Тест-драйв Honda Legend: демонстрація сили

Як і очікувалося, революції не сталося, але навіть ті скромні доопрацювання, які отримала «Легенда», явно пішли їй на користь як представницькому автомобілю.

Рестайлінгова «Легенда» не розгубила чудової плавності ходу, а керованість стала трохи гострішою – великий седан поводиться зрозуміло і безпечно.

Чорний седан виглядає ґрунтовно і вражаюче. На такому можна і на переговори, і перед дамами покрасуватися. Не промахнешся! Після оновлення екстер'єр отримав агресивнішу головну оптику, інші бампери, іншу хромовану решітку радіатора та нові задні ліхтарі. Завдяки такій нескладній пластиці «Легенда» помітно помолодшала, стала актуальнішою і презентабельнішою.

Оновлена Honda Legend посвіжішала, стала соліднішою і представницькішою.

В інтер'єрі попрацювали над більш читабельними позначеннями клавіш кліматичної системи. Плюс інженери трохи додали простору заднім пасажирам. В оновленій Honda Legend з'явився підігрів не лише передніх крісел, а й заднього дивана. А переднє пасажирське сидіння, як і водійське, тепер регулюється електроприводом у восьми напрямках, тож передньому пасажиру влаштуватися буде нескладно.

Дизайн салону майже не змінився. Збірка на висоті, але деякі матеріали могли б бути і кращими. Пластикові вставки «під дерево» – зайве для автомобіля, що мітить у преміум-клас.

Оздоблювальні матеріали, якщо не рахувати надто «пластмасових» вставок, що імітують дерево, цілком гідні, але, якщо чесно, інтер'єр «Хонди» не дотягує до німецьких преміум-моделей, з якими їй мимоволі доводиться суперничати. Зате зручностей у «Легенди» не відняти. Чудово виліплений задній диван прямо-таки натякає, що непогано було б обзавестися особистим шофером і проводити час у дорозі з комфортом на задньому ряду.

Налаштування двигуна і трансмісії явно націлені на комфорт, а не на гострі драйверські відчуття.

Нарешті на блоці клімат-контролю з'явилася окрема кнопка вибору напрямку потоків повітря. Раніше для цього потрібно було лізти в глибини електронного меню. В іншому центральна консоль, як і раніше, перевантажена дрібними кнопками, і користуватися ними на дотик можна лише після довгої звички.

Ззаду в «Легенді» сидіти так само зручно, як і спереду. Пасажирам доступні добре профільований диван зі зручним підлокітником, дефлектори обдуву та підігрів сидінь, що з'явився після рестайлінгу.

Найважливіша зміна оновленої Honda Legend – новий двигун об'ємом 3,7 літра. Хоча об'єм виріс лише на 0,2 літра, а потужність залишилася колишньою – 295 кінських сил, виробник обіцяє, що розгін до сотні скоротився на 0,2 секунди. Домоглися цього за рахунок зрослого пікового крутного моменту, який тепер дорівнює 371 Нм. Такий приріст на дотик, звісно, не відчуєш, але приємно усвідомлювати. П'ятиступінчастий «автомат» з ручним режимом залишився колишнім. Ручний режим тут, до речі, справжній: на максимальних обертах коробка не перемкнеться вгору сама, без команди водія. Від добра добра не шукають. Навіть у звичайному автоматичному режимі АКПП проявила себе спритно і плавно.

Новий мотор об'ємом 3,7 літра зберіг потужність у 295 к.с., але додав 20 Нм крутного моменту. Двигун із фірмовою системою VTEC розганяє важкий седан до 100 км/год за 7,1 секунди. Але ураганним прискорення не назвеш.

Через велику споряджену масу в 1868 кг прискорення «Легенди» відчувається надто статечним і неквапливим. Хоча насправді воно відповідає заявленим 7,1 секунди до сотні. У налаштуваннях двигуна і трансмісії явно відчувається орієнтація на комфорт, а не на жваві драйверські нотки.

Приладова панель чудово читається і має приємне, хоч і не сучасне синє підсвічування. Рульове колесо перейшло в оновлену Honda Legend без змін. П'ятиступінчастий «автомат» працює швидко і плавно.

