Honda Legend
Японська легенда
Двигун — 3,5 SONC VTEC/V6
Макс. потужність — 295 к.с./6200 об.
Макс. крутний момент — 351Нм/5000 об.
Макс. швидкість (км/год) — 250
Час розгону
з 0-100 км/год — 7.3 сек.
Витрата палива (л/100 км):
у місті — 17
за містом — 8,9
змішаний цикл — 11,9
Об'єм палив. бака (л) 73
Привід повний SH-AWD
Колісна база — 2800 мм
Довжина — 4955 мм
Ширина — 1845 мм
Висота — 1450 мм
Споряджена маса — 1860 кг
Розмір шин — 235/50 R17 100W
Трохи історії
Honda з'явилася наприкінці тридцятих років як виробник комплектуючих. Повна назва — Honda Motor Company (Honda Giken Kogyo KK). Заснував компанію Соїтіро Хонда. Сьогодні Honda займається випуском легкових автомобілів, мотоциклів, спецтехніки та різних двигунів. Штаб-квартира знаходиться в Токіо.
У 1949 році компанія почала з мотоциклів. Вже до 1959-го, лише через десятиліття, Honda обігнала за випуском мотоциклів навіть Harley-Davidson і стала світовим лідером. Такий успіх забезпечили грамотна розробка та виробництво. Тоді ж у США відкрилося підрозділ American Honda Motor Company (Acura).
Закріпившись на ринку мототехніки, компанія вирішила спробувати себе в автомобілебудуванні. Перший автомобіль з'явився лише в 1962-му, коли на Токійському автосалоні показали невелику спортивну модель S360 S N. Пізніше на її базі зробили S 600, експорт якого стартував у 1965-му. Ця серія також послужила основою для седанів і серії N. Незважаючи на витончені форми, за межами Японії ці автомобілі популярності не здобули.
Справжній успіх прийшов до Honda з появою компактного повнопривідного Civic. На початку сімдесятих модель запустили у виробництво, і вона швидко завоювала популярність — значною мірою завдяки вдалому поєднанню ціни та якості. Через чотири роки представили Accord, яку теж високо оцінили. У вісімдесяті Honda зміцнила позиції, випустивши Prelude, Integra та Legend.
Legend зразка 2006 року отримала двигун об'ємом 3,5 л і потужністю 280 к.с., автоматичну коробку з ручним режимом і повний привід SH-AWD, який розподіляє крутний момент між усіма чотирма колесами залежно від зчеплення з дорогою в кожен конкретний момент.
Також Legend оснащена системою стеження за осьовою та адаптивним круїз-контролем, які автоматично утримують курс і заданий темп.
Все це доповнюється штатними ABS, ESP і багатим набором подушок безпеки. Нагадаємо, що нова Honda Legend комплектується створеним спеціально для неї найпотужнішим в історії марки 3,5-літровим V6 з 24 клапанами, що видає 295 к.с. Токсичність Legend на 75% нижча за японські норми.
Honda серед японських виробників — першопроходець: вона часто впроваджує технічні новинки і не боїться суперництва з іменитими брендами. Спорткар Honda NSX став прямим викликом Ferrari. Щороку Honda випускає близько 2 млн автомобілів, з них понад півмільйона — у США, близько ста тисяч — у Канаді та Великобританії. Моделі марки в усьому світі асоціюються з найвищою якістю, довговічністю та комфортом.
Один із дочірніх підрозділів Honda — Acura, яка робить автомобілі для Америки. Завод відкрили в штаті Огайо в 1982 році. Моделі Acura належать до представницького класу і претендують на частку американського ринку «люксу».
Одна з головних рис автомобілів Honda — високооборотні мотори. Останнім часом компанія почала випуск силових агрегатів зі змінними фазами газорозподілу.
hondamycar.org
Амір Гатін, директор компанії «Автомакіяж»
Нарешті я вирушаю на тест-драйв автомобіля, який для Росії зовсім новий. Наскільки мені відомо, такої моделі Honda у нас ще не було. Концерн Honda Motor створив дорогий автомобіль, наповнений найновішими технічними рішеннями, — Honda Legend. Тут і нова повнопривідна трансмісія, і особливий розподіл крутного моменту по колесах. Плюс купа «примочок», які роблять автомобіль безпечним на високій швидкості та на крутих серпантинах. Заглиблюватися в технічні деталі не хочу і не буду. Розповім лише про свої враження від зустрічі з цим автомобілем.
