Другий всесвітній. Fiat Linea - з Туреччини з любов'ю

Олег РАСТЄГАЄВ, фото автора

До Туреччини, до Стамбула? А там же криза! Конституційний суд анулював підсумки президентського голосування, народ вийшов на протести, сутички

з поліцією… І якраз у Стамбулі на 2 травня призначена прем'єра нового Fiat Linea! Більше того, оселитися нам доведеться в самому серці міста. В «Авторевю» до такого не звикати: обидві російські «революції» кінця минулого століття ми застали чи не в гущі подій, зумівши при цьому не зірвати жодного випуску. Але про що думали організатори цієї презентації?

І ось що цікаво. За три доби в Стамбулі мені довелося побачити маніфестації тільки по телевізору, а поліцейських на вулицях було не більше, ніж столичних даїшників. Навіть прикро. Тому від програми організатори не відмовилися: тест-драйв містом та його околицями, ефектне представлення на острові посеред Босфору та феєрверк у фіналі. Усе пройшло, як задумано. Ось вона, прикмета глобалізації: криза кризою, але прем'єра «світового» автомобіля важливіша!

Ще б пак: Fiat Linea не лише з'явиться в продажу практично на всіх континентах, а й буде збиратися на п'яти заводах — у Туреччині, Бразилії, Індії, Китаї та, що для нас особливо актуально, в Росії. На підприємстві в Набережних Челнах, де колись робили «Оку», зараз завершується монтаж нової лінії для випуску седанів Fiat Linea. Спочатку тут будуть встановлювати агрегати на готові кузови з Туреччини, а потім з'являться зварювальний та фарбувальний цехи. Тож на початку наступного року до Росії прийде ще один «всесвітній» Fiat. Перший, Albea — спадкоємець хетчбека Fiat Paleo, уже сходить з конвеєра в Челнах, а тепер черга за машиною гольф-класу: Linea складе конкуренцію Ford Focus, Mitsubishi Lancer та Toyota Corolla.

Симпатичний салон оздоблено жорстким пластиком. Клімат-контроль входить до топової комплектації Emotion

Італійці, як зазвичай, роблять акцент на дизайні. В обличчі Linea вгадуються риси хетчбека Grande Punto від студії Guigiaro Design — симпатичну мордочку седана прикрашають «двоярусна» радіаторна решітка та фари мигдалеподібної форми. Щоправда, Linea успадкувала від Grande Punto не лише зовнішність, а й платформу, хоча сам автомобіль розтягнули до значних 4,56 м. У підсумку вийшов чи не найдовший седан у своєму класі. Ось тільки й один із найвужчих. Воістину — Linea, «лінія».

При цьому в плечах Linea не «тисне» — принаймні, коли в салоні четверо. А ось зайві «поздовжні» сантиметри стали доречними — вони дозволили помітно розширити діапазони регулювань передніх сидінь. При моєму зрості 190 см я зсунувся на два клацання вперед від крайнього положення! Усівся «сам за собою» — і знову просторо: між коліньми та спинкою водійського сидіння залишається зазор. Щоправда, радість зіпсувала низька стеля, об яку я стукнувся головою, — дах буде створювати незручності всім, хто вищий за 180 см.

В оформленні приладів відчувається ностальгія за шістдесятими	«Бардачок» невеликий, зате в ньому встановлено процесор, куди можна завантажувати музику через USB-порт	Для простих версій пропонується «вентильне» керування мікрокліматом

Салон тішить око: приємні форми, «буржуазне» поєднання темного верху та світлого низу в оздобленні передньої панелі та дверей, прилади «під старовину». На «робочому столі» центральної консолі — великі кнопки керування магнітолою та клімат-контролем. А в «бардачку» — опційний USB-порт для завантаження музики у форматах mp3, wav або wma. Одразу й не скажеш, що автомобіль задумувався як «бюджетний», для країн «третього світу» (для Західної Європи — інша модель гольф-класу, новий хетчбек Bravo (див. АР №7, 2007). Щоправда, м'який на вигляд пластик насправді виявився жорстким. Сидіння з приємною «плюшевою» оббивкою псує форма — спинка зовсім не тримає в поворотах, на «старовинному» циферблаті спідометра шрифт надто дрібний. Загалом, ергономіка далеко не ідеальна. А що на ходу?

Зізнатися, спочатку мені було не до автомобіля. Гаразд, до того, що таксисти можуть різко метнутися до узбіччя, я звик (до речі, більшість із них їздить на седанчиках Fiat Albea), але щоб так само, прямо з третього ряду, до зупинки підрулювали автобуси… У Москві вже їздять краще. Ввічливіше, передбачливіше. А тут — ніхто не пропустить! Затори гірші за московські. І лише перемахнувши по півторакілометровому Ататюркському мосту на азійський берег Босфору, я зітхнув вільніше. Нехай тут менше визначних пам'яток, зате й машин — також.

Велюрове сидіння погано тримає в поворотах	Ззаду багато місця для ніг, є відкидний підлокітник, але високі пасажири скаржитимуться на низьку стелю
Шторка на вікні — приємне доповнення в спекотний день	Дефлектор обдуву передбачено і для задніх пасажирів

Для початку я взяв машину з шильдиком T-Jet на радіаторній решітці. Це означає, що під капотом стоїть 120-сильний двигун 1.4 Turbo. Непоганий моторчик — тихий, без яскраво вираженої турбоями. Плавний старт, упевнений розгін аж до граничних 6400 об/хв, коли м'яко спрацьовує обмежувач. За відчуттями, мотор дуже схожий на хороший атмосферний двигун об'ємом 1,6 л або навіть 1,8 л. Мотор-то хороший, а ось привід п'ятиступінчастої коробки передач — не дуже: «тугий» механізм потребує чималих зусиль при кожному перемиканні, та й вибірковість кульгає.

