Коментарі (11)
Колись, на зорі автоіндустрії, майже кожен автомобіль був предметом розкоші та штучним товаром. Вони коштували дорожче за карети і тому були кишені лише обраним. Потім з'явився Генрі Форд, який на власному досвіді показав, що машина — це не іграшка для багатіїв, а робочий інструмент, і посадив усю Америку за кермо. Сьогодні цю філософію розтиражували всі, від Штатів до Китаю, заповнивши ринки бюджетними моделями для найрізноманітніших категорій водіїв. У такій ситуації про представницький шик говорити не доводиться — головне, щоб салон був місткішим, а багажник більшим.
Саме на цьому тлі по-справжньому розкішні автомобілі виділяються особливо яскраво. Власникам таких машин мимоволі доводиться бути першопрохідцями, обкатуючи новомодні технології, які років через десять-двадцять стануть стандартом для всіх. Тому до знайомства з вершиною японського автопрому — флагманським седаном Lexus LS 460, покликаним кинути виклик Mercedes-Benz та іншим грандам, — ми підходили з особливим пієтетом.
Японці вже без малого два десятиліття працюють над люксовим брендом Lexus і досягли на цій ниві немалих успіхів, особливо в технічній частині. Взяти хоча б новий LS460 — це перший у світі легковий автомобіль з 8-діапазонною автоматичною коробкою. Чесно скажу, спочатку я поставився до цього з недовірою: вісім ступенів — це вже перебір, як і 8 мегапікселів у дешевій цифровій камері з посереднім об'єктивом. Гарний рекламний трюк, щоб втерти носа німцям з Mercedes з їхнім семиступінчастим автоматом 7G-Tronic. Насправді ж шести передач, як у BMW та Audi, цілком достатньо. Зайве ускладнення конструкції зазвичай означає лише зростання ціни та зниження надійності. Але японцям якимось дивом вдається перевертати цю логіку з ніг на голову. Lexus LS460 з 380-сильним V8 та багатим оснащенням коштує від 112 700 доларів. Для порівняння: Audi A8 4,2 зі своїми 350 кіньми оцінюється мінімум у 128 374 долари, а BMW 750 і Mercedes S450 — ще дорожче: від 134 500 і 130 450 доларів відповідно. При цьому Lexus, як і належить Toyota, славиться своєю надійністю. Ось і вимальовується парадокс: машина, напхана найскладнішими системами, виявляється і дешевшою, і, за ідеєю, надійнішою за конкурентів. Можливо, це і є японське інженерне диво?
Як би там не було, за дизайном Lexus поки програє європейцям. LS460 бракує виразності та запам'ятовуваного вигляду. У японців чудово вийшов ефектний седан IS 250, а ось флагман виглядає куди скромніше. Класична решітка радіатора, розкосі фари, рівні боковини — оку буквально нема за що зачепитися. Хіба що за патрубки вихлопної системи, інтегровані в задній бампер, і цілісні хромовані рамки вікон — вони зроблені з однієї деталі, тоді як у всіх суперників вони складові. Ось воно, те саме технологічне перевага.
Усередині все куди цікавіше. Одразу привертає погляд стильне кермове колесо, слідом — масивна центральна консоль з великим сенсорним екраном. Щоправда, велика кількість кнопок трохи лякає. Біля селектора розташовані клавіші налаштування амортизаторів і коробки — вони потрібні, і користуєшся ними часто. А ось активацію електронного ручника, керування шторками задніх стекол, регулювання яскравості приладки та інші другорядні функції цілком можна було б сховати в меню дисплея. Та й навколо самого екрана на консолі розсипано безліч дрібних клавіш із сірого пластику, які губляться на тлі такого ж сірого дерева.
