Kia Cerato. Вдале перевтілення.

Kia Cerato. Вдале перевтілення

Ще буквально вчора корейці не могли на рівних конкурувати з уславленими японськими та європейськими брендами. Їхні машини коштували дешевше, але трохи не дотягували в плані елегантності, амбітності, якості збірки і, звісно, статусності. А саме престижність особистого транспорту така важлива для європейських та російських покупців. На щастя, корейські інженери зуміли усунути більшість недоліків, і тепер пропонують нам продукт не лише якісніший, а й помітно респектабельніший. Згадаймо хоча б Hyundai i30 та Kia Cee'd – їхні вражаючі продажі в Європі наочно доводять, що обидві марки зуміли створити цілком конкурентоспроможний за європейськими мірками товар. Саме «товар», в однині. Адже Kia, що перебуває в підпорядкуванні у Hyundai, отримала почесну, але не надто вдячну місію «першопрохідця». Саме на моделях цієї марки обкатуються всі технічні інновації концерну, і лише після успішних випробувань вони перекочовують на автомобілі Hyundai. Тому спочатку на ринку з'явився Cee'd, і лише потім i30. І це не поодинокий випадок. Кілька років тому схожа історія трапилася з парою Cerato-Elantra: все, що випробували на першій, потім впровадили на другій. Але Cerato аж ніяк не була «сирим» автомобілем, радше навпаки... Втім, про все по порядку.

Екстер'єр моделі, що вийшла майже три роки тому, не претендував на оригінальність, а сьогодні Cerato й поготів не назвеш трендсеттером. З іншого боку, і тоді, і зараз її зовнішність не виглядає зухвалою чи дивною. Дизайн ніколи не був ковзанкою Kia – компанія зазвичай користувалася чужими рішеннями. Створюючи Cerato, корейці знову пішли второваною доріжкою, зібравши «з миру по нитці», і це пішло автомобілю на користь. Щоправда, все сказане стосується лише окремих елементів, а загалом машина вийшла дуже схожою на свого найближчого родича та конкурента Hyundai Elantra (звісно, попереднього покоління). Як ви вже здогадалися, Elantra послужила донором і для технічної начинки: платформи у цих автомобілів абсолютно однакові.

І все ж язик не повертається назвати Kia Cerato простачком. Так, вона не така свіжа і стильна, як, скажімо, Chevrolet Lacetti – плід італо-корейсько-американської співпраці. Зате Cerato цілком симпатична, привертає увагу публіки і обзавелася хай не величезною, але гідною армією шанувальників. І це не дивно: у «корейця» є чимало реальних переваг, головна з яких – просторий салон. До представницького рівня Cerato, звісно, далеко (позначаються клас і скромні габарити седана), однак вільного простору для водія та трьох пасажирів тут із надлишком. При своєму двометровому зрості автор цих рядків без труда влаштувався і за кермом, і на задньому дивані. Звісно, за таких габаритів «сам за собою» в С-класі не сядеш, але якщо спереду будуть люди звичайної комплекції, ззаду спокійно розміститься пара баскетболістів – висота стелі дозволяє.

Що стосується безпосередньо робочого місця, тут усе до непристойності просто. Жодних надмірностей, регулювання стандартні: кермо рухається лише по висоті, а крісло – вперед-назад. З оснащення в базовій версії, що дісталася нам на тест, були лише кондиціонер, пара передніх склопідйомників, імобілайзер, аудіопідготовка, дві подушки безпеки та ABS з EBD. Сучасному водієві такого набору, м'яко кажучи, замало. За бажання можна зазирнути в доволі багатий прайс-лист і обрати комплектацію серйознішу – з бортовим комп'ютером, задніми склопідйомниками, електроприводом та обігрівом дзеркал, підігрівом сидінь, фірмовою магнітолою і навіть «автоматом». За більшу суму запропонують клімат-контроль, бічні подушки, шкіру та пару електронних асистентів – BAS (допомога при екстреному гальмуванні) та TCS (стабілізація). Але базова версія зараз коштує цілком прийнятних 466 116 рублів, і це змушує замислитися, чи варто «розоряти» власний гаманець. Словом, невибагливому водієві вистачить і стандартного набору, а вимогливіший покупець, найімовірніше, одразу зверне погляд на марку престижнішу.

