Рудий. Land Rover Freelander у пісках Марокко

— Ти його як слід пожени: схоже, на бездоріжжі він гарний, — напучував мене наш експерт Олег Растегаєв. Сам Олег ще влітку встиг познайомитися з новим Land Rover Freelander. Щоправда, за кермо тоді не пустили — дали лише подивитися на показові виступи заводських водіїв (див. АР №13—14, 2006).

А в мене тепер усі козирі на руках: сам Freelander (у двох варіантах — з дизелем і бензиновим агрегатом) і різноманітні марокканські дороги — асфальт, гравій, пісок... Можна випробувати всі налаштування «позашляхової» системи Terrain Response, якою новий Freelander оснастили за прикладом Discovery. Не вдалося покататися тільки по снігу — це ж Африка, а до снігів Кіліманджаро далеко. Та й вони, кажуть, уже розтанули.

Головний транспорт у Марокко — віслючки. Вони виконують роль і вантажівок, і особистих автомобілів, а заправка проста — мішок з кормом вішають прямо на морду. Те саме з кіньми. З машин найчастіше зустрічаються таксі — «сто двадцять треті» Мерседеси та універсали Peugeot 504. Усі пофарбовані в синій колір, у всіх білі дахи і всі переповнені пасажирами понад усяку міру. На такому тлі навіть скромні Dacia Logan виглядають розкішно. А тут я на яскраво-рудому Фрілендері...

Але мене б помітили і в розпещеній Москві! Маленький Land Rover виглядає чудово — мужній, цілеспрямований, а в деталях відсилає до Range Rover Sport: бічне скління, задні ліхтарі, стільникові решітки на передніх крилах. Ходила навіть чутка про можливий ребрендинг: мовляв, Фрілендер називатимуть Range Rover, а не Land Rover. Але в Марокко це спростували: мовляв, йдеться про надто різні автомобілі.

Інтер'єр загалом виглядає добротно, але в дрібницях (фарбовані обідки приладів, пластикове «дерево») — не дуже	Крісла зручні, діапазони регулювань широкі, а кермо тепер налаштовується і по висоті, і по вильоту	Ззаду стало просторіше — додалося місця для ніг і над головою

Щоб у цьому переконатися, достатньо зазирнути в салон: вони справді різні! Обідки приладів не хромовані, а покриті «сріблянкою», дерево — зовсім і не дерево, а пластик… Ні, це не Range Rover.

Двигун запускається кнопкою. Натиснув — і у відповідь затишне муркотіння новітнього 160-сильного турбодизеля 2.2 TD4, створеного спільно Ford і Peugeot. Поки всі дизельні Фрілендери — тільки з шестиступінчастою «механікою», а «автомат» Aisin Warner з'явиться навесні. Таким самим «автоматом» оснащуються і бензинові машини. Механічних коробок на них тепер взагалі не буде.

А дизель… Дивно, але навіть на пустельному шосе я жодного разу не дістався до шостої передачі — замало тяги. На піщаній трасі й зовсім заглух. Звісно, якби я все робив, як велів інструктор, то нічого б не сталося: перед підйомом — газ, на вершині — скидання, на спуску — гальмування двигуном... Але я загаявся, мотор втратив оберти і заглух. Причому заглух якось одразу, без попередження — так перегорають лампочки. «Тяговий» діапазон дизеля надто вузький, а ще мені завадила туга, неінформативна педаль газу.

Пеняю на дзеркало?

Систему Terrain Response я, природно, перевів у режим Sand («пісок»), що допускає пробуксовку коліс. Хоча пізніше переконався, що і в «стандартному» режимі (General Driving), але при вимкненій системі стабілізації Freelander їде по піску анітрохи не гірше. А грузне, коли Terrain Response працює в «слизькому» режимі (трава/гравій/сніг): електроніка зовсім не дає колесам буксувати, постійно їх пригальмовуючи.

Система Terrain Response в основному керує «строгістю» системи стабілізації і має чотири режими — General Driving (асфальт), Grass/Gravel/Snow («трава/гравій/сніг»), Mud and Ruts («грязь і колія») та Sand («пісок»)	Режими системи Terrain Response відображаються на дисплеї панелі приладів	Аудіосистема — з лінійним входом

У звичайних умовах Freelander — практично передньопривідний: керована електронікою муфта Haldex (вона прийшла на зміну віскомуфті) передає на задні колеса не більше п'яти відсотків крутного моменту. Але при пробуксовці передніх коліс пакет фрикціонів стискається аж до повного блокування. Це ж відбувається і при старті з місця.

Підвіска видалася короткохідною — на піщаних ділянках вона то й діло «замикалася» на відбій, зате на гравії порадувала і енергоємністю, і плавністю ходу: швидкість під сотню, пил стовпом, а Freelander лише шльопає шинами та розкидає каміння.

