Hyundai i30
НАДХНЕННЯ
Двигун - 1.6 л CVVT
Макс. потужність -
122 к.с./6200 об.
Макс. крут. момент - 154Нм/4200 об.
Макс. швидкість (км/год) - 188
Розгін 0-100 км/год - 12,1
Витрата палива:
місто - 9,0
траса - 5,7
змішаний - 6,9
4-АКПП
привід передній, передня підвіска незалежна McPherson, задня незалежна багатоважільна зі стабілізатором поперечної стійкості
Спорядж. маса - 1214 кг
Довжина - 4245 мм
Ширина - 1775 мм
Висота - 1480 мм
Кліренс - 150 мм
Шини 205/55R16
Ціна$ 22 745 (181 953 грн)
Комплектація:
Комфорт: 6 подушок безпеки, ABS+EBD, імобілайзер, 4 ел.ст.підйомники, сигналізація, клімат-контроль, охолоджуваний бардачок, обігрів зони спокою склоочисників, датчик дощу, роз'єми USB+AUX, магнітола CD/MP3 на 6 дисків, мультируль, ПТФ, литі диски
Міжсервісний пробіг:
15 000 км
ТО1 - 15 000 -$ 188 (1 503 грн)
ТО2 - 30 000 -$ 266 (2 127 грн)
ТО3 - 45 000 -$ 255 (2 036 грн)
ТО4 - 60 000 -$ 282 (2 255 грн)
ТО5 - 75 000 -$ 188 (1 503 грн)
ТО6 - 90 000 -$ 366 (2 923 грн)
ТО7 - 105 000 -$ 188 (1 503 грн)
ТО8 - 120 000 -$ 282 (2 255 грн)
Гарантія - 3 роки або 100 000 км пробігу, на двигун і трансмісію - 5 років або 120 000 км пробігу
Марат Махмутов, «Казанська школа вищої водійської майстерності»
Hyundai i30 — це перша модель корейського виробника, яка отримала позначення з літери та цифри замість традиційного імені. З цього автомобіля компанія НМС повністю відмовилася від власних назв для нових машин. Логіка проста: літера «i» розшифровується як «inspiration», тобто «натхнення», а цифра вказує на клас. Тут десятка відповідає сегменту «А», двадцятка — «В», і так далі, аж до «Е», яке позначається як 50. Наш герой, таким чином, належить до європейського класу «С». Зізнатися, спочатку ми вважали машину з її 4245 мм у довжину та 1775 мм у ширину (дані заводу) представником сегмента «В+», але колісна база 2,65 м одразу піднімає новинку на щабель вище. Забігаючи наперед, скажу: подовжена база дає заднім пасажирам повний комфорт — місця для ніг достатньо, та й над головою запас пристойний. Мимоволі згадуєш вітчизняні «вісімки», «дев'ятки» та їхні клони: вони теж позиціонуються як гольф-клас, але простір ззаду в них такий мізерний, що годиться хіба що для маленьких дітей, і критики це не витримує.
Продукція НМС останнім часом зробила гігантський стрибок — і за дизайном, і за якістю збірки, і за матеріалами оздоблення. Новий i30 не став винятком: виглядає він цілком симпатично, а подекуди навіть спортивно. Цьому сприяють здвоєна решітка радіатора, висока лінія підвіконня та капот із фарами, які нахабно заходять на передні крила. Корма сріблястого хетчбека чимось нагадує BMW першої серії. Для міської машини порівняння, погодьтеся, втішне. Усередині все підігнано акуратно, матеріали добротні, прилади тішать око м'яким блакитним світлодіодним підсвічуванням. Є однозонний клімат-контроль, аудіосистема грає пристойно, хоч і без захоплень. Кумедна деталь: коли висвічуються збережені в пам'яті радіостанції, на дисплеї замість стандартних цифр 1, 2 тощо показуються їхні робочі частоти. Дуже зручно! Шість подушок безпеки, роз'єми МР-3, AUX і USB, датчики світла та дощу, підігрів зони спокою склоочисників (правда, знайти його нам так і не вдалося, але за описом він має бути), шкіряне кермо з прогумованою сріблястою вставкою по центру та кнопками керування магнітолою — усе це додало плюсів до першого враження. Особливо відзначу хромований селектор АКПП: він і виглядає стильно, і в руці лежить так, що зайвий раз хочеться його перемкнути, настільки правильно він опрацьований ергономічно. Багажник, прямо скажемо, невеликий — 340 л до спинок задніх сидінь. Але якщо їхати вдвох, спинки складаються, і об'єм зростає до 1250 л — це вже серйозно. Задня емблема у вигляді похилої літери «Н» спочатку провокує потягнути її на себе, як це робиться на Volkswagen, але це обман: двері відчиняються кнопкою, захованою під емблемою. Про європейське походження i30 говорить і запаска в підпіллі багажника замість повнорозмірного колеса. І на тому спасибі — могли б взагалі обмежитися балончиком з герметиком!
