Бика — за роги! Dodge Caliber для Європи

Коли в дзеркалі заднього виду виникає масивна радіаторна решітка з агресивною емблемою, водій Focus поспішно йде вправо — ззаду насувається щось значне. Пропускає, кидає погляд вліво — і дивується: його обганяє однокласник, п'ятидверний Dodge Caliber. На цю модель покладено не просту місію — відкрити для марки Dodge європейський ринок, а заодно і російський, де автомобілі цієї марки зустрічаються рідко, в основному це «сірі» позашляховики Durango і пікапи Ram. А за кермом Caliber перебував я, коли обганяв Focus на трасі, що веде на північну частину Ібіци.

Що рухає Dodge, коли вони виводять на європейський ринок Caliber — автомобіль, створений усупереч практично всім правилам, прийнятим у Старому Світі? Де це бачено, щоб хетчбек гольф-класу носив таку величезну решітку радіатора? А капот, піднятий на метр від землі? Незвичні й крила з розширювачами арок, і немаленький для передньопривідної моделі кліренс — 195 мм. Який же це гольф-клас? Багато хто дійсно приймає Caliber за компактний кросовер — особливо коли дивляться на знімки без предметів для порівняння масштабу. Саме на такий ефект і роблять ставку американці. Адже створити типовий хетчбек з чистого аркуша і змагатися з європейськими однокласниками — завдання безнадійне, тому янкі пішли ва-банк, сконструювавши невеликий автомобіль в образі та з пропорціями великого позашляховика. По-американськи. Але чи куплять такі машини в Європі? Схоже, відповіді не знають і самі представники Dodge, що входить до концерну DaimlerChrysler. Принаймні, на розпитування про заплановані обсяги продажів і про країни, де очікується максимальний попит, чітких відповідей я не почув. Американці замовчують навіть про масштаби виробництва на заводі в Бельвідері (штат Іллінойс), де разом з Caliber випускаються Jeep Patriot і Jeep Compass. Бояться наврочити?

Салон виглядає симпатично, але на дотик — суцільна пластмаса	Переднє крісло з чотирма механічними регулюваннями зручне навіть для високих водіїв	У ручному режимі клинопасовий варіатор фірми Jatco імітує секвентальну 6-ступінчасту коробку

Побоювання в них є. Взяти хоча б аеродинаміку: коефіцієнт опору — 0,37 у бензинових версій і 0,39 у дизельних. Для сучасного гольф-класу це перебір — той самий Volkswagen Golf показує Сх 0,32. А слабка «лобова» обтічність обмежує максимальну швидкість і збільшує апетит.

Нижче шкали тахометра — індикація режимів варіатора	На тильному боці спиць — клавіші керування аудіосистемою, але кнопок перемикання передач на кермі, на жаль, немає
Спинка переднього сидіння складається вперед, звільняючи місце для довгомірів	У «бардачку» — охолоджуваний бокс на чотири півлітровки

Є недоліки і в компонуванні. Якщо європейські виробники борються за кожен сантиметр внутрішнього простору, то Caliber розкидається дюймами. Об'ємні крісла, товсті дверні панелі… Для великих позашляховиків це нормально, але в хетчбеку масивні елементи безжально з'їдають місце. За кермом сидіти цілком комфортно навіть за мого зросту 190 см, а от улаштуватися «сам за собою» я вже не зумів — коліна впираються в жорстку спинку переднього крісла. Відчуття простору в салоні немає. Зате виникає враження, що перебуваєш в автомобілі класом вище, принаймні, вище по посадці. Якщо порівнювати з Dodge Neon, який Caliber прийшов на зміну, то водійське крісло піднялося на 10 см. Висока посадка, вертикальна передня панель, велике кермо — усі ознаки популярних у Росії позашляховиків!

У підлокітнику — зручне відділення для телефону або iPod	Задні сидіння не надто просторі, зате спинки регулюються за нахилом

Перед пасажиром — два містких речових відсіки, причому один з них оснащений холодильником з ложементом на чотири півлітрові пляшки. Підлокітник між передніми кріслами висувається вперед на 76 мм, що забезпечує комфорт і невисоким водіям. Спинка переднього сидіння відкидається вперед, дозволяючи возити довгоміри.

Задні сидіння, хоч і не найпросторіші, зате мають регулювання кута нахилу спинок. У багажнику — 530 літрів корисного об'єму, «запаска»-докатка під жорстким настилом, знімний ліхтарик на стелі та два динаміки на задніх дверях. Останнє, правда, доступне в спеціальній комплектації для любителів галасливих пікніків.

«Світовий двигун» — спільна розробка DaimlerCrysler, Mitsubishi і Hyundai. Бензинові агрегати об'ємом 1,8 л і 2,0 л мають систему регулювання фаз на впуску і випуску та впускний колектор зі змінною геометрією. Обидва мотори перетравлюють 92-й бензин. Наприкінці року з'явиться третій двигун об'ємом 2,4 л	Відкидний бум-бокс — для любителів галасливих пікніків	Під жорстким настилом — «запаска»-докатка

Про походження платформи представники Dodge теж воліють не поширюватися. Можливо, тому, що ця «візок» — один із підсумків розпалого альянсу з Mitsubishi: нові Outlander, Lancer і Dodge Caliber мають спільну базу. Бензинові мотори об'ємом 1,8 л і 2,0 л (пізніше додасться версія 2,4 л) також розроблялися за участю Mitsubishi. Це сучасні економічні двигуни, хай і без безпосереднього впорскування, зате з подвійною системою зміни фаз — на впуску і випуску. А як же дизель, без якого в Європі нікуди? Здавалося б, проблем немає — у розпорядженні DaimlerChrysler є відповідні чотирициліндрові дизелі 2.0 СDI або 1.8 CDI. Але мотори постачають конкуренти: ті самі дволітрові 140-сильні агрегати, які стоять на Volkswagen Golf. Кожному двигуну покладена тільки одна коробка передач: для 1,8 л — п'ятиступінчаста «механіка», для дволітрового — варіатор, а для дизеля — шестиступінчаста «механіка».

