VOLGA SIBER
Силовий агрегат — 2,4 л
Пікова потужність —
143 к.с./5200 об.
Максимальний крутний момент — 210 Нм/4200 об.
Гранична швидкість (км/год) — 195
Спринт 0-100 км/год — 13,4
Споживання палива (л/100 км):
міський цикл — 13,1
заміський — 7,2
змішаний — 9,4
4-діапазонна АКПП з режимом Autustick
Габаритна довжина — 4844 мм
Ширина — 1792 мм
Висота — 1394 мм
Дорожній просвіт — 140 мм
Маса без навантаження — 1555 кг
Покришки 205/60R16
Вартість — $ 18 809 (150 471 грн), початкова ціна — $ 16 450 (131 598 грн)
Оснащення:
система ABS, протибуксувальний асистент Traction Control, пара подушок безпеки з поетапним газонаповненням, гідропідсилювач керма, регульована рульова колонка, повний електропакет, дзеркала з автозатемненням, кліматична установка, шкіряне оздоблення інтер'єру, електропривод крісла водія з 10 регулюваннями, підігрів передніх сидінь, центральний замок, дистанційний привід кришки багажника, галогенові фари з відкладеним вимкненням, аудіосистема з 6 динаміками та підсилювачем
Періодичність ТО:
10000 км
Гарантійний термін 3 роки або 100000 км пробігу
Сергій Хохлов, автопортал Татарстану Tavto
Ідея випускати перевірену часом американську модель під російським брендом — це сильний хід. Щоправда, називатися вона тепер буде інакше: не «Волга», а «Volga Siber».
Виробництво налагоджено в Росії на тих самих верстатах, що не так давно випускали ідентичний автомобіль під ім'ям Chrysler Sebring. Зовнішність відрізняється лише деталями: новий передок з іншим бампером, інша оптика, фірмові шильдики та кермо.
Початок тесту пройшов за кермом власної машини, у ролі супроводжуючого. Серед потоку «Сайбер» легко впізнати за круглими секціями задніх ліхтарів — деталь, що запам'ятовується. Ці вогні то й діло зникали з поля зору, коли автомобіль ішов уперед і розчинявся в трафіку.
Я звик до спартанської обстановки власного авто, тому внутрішній світ «Сайбера» мене анітрохи не розчарував. Усе логічно та лаконічно. Усередині просторо та затишно. Ногам спереду вільно, ззаду запас теж пристойний. Збентежило лише безліч регулювань світла фар і те, що центральний замок при відкритті розблоковує лише двері водія, а пасажирські доводиться відкривати кнопкою на дверях. Ще один недолік — позиції селектора АКПП не збігаються з підписами. Замість D легко потрапити в ручний режим, а замість задньої — у нейтраль.
На помірних швидкостях автомобіль упевнено тримає траєкторію, проходити «змійку» було легко та приємно. Крен кузова виявився меншим, ніж я очікував. Кермо точне та насичене інформацією. Я вже було вирішив, що міф про надмірно м'яких і валких американців розвіяно, але поспішив. При серйознішому розгоні «Сайбер» почав реагувати на мої дії інакше. Задня вісь на швидкісній «змійці» помітно розгойдувалася, провокуючи зрив у ковзання. Щоправда, за активної системи Traction Control до повноцінного заносу справа так і не дійшла.
Гальма піднесли приємний сюрприз. Уповільнення з високої швидкості впевнене та результативне. Для такого масивного автомобіля це чудовий показник. Підвіска теж порадувала: в міру м'яка та пружна, вона без зайвих коливань проходить нерівності.
Мотор працює дещо шумнувато, але зате радує пристойним моментом. При старті навіть готовий зірвати ведучі задні колеса в пробуксовку.
Тепер про АКПП тестового екземпляра. Одразу скажу: я звик до механіки і люблю повністю контролювати машину. Тому автомат для мене — звір незвичний. За час тесту подружитися з ним не вдалося. Найадекватніше він поводиться при зрушенні з місця — усе чітко та передбачувано. Але в щільному потоці реакції на мої команди були непередбачуваними. Наші бажання не збігалися: то вмикалася знижена з розкруткою до 5000 обертів, то коробка тягла без перемикання. Динаміка розгону змінювалася від разу до разу. При обгоні така нерішучість недоречна. Зате в заторі автомат працював ідеально — як треба.
Підсумовуючи, можу сказати: «Сайбер» сподобався мені як комфортний автомобіль бізнес-класу, який не створений для агресивної їзди.