Тепер про те, як це їде. Тестова машина в комплектації «Comfort» — другій зверху — має майже все зі списку опцій для мотора 1.6 л, окрім шкіряного салону. Про АКПП я вже говорив, а от коней під капотом 122 — стільки ж у нової Тойоти Королли з її системою VVT-i. Кореєць теж оснащений 16-клапанною головкою DOHC CVVT, звідси й така віддача з мотора стандартного для цього класу об'єму. При старті з місця, якщо селектор стоїть у «D», машина жваво зривається, і здається, що Hyundai так і буде «живчиком». Але ні — після перемикань гідротрансформатора на вищі передачі запал згасає, і автомобіль перетворюється на звичайний засіб пересування. Шкода, початок був багатообіцяючим… Можливо, винна застаріла чотириступінчаста автоматична коробка або підбір передавальних чисел на шкоду динаміці заради економії. Заради справедливості відзначу: якщо перевести селектор у положення «2», задумливість зникає — мотор весело розкручується до 5200 обертів, і динаміка стає цілком пристойною.
Упевнений, саме з механікою цей автомобіль розкриває свій потенціал повністю. А от керується i30 дуже навіть добре: проходження «змійки» на швидкості 50-55 км/год по укоченому снігу та підталій кризі доставило справжнє задоволення. Кермо, попри електричний підсилювач, налите приємною важкістю, що для такого типу механізму нехарактерно. Звісно, усе пізнається в порівнянні, але факт є факт. Загалом спортивна зовнішність тут не порожній звук! На дрібних нерівностях майданчика при невисокій швидкості машина здається жорсткуватою, але на реальних міських дорогах це відчуття виявилося оманливим — «кореєць» цілком комфортний, м'яко ковтаючи тріщини асфальту та невеликі ями зі здуттями. На трасі при швидкості вище 120 км/год шумоізоляція порадувала: чутно було лише шиповані «Michelin» і легкий посвист вітру в районі передніх стійок. Враховуючи, що автомобіль явно заточений під місто, це навіть мінусом назвати складно. Перевірка маневреності в потоці була радше даниною нашій методиці тестування, ніж необхідністю. Спільноплатформеник Kia Ceed, яким і є новий міський Hyundai, показав повну пристосованість до міських джунглів: компактні габарити, пристойна місткість і потужний мотор. Недарма саме ця модель була визнана автомобілем року 2008 і в далекій Австралії, і в вишуканій Іспанії, де на міських машинах знаються. Красива зовнішність і велика кількість опцій, раніше доступних лише більшим автомобілям, — це серйозна заявка на лідерство в найзатребуванішому в Європі, і в нас зокрема, сегменті гольф-класу. Ціну новинки, звісно, дешевою не назвеш, але тут спрацьовує старе правило: «Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі». А в нинішніх економічних умовах цей аргумент звучить особливо переконливо.
Вадим Садиков, «Автоклуб-Казань»
Цього разу забрати автомобіль із дилерського центру мені довелося наодинці. Поки робив знімки інтер'єру, помітив, наскільки акуратно підібрані матеріали оздоблення і як симпатично оформлена передня панель. А вже об'єм багажного відділення для машин B-класу тут просто величезний! Схоже, це вже рівень «B+». І лише зазирнувши в технічні матеріали, я з подивом виявив, що цей хетчбек відносять до C-класу (а для B-класу в корейців є окрема новинка — i20). Звідки така плутанина? Усе просто: свіжий i30 майже на 10 сантиметрів коротший за своїх прямих конкурентів-хетчбеків (седан, звісно, був би ще довшим) на кшталт Fiat Bravo або Nissan Tiida. Іншими словами, за довжиною він зіставний із компактним Skoda Roomster.
