Chevrolet Lacetti. Хрестоносець.

Chevrolet Lacetti. Хрестоносець

Спочатку Lacetti замислювався виключно як хетчбек, однак фінансові проблеми Daewoo завадили цим планам. Але проєкт не канув у Лету: коли GM поглинув корейського виробника, на світ з'явилося не одне авто, а одразу три кузови — хетчбек, універсал і седан. У такій метаморфозі, на перший погляд дивній, насправді є своя логіка. General Motors, хоч і не на мілині, але й не в розкоші, тож пара недорогих і затребуваних моделей у лінійці точно не завадить. Ставка тут не стільки на Стареньку-Європу, скільки на стрімко зростаючі ринки СНД і, звісно ж, на наш.

Повернемося, однак, до самої машини. Як з'ясувалося, ім'я Lacetti історично закріплене за хетчбеком, який мав прийти на зміну Daewoo Lanos, пару років тому відродженому під новою американською маркою. А ось седан і універсал ведуть родовід від Nubira. Цим, до речі, пояснюється і різниця в їхній зовнішності. Дизайн хетчбека малювали в ательє Giugiaro, а ось виглядом решти займалися стилісти з не менш відомої Pininfarina. Американським господарям зовнішність довелося трохи адаптувати, хоча втручання було мінімальним.

Перетворення Daewoo Nubira на Chevrolet Lacetti не потребувало хірургічного втручання. Корейці під наглядом американців замінили решітку радіатора, капот і трохи підправили бампер — у хетчбека ж справа обмежилася простою зміною емблеми. Але змінювався не лише кузов. Ще на презентації сімейства представники GM підкреслювали, що авто стало легшим, економнішим, безпечнішим і, головне, тихішим. Зачепили вони тоді й моторну гаму… Але про це пізніше.

Салон у всіх трьох Lacetti відрізняється не менше, ніж екстер'єр, хоча й витриманий у загальному стилі. Тут із загальної картини вибивається вже седан — він простіший і демократичніший, майже по-американськи. Інтер'єр, чесно кажучи, не вражає ні дизайном, ні матеріалами, хоча в деяких версіях можна знайти навіть імітацію дерева або модний алюміній. З ергономікою ж серйозних проблем немає. За кермо сяде навіть високий водій: крісло непогано профільоване, має всі потрібні регулювання, плюс рульова колонка налаштовується у трьох площинах. Сам кермо зручне, а ось підрульові перемикачі — архаїчні й тугі, явно дісталися у спадок від Daewoo Nexia. Звідти ж, схоже, і «коритце» замість дверної ручки у водія — річ незручна, хіба що дрібничку в ній тримати. У пасажирів ручки вже нормальні, з природним хватом. Але це, як кажуть, справа смаку.

Хетчбек і універсал тут, звісно, не відстають. Матеріали ті самі, але за рахунок свіжішої архітектури все виглядає багатшим: пластик передньої панелі, хоч і недорогий, уже не здається таким бюджетним, та й «алюмінієві» вставки йому личать. Але це знову ж таки смаковщина, тож повернемося до комфорту. Оскільки переднє пасажирське крісло — майже копія водійського, дивимося на другий ряд. Задній диван тут цілком адекватний: розрахований на трьох (про що говорять три підголівники), але з комфортом там розмістяться лише двоє. Місця для ніг у принципі вистачає, але якщо передні сидіння відсунути до упору, ступні вперуться в низько розташовані спинки. Комусь не сподобається і профіль самого дивана — без особливих анатомічних вишукувань. В решті все нормально, по-корейськи: без оригінальних рішень, але й без явних косяків. Те саме можна сказати і про багажники всіх трьох версій.

Завершуючи про другий ряд, зазначу, що спинка дивана складається у пропорції 60:40, збільшуючи і без того чималий відсік. Прямо порівнювати три кузови безглуздо, тому зупинимося на найпопулярнішому у нас седані. Вантажний відсік у нього просторий. До Skoda Octavia, звісно, далеко, але середні показники він виконує легко. Кришка багажника відкривається з електроприводом, кнопка — на водійських дверях. Щоправда, ручки на самій кришці немає, добре хоч поліуретанову панель не пошкодували.

А ось на чому імпортер заощадив, так це на моторах. Щоправда, тільки спочатку, коли пропонувалися лише 1,4- і 1,6-літрові двигуни, та й то з обмеженнями: універсал, наприклад, йшов тільки з 1,6-літровим мотором і механікою. Зараз усе простіше. Той самий універсал доступний уже з двома агрегатами: колишнім 109-сильним і потужнішим — 1,8 літра, що видає 122 к.с. Але «автомати» для нього так і не з'явилися. Зате у седанів і хетчбеків вибір трансмісії є: «автомат» агрегатується тільки з 1,6-літровим мотором. Базовий 1,4-літровий двигун іде лише з «механікою»… Втім, годі теорії, переходимо до практики.

Найпопулярнішим у нас, як водиться, є 1,6-літровий мотор — на ньому й зосередимося, тим більше що це єдиний двигун, який можна поєднати з обома коробками. Зрозуміло, що багато хто обере «механіку» і буде правий. МКП з таким мотором працює краще за будь-який «автомат», тим більше що сама коробка тут вельми непогана: перемикання чіткі, передачі підібрані грамотно. Але мене чомусь більше зацікавила АКП — звичайний гідротрансформатор без жодних «спортивних» режимів. За своїми характеристиками вона середнячок: невеликі затримки при різкому розгоні, не любить гальмувати двигуном. Але ось алгоритм перемикання здивував. При спробі перевести селектор із «D» у «R» він намертво застряг посередині і здався тільки після випадкового натискання. Виявляється, у Lacetti так працює «захист від дурня» — про це говорить ледь помітний напис поруч із важелем. Зазвичай для цього є кнопка, але в GM вирішили вирізнитися. Втім, згадуючи «закільцьовану» МКП, де задній хід вмикається тільки при піднятті малопомітного стопора під рукояткою, таке рішення вже не здається дивним. В решті ж автомобіль показав себе типовим представником малого сімейного класу. Помірно шумний, досить швидкий у місті, відносно жвавий, але валкий у поворотах, при цьому жорсткуватий на стиках мостів і «лежачих поліцейських».

На цьому, мабуть, усе. Варто додати, що ми свідомо не стали розписувати всі комплектації — їх тут видимо-невидимо. У хетчбека їх три, у седана — чотири, в універсала — п'ять. І це не рахуючи опцій і пакетів. Є з чого вибирати, але це вже хай читач сам вивчає.

Технічні характеристики:

Джерело – www.automania.ru