Що таке добре. Такі схожі і різні — Mazda3 і Renault Megane

Отже, перед нами два майже ідентичних автомобілі. Mazda3 і Renault Megane — обидва п'ятидверні хетчбеки, оснащені дволітровими двигунами та шестиступінчастою механікою. Навіть цінники порівнянні: за тестову Mazda3 дилери запитують 24140 доларів, а Renault Megane обійдеться в 27857 умовних одиниць. То хто з них хороший, а хто — відверто поганий? Давайте приміряємо на себе ролі власників. Припустимо, я — водій, який віддає перевагу розміреній їзді та комфорту. Згоден, у це складно повірити, але спробувати варто. А ось Вадим Гагарін (тут і представляти нічого) — справжній гонщик, для якого кожна кінська сила та кожна сота секунди до сотні мають значення. Він із тих, хто вважає холостий хід на трьох тисячах обертів нормою, а поїздку без ривка ручника в повороті — невдалою. Отже, у нас є гроші, і ми вирушаємо обирати машини. Вадим, як затятий прихильник Формули-1 і фанат Шумахера, мріє про Ferrari, але бюджет не дозволяє. Його погляд падає на Renault — раз вони двічі поспіль беруть чемпіонські титули, значить, і з машинами в них має бути все гаразд. Ось тільки «заряджені» хетчбеки Renault до Росії не постачають, та й коштували б вони чимало. Що тут є «гарячішого»? Ага, дволітровий Megane! Беремо! Я ж, як уже говорилося, віддаю перевагу спокійній їзді. Придивляюся до Mazda3. Японська марка, має бути практичною та надійною. Візьму дволітрову версію, щоб упевненіше обганяти на трасі, та й з механікою витрата палива буде меншою. По грошах начебто прийнятно. Порадився з друзями та почитав форуми — вибір схвалили, кажуть, хороша машина. Єдине — шумнувата. Але, мабуть, це перебільшення, навряд чи вона настільки шумна. Вирішено! Машини куплені та оплачені. Їдемо забирати! Вадим, побачивши Megane, знову зловив себе на думці, що такий авангардний дизайн не зовсім у його смаку. Забавно, звісно, але не дуже спортивно. Втім, не страшно. Головне — як вона їде, а зовнішній вигляд не важливий. Зараз перевіримо! Але що за справи? Чому дволітровий мотор на 135 коней так мляво реагує на натискання педалі газу? Чому керування таке неінформативне, зусилля на кермі неприродне, а гальма надто чутливі? Звідки такі крени та розгойдування на хвилях? Жодного драйву! Навіть маневрувати в потоці не хочеться. Ех, треба було не рекламу дивитися, а спочатку покататися! Ну й апарат! А я тим часом вирішив з'їздити на своїй новій Мазді за місто. І теж усю дорогу бурчав. Хоча спочатку все було непогано. Мотора вистачає, навіть із запасом. Але в коліях машина поводиться нервово. Пластик у салоні жорсткий і дешевий. І це тільки початок недоліків. Салон начебто симпатичний, але зовсім непродуманий. Дисплей на центральній панелі нікуди не годиться, ергономіка залишає бажати кращого. І навіщо така різка реакція на газ, «гостре» кермо та жорстка підвіска? Я що, зібрався на ралі? А друзі з форумів виявилися праві. Mazda3 дійсно шумна, навіть незважаючи на рестайлінг, який додав кілька кілограмів шумоізоляції. Це стало останньою краплею. «Та що за відстій!» — не стримався я. А ввечері з'ясувалося, що фари світять так собі — я вже сприйняв це як належне. Я не витримав. Приїжджаю на авторинок, щоб продати свою нещодавно куплену машину, а там уже стоїть Вадим і шукає покупця на свій Megane. «Навіщо ж він продає таку красуню? — думаю. — Мабуть, придивився машину класом вище, піжон». «Що ж ти таку машину продаєш? Як вона, „валить“?» — питає мене Вадим. «О, ще як! — відповідаю. — Учора на світлофорі обігнав якогось хлопця на синьому Renault». «А підвіска як? Не крениться в поворотах?» — продовжує він. Відповідаю: «Майже ні, щоправда, і трясе при цьому…». В очах Гагаріна загорівся вогник. «А ти що свій Renault продаєш? Невже погана машина?» — питаю я. «Та як тобі сказати, — відповідає Вадим. — Вона, звісно, комфортна, м'яка, з якісним салоном і скляним дахом, але…» «І по чому продаєш?» — перебиваю я його. З авторинку ми обоє поїхали на нових (майже) машинах. Вадим — на дволітровій Mazda3, а я — на Renault Megane. Фінансове питання вирішили обміном — нові автомобілі коштували майже однаково. Ми виїхали з воріт одночасно, але Вадим тут же «пішов у точку», перебуваючи на сьомому небі від щастя. «Вау, який класний мотор! А підвіска! А який зв'язок з автомобілем!» — проносилося в його голові, коли він мчав у лівому ряду Мкадбургрингу повз тихоходів. І ще він, мабуть, подумав: «Який же дурень цей Клепач, віддав мені свою „ластівку“ в обмін на те „корито“. Ну, мені ж краще!» «Сам дурень! — подумав я, коли, розвалившись у кріслі, спокійно їхав додому. — Таку класну машину мені віддав. Комфортну, тиху, зі спокійним та економним мотором. Щоб їздити на ній, не потрібно прецизійно працювати з газом, перемикати передачі та міцно тримати кермо на трасі. Усе виходить легко й невимушено. Кермо, педалі — усе легке, але досить точне та зовсім ненав'язливе. Хіба що гальма надто чутливі. Але з часом розумієш, що в цьому є свій сенс. І музику хочеться слухати якусь спокійну, акустичну. Воістину, Renault Megane — це автомобіль, який не напружує. У мене й без того клопоту вистачає. І на трасі машина поводиться чудово. У колії практично не бовтає, шумоізоляція для свого класу цілком пристойна, їде плавно та впевнено. Відмахнув три-чотири сотні кілометрів і не втомився. Мотора цілком вистачає для обгонів, а підвіска непогано перетравлює наші дороги. Хай розгойдує на хвилях, мені головне — щоб не пробивало. І дизайн класний — дійсно оригінальний і сучасний. Знову ж таки салон. Якісний м'який пластик, приємна на вигляд і на дотик оббивка. А коли приїду додому, покажу своїм скляний дах — вони офігіють. І жили ми довго та щасливо, і продали свої автомобілі в один день. Повний happy end, загалом. А машини насправді хороші. Обидві. Але для різних людей. Тому, хто любить активну їзду та за хорошу керованість і динаміку готовий пробачити жорстку підвіску та дешеве оздоблення салону, чудово підійде Mazda3. Люди ж без гоночних амбіцій, які цінують комфорт і продуманість кожної деталі, точно не будуть розчаровані в Renault Megane. Що одному добре, то іншому погано. Люди різні, різні й машини. І поняття «хороша» — вельми сумнівна характеристика. Адже в будь-якої машини, скільки б вона не коштувала, за бажання можна знайти тисячу недоліків (а в деяких — і дві тисячі). Адже недоліки — це продовження переваг. Але справа навіть не в цьому — когось ці недоліки будуть виводити з себе, а хтось на них навіть уваги не зверне, буде просто їздити та отримувати задоволення. Від драйву чи від комфорту — кожному своє.