Підвіска оновленої Honda Legend отримала посилені пружини, стабілізатори поперечної стійкості збільшеного діаметра і жорсткіші сайлент-блоки підрамника. Додатково з'явилися нові 18-дюймові легкосплавні диски замість колишніх 17-дюймових. Незважаючи на все це, «Легенда» не втратила чудову плавність ходу, а керованість стала трохи гострішою – великий седан поводиться інтуїтивно зрозуміло і безпечно. Додамо сюди чудову шумоізоляцію, коли пасажири повністю відрізані від зовнішнього шуму, і виходить, що за комфортом і плавністю ходу я б порівняв «Легенду» з Mercedes E-Class. Комфорт понад усе! Так, є поперечна розкачка, є крени в поворотах, але за кермом Honda Legend постійно відчуваєш повний контроль і безпеку. Дякую повному приводу SH-AWD (Super Handling All-Wheel Drive).

Підвіска оновленої Honda Legend отримала посилені пружини, стабілізатори поперечної стійкості більшого діаметра і жорсткіші сайлент-блоки підрамника.

Трансмісія SH-AWD – це, без сумніву, головний козир Honda Legend. Карданний вал до задніх коліс оснащений планетарним редуктором, по боках якого розташовані дві пари електромагнітних муфт прямої дії. Залежно від дорожньої ситуації вмикання і вимикання цих муфт може змінювати розподіл моменту між передньою і задньою осями. Крім того, муфти можуть незалежно перерозподіляти момент і віддавати до 100% крутного моменту задньої осі на одне колесо. Фактично «Легенда» може бути і передньопривідною, і повнопривідною, і навіть із приводом на три колеса!

Під час рестайлінгу Honda Legend отримала нову передню оптику, змінені бампери, велику хромовану решітку радіатора, інші задні ліхтарі та 18-дюймові легкосплавні диски замість колишніх 17-дюймових.

Наприклад, у лівому повороті електроніка підтискає праве зчеплення, через що заднє праве колесо отримує більше моменту і довертає автомобіль у поворот. Щоб наочно переконатися в роботі повнопривідної трансмісії, схему функціонування SH-AWD можна вивести на екран панелі приладів. Але куди важливіше відчуття, що машина сама допомагає довернути себе в крутий віраж. А в «Легенді» це почуття є.

Доповнимо картину активною системою придушення шуму і капотом, який піднімається за допомогою піропатронів, щоб пом'якшити удар при зіткненні з пішоходом. Флагман Honda буквально під зав'язку напханий електронікою. Але якщо версії, які привозять до нас, укомплектовані лише «по шию», то «японські» Honda Legend взагалі потопають у технологіях — там є і система LKAS (Lane-Keeping Assist System), яка через спеціальну відеокамеру сама тримає машину в своїй смузі, і клімат-контроль із «мозками», який звіряється з навігацією і спрямовує більше прохолодного повітря на той бік, куди світить сонце.

У Росії Honda Legend пропонується в єдиній фіксованій комплектації. Ціна — 2 168 000 рублів.

У нас Honda Legend реалізується тільки в топовому виконанні, щоправда, без навігації — Honda так і не адаптувала її для російських доріг. Ціна «Легенди» — $73 179 (585 428 грн). Німецькі суперники зі схожими двигунами та оснащенням коштують трохи дорожче, але при цьому помітно виграють у якості оздоблення інтер'єру. До того ж у німецьких машин престиж і респектабельність очевидні. А от складні технологічні фішки «Хонди» на дотик не перевіриш — вони заховані глибоко в конструкції та існують хіба що на папері. Виходить, що Honda Legend — це радше демонстрація потужності та технічного прогресу японського бренду, у якої є своє вузьке коло шанувальників, але не більше.

Принцип роботи трансмісії SH-AWD:

Трансмісія SH-AWD — це, по суті, звичайний передньопривідний агрегат, від якого відбирається потужність для приводу задніх коліс. Зусилля знімається з переднього моста і через блок із коробкою передач потрапляє на пристрій передачі крутного моменту, який прикручений прямо до нього. Цей пристрій пов'язаний із легким карданним валом із композиту, посиленого вуглецевим волокном, і вже він передає потужність на задній приводний вузол. Задній вузол нагадує планетарний редуктор: за командою електронного блоку він перемикається з прямої передачі на підвищувальну. Усередині — три набори планетарних шестерень із муфтами. Крутний момент проходить через перший комплект (пристрій прискорення), потім на гіпоїдну передачу, яка розвертає потік під кутом 90° і приводить у дію задні півосі. По боках від гіпоїдної передачі стоять електромагнітні муфти прямої дії. Їхнє завдання — подавати момент на кожне заднє колесо окремо. Завдяки цим муфтам можна змінювати розподіл тяги між передньою та задньою віссю: залежно від обстановки на задні колеса йде від 30 до 70% потужності двигуна. Але муфти вміють і більше — ділити момент між задніми колесами. У деяких ситуаціях до 100% моменту, що йде на задню вісь, може отримати одне-єдине колесо.

Руслан Галімов