Два конверти із запрошеннями на тести прийшли до нашої редакції практично в один день. В одному пропонувалося покататися трасами класичного ралі, в іншому — взяти участь у ралі-рейді. І обидва були від «АвтоВАЗу».
Редактор вручив мені запрошення з таким виглядом, ніби видає премію за квартал: «Це якраз по твоїй частині!» Не дочекавшись від мене бурхливого захоплення, додав: «Ти ж у нас редактор спортивного відділу, ось тобі й тема».
Коли я почав вивчати умови, усе було як у ворожінні — то чи так, то чи ні. Захід називався «ралі-рейд». Ну, припустимо, тема моя. «Маршрут — Астана, потім Алма-Ата». Нібито «автопробіг бездоріжжям», але до чого тут спорт? «Із включенням спецділянок»… Ось це вже цікавіше. «Спортивний автомобіль — серійна Lada Kalina універсал». Ні, на спорт це зовсім не схоже. І лише участь легендарного гонщика Олександра Ніконенка переконала мене в тому, що все це має відношення до автоспорту.
Переліт із Москви до Астани, короткий інструктаж, ділимося на екіпажі — і в дорогу. Попереду 1200 кілометрів, і на такій дистанції важливі не лише добрі стосунки в екіпажі, а й елементарна зручність. Перше, що впадає в око. З нами в машині їхали мій старий знайомий Гриша Голишев із «Автоспорту» та головний конструктор проєкту Василь Батіщев. Обидва не маленького зросту, але на задньому сидінні їм було цілком зручно. Усі наші речі, включно з коробкою із сухим пайком, спокійно вмістилися в багажник, хоча він і невеликий — лише 350 літрів. Зате якщо скласти задні сидіння, об’єм зростає ще на 300 літрів. Коли я завантажив поклажу, довелося двічі ляснути дверима, щоб вона зачинилася (поки машина не брудна, це не страшно). Василь подивився на мене з докором, знову відчинив багажник і одним точним рухом, як мангуст, що кидається на кобру, зачинив його. Я спробував повторити цей трюк, але в мене не вийшло. Гаразд, за пару днів навчуся…
Сідати й виходити зручно завдяки широким прорізам і великому куту відчинення дверей. За кермом теж комфортно: рульова колонка та сидіння мають достатні діапазони регулювань, а рукоятки регулювання сидінь тепер розташовані з внутрішнього боку. Перший день ралі-рейду був завдовжки понад 700 км, тому я особливо уважно поставився до кліматичної системи: у Казахстані вдень і ввечері температура сильно відрізняється. Забігаючи наперед, скажу, що жодних претензій до неї не виникло: датчик температури в салоні досить точно тримає заданий режим, а заслінки опалювача керуються електрично. Варто додати, що нам дали машини в комплектації «люкс»: клімат-контроль, дві подушки безпеки, електросклопідйомники на всіх дверях, електрорегулювання та обігрів дзеркал, ABS, протитуманки, підігрів передніх сидінь…
Роботу АБС я перевірив ще в Астані: про великі штрафи в Казахстані попереджали в дорожній книзі. Там був пункт про заборону проїзду на жовтий сигнал світлофора, тож довелося терміново «випробувати» гальма. Ні в мене, ні в місцевого гаїшника, який спостерігав за цим «тестом», претензій не виникло. До речі, усі універсали, незалежно від комплектації, мають 14-дюймові колеса та такі самі гальмівні диски.
Краєвиди за вікном точно відповідали цифрам із довідника. Населення столиці — трохи більше 600 тисяч, і Астана зараз активно забудовується. В архітектурі європейський стиль чудово поєднується з національним колоритом. Але ось передмістя закінчується, і пряма дорога йде в безкрайній степ. Мої очікування бездоріжжя не справдилися: покриття дуже пристойне. А можливості машини явно більші, ніж дозволені тут швидкості. Гаразд, штрафи зачекають… Машина впевнено тримає дорогу, кермо легке під час паркування, а на швидкості стає пружним — до електропідсилювача питань немає. Сподобалася й підвіска: на нерівностях поводиться добре, крени в поворотах невеликі. «Підвіска — це, мабуть, єдине, що відрізняє сімнадцяту модель від попередніх, — каже Василь Батіщев. — Універсал важчий за седан і хетчбек на 30 кг, тому ми поставили жорсткіші пружини в передній підвісці».
