Audi Q7. Американець зі Словенії

Audi Q7. Американець зі Словенії

«Якщо ти вже їздив на Allroad, нічого нового для себе не відкриєш. Жодних складнощів не буде, розберешся» — такими словами мене проводжали в автосалоні, вручаючи ключі та документи на найзатребуваніший і, як кажуть, найбільш викраданий кросовер Audi Q7 (черга на нього, за чутками, вже довша, ніж на Porsche Cayenne), який коштує ні багато ні мало 107 тисяч доларів. «І щодо викрадення не переживай — тих, хто платить такі гроші за машину, зазвичай не чіпають. Їх просто бояться…» — це було останнє, що я почув від менеджера, перш ніж вирушити в чотириденну подорож на першому позашляховику в історії «чотирьох кілець».

«Розберешся» — легко сказати! Насправді мені довелося мучитися з цією машиною всі чотири дні. Тільки на другий день я зрозумів, що двигун можна запустити, не дістаючи ключ з кишені, на третій — виявив функцію відкривання багажника з салону «hands free» (як у Lexus RX 300), а буквально за годину до кінця тесту — дуже незвичайну опцію, а саме систему допомоги при перестроюванні, про яку розповім детальніше трохи згодом.

Але спочатку про те, як заводиться Q7 без ключа запалювання, точніше, за допомогою безконтактного ключа. Подібні системи вже давно є на Nissan і Toyota (там замість ключа — кнопка Start/Stop), а також на Renault (там використовується картка). Тут все влаштовано дещо інакше: електроніка реагує на присутність ключа на певній відстані. Підходиш до машини з ключем у кишені і, не дістаючи його, натискаєш пальцем на кнопку на дверях водія (тільки на них) — машина відкрита. Потім сідаєш у крісло (до нього потрібно звикнути — воно просто бездонне, а бічна підтримка практично відсутня) і торкаєшся кнопки «start engine». Крісла під’їжджають, кермо опускається — можна їхати. Команда «stop engine» — і електроніка заглушить мотор, поки ви ще в салоні. Вийшовши з машини, торкніться кнопки на задніх дверях (тільки на них) — і автомобіль закриється. Якщо такий алгоритм не до душі — користуйтеся брелоком. До речі, у режимі «авто» для світла ще якийсь час горітимуть протитуманні фари та задні ліхтарі. Вам постійно нагадуватимуть, що ви забули їх вимкнути, хоча в Америці на це ніхто не зверне уваги. Для нас ця функція — новинка, а там, за океаном, — звична і дуже корисна річ, наприклад, при заїзді в гараж. Всім російським порадникам час звикати до заокеанського комфорту!


Європейські концерни все активніше задивляються на американський ринок. Адже треба ж якось і BMW, і Audi, і VW, і Volvo конкурувати з місцевими монстрами. А враховуючи менталітет жителів США — вони вважають, що краще за величезний американський джип нічого бути не може — інженери Audi врахували це, створюючи Q7. Вони зробили машину пафосною, важкою, агресивною і навіть лякаючою. Деякі автомобілі усміхаються, інші нагадують жаб або жителів азійських країн, але Q7 не такий — він з першого погляду вселяє страх. І, звичайно, Q7 — семимісний і важкий. Для янкі питання про те, з чого зроблений кузов і скільки машина споживає бензину, — питання другорядне. Головне, щоб джип був побільше і подешевше… Питання ціни в рамках концерну VW вирішили швидко. Q7 виробляють на тому ж заводі в Словенії, де роблять Кайєни і Туареги. Причому збірку Q7, як не дивно, ведуть на тій же лінії, де збирають маленькі VW Polo. Це не зробило Q7 дешевим для Росії, але для Америки — цілком.

А тепер спробуємо зрозуміти, з ким же Q7 може конкурувати. Згадані Touareg і Cayenne — скоріше побратими по цеху, ніж конкуренти, BMW X5 і Mercedes R-class — все-таки дещо інші машини. Можливо, з тих, що продаються у нас офіційно, — Cadillac SRX. Більше й не згадаєш.

