У прес-карів життя — суцільна пригода: за кермом постійно хтось новий, а отже, щоразу інший стиль водіння, інші траси та свіжі враження. За кілька днів вони вже їдуть шукати нових знайомих. Але ми ж купуємо машину не на тиждень, а років на два, тож поверхневого знайомства тут явно замало. Щоб перевірити, на що вона здатна у довгострокових стосунках, ми вирішили придивитися до типового представника найходовішого в Росії С-класу — ні, не до Ford Focus, а до його конкурента — Chevrolet Lacetti.
І нехай колір буде найзвичайніший, кузов — найходовіший, а опції — середньостатистичні: чорний седан Lacetti з двигуном 1,6 літра та механічною коробкою погодився пожити з нами близько трьох місяців — цього часу якраз вистачить, щоб скласти думку.
Як взагалі обирають такі машини, коли довкола стільки стильних купе та впевнених у собі позашляховиків? Напевно, насамперед дивляться на цінник — «що можна взяти за такі гроші». У «Лачетті» верхня планка сягає 542 400 рублів, а початкова ціна — 370 100 рублів. За ці гроші пропонують цілком гідний автомобіль: седан малювала знаменита студія Pininfarina, хетчбек — Italdesign, а універсал корейські інженери зробили на базі седана. У хетчбеку навіть вгадуються нотки Alfa Romeo, а ось масивні задні стійки спокійнішого седана відсилають до суворої німецької школи. Йому б ще фари жвавіші… Космополітичний образ доповнює великий хрест Chevrolet на решітці радіатора — щоправда, окрім назви марки, американського в машині немає нічого. Хоча треба визнати: перейменування з Daewoo на Chevrolet виявилося дуже вдалим ходом — для покупців заокеанський значок явно підвищує статус автомобіля. А ось корейське коріння — машина колись називалася Nubira і під цим ім'ям досі відома в низці європейських країн — в обрисах Lacetti проглядається без труднощів.
Гаразд, що побачать сусіди по пробці, зрозуміло. Зазирнемо всередину. Одразу впадає в око, що в салоні дуже просторо! Усередині машина здається більшою, ніж зовні. Заднім пасажирам у далекій дорозі нудьгувати не доведеться. Диван зроблений з розрахунку на двох, але й третій влаштується без особливого дискомфорту. Багажник на 405 літрів не наймісткіший, зате форма у нього зручна для завантаження, а відкривається він кнопкою з місця водія або з брелока.
Світлий велюровий салон в умовах наших зим — не найпрактичніший варіант, але саме в сльоту він дарує відчуття затишку та захищає від сірих буднів. М'яким виявився і темний пластик передньої панелі зі вставками «під алюміній». Кишень та відсіків у салоні — на будь-який смак: зліва від керма, у підлокітнику, у дверях (у задніх навіть з підсклянником), а на спинці переднього крісла збоку є кишенька з сіткою — для карт. Під пасажирським сидінням ховається висувний бокс, у якому речі весело катаються на поворотах. Перчаточний ящик не вражає розмірами, зате всередині є охолоджуване відділення. Передбачено і футляр для окулярів, от тільки звичайні окуляри туди не влізають — хіба що пенсне.
Розклавши речі по кишеньках, пора вмощуватися за кермо. Широкі крісла з непоганою бічною підтримкою. У водійського сидіння регулюються нахил подушки та поперековий упор, а ось регулювання по висоті невисоким водіям може не вистачити. Якщо ж посунути кермо надто близько (воно регулюється і по висоті, і по вильоту в широкому діапазоні), то воно впирається в коліна. Але це радше причіпки — ергономіка робочого місця водія на висоті. Але хто, скажіть, придумав розмістити кнопки клаксона на спицях керма? Звикнути до такого рішення мені так і не вдалося: в небезпечній ситуації руки судомно шарили по баранці в пошуках хитрих клавіш, щоб встигнути попередити неуважного водія. Зате шкіряне оздоблення керма та важеля КПП у нашій комплектації дуже приємне на дотик.
У центрі приладової панелі зі стильним металевим оздобленням — спідометр, навколо якого розташувалися скромні тахометр та покажчики температури й рівня палива. Кнопки керування магнітолою на кермі — зручно, але ввечері їх доводиться шукати на дотик: підсвітки немає. До речі, сама магнітола Blaupunkt у такому затишному салоні виглядає так, ніби її купили на радіоринку задешево. Яскраво-синє підсвічування регулятора гучності вибивається із загального зеленого фону, та й звучить вона середньо.