Я давно закоханий у Honda і з нетерпінням чекав цього моменту. Прочитав усі огляди, присвячені цьому новому диву японської техніки. Коли журналісти розписують переваги та зручності тестованих автомобілів, хочеться самому все це спробувати. А тут Honda, та ще й практично стала легендою японського автопрому.
Отже, ми сідаємо в автомобіль, і я поки на передньому пасажирському сидінні. На вулиці спека, потрібно вмикати кондиціонер. Але одразу розібратися не виходить: приладова панель при першому погляді лякає великою кількістю кнопок і ручок. Втім, це лише перше враження. Ми з Альфредом методом проб і помилок досить швидко освоюємо керування кліматом. Коли очі звикають до інтер'єру, складається відчуття: «Все дуже шикарно і стильно». Нічого зайвого, продумані, здається, всі дрібниці для зручності водія та пасажира. Оздоблення салону, як і належить дорогому автомобілю: натуральна шкіра, дерево, алюміній.
Тепер я вже за кермом. Рушаю — автомобіль стрімко набирає швидкість. Все зручно, огляд чудовий. Плавність ходу і водночас спортивна динаміка — ось головні враження. Непомітно наздоганяю попутні автомобілі на трасі. Звісно, японцям довелося шукати баланс між комфортом і швидкісними якостями. Адже Honda, як відомо, — це передусім драйв, спортивна аскетичність, а отже, потрібна жорсткіша підвіска. Але тут ці характеристики розважені, на мою думку, з точністю найкращого аптекаря. Це автомобіль для багатих і успішних людей, яким потрібно і статус дотримати, і відчути принаду швидкісного «польоту». Якщо порівнювати з царською ієрархією, Honda Legend — це цар або король, що володіє багатством, розмахом, міццю та впливом. Як ви зрозуміли з цих хвалебних епітетів, автомобіль мені дуже сподобався.
Альфред, редактор газети «Автоклуб-Казань»
Усього дві години спілкування з цим автомобілем — катастрофічно мало. Що можна зрозуміти за цей час? Так, розганяється! Так, гальмує! Так, велика! Так, комфортна! Скільки ще можна перераховувати цих «ТАК»? Багато, дуже багато. Але справа зовсім в іншому! Цей автомобіль створювався як щось більше, ніж просто автомобіль. Щоб було зрозуміло, про що я, почну з самого початку.
Справа була в далекій Японії. Жили-були два видатні інженери, здатні створювати найтехнічно просунуті трансмісії у світі. Це Ясудзі Шибахата і Каору Савазе. Перший — з Honda, творець трансмісії для передньопривідного Honda Prelude з диференціалом ATTS (Active Torque Transfer System), другий — з Mitsubishi, творець усіх повних приводів на Evo і революційної трансмісії Evo IV з аналогічним AYC (Active Yaw Control). Honda Prelude вже знята з виробництва, і першість нібито залишилася за Mitsubishi. І ось Шибахата-сан робить у відповідь хід у вигляді трансмісії SH-AWD на цьому самому Legend. В її основі передньопривідний механізм, але він здатний передавати потужність на задні колеса.
У цій машині заховані фактично дві автоматичні коробки передач, і одна з них відповідає за подачу тяги на задню вісь. Електроніка на власний розсуд обирає пряму або підвищену передачу. У задніх півосях заховані електромагнітні муфти, якими керує розумна начинка, періодично підключаючи то одне, то інше колесо. Завдяки цьому автомобіль у будь-який момент може стати триведучим. Залежно від напрямку повороту активується потрібна піввісь. Система підрулює машину за рахунок зовнішніх коліс у віражі, помітно зменшуючи радіус. Виходить, що керування автомобілем відбувається не лише кермом, а й силою тяги, і все це без участі водія. Відчуття руху «по рейках» з'являється в кожному повороті — це заслуга системи SH-AWD. Сьогодні у світі немає жодного іншого автомобіля з чимось подібним! Інженери Honda заявляють, що створили найдосконаліший привід на планеті. І ось із таким багажем знань доводиться виїжджати у звичайний міський трафік. Чесно кажучи, від цього стає навіть нудно. Хоч би дощ почався, чи що, — тоді можна було б спробувати побалуватися ковзаннями на мокрому покритті. Але ні, для справжньої перевірки такого апарата потрібен полігон. Доводиться задовольнятися міськими вулицями з їхнім сумбурним рухом, «пральними дошками», трамвайними коліями та іншими принадами європейської глибинки. А їде машина, скажу я вам, чудово: спритний автомат не дає спуску любителям погонятися на світлофорах і на прямій до наступного перехрестя. Кермо злегка «натягнуте», і воно, мабуть, навіть гостріше, ніж хотілося б для такого великого автомобіля, хоча з такою начинкою, як SH-AWD, це, напевно, виправдано. Підвіска налаштована ідеально: вона гасить поздовжнє розгойдування, але при цьому не перетворюється на жорстку. М'яке проковтування нерівностей — очікувана поведінка для машини такого класу, і вона повністю виправдовує ці очікування.