Хоч Q7 і націлений своїм агресивним поглядом за океан, до люкс-джипів тамтешнього виробництва (наприклад, Cadillac Escalade, як першого, так і другого покоління) за деякими параметрами він явно не дотягує. Янкі просто не уявляють, як нормальна машина може бути без компаса, без підказок на дисплеї про те, через скільки кілометрів міняти масло, коли пора заливати бензин, який тиск у кожній із чотирьох шин. Немає в стандартній комплектації Audi Q7 і такого улюбленого американцями прибамбаса, як люк у даху. Опціонально можна замовити трисекційний панорамний дах з двома люками, але, враховуючи величезний попит на Q7, зробити це в Росії буде зовсім непросто. Чекати доведеться довго.

І все-таки Q7 — не американець, а чистокровний європеєць. Якщо ви вирішите, що через вагу і габарити джип (а точніше, кросовер) млявий на ходу, не контрольований на високих швидкостях і допускає великі бічні крени в поворотах, то помилитеся. Це поступлива, готова заради вас піти на все машина. Її зовнішній вигляд вселяє оточуючим вас справа і зліва учасникам руху повагу, ви почуваєтеся королем дороги. За чотири дні не було жодного випадку, коли хтось не поступився дорогою. Це нагадало мені тест на Hummer H2 — абсолютно такий самий варіант. Незважаючи на те, що кількість Q7 у Москві давно вже перевалила за п’ять сотень, тим не менш на машину постійно звертають увагу, озираються, що приємно. Почуття, ніби ти Шерон Стоун, яка прийшла на прем’єру «Основного інстинкту»: тебе розглядають, усім цікаво, а чи є в тебе під сукнею трусики.

У перший день я ніяк не міг зручно влаштуватися у водійському кріслі. І справа була навіть не в регулюваннях. Сидіння дуже широке, і це, звичайно, приємно — по-американськи, але тоді вже хотілося б мати і хорошу бічну підтримку, і ремені безпеки, які кріпляться не збоку, а з кутів крісла.

Після першого дня подорожі посидів ззаду. Просторо, як у лімузині. Дивно, правда, що при наявності чотирисекційного клімат-контролю ззаду немає підігріву задніх сидінь. У Nissan Teana, новинки в сегменті бізнес-класу, вартістю 42 000 доларів, він є. Втім, у Audi A8 він теж присутній. А в Q7 — немає.

Перед тестом я начитався матеріалів про тести в Німеччині та Росії і щоразу натикався на фрази, що машина жере чи не 25 літрів на 100 км і заправляти її треба чи не 98-м бензином. Так, до якості палива машина вимоглива, і, згідно з інструкцією, їй потрібен від 95 до 98 (цей факт зазначено на кришці бензобака), витрата ж, знову ж таки з інструкції, — 13,8–15,2 л/100 км у змішаному режимі.

Якщо не тиснути газ у підлогу постійно і їздити більш-менш спокійно, то результат їзди по місту — 16,8–17,2 літра, а коротка поїздка в Шереметьєво і назад дала результат у 13,2 л при швидкості 160–170 км/год. Цілком пристойно, враховуючи літраж, потужність, повний привід і постійно ввімкнений чотирисекційний клімат-контроль.

А ще у Q7 — п’ятипозиційна пневмопідвіска (один в один, як у Allroad нового покоління) з позиціями Dynamic, Automatic, Comfort, Allroad, Lift. Якщо в першому положенні кліренс становить 180 мм, то в «ліфті» він підвищується до 240 мм (у Allroad — з 125 мм до 185). Перемикається ця штуковина досить просто — за допомогою джойстика-інтерфейсу MMI, знайомого за моделями A6 і A8. Вона набагато простіша, ніж iDrive у BMW, але в будь-якому разі мимоволі відволікаєшся від дороги. Як і перемикаючи станції на приймачі.

За звук, до речі, раз уже зайшла мова про радіо, тут відповідають 12 колонок BOSE з сабвуфером, розташованим на місці запасного колеса. Запаски немає — її роль виконує ремкомплект, новинка, модна у Mercedes і BMW. У багажнику, між іншим (як і під капотом), ми знайшли комплект ключів, домкрат, але не знайшли… акумулятора. Соромно нам, тест-драйверам, — ми його не знайшли взагалі. Швидше за все він знаходиться під задніми сидіннями.

