раніше, ніж можна було очікувати. Модель-то зовсім свіжа — дебютувала тільки в 2005-му. І ось буквально через пару років — на тобі! — вже пластика! Виглядає дивно. Але, по суті, переробок небагато. Якщо коротко — свіжі бампери, інша оптика, плюс з'явився «автомат» і щось додали в оснащення. Хоча, зізнатися, і дореформену Mazda5 я знав досить поверхово. А наша остання зустріч і зовсім не залишила приємного післясмаку. А було так. Усе відбувалося під Будапештом, де проходила прем'єра нової Mazda6. Довелося мені сидіти на жорсткій пластиковій підлозі багажника і мчати на пристойній швидкості в «п'ятірці». В одній руці — фотокамера, другою я відчайдушно чіплявся за підголівник другого ряду, аби лише не вилетіти назовні на поворотах. Часу було обмаль — лише кілька хвилин, щоб відзняти нову «шістку» в русі на треку. А оскільки подібні зйомки краще робити з паралельно їдучої машини, на допомогу мені дали Ронні (Ronnie) — головного з тест-драйвів на тій презентації. Хлопець молодий, вічно усміхнений, вилитий Річард Хаммонд (Richard Hammond), і єдиний у всій команді Mazda, у кого на бейджі не значилося прізвище. Усі звали його просто Ронні. Він сів за кермо Mazda5, а я з фотоапаратом заліз у багажник. Ще один водій повів білу «шістку», і ми рушили. Для зйомки зазвичай велика швидкість ні до чого — ефект руху і так видно на знімках. Але Ронні, схоже, про це не здогадувався: летів швидко і вкручувався в повороти чи не на вереску шин! А я бовтався ззаду, розриваючись між бажанням зробити кадри і прагненням не випасти з відкритого багажника і залишитися живим. Тому в аеропорту Палермо я почав огляд рестайлінгової версії саме з багажника. І тут же пошкодував, що під Будапештом нам дістався не такий автомобіль: замість жорсткої пластикової «підстилки» (напевно, практичної, але жахливо слизької) тут лежав ворсистий килим. Об'єм, зрозуміло, не змінився. На око — близько 112 літрів при розкладених усіх сидіннях і 426, якщо скласти третій ряд. Але забиратися всередину я цього разу не став — просто кинув чемодан і кофр із технікою. Їм навряд чи є діло до різниці в комфорті. Загалом, знайомство №2. Так, Mazda5 покращала — морда стала сучаснішою, нові колеса явно до лиця, а от задні ліхтарі я б, мабуть, оскаржив. Але не буду. Щоб я дістався до готелю, мені видали машину з 143-сильним дизелем. У Європі такі розійдуться на ура, а от у Росії дизельних «Мазд» у найближчі роки не передбачається. І все ж, цікаво ж спробувати? Як виявилося — не дуже. Холодно, не запалює. Тяга рівна, впевнена, але абсолютно беземоційна. На нестачу потужності не скаржився, але й захвату не відчув. Хоча що це я бурчу, як дизель на холостих? Це ж компактвен! Та й до того ж нам це не загрожує. Тому наступного дня я «вибив» собі версію з дволітровим бензиновим мотором і «автоматом». Тим більше що АКПП — головна новинка оновленої Mazda5. Раніше-то для нас пропонувалася тільки «механіка». За вечерею я розговорився з Кенічі Фукунагою (Kenichi Fukunaga), менеджером програми Mazda5. Людиною, яка про нову «п'ятірку» знає все і охоче цим ділиться. Наприклад, розповів про доопрацьовану підвіску: спереду амортизатори стали м'якшими, трохи змінилася геометрія. Або про нову електронну педаль газу на дволітровому 146-сильному агрегаті, про змінні фази газорозподілу S-VT і нову впускну систему, завдяки яким пік крутного моменту тепер доступний уже на 4000 об/хв, а не на 4500, як раніше. Витрата в змішаному циклі при цьому впала з 8,2 до 7,9 літра на «сотню», та й з екологією стало краще. А от 1,8-літровому двигуну інженерної уваги дісталося менше — перепрошили блок управління і трохи доопрацювали п'ятиступінчасту «механіку». На дволітровому моторі (і на дизелях) «ручка» тепер шестиступінчаста, з покращеними вуглепластиковими синхронізаторами — для більшої чіткості. Підтверджую: на дизельній версії важіль «клацався» чудово — безпомилково і з приємним зусиллям. А от зчеплення налаштоване незвично: туговате, хапає різко на самому початку ходу. Що до «автомата»? Технічно це агрегат, знайомий по «шістці». П'ять ступенів, ручний режим — усе по-сучасному. І тут виникає питання: а чому його не було раніше? Адже в Японії та Америці Mazda5 з АКПП продавалася з самого початку. «Усе впирається в європейську сертифікацію, — пояснюють маздівці, — тоді порахували, що Європа обійдеться і без автомата, а окремо сертифікувати АКПП для Росії було б надто накладно». «П'ятірок» у Росії небагато. Близький