Продовжуючи розмову про салон, не можна не відзначити якість збірки. Перше, що впадає в око, – масивна двоколірна передня панель. Такого ходу очікуєш від бізнес-класу, але аж ніяк не від бюджетного «азіата». І хоча матеріал панелі, звісно, не вищої категорії, виглядає все цілком презентабельно. Те саме стосується й інших деталей інтер'єру: простенько, але зі смаком. І, що особливо приємно, все зібрано та підігнано практично ідеально – принаймні, за час тесту жодних скрипів у салоні чутно не було.

Однак не обійшлося і без ложки дьогтю, до того ж доволі вагомої. Якщо до збірки претензій немає, то до практичності інтер'єру питання виникають серйозні. Цілком незрозуміла любов корейців (як і інших азійських виробників) до світлих тонів: майже білий килим на підлозі, кремова тканина сидінь, бежеві пластикові панелі... Виглядає непогано, навіть із претензією на розкіш. Але враховуючи російські реалії – вічні калюжі та липкий бруд восени, майже чорний, щедро приправлений реагентами сніг узимку – стає зрозуміло, що вже за пару місяців салон потребуватиме як мінімум генерального прибирання, а то й хімчистки. А для бюджетної моделі С-класу це радше мінус, ніж плюс.

Ми вже згадували, що Cerato побудована на платформі старої Elantra, тож технічно обидві машини спочатку були дуже близькі: однакові підвіски (спереду McPherson, ззаду багатоважільна), ідентичні трансмісії (5-ступінчаста механіка та 4-ступінчастий автомат), ті самі двигуни. До наших днів, щоправда, дожив лише один із моторів, та й той серйозно модернізували. Після нещодавнього рестайлінгу Cerato отримала новий базовий агрегат. Бензинова «четвірка» об'ємом 1,6 л, що прийшла на зміну колишньому 105-сильному мотору, видає цілком пристойні за нинішніми мірками 122 к.с. та 157 Нм крутного моменту. Трансмісії залишилися колишніми, але російські покупці досі сподіваються, що в найближчому майбутньому, окрім 2-літрового двигуна, з'являться і дуже непоганий турбодизель.

Наш «піддослідний», утім, був укомплектований демократично: під капотом 1,6-літровий 16-клапанний мотор у парі з механікою. Ходові якості такого автомобіля цілком типові: жвавий старт, рівний розгін, гідна динаміка... Коробка перемикається легко та чітко. У місті одразу відчуваєш переваги «розтягнутої» третьої передачі, але захоплюватися не варто: унизу мотору бракує потужності, а вгорі – тяги. Крім того, після 3000 обертів, як і в дорестайлінгової версії, дає про себе знати недостатня шумоізоляція моторного відсіку: враховуючи неприємне «звучання» агрегату, непідготовлений пасажир може зазнати справжнього потрясіння. До речі, корейським фахівцям варто було б попрацювати і над шумоізоляцією колісних арок.

А ось підвіска, навпаки, залишила дуже приємні враження. Помірно жорстка, вона без проблем справляється і з дрібними, і з великими нерівностями, не дошкуляючи водієві зносами чи розгойдуванням, як деякі однокласники. Рульовому управлінню, звісно, не завадила б жорсткість. Але Cerato – автомобіль спочатку міський, розрахований на тісні вулиці, затори та невисокі швидкості, тож легке кермо тут радше плюс. Тим більше що дорогу седан тримає впевнено, миттєво та чітко реагуючи навіть на невеликий поворот керма.

Не можна не відзначити і відмінну роботу гальм. Тут інженери Kia спрацювали на п'ять із плюсом. І, можливо, навіть перестаралися: уже при легкому натисканні на педаль машина буквально «встає стовпом», тож з незвички можна запросто «клюнути» носом у кермо. А це задоволення не з приємних. Але загалом автомобіль залишає приємне враження. Cerato завжди була і залишається відносно помірною машиною, за яку просять відносно помірні гроші. У ній немає явних переваг, але немає і явних недоліків. Хтось скаже – «ні риба, ні м'ясо». А хтось назве це «золотою серединою»…

Технічні характеристики:

Джерело – AUTOMANIA.RU