Hyundai Grandeur
... його величність
Двигун - 3,3 л V6 DONC
Макс. потужність -
235 к.с./6000 об.
Макс. крут. момент - 304Нм/3500 об.
Макс. швидкість (км/год) - 237
Розгін 0-100 км/год - 7,8
Витрата палива (л/ 100 км):
місто - 15,1
траса - 7,4
змішаний - 10,2
Передній привід
5АКПП
Довжина - 4895 мм
Ширина - 1865 мм
Висота - 1490 мм
Спорядж. маса - 1739 кг
Шини 225/60R16
Кліренс - 162 мм
Ціна $ 41 678 (333 423 грн), ціна базової комплектації $ 36 211 (289 683 грн)
Комплектація:
GLS, шторки безпеки, преднатягувачі ременів, ABS+EBD, ESP, Break Assist, автоскладання дзеркал+автонастройка при задньому ході, обтитронна панель, 2-зонний клімат-контроль, автосвітло, датчик дощу, датчик паркування, круїз-контроль, шторка заднього скла з ел.приводом, салон шкіряний, аудіо - Infinity, оздоблення салону під дерево та алюміній
Вартість ТО:
Міжсервісний пробіг:
15000 км
ТО1 7500км -$ 165 (1 318 грн)
ТО2 15000км -$ 224 (1 791 грн)
ТО3 30000км -$ 272 (2 169 грн)
ТО4 45000км -$ 406 (3 240 грн)
ТО5 60000км -$ 481 (3 843 грн)
ТО6 75000км -$ 224 (1 791 грн)
ТО7 90000км -$ 453 (3 619 грн)
ТО8 105000км -$ 224 (1 791 грн)
Гарантія 3 роки або 100 000 км пробігу
Конкуренти:
Nissan Teana
Toyota Camry
Ford Mondeo
Chevrolet Epica
Марат Махмутов, заступник директора «Казанської школи вищої водійської майстерності»
Цей Hyundai вже приблизно два роки присутній на нашому ринку, але моє особисте знайомство з ним сталося лише нещодавно. Назва моделі перекладається з французької як «велич» і «авторитет». Чи не занадто смілива заява з боку корейців для седана бізнес-класу?
Перевіряти, наскільки машина відповідає своєму імені, почав з огляду великого сріблястого седана зовні. Фронтальна частина виглядає суворо і навіть трохи прісно, однак фірмовий почерк Hyundai простежується безпомилково — він явно перегукується зі свіжим Santa Fe та седаном NF.
Спереду запам'ятовуються примружені ксенонові фари, хромована решітка радіатора та підігрів зони спокою двірників. Збоку автомобіль виглядає строго і благородно, але найбільше в пам'ять врізалася корма: великі світлодіодні ліхтарі огинають її по всій ширині, а в нижній частині бампера пара прямокутних патрубків вихлопу розташовані симетрично. Загалом оформлення «Грандера» навіяло мені асоціації з баварською школою — а це, погодьтеся, комплімент. Інтер'єр поєднує в собі і розкіш, і простоту. Почну з останньої. Пластик передньої панелі м'який, але його якість не дотягує до рівня даного класу; окремі кнопки явно перекочували з дешевших моделей марки, а зелені рідкокристалічні екрани клімат-контролю та годинника виглядають архаїчно. Більше того, магнітола вміє програвати компакт-касети — привіт ретроградам! А ось розкіш — це все інше.
Тут і шикарна оптронна приладка, і датчики дощу зі світлом, і електричний люк, і електрорегулювання крісел: водійське налаштовується у восьми напрямках з пам'яттю на двох водіїв, пасажирське — у чотирьох. Кермо теж регулюється у двох площинах. Шкіряний салон добротний і статусний, передня панель і кермо оздоблені вставками під карельську березу (смак специфічний, я б віддав перевагу горіху), тунель спереду прикрашений алюмінієм, дзеркало заднього виду само затемнюється, а електрична шторка заднього скла автоматично опускається при ввімкненні задньої передачі. На додачу — чудовий звук акустики Infinity, дзеркала, що складаються з кнопки, та керування музикою з керма. Виглядає все солідно і зібрано акуратно. Ергономіка водійського місця вдала: все зрозуміло і під рукою, спереду достатньо просторо для людини середнього зросту (думаю, і високі не поскаржаться). Придирка лише до невеликих бічних дзеркал — їм не завадило б бути більшими.