Щойно від’їхали від столиці, як я згадав ще пару цифр: площа Казахстану — 2 724 900 квадратних кілометрів, а щільність населення — 5,5 людини на кілометр (прямо як у казці про Країну невивчених уроків). За спиною залишилася Караганда з її трубами металургійного комбінату — останній великий населений пункт. Шосе перетворюється на фарватер у пустельному степовому океані, і через відсутність орієнтирів відчуття швидкості швидко притуплюється. Рідкісні отари овець і корів майже як міраж: навколо ні житла, ні води. За командами штурманів і GPS-навігаторів збираємося на обов’язкові спецділянки і знову вирушаємо в нескінченну дорогу. І оскільки оку нема за що зачепитися, мимоволі поринаєш у внутрішній світ, обмежений салоном. Гармонію порушують порипування пластику на панелі приладів і вібрація важеля перемикання передач. В іншій ситуації я б довго розмірковував про причини, але безглуздо не спитати головного конструктора, який сидить поруч. «Помітив правильно, але скоро ці недоліки зникнуть, — пояснює Батіщев. — По-перше, майже готова програма зі зниження внутрішнього шуму. По-друге, ми модернізуємо привід, через який виникає вібрація. Для цього використовуємо тильгер — елемент із додатковою масою, який змінює частоту вібрації». Усе зрозуміло: проблема відома, і вона вирішується.
Іноді на узбіччях трапляються творіння людських рук — статуї тварин, що стали символами степу: орел, кінь, що скаче… А ще обеліски з вінками. Схоже, на цій майже порожній дорозі водії просто засинають. І знову скульптурна композиція. Жінка… Гола… І навіть без весла… Невже й я засинаю? Ні, напарник теж бачив цей шедевр малих архітектурних форм.
Позаду майже 700 кілометрів, і GPS показує, що перший день закінчується — ми їдемо вздовж озера Балхаш. Організатори тут постаралися на славу, зробивши справжній ралі-рейдовий бівуак. Щоправда, замість звичних наметів і шатра кулінара Жоржа Груана на нас чекали справжні кочові юрти та страви національної кухні. Де ще покуштуєш справжній кумис і верблюже молоко? А нічне небо Казахстану було просто приголомшливим — такої кількості зірок я не бачив ніколи!
Уранці — сніданок, фотосесія на березі озера, і знову в путь. Степ змінюється напівпустелею, якою вітер ганяє перекотиполе. Тваринний світ цього поясу з гордістю представляє стадо верблюдів. «Другий день разом, а серйозної критики я так і не почув», — скаржиться Батіщев. Ну, ми не підведемо! Ось, наприклад, передні бічні стекла не опускаються до кінця. І чи потрібен звуковий сигнал під час увімкнення задньої передачі? «Стекла — це через їхні великі розміри, так зроблено для кращої оглядовості, — терпляче пояснює Василь. — А звукова сигналізація, на мою думку, не зайва. До речі, тут звуком дублюються й показання приладів в екстрених випадках — наприклад, при підвищенні температури охолоджувальної рідини».
Фінальні спецділянки включали гонку по висохлому озеру та навігаційні вправи, а за вікнами знову змінювався пейзаж — уздовж траси з’явилася зелень. Ми наближаємося до Алма-Ати, де закінчується ралі-рейд. Усі 12 машин пройшли маршрут без жодної поломки. У готелі на нас чекають душ і вечеря, а організаторам потрібно підготувати автомобілі до наступного етапу. Уже завтра друга група журналістів вирушить маршрутом Алма-Ата — Астана завдовжки 1200 кілометрів. Про мотори Головний конструктор проєкту Василь Батіщев: — У комплектації передбачено два двигуни: 16-клапанний на 1,4 літра та 8-клапанний на 1,6 літра. Напевно запитають про конструкцію другого: зараз ми ставимо 1600-кубовий 16-клапанний агрегат на Priora. Це пояснюється тим, що заводські потужності з випуску таких моторів обмежені. При цьому є плани модернізувати 8-клапанний двигун, і його показники обіцяють бути кращими, ніж у 16-клапанного об’ємом 1,4 літра.
Керування
Із цим пунктом рейтингу складнощів не виникло. Поведінка машини і на трасі, і на ґрунтовці залишила приємне враження.
Салон
Тут теж усе влаштовує. Інтер’єр виглядає цілісно, органи керування розташовані зручно.
Комфорт
Мабуть, неприємні відчуття викликали лише вібрація важеля КПП і скрип пластику.
Безпека
На тестах — чесні «три зірки». Відповідність чинним нормам пасивної безпеки ЄЕК ООН.
Ціна
Адекватна: від 240809 до 290700 рублів за максимальну комплектацію.
Переваги та недоліки
+ Добре проявляє себе і в місті, і на заміських дорогах. Підходить для перевезення довгомірних вантажів.
- Потрібні доопрацювання для підвищення комфорту, особливо в далеких поїздках.
Технічні характеристики
Марка і модель - Lada Kalina універсал
Габарити - 4040x1700x1500 мм
Двигун - бензиновий, 1400см3, 90 к.с./5250 хв-1
Трансмісія - механічна, 5-ступінчаста
Динаміка - 165 км/год; 12,2 с до 100 км/год
Конкуренти - Із кузовом універсал, мабуть, і немає...
Наша думка
Головний плюс універсала LADA Kalina — співвідношення «ціна–якість». Саме тому ми не знайшли аналогів із кузовом універсал у цьому ціновому сегменті. На всьому 1200-кілометровому маршруті не виникло жодного дискомфорту ні за кермом, ні на пасажирському сидінні.
© 5 колесо