З червня цього року в Росії з'являться тільки бензинові машини. Тому шкода, що серед наданих на тест автомобілів не виявилося найпростішої версії — тільки дволітрові: бензинові або дизельні. Обираю бензиновий Dodge Caliber з варіатором.

— Варіатор ми обрали з міркувань паливної ефективності. Порівняно з класичним «автоматом» варіатор економить 6—8 відсотків палива. До того ж він працює в ширшому діапазоні передавальних чисел, — пояснює Джон Долан з відділу розробок DaimlerChrysler.

— А як щодо ресурсу, чи часто доведеться міняти приводний ремінь?

— Його міняти не потрібно взагалі. Варіатор з усіма комплектуючими розрахований на весь термін експлуатації автомобіля. Достатньо своєчасно міняти масло, по-моєму, кожні 100000 км.

Люк з електроприводом — зі списку додаткового обладнання

Згадуючи, як м'яко і плавно працює варіатор на мерседесівському A-класі, я вже налаштувався на спокійну поїздку. Але очікування не виправдалися. Інженери з Америки, виходячи з компоновочних рішень, не стали використовувати агрегат від Mercedes і встановили на Caliber варіатор CVT2, вироблений японською компанією Jatco. На перший погляд, конструкція схожа: є навіть ручний режим з імітацією «передач», а сам селектор дуже нагадує той, що стоїть у Mercedes. Однак японський варіатор працює помітно грубіше: у нестаціонарних режимах з'являються ривки та затримки. Поки спокійно їдеш по місту, це не напружує, але при обгоні, коли вичавлюєш педаль акселератора до упору, машина ніби не тягне — тахометр летить до 6000 об/хв, а потрібного прискорення не відбувається. Я перемикаюся в ручний режим, але тут зворотна ситуація: «передачі» клацають дуже швидко і різко, майже як у спортивному автомобілі. Причому вони розташовані дуже близько одна до одної: при активному розгоні різниця між ними близько 500 об/хв — як на ралійних машинах! Для гірських серпантинів — те, що потрібно. Але в звичайному житті постійно смикати важіль туди-сюди швидко набридає. Можливо, перемикання приносили б більше задоволення, якби керування трансмісією було винесено на підрульові пелюстки, але їх тут немає.

Caliber поводиться як кросовер не тільки через зовнішність, а й за характером: він стабільно тримає пряму, не нишпорить, але досить рано починає верещати покришками — в основному передніми. Якщо ще додати швидкість на вході в поворот, то внутрішнє колесо починає буксувати. Зворотний зв'язок на кермі недостатньо щільний — у звичайних режимах зусилля вистачає, але на високій швидкості хочеться більшого опору. При різких маневрах кермо, навпаки, стає надмірно «хватким». З такою керованістю тягатися з європейськими конкурентами буде складно. Зате в плані плавності ходу Caliber приємно дивує. Підвіска чудово перетравлює дрібні нерівності і добре відпрацьовує хвилі. Немалу роль тут відіграють досить високопрофільні для нинішніх часів шини — 215/60 R17. Тож спеціальна адаптація підвіски до російських доріг, швидше за все, не знадобиться: дорожній просвіт і так пристойний, а налаштування шасі ніби вже включають «пакет для поганих доріг».

Не втримався і спробував дизельну версію. За розгінною динамікою цей Caliber дуже нагадує Volkswagen Golf з таким самим мотором. Впевнений підхоплення в діапазоні 2000–4000 об/хв, точна робота шестиступінчастої механічної коробки. Залишається сподіватися, що і п'ятиступінчаста «механіка», з якою в Росію приїде Caliber 1.8, виявиться не гіршою.

У Штатах головним козирем Калібра стала ціна: базову версію там продають за $13985, що на $410 дешевше, ніж коштував Dodge Neon. Але в Росії дешево не буде — Dodge Caliber з двигуном 1,8 л у комплектації з АБС, шістьма подушками безпеки, кондиціонером, центральним замком, електродзеркалами та електросклопідйомниками оцінений у 18200 євро. Це приблизно рівень Volkswagen Golf у порівнянному оснащенні, а той — один із найдорожчих автомобілів у класі! Дволітрова версія з варіатором при такому ж рівні оснащення коштує вже 21300 євро, а топова — зі шкіряним салоном, підігрівом передніх сидінь та аудіосистемою з CD/mp3-чейнджером — 23500 євро. Забагато, особливо на тлі Mitsubishi Lancer і Ford Focus з їхніми «доларовими» цінниками. До речі, саме через ціну повнопривідні версії не поїдуть до Європи — маркетологи побоюються, що покупці не захочуть доплачувати 2–3 тисячі євро за повний привід, який в Америці доступний. Але є надія, що в Росії з'явиться повнопривідний Caliber, і не простий, а «заряджений» — Dodge Caliber SRT4 з мотором 2.4 Turbo потужністю 304 к.с. Наступного року цей Caliber почнуть продавати не тільки в США, а й у Європі. Можливо, російським дилерам теж дозволять привозити такі машини.