Тепер про те, як машина їде. Тестовий екземпляр укомплектований 3,3-літровим мотором потужністю 235 к.с. і п'ятиступінчастим автоматом з ручним режимом. Перевірка керованості показала, що «Грандер» з поправкою на свій клас тримається дуже гідно, до останнього чіпляючись за асфальт сімнадцятидюймовими шинами 235/55, а запасу потужності вистачає навіть на ефектний дрифт. Щоправда, є нюанс: ручник тут педальний, тож поліцейські розвороти не виконаються. З місця бізнес-седан рушає м'яко і плавно, швидко розганяючись. Мотор досить бадьоро тягне, але автомат при різкому натисканні (без кік-дауну) ніби завмирає на мить — відчуття пострілу немає. Хоча стрілка спідометра вже мчить уперед. Динаміка, загалом, гідна. Однак у міському потоці легка задумливість АКПП іноді заважала, і ручний режим цю проблему знімав. Приладка показує вибраний режим, а в мануалі — номер передачі. Досвідченим шляхом з'ясував: при гальмуванні до повної зупинки коробка сама скидає передачі аж до першої — захист від дурня. Ходова частина — багатоважільна спереду і ззаду — ні на мить не дає засумніватися в класі автомобіля: всі нерівності наших доріг ковтаються з належною м'якістю і незворушністю. Кліренс збільшено до 162 мм, тож дрібні ями та виступи — не проблема. Шумоізоляцію можу назвати добротною: у салон не проникають ні вуличний шум, ні голос шестициліндрового мотора на низьких і середніх обертах. Зауважу, що всі враження — з міської їзди, на трасі мені на ньому побувати не довелося.
У підсумку повернуся до назви, з якого почав. Корейці створили по-справжньому вдалий автомобіль, до якого слово «величний» цілком застосовне. Симпатичний, добротно зроблений, з потужним двигуном і багатим оснащенням. Але в цьому ціновому сегменті покупці все ж віддають перевагу більш «авторитетним» гравцям — Toyota Camry і Nissan Teana, про що свідчать цифри продажів. У бізнес-класі, хай і «бюджетному», довіра заробляється роками, тож Hyundai доведеться почекати, щоб завоювати покупців на нашому ринку.
Вадим Садиков, «Автоклуб-Казань»
Великий і потужний корейський седан представницького класу Е. Звучить якось неприродно, правда? З іншого боку, уже прижилося вираз «клас Е для бідних» — це машини Е-сегмента за ціною D-класу. Та сама Toyota Camry, Nissan Teana та багато інших. Багато автомобіля за помірні гроші — цілком логічний підхід.
За традицією почали з огляду на майданчику. Дивно, але цей довгий і великий автомобіль виявився цілком керованим. Щоправда, за все хороше доводиться платити — тут розплата за це надмірно жорстка поведінка на «пральній дошці», що для Е-класу скоріше мінус. Тим більше, величезний седан все одно маневрує гірше компактного хетчбека з жорсткою підвіскою. Я двічі випробовував машину в реальних умовах. Перший — обгін по зовнішньому радіусу на нерівному покритті. Чуда не сталося: на такому маневрі потрібна обережність і невисока швидкість. Другий — серія поворотів на трасі. Автомобіль залишався стабільним на 90 км/год, але на 100 чесно давав зрозуміти: далі не впораюся. І ви, можливо, скажете мені те саме, що й Альфред: такий великий седан і не зобов'язаний відмінно керуватися!
Повністю поділяю цю думку. І я б ніколи не став влаштовувати подібні випробування, будь автомобіль по-справжньому м'яким і комфортним на будь-якій дорозі. Але коли седан помітно потряхує на нерівностях (невже підвіска жорстка?), то сам бог велів перевірити його на звивистій трасі. При цьому на рівному асфальті машина їде напрочуд плавно, і важливій персоні на задньому дивані навряд чи доведеться скаржитися на дискомфорт.
До інтер'єру причепитися практично ні до чого. Задні крісла дуже зручні, з бездоганно підібраним кутом нахилу спинки. Переднє пасажирське сидіння — просто розкіш, з електроприводом регулювань. Єдине «але»: шкіра без перфорації, тому взимку вона холодна, а влітку — розпечена. Загалом же машина відчувається дуже затишною і гостинною до пасажирів.
Ще один недолік ми виявили зовсім випадково. Коли довелося об'їжджати ділянку з ремонтом дороги і проїхати трохи по ґрунтівці, ми раптово чиркнули днищем об землю. На моєму седані такі нерівності проходяться без жодних проблем. Альфред упевнено зауважив, що на своїй машині він би тут навіть не скинув швидкість. Можна знову відмахнутися фразою «це ж не створено для просілочних доріг». І знову я з цим погоджуся.
Але це працює, коли йдеться про Європу з її бездоганним покриттям. У нас же — бруд, нечищений сніг, вічні ями. Нудна повсякденність. Я переконаний: інженери зробили відмінний і недорогий седан бізнес-класу, але він явно розрахований на європейські дороги. Для наших умов не завадило б підняти кліренс і зробити підвіску м'якшою. Чи можна виправити це самостійно? Цілком — достатньо замінити штатні шини 235/55/17 на 235/60/16. Профіль стане вищим, і плавність ходу зросте.
Тепер про моє улюблене випробування: обгін фури на трасі на швидкості 80–90 км/год. Тут 5-ступінчастий «автомат» показав себе не з кращого боку: при переході на знижену передачу відчувається пауза, та й сам розгін не вражає. Якщо перевести коробку в ручний режим і вибрати четверту передачу, все відбувається помітно жвавіше. На жаль, навіть у 5-діапазонної коробки (а про 4-ступінчасту краще взагалі мовчати) є свої майже неусувні особливості. Але є у цієї АКПП і плюс: з нею сучасний мотор 3.3 V6 зі змінними фазами газорозподілу працює еластично і при цьому дивує економічністю.
