MAZDA2
Царівна-жаба
Двигун — 1,5 AT
Макс. потужність — 103 к.с./6000 об.
Макс. крут. момент — 137 Нм/4000 об.
Макс. швидкість (км/год) — 168
Час розгону 0-100 км/год — 12.1
Витрата палива (л/100 км):
місто — 9,1
траса — 5,5
змішаний — 6,8
КПП — 4-ступ. автомат
Привід передній,
Підвіска передня Мак Ферсон,
задня торсіонна
Довжина — 3885 мм
Ширина — 1695 мм
Висота — 1475 мм
Споряджена маса — 1030 кг
Клімат-контроль, ABS+EBD,
8 airbag, легкосплавні диски, 4 ел.склопідйомники, протитуманні фари, шкіряне кермо
Ціна $17 939 (143 505 грн) включно з $355 (2 835 грн) за «металік»
Ціна базової $15 357 (122 851 грн) з АКПП
Mazda веде свою родовід з незвичайного для автопрому заняття — виробництва пробкових матеріалів. Саме таку продукцію випускала фірма, яку в 1920 році заснував Дзюдзіро Мацуда. Він з'явився на світ у 1875-му в префектурі Хіросіма дванадцятим сином у родині рибалки. У двадцять років Мацуда відкрив власну кузню, однак справа швидко прогоріла. Через одинадцять років він зробив другу спробу, отримав патент на повітряний насос, але й це підприємство закрилося. Після низки невдалих бізнес-проєктів у 1920 році Мацуда з групою інвесторів придбав збанкрутілу хіросімську компанію Abemaki, що спеціалізувалася на пробці. Підприємство перейменували на Toyo Cork Kogyo, а вже через рік Мацуда обійняв посаду президента. У ту пору фірма не мала до автомобілів жодного стосунку й продовжувала випускати будматеріали. Саме цей бізнес дав фінансову основу для майбутнього розвитку. У 1927-му з назви прибрали слово «cork», і компанія стала називатися Toyo Kogyo, Ltd., що відображало перехід до промислового виробництва. Спочатку в 1920-х зібрали невелику дослідну партію мотоциклів, а в 1929-му освоїли випуск верстатів. У 1930-му один із мотоциклів компанії навіть здобув перемогу в гонці.
У 1931 році Mazda почала виробництво автомобілів в істинно японському дусі — триколісних вантажівок із півлітровими двигунами. Торговою маркою для них обрали слово Mazda — ім'я верховного бога світла в зороастризмі, яке до того ж співзвучне прізвищу засновника. З 1932-го вантажівки почали експортувати до Китаю. До початку Другої світової війни компанія розробила кілька легкових концептів, але серійним виробництвом вони так і не стали. Після війни, незважаючи на атомний вибух у Хіросімі, завод Toyo Kogyo вцілів більш ніж наполовину, і вже в 1950-му відновився випуск триколісних вантажівок Type CT з мотором 1157 куб. см, а також компактних пожежних машин і звичайних вантажівок. У 1952-му Дзюдзіро Мацуда помер; роком раніше посаду президента обійняв його син Тенудзі. Легкові автомобілі компанія почала випускати лише в 1960-му, коли добробут японців почав зростати. Сьогодні Mazda зосереджена на малих і середніх легкових моделях, а також на спортивних — такий напрямок керівництво вважає найперспективнішим. У питаннях стратегії та продажів компанія тісно співпрацює з Ford, хоча у виробничі процеси той не втручається.
Mazda — по-справжньому глобальний виробник: складальні заводи в 21 країні дозволяють експортувати автомобілі до 120 держав.
Діана Ісхакова
Царівна-жаба — ось яке порівняння спало мені на думку при першому погляді на нову MAZDA2.
Невеликий зелений автомобіль з незвичайною зовнішністю, до якої, схоже, потрібно просто звикнути. Зате всередині — досить просторо й затишно.
Моє знайомство з машиною почалося із заднього ряду. Сидіти там виявилося просторо, коліна ні в що не впираються. Удвох цілком зручно, а от утрьох, напевно, було б тіснувато, хоча машини такого класу й не створені для галасливої компанії. Єдине, що засмутило — відсутність ручок над дверима. На активній їзді я боком і головою прикладалася до дверей. Втім, можна просто пристебнутися. Може, це такий хитрий спосіб змусити пасажирів користуватися ременями? Коли я виходила, то мало не забруднилася об заднє крило — воно якось незвично виступає назовні.
Ззаду поїздка виявилася м'якою та комфортною: нерівності не відчуваються, вуличний шум майже не проникає, зате двигун видає приємне дзижчання. Це, звісно, питання смаку, але мене це трохи заводить.
Пересівши за кермо, я отримала набагато більше задоволення. Одразу попереджу: MAZDA2 — перша іномарка, за кермом якої я провела більше 10–15 хвилин. Тому мені подобалося майже все: електропідсилювач керма, м'яко перемикані важелі та кнопки, автоматична коробка, регулювання сидіння та рульової колонки. Словом, автомобіль зроблений під людину, а не навпаки. Вражень безліч, але я постараюся виділити головне.
