Chery Tiggo: Тигреня

Коли вперше зустрічаєш Chery Tiggo на дорозі, спадає на думку, що це гібрид Honda CR-V і Toyota RAV4. Але варто підняти капот, як виявляєш двигун об'ємом 2,4 літра, який явно споріднений з агрегатами Mitsubishi. Саме таким «вінегретом» ми й вирішили покататися в рамках тесту.

У маркетингу є негласне правило: ціна визначається не тим, скільки коштує виробництво, а тим, наскільки продукт цінний для покупця і скільки той готовий віддати. У світі автомобілів здатність їздити давно перестала бути головним аргументом. Люди обирають машину за іміджем, якістю сервісу, прохідністю, комплектацією. Звідси й ціни, які часом виглядають досить дивно. Наприклад, уже звично, що будь-який кросовер, навіть якщо він передньопривідний і зібраний на базі гольф-класу, коштує дорожче за седан D-класу. Вважається, що вища посадка дає кращий огляд, впевненість на слизькій дорозі та захист при ударі, що й виправдовує націнку.

Клієнт, як відомо, завжди правий, і якщо він готовий викласти за паркетник понад 27 000 доларів — що ж, це його вибір. Але ринок то й дело струшують «вигідні альтернативи». Nissan продає Qashqai від 23 тисяч доларів, але за ці гроші ви отримуєте максимально урізану версію: передній привід, мотор 1,6 літра і мінімум опцій. На цьому тлі більш місткий китайський Chery Tiggo за 16 499 доларів, з кондиціонером і 130-сильним двигуном на 2,4 літра, виглядає як дуже приваблива пропозиція. Розберемося, чи так воно насправді?

До машин з Китаю в нас ставлення двояке. З одного боку — дешевизна, з іншого — сумніви в безпеці та надійності. До того ж запчастини з Піднебесної приходять не так стабільно, як самі автомобілі, а якість сервісу залишає бажати кращого: економія видна в усьому, від продажів просто неба до гарантійних ремонтів. Щоб збити ціну ще сильніше, Chery Tiggo, як і хетчбек Amulet, збирають гвинтовим методом на заводі «Автотор» у Калінінграді, що допомагає суттєво заощадити на митних зборах.

Тепер про зовнішність. Chery Tiggo явно натхненний японськими паркетниками: силует кузова безпомилково впізнаваний як равиківський, а передок, мабуть, щоб уникнути претензій, зробили в стилі Хонди — причому моделлю для наслідування послужила машина з дев'яностих. Тим не менш виглядає Tiggo досить мило: нічого надмірно модного чи зухвалого, що, мабуть, навіть добре для авто, яке мітить у народні маси, особливо в провінції.

Усередині все ще простіше. Сірий пластик жорсткий і бездушний, передня панель нудна, хоча підгонка деталей приємно дивує — все рівно й акуратно. Трохи фарб додають блакитні вставки на сидіннях і дверях, інакше в салоні було б зовсім сумно. По центру консолі красується велика 2DIN-магнітола з великим дисплеєм, на якому відображаються величезні цифри. За розміром екран міг би позмагатися з маленьким телевізором, але показує він лише вибрану радіочастоту, та й та бликує — і вдень, і ввечері. У сонячну погоду перемикати станції доводиться практично наосліп. Передні крісла м'які, але безформні — після довгої поїздки спина втомлюється, і спадають на думку думки про покупку ортопедичних накладок або хоча б подушки під поперек.

Заднім пасажирам пощастило більше: диван поділений на дві частини, і кут нахилу спинки регулюється в широкому діапазоні. Третьому тут, звісно, буде тіснувато, а от двоє розмістяться цілком комфортно — запасу місця і в довжину, і у висоту достатньо, та й огляд у боки хороший. Що ще потрібно для сімейних виїздів на дачу чи у відпустку? Багажник, звісно! І тут Tiggo не підводить. Запаска висить на задніх дверях, тому підлога опущена максимально низько. На спинках заднього сидіння та в бічних нішах є кишеньки для дрібниць, а домкрат захований під підлогою — все продумано й зручно. Єдине, чого бракує, — це дверей, які відчинялися б у бік тротуару, а не дороги. Але це звична біда всіх машин японського походження, які конструктивно заточені під лівосторонній рух. Хоча китайцям варто було б це врахувати — навряд чи вони збираються експортувати свої автомобілі до Японії.

На асфальті кросовер виявився простим і передбачуваним. Передній привід важить помітно менше за повний, тож із мотором 2,4 літра Tiggo їде бадьоро. Не варто лякатися скромних 130 коней: за рахунок великого робочого об'єму тяга в двигуна, спорідненого з агрегатами Mitsubishi, чудова, а реакція на педаль газу швидка. У підсумку виходить досить жвавий моторчик, який спочатку гарчить басовито, але зі зростанням обертів переходить на вереск і виття. Перемикання передач не найчіткіше, зате їде Tiggo весело й завзято. Мотор легко крутиться до 6500 об/хв і дозволяє без проблем обганяти важкі Toyota RAV4 та інші імениті повнопривідні кросовери — такий собі маленький, але вдалий Джекі Чан, що розкидає суперників убік.

На шосе Chery без особливих зусиль розганяється до 170 км/год — наскільки точний спідометр, можна лише здогадуватися, але керувати Tiggo на швидкості виявилося цілком комфортно: машину не кидає в колії. Якби кузов був трохи жорсткішим, а реакції на кермо точнішими, можна було б говорити про претензію на звання «автомобіля для водія». А от гальмувати з високої швидкості не надто зручно: зусилля на педалі наростає нерівномірно, Tiggo помітно клює носом, а передні колеса на дешевих китайських шинах блокуються рано, супроводжуючи це пронизливим вереском. У поворотах покришки теж починають верещати задовго до того, як машина справді зіб'ється з траєкторії. При цьому Tiggo залишається повністю під контролем водія і жодного разу не лякає перспективою перевороту. Тож у віражах можна отримувати задоволення і підколювати власників дорожчих і статусніших авто.

Якщо скинути газ і уявити себе зразковим сім'янином, який везе рідних на дачу, Tiggo і в цій ролі цілком переконливий. Підвіска чесно повідомляє про дрібні стики, але зате вона енергоємна і дозволяє легко пролітати «лежачих поліцейських». Єдине, що може дратувати пасажирів, — підвищений рівень шуму, що проникає в салон і від мотора, і від колісних арок.

Схоже, Chery вдається виправдовувати назву Tiggo, що з натяжкою можна перекласти як «Тигреня»: ще не дорослий Tiger, але вже з іклами і готовий показати старшим, на що здатен. А от із «родичами» йому не пощастило — молодший Chery Amulet виявився круглим двієчником, який не витримує краш-тестів і на дорозі поводиться небезпечно навіть у штатних режимах. Tiggo ж збалансований набагато краще: на ньому приємно їздити щодня і можна сміливо вибиратися за місто — наодинці або в компанії. А щодо відсутності повного приводу, то він не так уже й потрібен: щоб дістатися до галявини в лісі, зазвичай вистачає кліренсу та коротких звисів. Незрозуміло тільки, як Тигреня поведе себе в краш-тесті, але не будемо про сумне — думки, як відомо, матеріалізуються…

Автор: Леонід Павлов