Чи сподобався мені цей автомобіль? Скоріше так, ніж ні. Живи я в Європі, відповів би однозначне «так». Але наші реалії, на жаль, вносять свої корективи в «ідеальну» оцінку.
Альфред Марданов, «Автоклуб-Казань»
Чесно кажучи, в автомобільному світі я дотримуюся консервативних поглядів. Мені не зовсім зрозуміла модна тенденція, коли виробники намагаються закрити своїми моделями одразу всі сегменти. Якщо у марки чудово продаються машини класів B і C, це зовсім не гарантує, що дорожча модель того ж бренду буде так само популярна. У Hyundai вже був досвід з автомобілем E-класу, який продавався на домашньому ринку в Південній Кореї. Мабуть, набравшись досвіду, вони вирішили вийти з ним і до нас. Але наша публіка куди більш прискіплива, ніж американці, для яких цей автомобіль і був створений, тому й популярності у моделі не так багато. Давайте розберемося, відкинувши на хвилину шильдик, чи дотягує машина до заявленої планки. Grandeur, безумовно, вражає габаритами, а от до внутрішнього оздоблення є питання. Частина елементів тут — з недавнього минулого, а дещо — вже з далекої давнини. Наприклад, поруч із CD-плеєром розмістили абсолютно марний касетник, що мене щиро здивувало. Думаю, більшість із нас, як і я, викинули свої касети ще роки три тому, разом із відеокасетами. Кому взагалі потрібен касетний програвач? Загадка.
Дотримання традицій (наприклад, зелені дисплейчики годинника і магнітоли з дрібними цифрами, як на старій Elantra) — це, звісно, добре. Але чи не пора оновити дизайн? Взяти хоча б панель приладів — вона просто чудова: оптронна, з відмінною читабельністю. Що стосується смаків — мені не дуже подобаються вставки під світлі породи дерева, я б обрав щось темніше. До пластику є лише одна крихітна претензія: корейці слукавили — пластик на дверних картах за фактурою повторює панель, але на дотик він твердий, на відміну від м'якого на передній панелі. А так, начебто, і причепитися більше ні до чого. Що стосується ергономіки — все просто чудово! Величезна кількість регулювань дозволяє влаштуватися в кріслі з максимальним комфортом і... Стоп! Бокове дзеркало замале — все в угоду аеродинаміці. Що ще? Ах так, екстер'єр! Ну, скажімо так, нічого визначного, жодної деталі, що запам'ятовується, втім, як і у більшості конкурентів. Починаю рух заднім ходом і — вау! — задня сонцезахисна шторка елегантно опускається разом із дзеркалами, забезпечуючи чудовий огляд назад. Дрібниця, а приємно! Я першим сідаю за кермо біля дилерського центру, і ми вирушаємо на автодром. Судячи з того, як машина відпрацьовує купини та ямки, можна припустити, що на «змійці» вона покаже себе гідно. Підвіска зовсім не схожа на типово американську — відчувається європейська зібраність. Нерівності автомобіль проходить не так м'яко, як очікуєш від такої машини. «Змійка» не виправдала сподівань: автомобіль із запізненням реагує на повороти керма. Тоді навіщо робити підвіску жорсткішою, якщо керованість все одно не дозволить відчути себе Шумахером?
Вадим має рацію: для п'ятиметрового седана це не найважливіший показник. Він створений не для гонок по серпантинах, а для спокійної та солідної їзди. До речі, його однокласник — Superb — ще жорсткіший і сильніше втомлює на розбитій дорозі. Тут ситуація краща: Grandeur м'якший, але все одно не настільки, як хотілося б. Хоча, з іншого боку, на наших дорогах надмірна м'якість може стати причиною заколисування, тож не знаю, хто тут правий. На трасі автомобіль мені дуже сподобався: він іде плавно і впевнено. Я навчився знаходити спільну мову з АКПП. Працюю педаллю акуратно, з паузами. Як при зйомці на фотоапарат: натискаєш кнопку наполовину, чекаєш фокусування, і тільки потім дожимаєш до кінця. У такому режимі коробка встигає за моїми діями, і перемикання відбуваються швидше. Ручний режим помітно оживляє машину, але постійно ним користуватися зовсім не хочеться. Набагато приємніше просто влаштуватися з комфортом на передньому або задньому сидінні і їхати, куди очі дивляться. І байдуже, який там шильдик, головне — щоб було добре. А пасажиром тут справді чудово: розслабляєшся і відпочиваєш. До речі, я обнулив показники бортового комп'ютера, і на момент повернення машини в салон середня витрата склала всього 13 літрів на 100 км. Досить непогано для такого великого автомобіля з мотором об'ємом 3.3 літра.
(С) «Автоклуб-Казань».