Приладова панель, на мою думку, оформлена невдало: білий фон спідометра й тахометра, м'яко кажучи, вибивається з інтер'єру. Ліва передня стійка сильно заважала огляду, зате бічні дзеркала великі й дають чудову картинку. Загалом орієнтуватися мені було все ж непросто — можливо, слід було краще налаштувати все під себе, а може, це просто питання звички.
Їзда трасою для мене — заняття нудне, я його не люблю й уникаю. А з автоматом узагалі можна задрімати за кермом. До речі, у режимі «Драйв» коробка, як мені здалося, трохи пригальмовує. От була б механіка — їхати було б веселіше. А от у режимі «Спорт» усе набагато активніше. Швидкість ця швидка машинка набирає непомітно: пару разів я з подивом помічала, що стрілка спідометра вже підбирається до 130 км/год. Я не звикла до таких швидкостей і порушень, тому одразу скидала газ. День був вітряний, і на великій швидкості машину починало погойдувати. Чесно кажучи, ставало моторошно.
Опинившись у місті, я вже освоїлася й по-справжньому оцінила АКПП — усю увагу можна віддавати дорозі. Міська їзда — зовсім інша справа. Тут є де розгулятися: затори, перехрестя, ремонтні роботи, ямки, купини та «блондинки». Усі ці перешкоди ми з Царівною подолали легко. У заторах пробиралися через вузькі місця, ямки наче не помічали, а «блондинки» нам заздрили (жарт, звісно).
Загальне враження: машинка жвава, підтягнута й відверто жіноча. Деякі її характеристики поєднуються дивно, і це, мабуть, порадує хіба що дівчат-драйверів. Я теж люблю погоняти й похуліганити під хорошу музику. Але заради такої хвилинної слабкості не стала б викладати ту кругленьку суму, що значиться на ціннику MAZDA2.
Вадим Садиков, «Автоклуб-Казань»
Треба визнати: машину в Інтернеті обговорюють дуже активно, і багато хто вважає її головним конкурентом у класі B. Думаєте, її переважно хвалять? Як би не так. Чимало людей критикує і дизайн, і якість оздоблення, і ціну. Але про погані автомобілі так багато не говорять. Отже, є в ній своя родзинка. Яка? На перший погляд — тільки двигун незвичайного об'єму 1.5, який у класі B майже не зустрічається. Погодьтеся, 103 к.с. при масі 1030 кг вражають. Якщо ставки настільки високі (хтось уже порівнював її з Mercedes C-класу), то й вимоги будемо пред'являти відповідні.
Дуже багато хто лає салон: мовляв, і дешевий, і незручний, і негарний. Справа смаку. М'якого пластику, звісно, тут немає (а де ви його знайдете навіть у класі D?), але явно дешевого я не помітив. Оздоблення простіше, ніж в Opel Corsa, але не більше того. Незважаючи на п'ятидверний кузов, усі зручності дістаються переднім пасажирам. Ззаду помістяться тільки двоє, колінам тісно, підлокітники незручні. Загалом, по місту ззаду ще можна проїхатися, а от на трасу — краще не варто.
Одразу впадає в око, що колеса якісь занадто маленькі. Менеджер Денис підказує: R15. Придивляюся до цифр на шині: 185/55. Оце так! Хоча, якщо розібратися, гума-то низькопрофільна. Соватися на пристойній швидкості в глибокі ями я б не ризикував. У Європі, може, такі шини й хороші, але в нас? Якщо поколдувати над шинним калькулятором, виходить, що вони цілком взаємозамінні з 175/65R14. Профіль там теж нижчий за стандартний, але ось витривалість на наших дорогах буде вищою. Навіщо взагалі на машину ставлять низькопрофільні шини? Причини дві. По-перше, чим менший діаметр колеса в зборі, тим бадьоріше машина розганяється. Для Mazda2 з її 103 конячками це принципово: потрібно вичавити максимум драйву й залишити конкурентів позаду. По-друге, чим більший діаметр диска, тим гостріша керованість. Щоправда, тоді й маса колеса в зборі зростає, а це вже додаткове навантаження на підвіску. Тому висновок такий: не варто економити й краще замовити литі або ковані диски — вони помітно легші за штамповані.
А знаєте, що в цій машині головне? ЛЕГКІСТЬ! Вона невагомо набирає швидкість, легко змінює траєкторію, і навіть тягнутися в міському потоці на ній просто і не втомливо. Звісно, виїхали і за місто, знайшли доріжку з серією поворотів: йде легко, віражі пише ідеально, запас по швидкості відчувається величезний. Як не дивно, але і на трасі вона поводилася бездоганно: тримає курс, обгони «плетущихся» машин проходять швидко і без остраху. За кермом у далекій дорозі — легко, а от на задньому дивані, мабуть, вже не дуже. Порадувало, що на сотні кілометрів на годину тахометр тримає близько 2500 обертів: дуже економно. Ще один момент: 4АКПП у звичайному режимі (є ще «спорт» і «L») налаштована тямуще: після перемикання вгору на 6000 об/хв, стрілка падає до 4000 — саме на пік крутного моменту. Повернувшись у місто, вирішив похуліганити, покатався в рваному ритмі (пасажири з ввічливості терпіли мої різкі старти і гальмування). І що сказати? Мені зайшло. Єдине, до чого є претензія — це 4АКПП, занадто вона задумлива, коли прискорюєшся з малих обертів.
