Mazda 3 MPS: Гоночний настрій, або Need For Speed

Створювати такі матеріали, як цей, — заняття не надто вдячне. Якщо ви вже стали власником Mazda3 MPS, то наша думка вам навряд чи цікава: швидше за все, ви давно закинули комп'ютер і весь вільний час проводите за кермом. Але це стосується лише тих 150 щасливчиків, кому за квотою пощастило купити (або ось-ось купити) цей завзятий хетчбек. Більше цього року машин до Росії не завезуть. Тим же, хто не встиг оформити замовлення на Mazda3 MPS, читати цей текст, напевно, теж не варто — як і ходити до дилерів Mazda, щоб зайвий раз не засмучуватися. І все ж, поки перші власники чекають на поставки, рідкісні «матрьошки» у версії MPS уже встигають чинити переполох на дорогах. А річ ось у чому.

Місячне світло

Того зимового вечора, коли дороги були сухими, а про зиму нагадували лише прибрані ялинки, жоден зустрічний чи попутний «тюнінгер» не втримався від спокуси потягатися з Mazda3 MPS. Підсумок був передбачуваний — але тільки не для них. Адже тюнінг без «тюнінгу» — це зовсім не тюнінг. А те, що Mazda3 MPS пропонує як заводський тюнінг, на тюнінг зовсім не схоже. Подумаєш, колеса 18-го діаметра, трохи вища лінія капота (під ним, між іншим, ховається здоровенний інтеркулер — охолоджувач наддувного повітря), невеликий козирок-спойлер. Ну і літери MPS на п'ятих дверях. Такі атрибути може навісити на корму будь-хто, навіть власник звичайної «трьошки» з мотором 1,6 літра і «автоматом». А вихлопна система взагалі залишилася стандартною — японці залишили простір для доробок, та й норми з шуму в Європі для серійних машин досить суворі. Ну і що в підсумку? Скромні японці навіть фірмового кольору не придумали для своєї найшвидшої та зарядженої моделі — на узбіччі відпочиває й нервово курить навіть власник роторної красуні Mazda RX-8: його ефектний двосекційний ротор на 8500 об/хв видає якісь жалюгідні 231 к.с., тоді як під капотом «турботрьошки» ховається табун із 260 «коней».

Саме тому MPS так складно виділити із загального потоку і одразу оцінити її потенціал. Уважний погляд помітить збільшений повітрозабірник у передньому бампері, але чорні ґрати на чорній машині видно далеко не одразу, та й розгледіти передній бампер MPS на дорозі вдається небагатьом. Тож непосвяченим для впізнання залишаються лише ті самі малопомітні три літери — MPS, які розшифровуються як Mazda Performance Series, або «дуже швидкий автомобіль марки Mazda». Помічено: відтоді як вона з'явилася на вулицях міста, середня швидкість звичайних автомобілів Mazda зросла на 20–30 км/год. Ті, хто встиг побачити її в потоці, сидячи за кермом своїх «Мазд», щиро вірять, що теж можуть їхати так само швидко. Але вся річ у гостроті зору. Слабкозорі й поганочуючі ще довго впиратимуться стрілками тахометрів у червону зону, марно намагаючись наздогнати MPS. Там, де в них усе закінчується (на 170–180 км/год), у «турботрьошки» тільки починається. Ті, у кого із зором і слухом усе гаразд, поспішать прибратися з лівого ряду й поступитися дорогою цілком бюджетному хетчбеку з 260-сильним турбомотором (турбіна вмикається вже з 2000 об/хв) і шильдиком MPS. І будуть праві.

Не для слабкодухих

Тому що за кермом виникає відчуття, ніби ти керуєш персональною балістичною ракетою, до якої якийсь умілець пристосував п'ятимісний салон і невеликий багажник. На швидкості 100 км/год стрілка спідометра перебуває в нижньому секторі — там, де у «нормальних» машин розташувалися неквапливі двійки, трійки й четвірки з нулем. До речі, першу «сотню» MPS розмінює всього за 6,1 секунди — лише на 1,4 секунди повільніше, ніж BMW М5. Але це, як уже говорилося, тільки початок: вертикально у верхній точці спідометра світиться приваблива цифра 260 км/год, а праворуч від неї, ніби глузування, — 280 км/год. Далі 260 стрілку спідометра штатної MPS не загнати — спрацьовує обмежувач. Воно й на краще: навряд чи цивільній машині варто розганятися швидше...

