Коментарі 
Свіжий, орієнтований на Європу Cadillac BLS породив бурхливу полеміку і серед преси, і серед фанатів бренду. Вперше за всю історію збірку «Кадилака» налагоджено у Швеції, а технічною базою послужила платформа Saab 9-3, яка, своєю чергою, сягає корінням у Opel Vectra. Піарники Cadillac подають BLS як свіжий етап еволюції марки, крок від суто американської до глобальної, а от консерватори налаштовані протилежно і таврують концерн General Motors у всіх мислимих гріхах.
Я ж вирішив не прислухатися до голосів тих, хто сперечається, і подивитися на машину неупереджено, без огляду на маркетингові хитрощі.
Зовні складно позбутися відчуття, що в обрисах змішали кілька стилів. Впізнавана сітчаста решітка радіатора з великою емблемою Cadillac на місці, проте сидить якось дивно — надто занижена і помітно нахилена. Бентежить і невисока лінія скління: зазвичай Кадилаки виглядають як броньовані фортеці на колесах, і великі вікна їм не властиві. Зате корма у BLS вийшла що треба, по-справжньому американська: висока, кутоваста, з вертикальними ліхтарями та червоною смугою повторювача стоп-сигналу через усю кришку багажника.
Усередині теж є приводи для роздумів. Деякі деталі салону можна замінити на фірмові без особливих витрат, але є й такі, зміна яких обійдеться в круглу суму. Центральна консоль, безперечно, виконана у дусі «від Cadillac» — без елегантних стрілочних годинників і потужної аудіосистеми виходити на європейський ринок було б безглуздо: салон Saab настільки самобутній, що про його фішки знають навіть ті, хто ніколи не сидів за кермом шведської машини.
Але за масивним значком Caddy на кермі, широкими шкіряними кріслами без натяку на бічну підтримку та стрілочними годинниками легко вгадуються фірмові саабівські рішення. Взяти хоча б ручник: кнопка в нього не на торці, а під вказівним пальцем. Одного разу на аматорських льодових гонках за кермом Saab 9-3 я пару разів боляче прищемив палець цим ручником, а багато суперників взагалі вилітали з траси, так і не знайшовши ту злощасну кнопку. Видають шведське походження й підрульові перемикачі, що перекочували без змін. Добре хоч замок запалювання у BLS перенесли з центрального тунелю на рульову колонку.
Гаразд, годі порівнювати за фотографіями — тим більше що загалом інтер'єр зібраний і продуманий цілком вдало, серйозних ергономічних промахів немає, якщо не рахувати ватяних передніх крісел і тіснуватого заднього дивана. А питання про запозичення залишимо на совісті інженерів. Пора заводитися (до речі, ключ теж точнісінько саабівський), тим більше що нам дісталася топ-версія з новітнім турбомотором 2,8 V6 потужністю 260 к.с.
При тому що двигун родом з Америки та Австралії, цей «всесвітній мотор» General Motors відчувається дуже близьким до фірмового саабівського агрегату 2,0 Turbo. Чудова тяга вже з 2000 об/хв тримається аж до відсічки (за паспортом пік крутного моменту 365 Нм припадає на діапазон 1800–4500 об/хв). Така рівна характеристика особливо гарна з механічною коробкою, але й з «автоматом» Cadillac розганяється бадьоро. Єдине, що заважає жвавому старту, — мокре або слизьке покриття, а в Москві таке тримається чи не пів року. Потужному двигуну важко реалізувати весь свій крутний момент через передню вісь. Частково допомогло б блокування диференціала, як на багатьох потужних передньопривідних машинах, але у BLS його немає. Я зараховую себе до активних водіїв і зазвичай намагаюся обходитися без електронних помічників навіть у місті. Відсутність «повідка» дає змогу краще відчути автомобіль і отримати задоволення від керування. Але в BLS звичка вимикати ESP зіграла зі мною злий жарт. Влетівши з ходу в крутий поворот на 180 градусів і додавши газу, я відчув, що BLS безпорадно шліфує асфальт одним колесом і замість прискорення майже зупиняється...