І тут я задумався: а хто ж купить цю недешеву машинку? Навряд чи це буде солідний чоловік. Хіба що як третя (або навіть п'ята) машина в сім'ї, для недільного драйву. Жінку середніх років за кермом теж якось не уявляю, їй драйв точно не потрібен. А от дівчатам такий дизайн, швидше за все, припаде до смаку. Ну і, звісно, молоді хлопці-гонщики будуть брати її із задоволенням.
Альфред Марданов, «Автоклуб-Казань»
Моє перше знайомство з «двійкою» сталося незадовго до тесту. Я просто зайшов у салон і попросив показати мені машину — хотілося побачити її наживо. Стоячи серед інших авто, вона одразу виділялася отруйно-зеленим кольором і своєю зовнішністю. Дизайн, прямо скажемо, на любителя, але не можна не визнати: Mazda впізнається з першого погляду, це вже точно. Закрийте шильдик рукою — і все одно в ній вгадується образ знаменитої «японки». Та взагалі Mazda в останні роки набуває певної харизми завдяки фірмовому стилю, вершиною якого я вважаю дизайн RX-8. Ось і в цій малютці проглядають риси знаменитого родстера. Незважаючи на те, що автомобіль спочатку з малого класу, він не позбавлений «мускулистої» зовнішності. Розкосі фари, що наїжджають на крила, які переходять у штамповані боки з вузькою лінією скління (що нагадують рельєф BMW), а загострене донизу заднє скло додає силуету стрімкості. Коли сідаєш у салон, перше, що чіпляє око — це відверто дешевий пластик.
Це було настільки несподівано, що я навіть остовпів, на секунду усвідомлюючи те, що відбувається. Ще, у спортивному стилі, білий циферблат, який яскраво виділяється і відтягує на себе увагу. У салоні повно круглих елементів, це основна геометрична фігура, навколо якої побудована дизайнерська тема, а от чому поруч зі спідометром примостився прямокутний екранчик — незрозуміло. Скажете, дрібниця? А я заперечив би, що в таких справах дрібниць не буває. Ручка АКПП стоїть на своєрідному постаменті, як у мінівенів. Це скорочує шлях руки до важеля і звільняє місце між сидіннями, куди можна покласти невелику дамську сумочку. Внутрішній простір продуманий добре, за кермом із комфортом влаштується людина зростом вище середнього, і над головою буде достатньо місця. Регулювань сидінь начебто вистачає, а от кермо налаштовується тільки по нахилу, по вильоту — ніяк. Цікаво організований бардачок: окремий бокс для документів формату А4, які можна класти, навіть не відкидаючи кришку. Посидівши на задніх сидіннях, зрозумів, що і там життєвого простору чимало, можна посперечатися навіть з MAZDA3. Це й не дивно, якщо вірити цифрам — так воно і є. Удосталь пововтузившись на сидіннях і поскаржившись на дешевий пластик, уже зібрався йти, і перед самим відходом менеджер сказав ключову фразу: «Зате як вона їздить!!!». Ось і перевіримо на тест-драйві, подумав я. Ось власне і він, тест-драйв. Що сказати? Правий був менеджер. Машина біжить дуже завзято і весело. Все на гідному рівні: і керованість, і динаміка, і гальма, і навіть шумоізоляція, що для цього класу зовсім не властиво. На ходу автомобіль провокує на швидкість і драйв. Застарілий чотириступінчастий автомат має режим блокування передачі, і обганяти на трасі будь-яку фуру можна, не боячись задумливості АКПП. Додатково є спорт-режим, різниці в його роботі я не відчув, мабуть, для цього потрібні вищі швидкості, а от режим «L» дозволяє на старті піти в трійці лідерів, нарівні з потужнішими машинами. Одне бентежить: навіщо така шалена жвавість такому маленькому автомобілю. Щоб лавірувати в міському потоці, можна обійтися і меншою кров'ю. Особисто я б не став переплачувати за такий потужний двигун і обрав би агрегат спокійніший. На жаль, Mazda2 пропонуються тільки з одним мотором, але у двох виконаннях: Energy і Sport. Хоча, з іншого боку, якщо відійти від тези про те, що Mazda2 — жіночий автомобіль (ну їздять же на більш жіночній Grande Punto бородаті мужики), то вимальовується цілком гармонійна картина автомобіля для молодої людини. Характер буде відповідний. Але тут уже буде цікава версія Sport. А щодо пластику: коли ми взяли машину на тест, він уже не здавався таким дешевим, просто це якось пішло на другий план. До того ж виробник запевняє, що пластик виготовлений з екологічно чистих матеріалів, що пояснює повну відсутність будь-яких запахів у салоні нового автомобіля.
(С) «Автоклуб-Казань».