Прикро, що нам дісталася версія з мишасто-сірим салоном. У парі зі сріблястим кузовом цей Lexus перетворюється на мрію сірого офісного клерка. Краще б уже був чорний інтер'єр, а від літньої спеки рятувала б вентиляція, яка є і спереду, і ззаду. Про задній же ряд варто поговорити окремо — все-таки перед нами представницький автомобіль, хай і в стандартній, не подовженій версії. Як і очікувалося, простору тут із надлишком, особливо якщо зсунути переднє пасажирське крісло до упору вперед. У відкидному підлокітнику сховані блоки керування кліматом та аудіосистемою для задніх пасажирів. Ще б трохи більше уваги до дрібниць — і Lexus цілком міг би потіснити німців. А так погляд втомлюється від цих бездоганних, але безликих кнопочок і крутилок. Схоже, дизайнер не ламав голову над їхньою красою — просто інженер із лінійкою взяв стандартні клавіші від інших моделей Toyota і розставив їх по місцях. Навіщо винаходити велосипед, та й собівартість нижча — уніфікація ж!
Але годі ніжитися на задньому дивані — машина ж засіб пересування, а не предмет розкоші, отже, пора сідати за кермо. І ось у русі Lexus просто чудовий. Здається, ніби в седана взагалі немає маси, і він розганяється за помахом вітру. Спочатку кермо здається надто легким, але реактивне зусилля точно передає характер LS460. Керування легке та невимушене: водієві достатньо задати напрямок, а далі машина сама все зробить. Вона навіть уміє трохи підрулювати в повороті, не даючи колесам зірватися в ковзання, — немов досвідчений гонщик, що шукає ідеальну траєкторію.
Восьмиступінчастий «автомат» працює бездоганно. Але річ зовсім не в кількості передач — просто гідротрансформатор перемикається настільки плавно, що водій взагалі не помічає зміни ступенів. Навіть при різкому розгоні перемикання непомітні, і вгадати, яка передача зараз увімкнена, просто неможливо. На машині з чотириступінчастою коробкою водій завжди знає, на якій передачі їде, а тут це недосяжно. Та й навіщо? Натиснув на газ — і за секунду машина вже летить, причому без виття мотора та ривків, а абсолютно безшумно. Це схоже на порив вітру або швидкісний поїзд, де динаміка відчувається лише за деревами, що миготять за вікном. Якщо хочеться гострішої реакції, можна ввімкнути спортивний режим «автомата» або перейти на ручне перемикання, щоправда, тоді надто часто доведеться смикати селектор. Розігнатися на Lexus за 200 км/год — простіше простого, і при цьому машина, здається, навіть не помітить навантаження.
Підвіска в седана теж чудова. Активні амортизатори пропонують три режими: Comfort, Auto і Sport. Мені, як водієві, більше до вподоби Sport — крени мінімальні, а легкі поштовхи від дорожніх стиків лише нагадують про те, що їдеш асфальтом. У режимі Comfort з'являється помітна розкачка, яка може захитати пасажирів. Тож оптимальним для всіх буде Auto — саме на нього й розраховував похмурий японський геній. Шкода лише, що підвіска не пневматична і не вміє змінювати кліренс, на відміну від Mercedes та Audi.
Розлучатися з Lexus було по-справжньому сумно. Він настільки комп'ютеризований, що за рівнем інтелекту, здається, впритул наблизився до людини. Йому б ще трішечки душі — і він би ожив.
Але найголовніше — мені вдалося розгадати секрет цього інженерного дива: чому Lexus не поступається німцям у характеристиках, але коштує дешевше. Усе геніальне просто — японці скоротили штат дизайнерів до мінімуму і трохи підняли зарплату технологам. Ось і весь секрет. На виході вийшов чудовий сріблястий автомобіль. Він напевно припаде до смаку людині, яка обожнює гаджети та кнопочки, але при цьому рахує гроші й не готовий переплачувати за показну солідність. Зі своїм головним завданням — перевозити важливих пасажирів із максимальним комфортом — Lexus LS справляється чудово і на додачу дарує задоволення водієві. Тож усі задоволені — Happy End.
Текст: Леонід Павлов.