Після цього інциденту систему стабілізації було повернуто в стрій, а штурм крутих віражів я залишив для більш відповідного автомобіля. Стихія Cadillac, як і більшості американських машин, — хайвей. Тут електроніка вже не заважає переднім колесам буксувати, і BLS упевнено набирає швидкість. Сучасний 6-ступінчастий «автомат» працює спритно. От тільки клавіші перемикання на кермі активні лише в ручному режимі, тоді як на Audi вони працюють завжди і дають змогу будь-якої миті ввімкнути знижену передачу для гальмування двигуном або прискорення.
Незважаючи на потужний мотор, підвіска Cadillac досить комфортна, і в цьому його, мабуть, головна відмінність від Saab 9-3 Aero з таким самим двигуном. Звісно, для багатьох шанувальників Cadillac комфорт — це і є головне, але й тут у машини знайшлися недоліки.
Потужний двигун на передньопривідній машині, на жаль, погано уживається з м'якою підвіскою. Ведучі та керовані колеса мають надто великий хід відносно кузова, через що страждає точність реакцій. Звісно, на прямій BLS летить, як стріла з лука, і за це спасибі продуманій аеродинаміці від інженерів Saab. Пологі віражі машина теж прописує чудово, але варто на дузі потрапити на розбитий асфальт — і контроль над Caddy витікає крізь пальці. Підвіска піклується про комфорт пасажирів, а водій тим часом мучиться від порожнього керма, і крутити баранку доводиться майже навпомацки.
Останні пару років у General Motors справи йдуть неважливо: на американському ринку компанія зазнає великих збитків, закриває заводи та скорочує персонал. Ці непопулярні заходи б'ють по авторитету концерну та котируваннях його акцій. Тому прагнення зміцнити позиції в Європі за рахунок нової моделі Cadillac цілком зрозуміле. Однак підсумок таких пошуків, на жаль, не вражає. Зовсім незрозуміло, навіщо брати BLS у максимальній комплектації за 49 100 доларів, коли за порівнянні гроші (від 40 410 доларів, але з меншим списком опцій) можна купити практично ідентичний Saab 9-3 Aero, у якого не менш цікавий дизайн і родовід, але при цьому він зібраніший на дорозі та краще слухається водія. До того ж Saab пропонує вибір між седаном і стильним універсалом, та й опції можна підібрати за потребою, а не оплачувати все пакетом. Ще одна альтернатива Cadillac BLS — співплатформний Opel Signum. Завдяки довгій базі він краще підходить на роль представницького авто, а топ-версія з двигуном 2,8 Turbo та «автоматом» коштує від 40 390 доларів.
Якщо ж бажання стати власником «Кадилака» з великої літери велике, а на класичні моделі грошей не вистачає, краще звернути увагу на BLS зі скромнішим 175-сильним мотором 2,0 Turbo. З огляду на слизькі дороги та передній привід, різниця в динаміці буде малопомітною, а легша машина напевно виявиться і слухнянішою. До того ж ціна такої версії стартує з 34 100 доларів, а за додаткові 2000 можна отримати версію з «автоматом» — справжній народний Cadillac.
Леонід Павлов вирушив на тест-драйв цієї моделі, щоб з'ясувати, наскільки вона гарна в реальних умовах. Перше, що впадає в око, — це те, як машина виглядає на фотографіях: вона справді привертає увагу своїм дизайном, який явно розрахований на те, щоб виділятися з потоку. Втім, зовнішність — це лише частина вражень, куди важливіше те, як автомобіль поводиться на дорозі.
За кермом швидко розумієш, що інженери намагалися зробити машину комфортною для повсякденної їзди. Підвіска налаштована на м'якість, і це відчувається на нерівностях: дрібні стики та тріщини в асфальті гасяться майже непомітно, що додає очок у скарбничку комфорту. Водночас на швидкості автомобіль зберігає впевнену стійкість, не змушуючи водія напружуватися під час перестроювань.
Усередині все продумано до дрібниць: посадка зручна, органи керування розташовані логічно, а матеріали оздоблення справляють приємне враження, хоча й не претендують на преміум-клас. Шумоізоляція на гідному рівні — двигун чутно лише під час активного розгону, а на крейсерській швидкості в салоні досить тихо.
Що стосується динаміки, то мотор працює рівно й охоче тягне з низів, але при цьому не варто очікувати від нього спортивного темпераменту. Витрата палива тримається в розумних межах, що для такого класу автомобілів є важливим плюсом. Загалом, машина справляє враження збалансованого та практичного вибору, який підійде тим, хто цінує комфорт і надійність у повсякденній експлуатації.