Альфред Марданов, «Автоклуб-Казань»
Те, чого всі чекали від ВАЗу, зробив ГАЗ — почав виробляти західну модель. Ще в 2006 році компанія «Chrysler» продала права на універсальну платформу седана Sebring, а також ліцензію на випуск Dodge Stratus, що й лягло в основу Siber. Саме слово «Сайбер» — це «Сибір», могутній, романтичний і безкрайній край, який не дає спокою американцям. Щоправда, поєднання в назві вийшло цікаве: і Сибір, і Волга, і ГАЗ. Гаразд, не будемо чіплятися — ніхто не приховує, що назву підібрано в співзвуччі з Sebring. Мовляв, щоб усі пам'ятали про походження. І ось, результат цього партнерства стоїть перед дилерським центром, а ключі вже в мене. Порівняно з американським оригіналом у нього змінена зовнішність: інша оптика, бампери, решітка радіатора з шильдиком ГАЗ. Усередині, якщо чесно, особливих відмінностей я не помітив, хіба що кермо змінило емблему Chrysler на газівську.
І ще виробник заявляє, що підвіску адаптовано для Росії та кліренс збільшено. Досить лірики, пора випробувати машину в ділі. Сідаю, оглядаюся. Не помітити зручну посадку та чудовий огляд неможливо. Але навіть електрорегулювання сидінь із хорошою бічною підтримкою та поперековим підпором не рятують високих водіїв від дефіциту місця над головою. Вмикаю запалювання — і в салон вривається несподівано гучний звук мотора, руйнуючи тишу. Шумоізоляція слабкувата, подумав я, і практика це підтвердила. Ставлю селектор у «D» і рушаю, причому машина, немов моторний човен, задирає ніс і з пробуксовкою рветься вперед. Ого! Такої жвавості від цього корабля я не чекав. І чомусь автомат тримає першу передачу надто довго, не перемикаючись. А, зрозумів: я випадково ввімкнув ручний режим, промахнувшись повз «D» — легко промахнутися. Добре, що на приладці індикується вибрана передача і можна швидко зрозуміти, що відбувається. З перших же метрів відчувається, що над підвіскою явно попрацювали. Американці так щільно себе не поводять, вони зазвичай м'яко погойдуються.
Так-так, поведінка дуже цікава, під такий жвавий мотор налаштування підібрано правильно. Автомобіль зібраний, чудово відпрацьовує нерівності без пробоїв, але при цьому він не жорсткий, а радше пружний. Характер підвіски розкрила «змійка». Перший заїзд без підготовки я інтуїтивно пройшов на максимальній для нього швидкості — близько 85 км/год. При скиданні газу машина легко повертається на траєкторію, але варто додати тяги — її зносить. Мого досвіду не вистачило, щоб упоратися з такою поведінкою, і в останні два повороти я вже входив боком. Вимикати Traction Control сенсу не було — це розумно робити лише на сипких покриттях. Кермо, солідне та наповнене зусиллям навіть на малих швидкостях, припало мені до смаку. Як вірно зауважив Сергій, у розумних межах машина керується чудово, але не варто переступати межу — інакше вона викине такий фінт, мама не горюй! Я бачив, як Сергій «домовлявся» з АКПП, але вони так і не знайшли спільної мови, що не дивно. Відчуття, що там постійно ввімкнена знижена, і машина тримає високі оберти, готова зірватися.
Можливо, справа в адаптивному характері автоматичної коробки, яка підлаштувалася під манеру їзди, а може, це просто особливості заводських налаштувань. Але в будь-якому разі напрошується п'ята передача. Якщо перейти в ручний режим, машина стає трохи чутливішою, і, що приємно, з'являється можливість гальмувати двигуном. У цих американцях дійсно щось є, і чимало загадок. Наприклад, щоб увімкнути світло в салоні, доводиться шукати окрему ручку, розташовану поруч із керуванням ближнім світлом і габаритами. При цьому ввімкнення габаритів ніяк не відображається на приладовій панелі — удень зовсім незрозуміло, горить світло чи ні. Схожа ситуація була, пам'ятаю, і на Jeep. А ще галогенові фари гаснуть із затримкою, що трохи дезорієнтує: виходячи з машини, не можеш зрозуміти, забув вимкнути світло чи воно просто ще не погасло.
Не візьмуся вгадувати, як проголосують покупці, але, на мою думку, Волзі давно пора виходити на новий рівень. Колишні спроби з двигунами Rover ситуацію кардинально не змінили. Саме на цьому новому рівні, без сумніву, знаходиться Volga Siber. Так, марка не наша, та й модель не нова! Але скажіть, чи є в нашого автопрому інший шлях? Може, вже досить винаходити велосипед і пора використовувати вже перевірені та обкатані рішення, щоб таким чином усе-таки піднятися на наступну сходинку.
Інакше — Game Over.