Потягнувши кільце на важелі КПП угору (привіт, Опель!), вмикаємо задню та виїжджаємо з парковки. Про чіткість перемикання передач Lacetti погано не писали, мабуть, тільки в прес-релізі General Motors. Мовляв, і третю з першого разу не ввімкнути, і хід важеля довгий, як у старого вантажівка. Це правда: механічна коробка підпсувала загальне приємне враження від машини. Щоправда, за кілька годин звикаєш до особливостей і вже не плутаєш першу з третьою. Але все одно нескінченно довгий хід важеля стомлює та іноді краде частки секунди під час розгону. Ще один мінус сплив у перший сніжний день, коли столичні дороги полили «коктейлем Лужкова»: передні стекла та дзеркала миттєво забризкуються.
В іншому ж поїздки на «Лачетті» тільки тішать. 1,6-літровий двигун свої 109 сил виправдовує, але прокидається лише після 3 000 об/хв — раніше жвавості від мотора, задушеного нормами Євро-4, чекати не варто. Зате машина спокійно рушає з другої передачі та не скидає оберти в гору. Щоб заглушити двигун, треба постаратися. І гальма хороші: дискові на всіх колесах, а ABS входить уже в базову комплектацію — у того ж Ford Focus за неї доведеться доплачувати.
Lacetti не провокує на агресивну їзду: її стихія — розмірене, спокійне та комфортне пересування. Підвіска підтримує цей вальяжний характер: машина плавно перекочується через «лежачих поліцейських» та інші нерівності. Але й у поворотах крени невеликі: автомобіль чудово слухається керма, можна навіть влаштувати пасажирам трохи адреналіну. Та й на швидкостях близько 150 км/год керування Lacetti не викликає дискомфорту.
Корейський седан, звісно, не претендує на тишу в салоні рівня Mercedes. У міру набору швидкості в машині чітко чутно і роботу двигуна, і, особливо, гул покришок. До того ж, до морозів автомобіль виявився не надто готовий: навіть у найдорожчій версії немає підігріву сидінь. Зате кондиціонер функціонує бездоганно.
З оглядовістю ситуація двояка. У русі дзеркала дають непогану картину того, що відбувається довкола, однак під час паркування вони помітно спотворюють реальність. Тож майбутнім власникам краще одразу задуматися про встановлення парктроніка.
До речі, «Лачетті» без проблем перетравлює АІ-92. З огляду на поточні ціни на пальне це плюс, як і цілком помірний апетит автомобіля.
Якщо не зациклюватися на невдалій трансмісії та безглуздому звуковому сигналі, то Chevrolet Lacetti виглядає дуже привабливо на тлі однокласників. По суті, це чудовий повсякденний автомобіль. Початкова версія Plus з 94-сильним двигуном об'ємом 1,4 літра оцінена в 370 100 рублів. До цього оснащення входять передні електросклопідйомники, дзеркала з приводом, магнітола з MP3, ABS, пара подушок безпеки та центральний замок з дистанційним керуванням. Однак брати машину без кондиціонера безглуздо, тому мінімальний поріг входу насправді становить 391 500 рублів — стільки коштує комплектація Star. За топову версію Platinum з двигуном 1,8 літра, автоматичною коробкою, повним електропакетом, датчиком дощу, клімат-контролем, чейнджером на п'ять дисків, чотирма подушками та литими дисками доведеться викласти 542 400 рублів.
Оптимальним же видається компроміс у вигляді версії Elite з двигуном 1,6 літра. Ціна на механіці — 14 537 доларів, а за «автомат» потрібно буде доплатити ще 36 500 рублів.
Що стосується інших кузовів, то хетчбек з двигуном 1,4 літра в базі стартує з позначки 358 900 рублів, а версія з 1,8-літровим двигуном та АКПП дійде до 530 700 рублів. Універсал доступний виключно з механічною коробкою та двигунами на вибір: 1,6 або 1,8 літра. Мінімальна ціна на такий автомобіль — 410 900 рублів, за топове виконання попросять 530 100 рублів.
Текст: Світлана Алєєва