Brillance M1. «Брильянтовий» бізнесмен.

Brillance M1. «Брильянтовий» бізнесмен

Як сьогодні виглядає ситуація в D-сегменті на російському ринку? Вітчизняних моделей тут немає і в найближчому майбутньому не передбачається (якщо не згадувати древній ЗІМ). У наявності – Toyota Camry, Volvo S60/80, BMW 5-ї серії, Audi A6 і три «корейці»: Kia Opirus (з натяжкою), Nissan Teana (у Кореї відомий як Samsung) і Chevrolet Epica (теж кореєць за походженням). Можна, звісно, додати Mercedes, але це не змінює суті – погоду в цьому класі роблять саме перелічені машини. Ніхто не чекав гучних подій, але вони сталися, і це визнали провідні автомобільні видання країни. Справжньою сенсацією Женевського автосалону 2007 року став автомобіль, який дістався до Росії. Неважко здогадатися, звідки він прийшов – зі Сходу, з найнаселенішої країни світу. Ось і новий учасник «бізнес-клубу» – Brillance з кричущим ім'ям «Брильянт». Він готовий служити власнику, навіть якщо в того є особистий водій, і коштує не 3 000 000 рублів, а всього 445 000 за механіку і від 465 000 за автомат. Багато це чи мало – давайте розберемося. За такі гроші ви отримаєте багато металу, шкіряний салон, простір на задньому ряду, люк у даху, клімат-контроль, автоматичну коробку та електросклопідйомники. Але доведеться змиритися з відсутністю підігріву сидінь, лише двох подушок безпеки та бортового комп'ютера. З одного боку, це мінус – для бізнес-класу таке оснащення не солідне. З іншого – заднім пасажирам тут по-справжньому зручно, а комфорт водія не головне в такій машині. Півторатонний китаєць навряд чи порадує слабким дволітровим двигуном на 122 сили. На батьківщині є версія з мотором 2,4 літра (130 к.с.), але навряд чи вона з'явиться у нас – за ціни 33 тисячі доларів вона не витримає конкуренції з японцями та корейцями. Питання конкуренції тут майже риторичне і навіть трохи жартівливе. Усі перелічені суперники (включно з корейськими) помітно перевершують Brillance за якістю збірки, їздовими характеристиками та комфортом. Але в китайців є козир – М1 найдовший у D-класі. Не найвищий, зате точно найдовший – 4 880 мм. Щоправда, за шириною він поступається не лише А6 чи Epica, а навіть Camry і S60. І з ліцензійним мотором від Mitsubishi старої конструкції динаміка в нього буде слабкою. Перед тим як сісти за кермо, відзначу один факт, який здається майже фантастикою, але абсолютно реальний. Після Женеви Brillance М1 став першим «китайцем», який активно продається в Європі і коштує чималих 22 тисячі євро. Плани амбітні: близько 1 500 машин на рік у Європі та приблизно 1 000 у Росії. Але ось перспективи М1 у нас виглядають туманно, і ці цифри явно занадто оптимістичні. Причин для скепсису багато – недовіра до китайських товарів узагалі й до автомобілів зокрема, питання з обслуговуванням, ремонтом і запчастинами (включно з кузовними), гарантія та неперевірена часом надійність. До того ж корейці вже проходили через це – у китайців практично не буде вторинного ринку. А для Росії це серйозний аргумент: купивши «китайця» за 27 тисяч «зелених», через рік його буде нікуди подіти, якщо розчаруєшся. Але це все теорія. Пора перевірити на практиці. Величезний чорний лімузин (такий колір додає пафосу) з яскравим ім'ям «Брильянт» на тиждень став моїм. Перш за все, як і будь-який водій, я почав налаштовувати його під себе: дзеркала, кермо, сидіння. Одразу впадає в око – бічні дзеркала зовсім крихітні, потрібен час, щоб звикнути і бути уважнішим під час перешикувань. Регулювання крісел ручне – з цим можна змиритися, робиш це один раз. Але ось із кермом вийшов перший сюрприз, і не з приємних. Кермо регулюється тільки за висотою, і навіть у верхньому положенні воно висить занадто низько – сантиметрів за десять від колін. А я ж далеко не гігант – 178 см і худорлявий. У салоні затишно: бежева шкіра не поступається тій, що в «бумерах», «ауді» чи «мерсах». Приємно, що жодного запаху немає. Псевдодерев'яні вставки на консолі виглядають куди вишуканіше, ніж у новій Toyota Camry, де вони виглядають чужорідними. А з настанням темряви відкривається ще одна деталь – підсвітка приладки в стилі Фольксвагена (фіолетово-червона) і м'яке підсвічування в ногах при відкритті дверей. Не новинка, але виглядає солідно. Екстер'єр теж радує. За словами дилерів з «Атлант М-Азія», до дизайну кузова доклав руку сам Джуджаро, який разом із Пінінфаріною вважається таким самим гуру автодизайну, як Дольче і Габбана в моді. Деякі мої колеги-журналісти, які вже покаталися на М1, писали, що він нагадує BMW. Дозволю собі не погодитися – тут явно відчувається італійський вплив. Можливо, Джуджаро на замовлення китайців підняв з архівів нереалізовані ескізи і зробив варіації на тему маловідомої у нас Lancia Thema кінця минулого століття (Lancia в Росії ніколи не була популярна, а нинішня Thesis зустрічається буквально в парі екземплярів). Корма «Брильянта» – тут маестро точно відпрацював гонорар. Задня частина не просто красива і нікого не копіює – вона заворожує поєднанням металу, скла та хрому. На неї озираються перехожі та сусіди по парковці не менше, ніж на попку Дженніфер Лопес. Погляньте на фото – і ви зі мною погодитеся. Втім, екстер'єр, інтер'єр та італійський шарм – це вторинне, особливо коли йдеться про машину з написом «made in China». Головне – як вона їде і наскільки надійна. У русі М1 (особливо на швидкості) тримається непогано. Але на розгонах підтуплює, а на холостих у пробках кермо чомусь нервово подрагує. Що до маленьких дзеркал, про які я переживав, – вони виявилися дуже зручними: сліпих зон майже немає, звикаєш швидко. А ось штатні парктроніки працюють по-китайськи – пищать під час руху назад і за наявності перешкоди, і без неї. До чого я так і не звик – до педалі газу. Вона занадто жорстка і реагує непередбачувано. Що мотор слабкий і кік-дауну не буде, зрозуміло одразу. Але чому надвечір права нога втомлюється, як ліва від зчеплення на механіці, мені так і не ясно. Один радянський партійний бос вимагав від своїх водіїв, щоб машина не розганялася швидше 80 км/год і йшла плавно. Доживи він до наших днів – Brillance М1 був би йому до душі. Ну як можна було за таких габаритів і ваги поставити під капот усього 122 сили (навіть старий Opel Vectra, легший на 300 кг, мав мотор у 136 к.с.)? Про екстрим забудьте – усе плавно (згадайте про педаль), вальяжно, і як підсумок – 16-17 секунд до «сотні». Як у «Жигулях», тільки комфортніше і пафосніше. З логотипом китайці постаралися на славу. Цікаві, дивлячись на емблему, приймали машину то за маленький Maybach, то за невідому Maserati. І справді схоже! …Почався дощ, і тут вилізли нові проблеми. Фари світять слабко, навіть протитуманки не рятують. Це помітно і в місті, де з освітленням і так біда. А ще двірники охоплюють занадто малу площу при такому великому лобовому склі. Ніби їх причепили в останній момент від іншої машини. Ось що справді порадувало — так це клімат-контроль. Єдиний його недолік — він безсоромно завищує показники вуличної температури, мабуть, датчик змонтований занадто близько до мотора. Зате повітря в салоні холодить миттєво, а розподіл потоків налаштований так грамотно, що можна не боятися протягів і застуди. У сонячні дні виявилося ще одна перевага: на лобовому склі практично не з'являлося відблисків від передньої панелі. Що стосується багажника — він цілком відповідає бізнес-класу, як і складані задні сидіння, що теж підтверджує належність до D-сегменту. Наших автолюбителів напевно зрадує, що в 60-літровий бак можна заливати 92-й бензин — більшість моторів Mitsubishi налаштовані саме під це паливо, і новий Galant не виняток. При середній витраті в 10-11 літрів на сотню економія на паливі виходить відчутною. Точні цифри навести не беремося — бортового комп'ютера в машині немає, а в буклеті виробник вказує 7 літрів, що явно далеко від реальності навіть на трасі. За тиждень поїздок ми придивилися до автомобіля і готові підбити підсумок. Ціна в 26 650 доларів для китайського покупця, навіть якщо він позиціонує себе як люкс, а не бізнес-клас, виглядає лякаюче. Так, це добротний «дорожній крейсер» зі своїми сильними сторонами, місцями перевершує суперників. На рівному асфальті він дуже комфортний, але підвіска пробивається там, де покриття залишає бажати кращого. На стоянках притягує погляди, однак у русі трохи задумливий і після 120 км/год стає шумнуватим. Пасажирам у ньому зручно, а от водієві — не дуже. Загалом машина хороша, але варто під'їхати до дилера Chevrolet і побачити, що за додаткові три тисячі доларів (а це сьогодні менше 75 тисяч рублів) можна взяти Epica — теж на шкірі, з клімат-контролем і підігрівом сидінь. А за їздовими якостями корейський автомобіль явно кращий. І на додачу — трирічна гарантія. Ріднить обидві моделі одна проблема: що робити з ними через пару років, коли вони набриднуть і захочеться змін. Технічні характеристики:

Габарити (мм)	4880х1800х1450
Об'єм двигуна (см3)	1997
Максимальна потужність (к.с.)	129
Споряджена маса (кг)	1420
Витрата палива (л/100 км)	7,6 (паспорт)
Шини	195/65 R15
Бензин	А-92
Ціна (руб. в базі)	445 000

Джерело — www.automania.ru