Коментарі (9)
Разом з Toyota, Honda стояла біля витоків створення паркетних позашляховиків – машин для міста з можливістю виїзду на природу. Однак підхід у японців був іншим: якщо Toyota починала з кумедного тридверного RAV4, орієнтованого на молодь, і лише пізніше додала п'ятидверну модифікацію, то Honda одразу випустила повноцінний п'ятимісний автомобіль з містким багажником для сімейних людей. Такою ставкою на дорослішу аудиторію Honda заробила собі репутацію «пенсійного» бренду – через 15 років вона разом з Volvo опинилася серед найстарших марок і тепер розплачується за це позиціонування. Поки російський ринок ще не повністю перейнявся цим образом, японці намагаються вдихнути в модельний ряд молодість та емоції – достатньо поглянути на новий Civic у кузові хетчбек або на пекучий Type R.
Новий CR-V, на жаль, такою динамікою похвалитися не може. Впізнаваність Honda в потоці – стовідсоткова, але от про енергетику мови немає. В екстер'єрі з'явилася невластива марці мультяшність і водночас надмірна повнота. За кермом такого автомобіля важко уявити струнку дівчину, та й повна дама навряд чи захоче підкреслювати свої форми подібним вибором. Щоправда, чорний окрас трохи приховує справжні пропорції CR-V. Єдине, що чіпляє погляд, – виразна лінія вікон.
Інтер'єр зовсім не перегукується із зовнішністю. Він строгий і підтягнутий у японському стилі, хоча йому не завадила б частка екстравагантності від Civic. Удень увагу привертає благородне бежеве оздоблення, а ввечері панує неон – ним підсвічені обідки приладової панелі та простір для ніг. Пластик усюди жорсткий, що якось не в'яжеться з цінником майже в 40 тисяч доларів. Зате поєднання «чорний верх, світлий низ» виглядає цілком респектабельно. Лиску додають стильні деталі: ручки-шатуни на дверях і сітчаста вставка на нижній спиці керма.
Приладова панель теж лаконічна, але з одним прорахунком: центральний дисплей задертий надто високо, і його шкала миттєвої витрати палива перекрита кермовим колесом. Навіщо так зроблено – незрозуміло, тим більше що внизу екрана, просто перед очима водія, красується нікому не потрібний порядковий номер. Складається враження, ніби щиток встановили неправильно, і заводське маркування випадково опинилося на виду.
Експерименти з формою ручника – давня пристрасть дизайнерів Honda. На минулому CR-V він був вертикальним і стояв на консолі, тепер він повернувся майже на звичне місце, але ручка розгорнута впоперек машини і нагадує корабельний румпель – стильно і зручно. А ось кнопки підігріву сидінь, розміщені поруч із підстаканниками та кишенею для телефону, – явний промах. Вони то й діло натискаються випадково, що особливо неприємно в спеку.
Задній ряд сидінь повністю трансформується: частини дивана рухаються вперед-назад, спинки регулюються за нахилом у широкому діапазоні, а в центрі розташувався величезний відкидний підлокітник, більше схожий на столик із підстаканниками. По ширині заднього сидіння вільно розміщуються троє дорослих, а підлога абсолютно рівна. До речі, центрального тунелю немає і спереду. Якби бокс між передніми кріслами був знімним – можна було б влаштувати прохід для дітей вперед і назад.
Селектор «автомата» стоїть на приливі центральної консолі і перемикається як затвор – короткими різкими клацаннями. На жаль, у самій коробці такої чіткості немає: п'ятиступінчастий «автомат» позбавлений ручного режиму і категорично відмовляється гальмувати двигуном. Про затримки й згадувати не хочеться. Робота трансмісії особливо засмучує на тлі такої пристойної керованості.
Точне кермове управління з відчутним реактивним зусиллям – фірмова риса Honda, і CR-V не виняток. Навіть не чекаєш, що паркетник може бути настільки азартним в управлінні. Схожого намагалися досягти творці Nissan Qashqai, але їм явно забракло того лиску, що вийшов у Honda. На парковці кермо легке, але вже до 40 км/год воно наповнюється ідеально вивіреним зусиллям, і крутити його – одне задоволення. Крени кузова за мірками позашляховиків вельми помірні, машину можна вести на межі зчеплення шин, зберігаючи повний контроль. У граничному повороті CR-V демонструє недостатню повертальність, але спроби високого паркетника піти в занос навряд чи потішать. Електроніка при зносі вмикається не одразу, залишаючи водієві право трохи проїхатися з пробуксовкою і налякати пасажирів.
Ось тільки згаданий «автомат» такому драйву не сприяє. Щоб отримати тягу на виході з віражу, доводиться заздалегідь тиснути на газ, даючи коробці час перемкнутися на пару ступенів униз, і тільки потім можна чекати прискорення. Мотор під стать трансмісії – він теж не рветься до рекордів. Дволітрова «четвірка» з фірмовою системою VTEC не має нічого спільного з по-справжньому гарячими двигунами Honda. Вона ліниво розганяє позашляховик, даючи зрозуміти, що за динамікою краще йти до Type R, а не до сімейних моделей. Зате CR-V порадував помірним апетитом: 11-12 літрів на «сотню» – цілком достойно для сучасного паркетника в міській штовханині.
Зворотний бік керованості – звісно, комфорт. Підвіска CR-V справно струшує пасажирів на стиках асфальту, зате не допускає й натяку на розгойдування. Не рятують від поштовхів і високопрофільні 18-дюймові колеса 225/60 R18. До речі, тестовий CR-V чомусь був взутий у зимові нешиповані покришки, хоча на дворі стояло літо.
На заміській трасі CR-V теж не блищить динамікою: остання передача неймовірно розтягнута, а на силову третю «автомат» перемикатися лінується, тож під час обгонів його часто доводиться підганяти педаллю в підлогу або вимкненням over-drive – благо зручна кнопка просто на селекторі. Єдина радість – солідне реактивне зусилля на кермі, що дозволяє прописувати повороти, мов циркулем.
Для штурму бездоріжжя у нового CR-V, як у справжнього паркетника, немає жодних додаткових пристосувань. За підключення задньої осі відповідає електроннокерована гідромуфта. На сипкому ґрунті можна вимкнути і протибуксувальну систему. Уся надія – на солідний кліренс і короткі звіси. Зате по путівцю машина на жорсткій довгохідній підвісці та високих колесах дозволяє мчати на пристойній швидкості, уникаючи пробоїв і розгойдування.
Зваживши всі плюси і мінуси, виходить, що Honda зробила вельми цікавий «паркетник». Ось тільки зовнішній дизайн – справа смаку... Але те, що машині бракує молодості та динаміки, – факт. А якщо дизайн викликає винятково розчулення, а гонитва за лаврами Шумахера і гоночний шолом давно повішені на цвях, то CR-V стане цілком вдалим придбанням. Зручний і просторий автомобіль, який не загубиться на дорозі, але й не впадає в око, та ще й здатний приносити задоволення за кермом. Що ще потрібно для неквапливих поїздок містом і виїздів на дачу на вихідних? Мрія пенсіонера...
Текст: Леонід Павлов.