родич і конкурент Ford C-Max, побудований на тих самих агрегатах, продається куди краще — 6580 машин проти 1258 у Mazda5 у 2007 році. Чому? На перший погляд відповідь проста. Як би не розписували в прес-релізах керованість і дизайн, як би не шепотіли «zoom-zoom» у рекламі, Мазда — машина в першу чергу сімейна. А яка сімейна машина без «автомата»? Та це ж садо-Mazda якась! Але тепер він є — і це добре. Але не все так однозначно. Так, маркетологи Mazda планують продати цього року три тисячі машин, і багато, за їхніми розрахунками, будуть саме з АКПП. Справа не в цьому. З тих же шести з половиною тисяч C-Max, проданих у 2007-му, з «автоматом» пішло менше півтори тисячі. Але про це пізніше. Спочатку перевіримо Mazda5 з АКПП у ділі. Ніде в Західній Європі я не почуваюся так вільно, як в Італії. Так, вона бідніша за Німеччину чи Британію. Так, тут на вулицях валяються недопалки і сміття, водії ігнорують швидкісні ліміти і не пропускають пішоходів. Але в цьому-то весь кайф — тут я майже як удома! А вже автономна Сицилія — взагалі окрема пісня. Тут усе своє: мова, кухня, історія і традиції. І все ще крутіше. Водії найсонячнішого регіону Європи плюють на пріоритети і зневажають «поворотники». А «під мухою» їздить чи не кожен другий. А як інакше? Сицилія виробляє вина більше, ніж Австрія чи Чилі — треба ж його кудись дівати! Саме в таких умовах дуже доречний характер АКПП: при відпусканні педалі гальма вона миттєво, навіть трохи різко, «рушає». Одного разу в місті я завмер, пропускаючи дівчину, що виїжджала з двору, а слідом за нею нахабно полізли ще дві машини. Нахабно, але без московської агресії — тут так прийнято. Зате я вчасно натиснув на газ і не пустив їх — і це тут теж у порядку речей. Але коробка перестає радувати, варто лише виїхати з тісних вуличок на простір. Тримати знижену передачу вона категорично не бажає: скинув газ — тут же переключилася вгору. Звісно, якщо їздити без драйверських амбіцій, то це нормально, та й витрата нижча. Але і з пониженнями трапляються проблеми — тиснеш газ перед обгоном, а переключиться коробка чи ні, загадка… Загалом на автостраді машина гарна — впевнено тримає пряму і при цьому не «ватна». Щоправда, досить чутлива до бокового вітру, але для компактвена це норма. Інша річ, що в салоні шумнувато. Причому на італійських дорогах (не найкращої якості) «солюють» зовсім не шини Dunlop SP Sport 2050 — їх-то якраз майже не чути. Це в районі бокових дзеркал на швидкості вирують міні-урагани. А в решті їхати приємно: посадка відмінна, майже легкова, оглядовість чудесна, підлокітник у водійського крісла зручний. У поворотах машина поводиться чудово — з легкими кренами точно і чітко прописує дугу, а кермо наливається «смачним» зусиллям. Причому як на довжелезних дугах автострад, так і на вузьких гірських доріжках.
А от ззаду — зовсім інша справа! Якщо чесно, задні ряди в більшості компактвенів мене зазвичай не вражають. Не можу зрозуміти, чому виробники так наполегливо ставлять ззаду три окремі крісла. Звісно, втрьох так зручніше, та й складати їх цікавіше. Але коли ззаду їдуть один або два чоловіки (а так буває частіше), комфорту явно менше: і розвалитися по-людськи не вийде, і центрального підлокітника, як правило, немає. У «Мазді» ж усе зроблено так, як я люблю. Там стоїть повноцінний диван з нормальним підлокітником, середина якого за бажання легко складається, перетворюючи його на два окремі сидіння — якщо раптом захочеться. Крісла їздять взад-вперед, спинки змінюють кут нахилу. Усе по-дорослому, і навіть третій ряд з натяжкою, але можна назвати придатним для людей. Та й забиратися туди зручніше — двері-то розсувні, проріз широкий.
test-drive-9.jpg
Передні сидіння непогані, і нестачу вираженої бічної підтримки частково рятує відкидна ручка-підлокітник водія. Зате ззаду — просто ідеально: просторо за всіма напрямками, є відкидні столики з підстаканниками, ящички під подушками сидінь і відкидні підлокітники. А от на задні сидіння краще не саджати надто рослих пасажирів, хоча прохід до них організований цілком зручно.
Але переживав я саме через двері. Ні, не через те, що їх важко буде відкрити чи закрити. Нам дісталася машина з електричним приводом — опція, що з'явилася тільки після рестайлінгу, але навіть без нього проблем би не виникло. Ті, хто їздив у російських маршрутках, відкривали б їх силою думки! Скоріше мене бентежило, що ззаду буде незатишно. Логіка проста: у зсувних дверей внутрішня панель плоска — ні підлокітників тобі, ні кишень. Кишень дійсно немає, але зате крісла оснащені зручними підлокітниками. Тому після пари годин на задньому дивані вилазити з машини зовсім не хотілося.
