Це еко чи его? Докопуємося до суті Lexus LS 600h L

Автопром кинувся в бік гібридизації, і колись «чиста ідея» перетворилася на потужний маркетинговий хід. Про екологію з економністю, схоже, всі забули — тепер на кону імідж. Саме так на світ з'явився новий Lexus LS 600h. Якщо не вникати в технічне підґрунтя «600-го», з усіх боків це просто чудова машина! Японський «шостий сотні» вже цілком може стати в один ряд зі старими добрими німцями, і ціна його наблизилася до тих конкурентів, що раніше були значно дорожчими. Але що буде, якщо копнути глибше? Якщо замислитися по-справжньому і не на хвилину? Я замислився. Перше, що впадає в око і що варто зафіксувати: четверте покоління LS — це важлива віха в історії моделі. Попередні версії були непогані, якісні та комфортні, але все ж страждали вторинністю. Повноцінними суперниками німецької трійки вони стали хіба що в недосвідчених американців. Старшим LS бракувало родзинки, стилю, харизми та історії. А у вищому автомобільному товаристві традиції цінуються понад усе — без них на головні ролі не претендують. Головна ж японська традиція — це розвиток ідеї Сакичі Тойоди, яку можна сформулювати як «Прагнення до досконалості в усьому». Навіть те, що й так добре, має ставати ще кращим… І ось я вже сиджу в білому шкіряному салоні, розглядаючи деталі. Саме дрібниці видають справжній клас автомобіля. Мене коробить розмаїття шрифтів на панелі та приладці, сріблястий пластик консолі та убогі електронні годиннички (знову вони!). Так, у LS 600h шкіра найвищої якості, найбагатше оснащення та алькантара на стелі — як у конкурентів. Але все одно бракує стилю, того самого дизайнерського пілотажу. Інструменти чудові, музиканти талановиті, а мелодія не та. Це поки що не Audi і не Mercedes-Benz. Але вже близько. Ще пару поколінь — і буде. Програючи в стилі, Lexus бере якістю. Тут усе на найвищому рівні. Ідеальні шви, мінімальні зазори (над цим спеціально працювали при створенні машини). Сидіння м'які, обволікаючі, ніжно фіксують. Приємно! Клавіші керування розбиті на групи та мають різний відгук. Найтугіші — ті, що відповідають за безпеку. Шухлядки та порожнини відкриваються з однаковою швидкістю завдяки хитрим налаштуванням мікроліфтів. Ззаду — крісло з висувною підставкою для ніг, столик, три види масажу, які можна ввімкнути одночасно. Шторки, доводчики, холодильники… А ще є кумедна можливість натиснути кнопку і скласти крісло переднього пасажира, потішившись над тим, хто там сидить. Окремо варто сказати про шумо- та віброізоляцію — вона вища за всякі похвали! Якість тут справді прагне до ідеалу. Суцільні плюси, причепитися майже нема до чого. Хіба що до дрібних, але важливих деталей. Але… нещодавно мені довелося покататися на звичайному Lexus LS 460 L — без жодних гібридних примочок. І, пересівши на LS 600h, я, звісно, порівнював їх. Гібрид помітно дорожчий за бензиновий LS 460 L. Він важчий, у нього маленький багажник. І, як не дивно, гірші розгін і керованість. Але чому? Це ж топ-модель! Вона має бути найкращою в усьому! А в чому вона реально краща? У «600-го» лише дві… ні, півтори відчутні переваги перед негібридом. Повний привід та економія палива. Перше вагоме, а «половинка» що? У вигляді економії? Я насилу уявляю покупця автомобіля майже за 200 тисяч доларів, який шукатиме в буклеті графу «витрата палива». То за що ж переплачувати? Усе просто. Гроші віддають за імідж! За блакитну емблему на решітці радіатора, написи hybrid на порогах, фари зі світлодіодами і, звісно, за маленьку літеру h на кришці багажника. Так, мало не забув! Частина грошей окупиться безшумними стартами з місця, які дарують відчуття винятковості та спочатку забавляють. Але правда життя така: за сукупністю споживчих якостей звичайний бензиновий LS 460 L нічим не гірший, а в деяких аспектах навіть кращий за старшого брата. Приїхали… Що, навіть електромотор зі своєю миттєвою тягою (з 0 об/хв) не дасть плавнішого старту? Я не помітив особливої різниці між машинами — ні за кермом, ні пасажиром. Усюди і завжди — пароплавний рівень комфорту. Хіба трансмісія з двоступеневим редуктором не робить прискорення плавнішими? Робить, але й 8-ступеневий «автомат» у 460-му — не із сусідської Короли. При цьому бензиновий LS легко обставить «старшого» при старті з місця (5,7 проти 6,3 секунди). І лише в еластичності програє, та й то у випадку, якщо в опонента повністю заряджені батареї: з 80 до 120 км/год гібрид прискорюється за 4,3 секунди, що на 0,4 швидше за бензинову версію. Так, електромотор збагачує тягу в усьому діапазоні обертів. Але хто, хто спитає в мене про еластичність цього мотора? Усіх цікавить розгін з місця! Двигуни в цих машин практично однакові. У «600-го» той самий V8, але зі збільшеним робочим об'ємом з 4,6 до 5 літрів. Потужність зросла на 14 к.с. А як інакше тягати в багажнику пласти нікель-металгідридних батарей, які майже вдвічі скоротили корисний простір «комірчини»?! Щоб заряджати це господарство енергією, яку потім охоче «з'їсть» електромотор. І економити ці горезвісні, нікому не потрібні три-п'ять літрів бензину на «сотню». До речі, у нас витрата палива за бортовим комп'ютером становила 18 літрів у міському циклі. А найкращий зафіксований до нас результат — 16 л. Хоча, звісно, уся ця гібридна атрибутика тішить. Я не заводжу автомобіль, а вмикаю його. Рушаю з місця в беззвучній і від цього ефектній тиші… І їду, як усередині рекламного ролика. Але тиша буде недовгою — на електротязі можна хіба що котитися на «пробковій» швидкості, поки не сядуть батарейки. Якщо потрібне більш-менш інтенсивне прискорення, Lexus тут же звернеться по допомогу до 8-циліндрового генератора звуку, вихлопних газів та енергії для підзарядки акумуляторів. Сумарна потужність моторів становить 445 к.с., оскільки електродвигун ніколи повністю не витрачає свій потенціал — він лише помічник. У Lexus традиційно вважали, що така кількість «коней» досягається в середньому 6-літровим двигуном. Звідси й індекс — «600». Мотор п'ятилітровий, а лімузин «шостим сотням» став! Чому ж тоді автори не захотіли подолати і цей магічний рубіж? Хто заважав їм зробити перший у світі «сьомий сотні»?