Загалом уся філософія цього автомобіля — чистий егоїзм. Так-так, саме егоїзм. Ззаду, звісно, просторо, пасажирам там вільно, габарити машини вражають, але створена вона не для них. Сидиш ззаду — під час розгону тебе вдавлює в спинку, під час гальмування кидає вперед. Коротше, качає тебе там, мов тріску. Причому водій не робить жодних різких рухів — машина сама так поводиться. Цей автомобіль на всі сто відсотків створений для того, хто сидить за кермом!
В автомата є ручний режим, і перемикати передачі можна звичними підрульовими пелюстками. Мені завжди цікаво перевірити, наскільки «чесно» працює коробка в ручному режимі. Тут ситуація така: передачі вгору самі не перемикаються, тільки вниз. Машина дозволяє розкрутити мотор до межі, і у вас з'являється шанс почути звук двигуна, який усе-таки пробивається крізь чудову шумоізоляцію. Тільки коли стрілка тахометра впирається в червону зону, спрацьовує обмежувач. При цьому машина неприємно смикається, тож краще до такого не доводити і стежити за обертами за приладами — на слух тут покладатися не можна, шумоізоляція надто добре ховає роботу мотора. Оберти контролюєш тільки за тахометром, благо він величезний і чудово читається, як, власне, й усі інші прилади. Коли проїжджаєш під мостом, помічаєш, як гарно, у голубуватих тонах, підсвічені покази приладів.
Прилади дуже лаконічні та чудово читаються. У Honda з цим ніколи не було проблем — інженери завжди ретельно опрацьовують панель приладів. А от на центральній консолі я спершу розгубився від кількості кнопок. Не одразу знайшов, як увімкнути клімат-контроль. Зате коли придивляєшся, логіка розташування кнопок стає зрозумілою. Один раз налаштувавши кліматичну систему, можна про неї забути — вона сама, відстежуючи положення сонця, буде охолоджувати потрібні зони. Пересівши на заднє сидіння, я помітив, що акустичний комфорт там гірший, ніж очікував. Шум покришок, що відбиває ритм дорожніх нерівностей, чутно чітко. А як же хвалена система активного шумозаглушення ANC? Чому на водійському місці цього не чути взагалі? Ні-і-і, кращого способу боротьби з шумом, ніж вбудована музика, ще не придумали. Потужна аудіосистема з дев'ятьма динаміками та сабвуфером здатна заглушити не лише внутрішні шуми, а й влаштувати справжню дискотеку при відчинених вікнах. Зрозуміло, що тут усе максимально електрифіковано та напхано сервоприводами. Вмикаєш запалювання — і першим ділом оживають кермо та крісло. Кермо під'їжджає ближче до водія, а сидіння займає положення, записане в пам'яті. Вмикаєш задню передачу — на екрані з'являється картинка з камери заднього виду, а зовнішні дзеркала самі налаштовуються так, щоб було видно колеса. Машина буквально переповнена сучасними системами, і повторюся: двох годин спілкування з нею, щоб розібратися в усьому цьому різноманітті, катастрофічно мало. А от дизайн на тлі інших моделей Honda виглядає бліднувато. Згадайте гучний Civic або останній CR-V — ось саме! Може, це усвідомлене рішення додати консерватизму, адже машина претендує на солідність і статусність. Підбиваючи підсумок, скажу: цей автомобіль оцінять ті, хто вже досяг певного становища в суспільстві, досяг успіху у своїй справі або обіймає високі посади в чужій. Це, безперечно, доросла, але ще не стара людина, яка вміє «похуліганити», але при цьому звикла тримати все під контролем.