test-drive-10.jpg
Коли підняті всі сидіння, багажник, звісно, крихітний. Але якщо скласти третій ряд — місця стає дуже багато. Усі трансформації виконуються легко, а другий ряд складається в рівну підлогу: щоправда, для цього потрібно спершу відкинути подушки і зняти підголівники. До речі, у п'ятимісної версії Mazda5 «літраж» багажника трохи більший.
До речі, в Японії двері з електроприводом були доступні з самого початку продажів. Чому до нас вони дісталися тільки зараз, питати я не став. У них, он, і в «п'ятірки», і в «трійки» є навіть повний привід, а в нас його немає і не передбачається. Кажуть, за містом в Японії взимку снігу повно. Так і захотілося запросити пана Фукунагу на пару тижнів до Росії. Може, покатавшись нашими снігами, вони вирішать привозити до нас повнопривідні версії? Але навряд чи — європейська сертифікація, розумієте…
Своєрідна машина вийшла у маздовців. Стильна, простора, з чудовою керованістю і, звісно, головною фішкою — зсувними (і справді зручними) задніми дверима. Але при такому спортивному шасі хочеться і двигун потужніший, і коробку спритнішу. Адже компактвенів, націлених насамперед на комфорт, на ринку й так предостатньо.
test-drive-11.jpg
В Європі Mazda5 — третя за популярністю модель марки після «трійки» та «шістки». А в нас вона поступається навіть великому кросоверу CX-7 і пікапу BT-50. І річ у тому, що, незважаючи на очікуване зростання продажів більш ніж удвічі, вона все одно буде в ролі наздоганяючої. Тому що багато наших співвітчизників, глянувши в бік «п'ятірки», можливо, вирішать доплатити і взяти той самий CX-7. І річ не в «автоматі» — більшість компактвенів купують з механікою. Річ у ціні.
Скидати ціни Mazda явно не має наміру. Базова версія Family з двигуном 1,8 літра коштує від 606 тисяч рублів. Начебто недорого. Але це — варіант для економних: усередині немає взагалі нічого! Немає не тільки кондиціонера чи задніх склопідйомників, але навіть ASR і ESP. Дзеркала, молдинги та дверні ручки будуть чорними. А ось комплектація Touring з тим самим двигуном уже має все необхідне — і повний набір систем активної безпеки, і кондиціонер, і CD-плеєр (нарешті-то з MP3!), і ще купу приємних дрібниць. А далі «п'ятірку» можна дооснастити потужнішим двигуном, «автоматом», третім рядом сидінь, зсувними дверима, шкіряним салоном, люком… Але «максималка» вже потягне на 978 тисяч — майже мільйон! Немало, погодьтеся.
test-drive-12.jpg
Маздовці не дурні, розуміють, що мало хто в Росії готовий одружуватися з любові на компактвені. Японці й не збираються з усіх сил битися за перші місця в рейтингах «машин для прагматиків». Причин вистачає — і специфіка самої «п'ятірки», і імідж марки, і не найбільший обсяг сегмента. Тож Mazda5 — мабуть, саме той випадок, коли «шлюб не з розрахунку». А для компактвенів це, погодьтеся, така ж рідкість, як дощі на Сицилії.
Технічні характеристики
Характеристики 1.8 MZR 2.0 MZR
Кузов
Число дверей/місць 5/5 (5/7)* 5/7
Довжина, мм 4565 4565
Ширина, мм 1755 1755
Висота, мм 1615 (1665) 1665
Споряджена маса, кг 1475 1485 (1550)
Повна маса, кг 2110 2125 (2150)
Об'єм багажника, л 538–1678 (112–1566)* 112–1566
Двигун
Тип Бензиновий, з розподіленим уприскуванням Бензиновий, з розподіленим уприскуванням
Розташування Спереду, поперечно Спереду, поперечно
Число і розташування циліндрів 4, у ряд 4, у ряд
Число клапанів 16 16
Робочий об'єм, см3 1798 1999
Макс. потужність, к.с./об*хв-1 115/5300 146/6500
Макс. крутний момент, Нм/об*хв-1 165/4000 185/4000
Трансмісія
Коробка передач Механічна, п'ятиступенева Механічна, шестиступенева (автоматична, п'ятиступенева)
Привід Передній Передній
Ходова частина
Передня підвіска Незалежна, McPherson Незалежна, McPherson
Задня підвіска Незалежна, багатоважільна Незалежна, багатоважільна
Передні гальма Дискові, вентильовані Дискові, вентильовані
Задні гальма Дискові Дискові
Дорожній просвіт, мм 140 140
Експлуатаційні характеристики
Максимальна швидкість, км/год 182 194 (186)
Час розгону з 0 до 100 км/год, с 11,3 10,2 (12,4)
Витрата палива, л/100 км
міський цикл 10,1 10,6 (11,3)
заміський цикл 6,1 6,3 (6,4)
змішаний цикл 7,6 7,9 (8,3)
Норма токсичності Євро-4 Євро-4
Ємність паливного бака, л 60 60
Паливо АІ-95 АІ-95
* — для комплектації Touring; ** — з рейлінгами