Якщо, вимкнувши систему стабілізації, розкрутити мотор до 3000 об/хв, коли крутний момент сягає максимуму в 390 Нм, і різко кинути педаль зчеплення, непідготовлений пасажир спершу скрикне, а колеса, провернувшись пару разів, намертво вчепляться в асфальт. Менш ніж за пів хвилини, коли на четвертій передачі до упору машина розжене до 200 км/год, пасажир почне помітно бліднути, а ще через 20 секунд, коли стрілка спідометра стане вертикально і ви перевищите всі мислимі обмеження, пасажир образиться, назве вас егоїстом і попросить випустити його з машини. Звісно, після того, як ви з незмінним задоволенням під несамовитий виття двигуна відклацаєте всі шість передач униз, а стрілка спідометра повернеться з позначки 250 км/год на нуль.

Причепитися до керованості цієї «матрьошки» неможливо в принципі. Що б не спало на думку водієві, MPS його не підведе — ідеально інформативний привід педалі гальма, вивірені зусилля на кермі з чудовим зворотним зв'язком. При відхиленні від прямої стає зрозуміло, що Mazda схильна до легкої недостатньої повертаності, але це легко коригується, наприклад, скиданням газу на вході в поворот. Враження від їзди не псує навіть тугий привід коробки передач. Кутова жорсткість підвіски порівняно зі звичайною «трьошкою» збільшена на 60%, на кузові з'явилися додаткові розпірки, тому крени при перешикуваннях і проходженні поворотів будь-якої крутизни відсутні як клас. А важко може бути тільки спині та шиї водія. Ідеальна, нічим не напружуюча керованість і відмінна курсова стійкість підкорюють, а ось колії наша Mazda, взута в зимові нешиповані шини Pirelli розмірності 225/40 R18, побоювалася, вимагаючи мінімальних коригувальних підрулювань. Утім, на більш-менш рівній дорозі здається, що можна сміливо відпускати кермо, діставати телефон, ноутбук і сідати працювати. Просто за кермом!

Єдине, чого варто остерігатися, — це поліцейських, як лежачих, так і стоячих. На перших можна пробити підвіску — зменшений заради стійкості й аеродинаміки кліренс змусив обмежити вільний хід коліс, другі ж не проти поживитися документами або, в крайньому разі, грошима. У першу мить вони часто не вірять показанням власного, перевіреного часом і не раз окупленого радара, але, узявши до рук свідоцтво про реєстрацію й зазирнувши в рядок «потужність двигуна», переймаються повагою, але, на жаль, знижок не дають, навіть новорічних.

Але не все так райдужно

Утім, без ложки дьогтю не обійшлося, і в цьому, зізнатися, моя професійна обов'язок. Перше, що бентежить, — це вартість: 31 800 доларів за автомобіль, який по суті є колекційним екземпляром у максимальній комплектації, майже суперкаром, — підозріло дешево й нереалістично. Друге — це салон: окрім пари-трьох емблем MPS, перед нами звичайний цивільний автомобіль із дуже містким салоном і навіть підлокітником на задньому дивані. Жорсткі й зручні спортивні передні сидіння, а також спідометр зі шкалою до 280 км/год — ось, мабуть, і все, що видає «заряджену» версію. Навіть якось сумно. Де карбонові вставки, де каркас безпеки? Шість подушок безпеки — це, звісно, добре, але, погодьтеся, зовсім неспортивно. І ще один дратівливий момент: цей спортсмен наполегливо вимагає, щоб усі, хто в машині, пристебнули ремені, і видає неприємний писк, якщо хтось цього не зробив. Я розумію, безпека понад усе, але навіщо так кричати, я ж і з першого разу все чудово почув. І, мабуть, головний мінус: на відміну від основних конкурентів — Opel Astra OPC і Ford Focus ST — цього турбозвіра під капотом рекомендується годувати лише бензином з октановим числом не нижче 98. Але навіть це незручність тьмяніє на тлі того, наскільки потужним і таким, що перевершує конкурентів, є мотор Mazda 3 MPS.

Олексій Шарапов