Виходжу з чергового віражу — і очам не вірю: диво з див! З розлогого дерева, немов стиглі фрукти, посипалися... баранці! Виявляється, в умовах жорсткого дефіциту трав'янистої рослинності ці вайлаки набули навичок мавп. Лавірую між баранами і швиденько змотуюся — пастух був у люті! Хоча я не збив жодного барана.

Керованість? У цьому сенсі Freelander, мабуть, ближчий до повнорозмірних позашляховиків, аніж до «легкових» кросоверів. З одного боку, реакції досить гострі (2,6 оберти керма від упору до упору), але автомобіль починає кренитися помітно раніше, ніж повертати. Та й кермо пустувате. У підсумку у віражі заїжджаєш «на дотик».

Підвіска хоч і короткохідна, але володіє завидною енергоємністю	Рядова «шістка» Volvo (3,2 л, 233 к.с.) розташовується поперечно	Турбодизель, спільно розроблений концернами Ford і PSA, насторожив вузьким робочим діапазоном

Творці Фрілендера мене вислухали і все списали на «передсерійність» автомобілів:

— Подивіться, на оранжевих машинах навіть бампери відрізняються за кольором від кузова: їх фарбували «на коліні». Про низьку інформативність рульового керування ми знаємо, але на серійних машинах будуть інші кути встановлення передніх коліс, і зворотний зв'язок стане кращим.

Може, і вони пеняють на дзеркало? А ще обіцяли посилити звукоізоляцію задньої частини (на мою думку, і зараз усе гаразд), винищити салонних «цвіркунів» і припинити збої в електриці. Оце похвально, а то на нашій машині скрипіла стельова панель і «глючив» паливомір: на перший же підйом у гору пішло півбака солярки! Ризикуючи знову заглухнути, але цього разу через брак палива, беремо ще одну висоту. Ризик — благородна справа: бак знову наповнився соляркою.

Головна зміна в трансмісії: керована електронікою муфта Haldex у приводі задніх коліс змінила віскомуфту. Ні понижувальної передачі, ні міжколісних блокувань немає

Муфта Haldex. Пакет фрикціонів стискається від найменшого розузгодження швидкостей ведучого (1) і веденого (2) валів. Обертання кулачкових шайб (3) призводить до зворотно-поступального руху поршнів (4), які нагнітають масло у виконавчий циліндр з поршнем (5) — і стискають пакет фрикціонів (6). Величина моменту, що підводиться до задніх коліс, гнучко регулюється за допомогою електромагнітного клапана (7), який за командою комп'ютера стравлює тиск

Бензиновий Freelander з рядовою вольвівською «шісткою» (3,2 л, 233 к.с.) справив приємніше враження — і на піску, і на асфальті. І хай крутний момент тут менший (317 Нм проти 400 Нм у дизеля), керуватися з бензиновою машиною простіше: ширший робочий діапазон мотора.

Коробка-«автомат» на шість ступенів у режимі «драйв» реагує з помітною паузою, але якщо перейти на ручне перемикання, динаміка стає зовсім іншою — можна їхати досить жваво. Щоправда, доводиться постійно пригальмовувати перед селами: дорогами розгулюють віслючки та конячки, то й діло трапляються мотоциклісти. При цьому жодних покажчиків про те, що попереду населений пункт, немає. Будинки тут виглядають незвично: спочатку думаєш, що це руїни середньовічної фортеці, а придивившись, розумієш — житло. Дах із брезенту, двері — звичайне покривало. Навколо бідність. Зате місцеві жителі неймовірно привітні! Ділишся з ними сухим пайком — і відчуваєш, як міцніє непорушна дружба між Росією та Марокко. Люди прямо-таки просяться в кадр…

Новий Freelander помітно підріс: довжина збільшилася на 5 см, висота — на 3 см, а ширина — на цілих 11 см. Як і Toyota RAV4, він попрощався з тридверним варіантом, який раніше виглядав досить легковажно. Щоправда, самі розробники Фрілендера вважають своїми суперниками зовсім не RAV4, а машини зовсім іншого рівня: BMW X3, Lexus RX 350, Nissan Murano. Ціни відповідні — від $37500 за початкову дизельну версію з механічною коробкою до $55900 за топову бензинову з «автоматом». Але якщо згадати, що Freelander — мабуть, найпрохідніший з усіх кросоверів, а ім'я Land Rover досі викликає повагу, то чому б і ні? Машина гарна, з благородною зовнішністю. Головне, щоб інженери стримали слово і позбавили її від колишніх «дитячих хвороб». Щойно це станеться — можна чекати автомобіль в Україні. За чутками, до лютого якраз встигнуть.