Hummer H3. Маленький бруднуля.

Hummer H3. Маленький бруднуля

За роки роботи в автомобільній журналістиці я перепробував безліч машин, але з Hummer у мене якось не склалося. На армійський H1 навіть не задивлявся — не тягнуло. H2 довелося тестувати двічі, і обидва рази залишився розчарованим: жодних емоцій. Може, третій «спадкоємець» зуміє здивувати? Тим більше що він майже рідний — збирають його в Калінінграді, тож можна сказати, наш чоловік. Щоб розібратися у філософії всіх трьох поколінь «Хаммерів», варто зазирнути в історію. Ім'я «Hummer» у словниках не знайти — його вигадали журналісти, переробивши слово «hammer» (молот). У GM цю ідею розвинули в абревіатуру «High Utility, Maximum Mobility Easy Riding» — тобто «висока практичність, максимальна прохідність, легка керованість». Зовні третій Hummer відноситься до другого, як гвинтівка до карабіна. Від попередника залишилися лише короткі звіси та вузькі вікна-амбразури. H3 виглядає більш рельєфним і підтягнутим, але за рахунок розширених арок і накладок над ними — ще й злішим. Спереду його легко переплутати зі старшим братом: та сама хромована решітка, ксенонові фари та протитуманки в бампері. З боків — дзеркала з чудовою оглядовістю. А корма — привіт Discovery 3 і Nissan Patrol GR: у них такі ж масивні вертикальні ліхтарі. Як і в H2, центральне дзеркало можна скласти — у нього все одно нічого не видно, скільки не налаштовуй. Хрому стало більше: тепер ним покриті й дверні ручки. Спереду та ззаду — по парі буксирувальних проушин, таких потужних, що до них хоч трактор чіпляй. Запаску перевісили з салону на задні двері, по-джиперськи. Виглядає солідно, але відчиняється вона важко, а якщо двері брудні — зовсім незручно. Усередині, порівняно з H2, усе набагато скромніше. Прилади інформативні, без зайвих вольтметрів і кренометрів. Компас на місці, як у всіх американців, а ось бортового комп'ютера не знайшлося. Тож витрату довелося оцінювати на око. За паспортом — не більше 15 літрів у місті та 12 на трасі. Але реальність інша: за першу сотню кілометрів бак спорожнів наполовину. Це мінімум 20–22 літри на сотню. Тут розумієш, чому навіть дружина Шварценеггера бурчить, що до такого авто потрібно додавати в подарунок бензоколонку. Спочатку довелося звикати до керма. Щоб розібратися з його регулюванням, згадав усі тести класичних американських позашляховиків, особливо від GM. Праворуч під кермом порожньо — усі перемикачі зліва: і двірники, і повороти, і омивач. Дотягуватися незручно, а рухи лівою рукою відволікають від дороги, якщо ти не шульга. Шкіряні сидіння зручні, «диванні». Зовнішні дзеркала налаштовуються без проблем — алгоритм і перемикачі як на Opel Vectra «B». А ось кнопки склопідйомників розташовані не біля руки, а майже під ліктем — вкрай некомфортно. Підігрів сидінь захований унизу, поруч з електрорегулюваннями, як у Ford — теж незручно. Селектор автомата — типово американський: без підказок збоку, усе на дотик, а потім дивишся на індикатор по центру панелі. Побачив «D» — поїхав. Лівій нозі нікуди подітися — тільки на підлогу, звичної підставки під «автомат» немає. У центрі панелі — три круглі регулятори: температура (клімат-контролю немає), обдув і напрямок повітря. Над магнітолою — кнопки трансмісії та дворівневої роздатки. Кнопку задньої протитуманки, крихітну, знайшов випадково — вона захована під замком запалювання. А три кнопки в правому сонцезахисному козирку знадобляться тільки якщо у вас гараж з автоматичними воротами. Як сідаєш за кермо H3 — одразу тягне звернути з асфальту й побавитися. Дорожній просвіт 231 мм так і провокує тиснути на газ. Машина обіцяє, що їй байдужі вертикальні перешкоди до 40 см, а брід глибиною 61 см можна форсувати на 10 км/год. Глибину в 41 см спокійно береш на 30 км/год. Звіси дозволяють забиратися на підйоми до 60% (31 градус) і з'їжджати з ухилів до 40% (22 градуси). Радіус розвороту 11 метрів — у місті маневрувати простіше, ніж на H2. Ще один плюс — чудовий огляд уперед завдяки більшому скосу капота, чого не було у «другого». Під капотом — 3,5-літровий мотор на 220 коней. Цього вистачає, щоб упевнено тягнути 2132 кг до заявлених 160 км/год (у H2 максимум — лише 140). Американці, як зазвичай, не вказують час розгону, але за відчуттями до сотні йде секунд 12–14. Утім, бавитися не варто: задня ресорна підвіска — не подарунок для комфорту, на дальній дорозі задніх пасажирів захитає. Зауважу, що машин з ресорами, якими можна керувати з правами категорії «B», на ринку сьогодні мало — «Газелі», пара китайців, Mitsubishi L200 і Ford Ranger. І ще один момент заважає насолодитися швидкістю: колеса трохи виступають за кузов, і варто проїхати метрів сто по мокрій або брудній дорозі — боки заляпані до даху, бічні стекла нічого не видно. Поворотники зі своїм «цок-цок-цок» нагадали мені «Жигулі» — звук гучний і дратівливий. Незрозуміло й те, чому до машини, зібраної в Калінінграді для Росії, інструкція додається тільки англійською, а шкала спідометра продубльована в милях. Підсумок: американцеві задоволення від H3 обійдеться в 35 690 доларів, росіянину — у 65 600. Вирішуйте самі, дорого чи ні, але не забувайте порівнювати з іншими потужними американськими позашляховиками. І останнє: якщо H2 іде тільки чорний, то «трійці» — тільки той колір, що на фото. Хоча, це вже справа смаку. Технічні характеристики.

Габарити (мм)	4742 х 1896 х 1893
Маса автомобіля (кг)	2135
Об'єм паливного бака (л)	87
Середня витрата палива (л/100км)	11,2 - 16,3
Максимальна швидкість (км/год)	160
Розгін до 100 км/год (с)	12
Об'єм двигуна (см.куб.)	3640
Потужність (к.с. при об/хв)	220/5600
Максимальний крутний момент (Нм /об /хв)	305/2800
Тип двигуна	рядний 5-циліндровий
Розмір шин	R 265/75 R 16
Ціна ($)	65 600

P.S. Якщо й третій Hummer здається вам завеликим і лякає габаритами, наберіться терпіння до осені 2008 року. Тоді обіцяють випустити найменший позашляховик марки — четверте покоління. За чутками, «четвірку» побудують на платформі Chevrolet Captiva / Opel Antara і збирати будуть у Кореї. Ціну оголосять пізніше.

Джерело – www.automania.ru