З гальмами все гаразд: адекватне наростання зусилля на педалі дозволяє чітко розраховувати уповільнення. АБС, судячи з частоти спрацьовувань, не останнього покоління, зате входить до списку стандартного обладнання всіх версій, за винятком базової Active. А ось за «противідкатну» систему Hill Holder доведеться платити окремо. Приємна опція, особливо для початківців: на підйомі після відпускання педалі гальма електроніка ще пару секунд утримує автомобіль на місці, допомагаючи рушити в гору.

Щодо керованості жодних відкриттів — середня чутливість, середній рівень зусилля на кермі та середня його інформативність. До речі, італійці відмовилися від модного електропідсилювача на користь традиційного гідравлічного. Зусилля на кермі невисоке, що полегшує життя в місті, а рівень інформативності цілком достатній для контролю автомобіля на трасі. А якщо поїхати швидше? Нудно. Linea надійно стоїть у поворотах, майже не нишпорить на нерівностях, але рівень граничних бічних прискорень невеликий, та й крени кузова знижують точність реакцій на вузьких турецьких доріжках. У відповідь на скидання газу задні колеса охоче зриваються в ковзання. Занос не небезпечний, але його корекція вже потребує певних навичок. Втім, ті, хто ними не володіє, можуть замовити систему стабілізації — за доплату.

А ось і розбитий асфальт, ось і «рідні» латки.

Кліренс близько 160 мм — і жодного захисту моторного відсіку	На кришці передбачено ручку, але користуватися нею незручно
Багажник непоганий — бракує тільки ніш та кишень. Під килимком — повнорозмірна «запаска»

— Притормози! — кричить штурман. Бац, бац… Це виявився «лежачий поліцейський», причому без жодного попереджувального знака. Все точнісінько як у нас. Однак ходова частина Fiat гідно перетравлює нерівності аж до 100 км/год. Якщо ж розігнатися сильніше, на розбитій і хвилястій дорозі кузов почне розгойдуватися, а амортизатори дедалі частіше пробиватимуть до відбійників. Запас міцності у підвіски не такий уже й великий. До того ж, у машини з кліренсом близько 160 мм відсутній захист картера, а в найнижчій точці, просто під двигуном, проходить випускна система. Пошкодити її простіше простого — достатньо потрапити в глибоку колію, заодно відірвавши гумовий аеродинамічний фартух, який постійно чіпляється за асфальт на тих самих «лежачих поліцейських». Залишається лише сподіватися, що на версіях, зібраних у Росії, з'явиться металевий захист моторного відсіку.

Хороший 120-сильний турбомотор 1.4 T-Jet, крім ціни…

Якщо порівнювати Fiat з однокласниками заочно, то за плавністю ходу він, думаю, опиниться десь посередині між м'яким і довгохідним Renault Megane, адаптованим до наших доріг, і жорсткішим «другим» Фокусом. А от з акустичним комфортом повний порядок: Fiat Linea з турбованим двигуном 1.4 — дуже тиха машина. Навіть коли тахометр показує 5000 об/хв, у салоні можна спокійно спілкуватися, не підвищуючи голосу. Але коли виробництво стартує в Набережних Челнах, шумова картина може змінитися: для російської версії Linea зараз підшукують «правильний» мотор. Атмосферний агрегат 1.4 (77 к.с.) явно слабкуватий. Двигун 1.4 Turbo хороший у всьому, крім одного — своєї вартості. Дизель теж дорогий, та й якість нашого палива залишає бажати кращого. Я, до речі, покатався на дизельній модифікації й особливого захоплення не відчув. Вузький робочий діапазон, глибока турбояма — до 2000 об/хв 90-сильний турбодизель 1.3 MultiJet майже не тягне. Швидше за все, для Росії оберуть агрегат об'ємом 1,6 літра, і цілком можливо, що він буде китайського виробництва — з тих, що планують ставити на автомобілі, які збирають у Китаї.

Втім, це далеко не єдина головна біль, яку доведеться вирішити компанії «Сєвєрстальавто». І головна з них — якість, якою, як відомо, автомобілі Fiat не славляться. Це підтвердили й «презентаційні» машини. На одній з них стався збій у системі керування двигуном — і Linea категорично відмовилася заводитися. На моєму екземплярі електроніка працювала без нарікань, але заїдала ручка відкривання лівих задніх дверей, а кожух важеля перемикання передач постійно вискакував зі свого місця. Дрібниці? Але саме вони й псують враження від, здавалося б, непоганого автомобіля.

Поки залишаються відкритими питання ціни та базового оснащення «російських» машин. Але чекати подарунків навряд чи варто. Судіть самі: у Румунії Fiat Linea з атмосферним мотором об'ємом 1,4 л у початковій комплектації коштує 12555 євро, що становить близько $17000. Навряд чи російська версія з двигуном 1,6 літра, хай навіть китайським, виявиться дешевшою. Але ми все ж сподіваємося.