Знайомство з оновленою Mazda5

Коли я вперше побачив оновлену Mazda5 на мальовничих дорогах Сицилії, мене зацікавило питання, наскільки серйозно інженери японської марки попрацювали над цим мінівеном. Перше враження — машина стала помітно цікавішою зовні, але головні сюрпризи чекали в деталях.

Комплектації та ціни

Лінійка комплектацій починається з базової версії Family, яка оснащується 1.8-літровим двигуном з механічною коробкою передач і п'ятьма посадочними місцями. За неї просять 606 тисяч рублів (близько 24 740 доларів). Трохи більш оснащена версія Touring з тим самим двигуном, але вже семимісним салоном обійдеться в 699 тисяч рублів — 28 530 доларів. Цікаво, що базове виконання не пропонує кондиціонера, але в Touring він уже є.

Наступна сходинка — Touring Plus з дволітровим двигуном, доступним як з механікою, так і з автоматичною коробкою, коштує 736 і 775 тисяч рублів відповідно (30 040 і 31 630 доларів). Тут з'являються клімат-контроль, протибуксувальна система та система динамічної стабілізації. Топова версія Active з аеродинамічним обважуванням, ксеноновими фарами, 17-дюймовими легкосплавними дисками, круїз-контролем і датчиком дощу оцінюється в 829 тисяч з механічною КПП і 868 тисяч з автоматом — 33 840 і 35 430 доларів.

За додаткову плату пропонуються фарбування «металік», електропривод задніх дверей, шкіряний салон, люк і система доступу Smart Card.

Безпека

Хоча краш-тести Euro NCAP проводилися ще в 2005 році на дорестайлінговій версії, результати вражають: п'ять зірок за захист дорослих пасажирів — це 33 бали. Щоправда, при лобовому ударі об деформований бар'єр на швидкості 64 км/год експерти зняли бали за потенційну небезпеку для ніг і колін водія. Зате бічний удар машина пройшла практично ідеально, заробивши 18 балів. А ось захист дітей і пішоходів оцінено скромніше — три і дві зірки відповідно.

У базове оснащення входять передні та бічні подушки безпеки, шторки, ABS і EBD. Іммобілайзер також присутній у всіх версіях. А ось системи TCS і DSC доступні тільки починаючи з комплектації Touring.

Технічні особливості

Версія Active відрізняється не тільки обважуванням, а й світлодіодними задніми ліхтарями, які швидше загоряються і споживають менше енергії. Втім, головний їхній плюс — це, звісно, зовнішній вигляд. Вони надають автомобілю сучаснішого та виразнішого вигляду.

Враження від поїздки

Презентація проходила в західній частині Сицилії, неподалік від Палермо. Зізнаюся, дуже хотілося прокататися до Етни — найвищого діючого вулкана Європи, але щільний графік тестів не залишив на це часу ні в перший, ні в другий, ні навіть у третій день. Розрадою став вид легендарного вулкана з ілюмінатора літака на зворотному шляху — тож галочку в списку «побаченого» поставити можна.