Заявлений розгінний показник у 7,4 с Q7 демонструє «на всі сто» (у Allroad з 3,2-літровим мотором вона всього 6,3 с). Причому автомат при цьому працює плавно, але досить незвично. При кікдауні він розганяє движок V8 майже до 7000 об/хв, потім скидає до трьох тисяч і… понеслося. Тяга найпотужніша, при цьому Q7 сприймається як спокійний і врівноважений автомобіль. Як би не їхав — суцільний релакс!

Правда, з бездоріжжям треба бути обережнішим. У нас на тесті не було екстриму, та й бруднити машину не хотілося. Адже, поклавши руку на серце, Q7 не можна розглядати як повноцінний позашляховик. Усе, чим він оснащений, — постійний привід з одноступінчастою роздавальною коробкою і вільними міжколісними диференціалами. При пробуксовці на передні колеса передається до 65% крутного моменту, а на задні — 85%. Є ще система контролю стійкості, яка при небезпеці перекидання вибірково підгальмовує колеса, не допускаючи небезпечного бічного крену. Тож для російської зими або дачних просілків Підмосков’я — те, що треба, але для справжнього бездоріжжя буде замало.

А все-таки одна з найцікавіших опцій — це система допомоги при перестроюванні side assist, про яку я згадував вище. Система відстежує появу інших автомобілів збоку та ззаду. Здійснюється це за допомогою двох радарів, які постійно сканують простір на відстані до 50 метрів. Коли в зоні видимості з'являється об'єкт, то на корпусі дзеркала (лівого або правого) жовтим світлом загоряється смужка світлодіодів. Якщо перед перестроюванням увімкнути сигнал повороту, то смужка почне яскраво блимати в режимі стробоскопа, попереджаючи, що обгін небезпечний. Добре продумана і система допомоги при паркуванні — камера заднього виду виводить на центральний дисплей кольорову картинку всього, що відбувається позаду автомобіля. На відміну від аналогічного рішення у Nissan, тут камера стежить за поворотом коліс і додатково попереджає водія звуковим сигналом. Якщо відео на екрані не до вподоби, можна переключитися на графічний режим — тоді зображення буде представлено у вигляді схеми. Автомобіль чудовий, можливо, навіть чудовий. Але ми, тест-драйвери, завжди шукаємо ложку дьогтю в бочці меду. Розповім про те, що не влаштувало. Навіщо було взагалі робити третій ряд сидінь, на якому навіть дитині тісно? Чому у Volvo XC 90 і Land Rover Discovery (обидва на півметра коротші) ці місця просторіші? До чого хромований обідок навколо бокових повітроводів на центральній панелі, який нещадно відблискує в дзеркалах? Незрозуміло, звідки взялися сині відблиски на лівій частині приладової панелі — там, де тахометр, — які добре видно на знімках машини. Відблиски на лобовому склі від величезного динаміка на передній панелі навіть не обговорюються. Вони менші, ніж у ХС90, але все одно втомлюють очі в сонячний день. Зате від сонця захищають не один, а одразу два сонцезахисні козирки — один збоку, інший спереду. Незвично, але дуже зручно. Q7 — дуже цікавий автомобіль з масою плюсів і мінусів, і ніхто не сумнівається, що він знайде свого покупця в будь-якій частині світу. Аби лише грошей вистачило. Технічні характеристики: Габарити (мм) | 5086х1983х1737 Двигун | V 8 4,2 Максимальна потужність (к.с.) | 350/6800 Споряджена маса (кг) | 2240 Вантажопідйомність (кг) | 720 Макс. крутний момент (нм/об/хв) | 440/3500 Колісна база (мм) | 3002 Розгін 0-100 км/год (с) | 7.4 Витрата палива (л/100 км) | 18,5 (паспорт) Шини | 255/55R18 Ємність бака (л) | 100 Ємність багажника (л) | 775 Вартість тестованої версії (руб) | 3.161.247 Дмитро ШАВИРІН Джерело – AUTOMANIA.RU