Із фотосесією покінчено — час виїжджати: потрібно дістатися від Горьківського шосе до нового іподрому, а час підтискає. І тут же перші враження: шиповані «Мішлен» надто голосно гудуть, а шумоізоляція в міському потоці залишає бажати кращого. Вмикаю музику. Гучності вистачає, сперечатися не буду, але ось якість звуку шести динаміків так собі. Поки їхав і намагався «прослухати» автомобіль, раптом зрозумів — а адже i30 дуже зручний для водія. Важелі та кнопки під рукою, логіка керування проста й зрозуміла, крісло зручне, оглядовість чудова в усіх напрямках. На рівному асфальті їхати — суцільне задоволення. Щоправда, у крутих віражах з'являється легкий, на мій смак, крен, але він не збиває з обраної траєкторії. Тепер перевіримо, як машина справляється з розбитою дорогою (наші дорожники, як завжди, надали для цього масу можливостей). На швидкості 20 км/год автомобіль надто жорстко реагує на кожну ямку та купину. Зізнатися, не пригадую, щоб якась інша машина так трясла. Розганяюся до 55–60 км/год — трясе, але вже терпиміше. Додаю до 70 — і тут відбувається справжнє диво! Ями бачу, але зовсім їх не відчуваю — їдеш, ніби по гладкому асфальту. Оце результат! І ще одна деталь, яка впадає в око одразу, — дуже чіпкі гальма. Довелося до них приноровлюватися: педаль краще не тиснути, а ледь торкатися. Зате гальмівний шлях короткий — це безпечно.
Під капотом — сучасний 1,6-літровий мотор із змінними фазами газорозподілу, що видає 122 к.с. при 6200 об/хв, у парі з 4-ступінчастим «автоматом». Про моє ставлення до чотирьох ступенів, думаю, можна не поширюватися — це вже давно відомо. Але в кожної коробки свої налаштування, тож подивимося саме на цей «автомат». Якщо ввімкнути режим «2» (тобто заблокувати третю та четверту передачі), машина стає досить швидкою. Але щойно перемикаєшся в режим «3» (а вже тим більше в «D»), ентузіазм кудись зникає: розгін млявий, перемикання відбуваються з помітними паузами. На жаль, мій улюблений тест — обгін повільної вантажівки на трасі — i30 пройшов на трієчку. Різкі натискання на педаль газу тут не допомагають, а от при плавному натисканні стрілка тахометра досить швидко переповзає з 2000 на 3000 обертів, і ми більш-менш упевнено прискорюємося. А от на 5000 обертах машина їде дуже завзято. Щоправда, не всі готові постійно тримати високі оберти — «гонщик» це радше стан душі. Втім, у цієї 4АКПП є й явний плюс — вона заточена під економію палива. Після змішаного циклу (місто та траса) бортовий комп'ютер показував 8,5 л/100 км, а після скидання та їзди лише по місту — 9,0 л. Це хороший показник. Для найцікавіших читачів (яких я особливо ціную) додам: передавальне число від двигуна через першу передачу до виходу КПП становить 13,6 (замало), а от на «механіці» — 15,8 (уже цікавіше). Трохи порахувавши на калькуляторі, доходимо висновку, що з «ручкою» i30 буде цілком динамічним. І коротко про всю гаму моторів.
Пропонується і 1,4-літровий агрегат зі зміною фаз, що розвиває 109 к.с., але насторожує пік крутного моменту, який припадає на високі оберти (5000 об/хв). Найпотужніший — дволітровий, 143 к.с. і 186 Нм при 4600 об/хв. Цікаво, як працює 4АКПП у зв'язці з 2,0 на Hyundai Elantra (про це можна почитати в розділі «Тест-драйв» на сайті «Автоклуб-Казань»). Якщо на i30 налаштування ті самі, то заявлена міська витрата в 10,3 л залишиться недосяжною мрією — так економно їздити навряд чи вийде.
Окремо хочеться сказати про поведінку на дорозі. На майданчику автомобіль проявив себе чудово: усе передбачувано, керується дуже чітко. Мені було по-справжньому приємно спостерігати з пасажирського місця за роботою майстра — Олега Шатова. Ну а я сам трохи похуліганив — збив пару конусів. На високих швидкостях і в плавних поворотах на трасі керованість теж на висоті. Усе-таки задня незалежна підвіска — це велика перевага.
Ще один приємний сюрприз — багата базова комплектація Comfort. По суті, є все необхідне. Щоправда, для мене вже звично, коли в машині є система стабілізації — безпека понад усе. У такому разі варто придивитися до версії Style, де є шкіряний салон, датчик світла та ще пара корисних опцій. Треба віддати належне: Hyundai зробив добротний, по-справжньому європейський автомобіль.
